Види, форми та склад фонду оплати праці в сучасних умовах господарювання та прийняття управлінських рішень щодо її удосконалення

Процес виробництва потребує не лише матеріальних затрат, що пов’язані безпосередньо з виробництвом, а й затрат робочої сили. Для країни чітко поставлено завдання на основі зростання технічного оснащення сільськогосподарських підприємств покращити продуктивність праці. Важливе значення при цьому відіграє покращення організації трудового процесу, вдосконалення системи її оплати з метою підвищення матеріальної зацікавленості робітників в збільшенні виробництва продукції та зменшення її собівартості. Переліком певних понять і правил за допомогою яких встановлюється залежність оплати праці від фактичних показників праці є форми і системи оплати праці. Складовою частиною обліку оплати праці є її види та форми (рис. 2.1).

 

 

Рис.2.1 Види і форми оплати праці

Облік витрат щодо розрахунків з оплати праці в системі управлінського обліку займає одне з головних місць і представлений як частка обліку витрат виробництва. Питання управлінського обліку витрат на робочу силу розкриті в роботах Ф. Бутинця, С. Голова, К. Друрі, Т. Карпової, В. Сопко та інших вітчизняних і зарубіжних вчених економістів. В бухгалтерському фінансовому обліку витрати на оплату праці узагальнюються за однойменним економічним елементом „Витрати на оплату праці”, а в управлінському – акцент робиться на облік за калькуляційними статтями. Це можуть бути прямі витрати на оплату праці, додаткова заробітна плата. К. Друрі вважає, що облік витрат праці повинен проходити два самостійні етапи:

· калькулювання заробітної плати кожного працюючого, включає утримання із неї, виплати і відрахування в Пенсійний фонд та інше (облік заробітної плати);

· розподіл витрат на робочу силу за замовленнями на рахунки накладних витрат і рахунки виробництва

Приблизно такі ж напрямки обліку витрат на оплату праці виділяють Ф. Бутинець, Н.Малюга, Т. Карпова та інші. Управлінський облік витрат на робочу силу задовольняє інформаційні потреби щодо витрат на робочу силу (професійний і кваліфікаційний склад, форми і системи оплати праці, преміювання). Мета обліку витрат на робочу силу - визначення витрат робочого часу робітниками за видами діяльності; величини виробітку або ступеню виконання змінного завдання; достовірності нарахування заробітної плати; розрахунків із працівниками з оплати праці; контроль за використанням фондів оплати праці. Основну заробітну нараховують за кількість виконаної роботи з урахуванням її якості відповідно до тарифної шкали і ставок, диференційованих залежно від галузей народного господарства, важливості виробництва, складності робіт, характеру та умов праці. Основними формами оплати праці є: погодинна і відрядна. Погодинну форму оплати праці нараховується працівникам залежно від їх кваліфікації та фактично відпрацьованого робочого часу. Погодинну форму оплати праці здійснюють за простою погодинною та погодинно-преміальною. Оплата праці, що залежить від кількості виробленої продукції називається відрядною. Вона поділяється: пряма відрядна, відрядно-преміальна, акордно-преміальна. Пряма відрядна оплата зарплати здійснюється прямо пропорційно кількості виробленої продукції чи наданих послуг. Акордно-відрядна система оплати праці застосовується, при необхідності підсилити матеріальну зацікавленість працівників у скороченні термінів виконання конкретного обсягу робіт, здачі об'єкта в експлуатацію. Акордну систему оплати праці застосовують при оплаті за весь обсяг виконаних робіт, своєчасне їх виконання. Прогресивною є акордно-преміальна система оплати праці, оскільки при даній оплаті нарахування заробітної плати нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахування її якості та кількості. На досліджуваному нами підприємстві оплата праці нараховується згідно 2 систем: почасова та відрядна. На підприємстві наявний наказ про порядок нарахування заробітної плати по даних системах. Почасова оплата праці нараховується адміністративному персоналу. Відрядна – працівникам рослинництва та тваринництва. Розглянемо порівняння почасової та відрядної оплати праці в СТОВ «Бучанське».

Таблиця 2.1

«Порівняння почасової та відрядної оплати праці в СТОВ «Бучанське»

Критерій	Почасова система	Відрядна система
Порядок нарахування зарплати	За відпрацьований робочий час	За кількісний результат праці
Облік використання робочого часу	Обов’язковий	Мінімальний
Залежність між кількістю праці та її оплатою	Непряма	Пряма
Виконання крім прямих обов’язків додаткових робіт	Не суперечить системі оплати праці	Прямо суперечить системі оплати праці
Характер трудових операцій	Різноманітні	Переважно одноманітні

 

Заробітна плата за відрядною системою нараховується за формулою:

Зв= P*V,

Зв- заробіток відрядника; P- розцінка за одиницю продукції; V-обсяг робіт. Основну частину зарплати встановлюють у вигляді тарифних ставок, а додаткову – доплат, надбавок премій. З метою управління варто розуміти, що основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів та відрядних розцінок для робітників, посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода понад установлені норми. За трудові успіхи, винахідництво та особливі умови праці. Вона складається з надбавок, гарантій та компенсаційних виплат, премій за виконання виробничих завдань. Доплати до заробітної плати – це виплати понад тарифні ставки за виконання посадових обов’язків у відпрацьований час, що враховують додаткову заробітну плату, а також умови і режими роботи. Надбавки до заробітної плати – це виплати понад тарифні ставки (оклади) за виконання посадових обов’язків у відпрацьований час, що враховують особисті досягнення у праці й рівень кваліфікації. В нашій країні до розрахунків, що пов’язані з розрахунками з заробітної плати можна віднести оплата щорічних відпусток та допомогу по тимчасовій втраті працездатності. Щоб ефективно витрачати кошти на оплату праці та стимулювати працівників до більш інтенсивної праці, роботодавець повинен запровадити систему оплати праці, яка разом з основною зарплатою містила б додаткові виплати у вигляді премій, доплат і надбавок за виконанням різних показників і функцій, а також заохочувальні виплати. Необхідність порівнювати працю (прикладені зусилля працівника) та її оплатою (винагорода за працю), аналіз для знаходження резервів щодо його покращення, контролю та аудиту за достовірністю та справедливістю, надає праці нового зміст. Фонд оплати праці має певну структуру (Рис.2.2).

Рис.2.2 Фонд оплати праці

Розрахунки з працівниками роботодавець зобов’язаний проводити два рази на місяць, також встановлюється кінцева дата, не пізніше якої має бути виплачена зарплата за попередній місяць: 1 ) не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів; 2 ) не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

При порушенні строків погашення своїх зобов’язань на посадових осіб підприємства накладаються штрафи. Отже, виходячи з вище наведеної інформації цілком закономірною є потреба у своєчасній, об’єктивній і достовірній теоретико-методологічній базі про заробітну плату та розрахунків з оплати праці з погляду кожної із сторін соціально-трудових відносин – держави, роботодавця і найманого працівника. Сучасний вітчизняний механізм оплати праці неефективний і потребує вирішення низки проблем через застосування вдосконалених правових засад на макро- і мікроекономічному рівнях. В Україні існує необхідність у радикальних змінах в організації й стимулюванні ефективності праці. Людська праця і її оцінка, що проявляється в оплаті є орієнтирами, які з часом втрачають соціально-економічне призначення. Наслідком цього є спад економічного й соціального розвитку суспільства і потребує всебічного моніторингу,обліку, менеджменту, аналізу та контролю даного процесу в Україні.