Визначення поняття «заробітна плата» та «оплата праці»

№ №	ВИЗНАЧЕННЯ	ДЖЕРЕЛО
	Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.	Закон України «Про оплату праці» (редакція станом 26.10. 2014)
	Заробітна плата — це економічна категорія, яка відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості.	Ведерников М.Д. Ринковий механізм регулювання оплати праці робітників (проблеми тео­рії і практики): Монографія. - Хмельницький: Евріка, ТОВ, 2011. - 288 с.
	Заробітна плата - це плата за працю, а її величина - це ціна праці, яка визначається на ринку праці в результаті взаємодії попиту і пропозиції	Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення.- К.: Фірма "Праця", 2007.- 267 с.
	Оплата праці – часткова компенсація власником засобів виробництва в грошовій або натуральній формах витраченої найманими працівниками у процесі виробництва праці.	Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устенко О. А., Юрій С. І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 2 / За редакцією С. В. Мочерного. – Львів: Світ, 2006. - 568

Головні ознаки, які характеризують розрахунок оплати праці з точки зору організації обліку, є:

1) мобільність;

2) регламентованість;

3) терміновість;

4) плановість;

5) достовірність.

Постійну модифікацію під впливом різних факторів, наприклад, зміни законодавства визначає мобільність.

Регламентованість підпорядковує облік оплати праці конкретним законам, правилам, нормативам.

Терміновість встановлює певні строки щодо розрахунку оплати праці, виплати заробітної плати, подання звітності по праці та її оплаті.

Плановість стосується аналізу праці та її оплати, передбачає порівняння планових та фактичних показників, виявлення невикористаних резервів для ефективного використання фонду оплати праці підприємства, підвищення продуктивності праці.

Достовірність передбачає постійний контроль за розрахунками оплати праці. Внаслідок того, що саме заробітна плата є однією з найвагоміших економічних категорій, для неї притаманні наступні функції:
• відтворювальна (забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);
• стимулююча (націлює працівників до ефективної діяльності на робочих місцях);
• регулююча (повинна бути диференційована за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи);
• соціальна (повинна забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості). Питання щодо праці та її оплати регулюються рядом нормативних документів, а саме Кодексом законів України про працю, Законом України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. №108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.95 р. №100 зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. №5; Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-IV; Законом України «Про відпустки» від 15.11.99 р. порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266. Облік виплат персоналу, як в аспекті витрат, так і в аспекті зобов’язань регулюється Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам». Але у національному обліку є його прямий аналог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 з ідентичною назвою. Слід відзначити, що національний стандарт за змістом майже не має розбіжностей з міжнародними. Податковий кодекс України визначає порядок оподаткування всіх видів доходів фізичних осіб, розмір податкової соціальної пільги, розрахунок податку з доходів працівників, складання звітності по податку з доходів працівників. Постанова від 6 травня 2001 р. № 439 регулює оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства. Проте вище перераховані документи не є досконалими та не спрощуються роботу підприємств, та прагнення до Євроінтеграції, проте слугують базою на основі яких прогнозуються та приймаються управлінські рішення.