Динаміка мінімальної заробітної плати

Розмір у розрахунку:	2012 р.	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2016 р.
На місяць (грн)	1 073
На годину (грн)	6,43	6,88	7,29	7,29	8,69

 

При розрахунках пов’язані із заробітною платою варто враховувати, що основна заробітна плата працівників, що повністю відпрацювали місячну норму робочого часу має бути вища від мінімальної. Також зауважимо, що розмір максимальної заробітної плати законом не обмежується. На підприємстві розмір основної заробітної плати, фіксують у штатному розписі. Також основна заробітна плата може визначатися шляхом множення розцінок на обсяг виконаних робіт, наданих послуг, виробленої продукції. Основними завданнями щодо обліку праці та заробітної плати є наступними:

· правильне, точне та своєчасне документальне оформлення інформації про обсяги виконаних робіт, наданих послуг, виробленої продукції і нарахованої винагороди відповідно з кількістю та якістю затраченої витраченої праці;

· правильність нарахування зарплати індивідуально для кожного працівника згідно до діючих положень;

· дотримання порядку розподілу оплати згідно з об’єктами бухгалтерського обліку;

· повне та своєчасне розрахування з працівниками щодо заробітної плати;

· своєчасне складання та подання бухгалтерської, фінансової та статистичної звітності з праці та її. Згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 21.12.1999 р. для обліку оплати праці призначений рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Це пасивний, основний, балансовий, рахунок зобов’язань. На даному рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці за всіма її видами, а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами). До рахунка 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відкривають такі субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою» 662 «Розрахунки з депонентами» 663 «Розрахунки за іншими виплатами» На першому субрахунку відображають суми нарахованої заробітної плати працівникам, що належать до облікового та необлікового складу. На другому субрахунку відображають суми невиплаченої (депонованої) заробітної плати, які перераховуються з першого субрахунку, якщо працівник з будь-яких причин в установлений термін не одержав нарахованої йому суми. За кредитом субрахунку 661 облічують суми нарахованої заробітної плати і виплати, які не входять до фонду оплати праці. За дебетом – відображають виплачені суми включаючи вартість натуральної оплати праці, всі види утримань із оплати праці, депонування сум невиплаченої заробітної плати. Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться по кожному працівникові, видах виплат і утримань. Сума нарахованих заробітних плат по всіх працівниках дорівнює обороту по кредиту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» за звітний період. Сума всіх утримань із заробітної плати працівників і сума виплаченої заробітної плати дорівнюватиме обороту по дебету рахунку 66. Кредитове сальдо цього рахунку дорівнюватиме сумі в графі відомість на виплату грошей «Сума, що належить до виплати». Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66. Синтетичний облік може здійснюватися в Головній книзі та Журнал-Головна. В господарстві відображення нарахованої основної та додаткової заробітної плати на витрати підприємствах може здійснюється за допомогою 8 та 9 класу рахунків, на нашому підприємстві за допомогою 9 класу рахунків, розглянемо на використання рахунків на нашому у схемі 4.1.

 

 

Рис. 4.1 Схема відображення у бухгалтерському обліку операцій з нарахування заробітної плани в СТОВ «Бучинське».

Для СТОВ «Бучинське» необхідно вдосконалювати облік праці та її оплати в наступних напрямках, насамперед необхідно враховувати, що в країні спостерігається за останні роки стрімкий розвиток науки і техніки, наслідком цього є поява багатьох бухгалтерських програм, які можуть підлаштовуватися під кожне підприємство індивідуально. Тому ми рекомендуємо запровадити автоматизацію обліку загалом, що полегшить обліковий процес в цілому та зокрема облік праці та її оплати. Наступною нашою рекомендацією є ознайомлення даного підприємства з міжнародними стандартами та їх практичне застосування. Варто зазначити, що на сьогодні в літературі не сформовано конкретного підходу для вдосконалення оплати праці. Вдосконалення обліку оплати праці відіграє важливу роль, тому одним із важливих питань є вдосконалення аналітичного обліку щодо праці та її оплати. Згідно плану рахунків передбачений рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», який має три субрахунки. Вивчивши та аналізуючи виплати, що входять до фонду заробітної плати є доцільним відкривати субрахунки 4-го порядку із назвою даної виплати. Це дасть змогу для бухгалтера розмежовувати конкретно дані виплати і слідкувати за ними.

З 1 січня 2015 року вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII (далі - Закон № 77), яким викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-VIII, і який з 01.01.2015 має назву Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105).

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2011 № 2240 (далі - Закон № 2240) із 01.01.2015 втратив чинність.

Основи загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначаються розділом IV Закону № 1105.

По страхових випадках (допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, допомога на поховання), які настали до 01.01.2015, при визначенні права на матеріальне забезпечення та його розміру необхідно керуватися нормами Закону № 2240.

Для страхових випадків (допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, допомога на поховання), які настали після 01.01.2015, необхідно застосовувати норми Закону № 1105.

Згідно зі ст. 20 Закону № 1105 за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються лише такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

• допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

• допомога по вагітності та пологах;

• допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

• оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Згідно вимог статті 24 Закону №1105, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

*50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
*60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
*70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
*100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Порядок визначення сум виплат по тимчасовій непрацездатності

Сума виплат по тимчасовій непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу на кількість днів (годин), які підлягають оплаті згідно з графіком роботи підприємства.

Дтм=Зпсд*Крд(пн)

Зпсд - середньоденна заробітна плата;

Крд(пн) - кількість робочих днів, які припадають на період тимчасової непрацездатності.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня зарплата для розрахунку виплат по тимчасовій непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески.

У загальному випадку розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го) числа, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Для осіб, які працюють на сезонних роботах розрахунковим є період 12 місяців. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається, виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку. Розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами.

Середній доход добровільно застрахованої особи обчислюється, виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески. До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Середня заробітна плата (Зпср) для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується за формулою:

Зпср=Л\Крд

Д - доход, що бере участь у розрахунку середнього заробітку; Крд - кількість робочих днів у розрахунковому періоді До розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності включаються виплати працівникам за умови, що такі виплати:

1. включаються до фонду оплати праці;

2. обкладаються податком із фізичних осіб;

3. з цих виплат сплачувалися внески до Фонду

 

 

Розрахунок суми відпускних здійснюється за формулою:

В= М: (365-С) *N

де В-сума відпускних, М- сумарний заробіток за останні 12 місяців, С-кількість святкових і неробочих днів (10 передбачено законодавством),

N- тривалість відпустки у календарних днях.

При розрахунках із заробітної плати в управління варто розмежовувати поняття «заробітна плата» та «оплата праці». Оскільки заробітною платою можна вважати оклад працівника, а оплатою праці – ту частину заробітної плати, яка виплачена з каси підприємства або на особисту банківську картку. Із заробітної плати працівників здійснюється ряд утримань та нарахування. Всі утримання із оплати праці здійснюються в Розрахунково-платіжній відомості бухгалтеромоплаті Такі розбіжності, що виникають у розрахунках з зарплати сталися внаслідок утримань із заробітної плати. Умовно їх поділяють:

· загальнообов’язкові

· за ініціативою роботодавця:

· установлені за угодою між працівником та підприємством.

На сьогодні у бухгалтерській практиці в такій послідовності здійснюється утримання із оплати праці працівника.

Податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників регулюється IVрозділом Податкового Кодексу України (ПКУ). Варто зазначити, що даний податок утримується не лише із зарплати, а також з інших видів доходів працівника, що складають суму загального оподаткованого доходу. Перелік таких доходів зазначено у статті 163 та п. 164.2 ПКУ. У ст.165 відображено доходи, що не включаються до оподаткованого доходу. До 2015 року ставка податку становила 15% при заробітній платі, що не перевищувала 10 мінімальних заробітних плат. При перевищенні – 18%. При нарахуванні даного податку є ряд пільг, які мають право використовувати працівники при поданні до підприємства ряд документів (заяв, довідок, тощо). Інформація щодо даного податку буде розглянута у таблиця.

Порядок утримання, нарахування та сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) в нашій державі регулюється Законом №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Платниками єдиного внеску виступають роботодавці, а також фізичні особи-підприємці, що використовують працю найманих осіб чи забезпечують себе роботою. Платниками ЄСВ є також страхувальники, а це означає, що при виході на пенсію, при наданні допомоги при тимчасовій втраті працездатності до уваги буде прийматися та зарплатня, з якої був сплачений даний внесок. Ставка ЄСВ встановлюється у % від суми нарахованої оплати праці за видами виплат, що включають основну та додаткову оплату праці відповідно до класу професійного ризику підприємств. Таких класів визначено 67 і сільське господарство відносять до 22 класу ризику, за яким розмір внеску становить 37,19. Отже, слід відзначити, що утримання сплачується працівником із його зарплатні, а нарахування сплачується роботодавцем. У 2016 році відбулися зміни і вже не відокремлюють класи ризику та ставка ЄСВ становить для усіх роботодавців 22%, також із цього ж року ЄСВ не утримують із заробітної плати працівників.

З 1 серпня 2014 року у зв’язку з подіями на території нашої держави запроваджено тимчасовий податок – Військовий збір. Ставка даного збору – 1,5 %. При запровадженні даного збору об’єктом нарахування була заробітна плата, проте з 01.01.2015 р. об’єктом обкладання цим збором виступають всі доходи.

Формою звітування щодо ПДФО, ЄСВ та військового збору є форма № 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", яка подається до податкової інспекції не пізніше 40 днів після закінчення звітного періоду за квартал та податкова декларація з податку на доходи фізичних осіб, яка подається щомісяця. Згідно до постанови від 10.12.2012 N 24-1 «Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Базовим звітнім періодом є календарний місяць.

Виходячи з вище наведеної інформації цілком закономірною є потреба у своєчасній, об’єктивній і достовірній теоретико-методологічній базі про заробітну плату та розрахунків з оплати праці з погляду кожної із сторін соціально-трудових відносин – держави, роботодавця і найманого працівника. Важливе значення відіграють податки, що справляються із заробітної плати, оскільки саме вони зменшують суму до видачі працівникові і водночас служать перестрахуванням у вигляді утримань, нарахувань для них в майбутньому.