Жиророзчинні вітаміни входять до структуру мембранних систем, забезпечуючи їх оптимальне функціональне стан.

У хімічному відношенні жиророзчинні вітаміни А, D, E і К ставляться до ізопреноїди.

Наступна група: вітаміноподібні речовини.

До них зазвичай відносять вітаміни:

В13 (оротовая кислота),

В15 (Пангамовая кислота),

В4 (холін),

В8 (інозитол),

Вт (карнітин),

H1 (Парамінбензойная кислота),

F (полінасичені жирні кислоти),

Вітаміни стали відомі людству відразу, і протягом багатьох років вченим вдавалося відкривати нові види вітамінів, а також нові властивості цих корисних для людського організму речовин. Оскільки мовою медицини в усьому світі є Латина, то і вітаміни позначалися саме латинськими літерами, а в подальшому і цифрами. Присвоєння вітамінам не тільки літер, а й цифр пояснюється тим, що вітаміни набували нові властивості, позначити які за допомогою цифр у назві вітаміну, уявлялося найбільш простим і зручним. Для прикладу, можна розглянути популярний вітамін «В». Так, на сьогоднішній день, цей вітамін може бути представлений в самих різних областях, і щоб уникнути плутанини він іменується від «вітамін В1» і аж до «вітаміну В14». Аналогічно іменуються і вітаміни входять в цю групу, наприклад, «Вітаміни групи В». Коли хімічна структура вітамінів була визначена остаточно, стало можливе іменувати вітаміни у відповідності з термінологією, прийнятої в сучасній хімії. Так у побут увійшли такі назви, як піридоксаль, рибофлавін, а також птероглутаміновая кислота. Минув ще якийсь час, і стало абсолютно ясно, що багато органічних речовин, вже давним-давно відомі науці, також мають властивості вітамінів. Причому таких речовин виявилося досить багато. З найбільш поширених можна згадати нікотинамід, лгезоінозіт, ксантоптерін, катехін, гесперетін, кверцетин, рутин, а також ряд кислот, зокрема, нікотинову, арахідонову, ліноленову, лінолеву, і деякі інші кислоти.

Нині відомо понад 20 вітамінів, які мають безпосереднє значення для здоров'я людини. Усівони розподілені на дві групи:

· жиророзчинні (кальцифероли - віт. D, каротиноїди - провітаміни А, ретинол - віт. А, токофероли - віт. Е, філохінони - віт. К)

· водорозчинні (аскорбінова кислота - віт. С, біотин - віт. Н, нікотинова кислота - віт. РР, пантотенова кислота - віт. В5, піридоксин - віт. В6, рибофлавін - віт. В2, фолієва кислота - віт. В9, ціанокобаламін - віт. В12).

Жиророзчинні вітаміни.

Ретинол (вітамін А)– міститься в печінці морських тварин та прісноводних риб, сільськогосподарських тварин, жовтку яєць, вершковому маслі, в молоці, сирі. В рослинах (морква, шпинат, петрушка, салат, зелена цибуля, черешні, помідори, порічки) містить каротин – малоактивна форма (провітамін) вітаміну А. В печінці та кишках каротин гідролізує і перетворюється в активнішу форму – ретинол. Всмоктуванню ретинолу в кишках сприяють жовчні кислоти, ферменти підшлункової кислоти. Вітамін легко осилюється на повітрі і руйнується ультрафіолетовими променями. Надзвичайно важливу роль відіграє ретинол у ресинтезі світлочутливого пігменту сітківки родопсину, який безпосередньо сприймає зорові подразнення. Нестача (гіповітаміноз) ретинолу спричинює патологічні зміни в функції епітеліальних тканин шкіри, дихальних шляхів, травного апарату, нервової та ендокринної системи. Слизові оболонки та шкіра висихають, розрихлюються, відбувається ороговіння епітелію (гіперкератоз), послаблюється їхня бар’єрна функція. Крім того, з’являються дегенеративні зміни в нервовій тканині, порушується координація рухів, виникають атаксія, паралічі.

Гіповітаміноз виникає при недостатності вітаміну або провітаміну в їжі, захворюваннях травного апарату, а також при підвищеній потребі в ретинолі (вагітність, лактація, інфекція, гарячкові стани, тиреотоксикоз, алкогольне сп’яніння). Добова потреба дорослої людини – 1,5 мг ретинолу. Застосовують ретинол при гіпо- і авітамінозі, захворюваннях очей, шкіри, опіках, пролежнях, остеомієліті, гангрені, виразковій хворобі шлунка ф дванадцятипалої кишки, при хірургічних втручаннях, інфекціях верхніх дихальних шляхів, а також призначають дітям в період інтенсивного росту.

Ергокальциферол (Ergocalciferolum) (вітамін D2).Ергокальциферол є найактивнішим з відомих (близько 10) форм вітаміну D. Найбагатшою сировиною для його одержання є жир із печінки тварин, особливо печінки морських риб. Міститься цей вітамін у молоці, коров’ячому маслі, яєчному жовтку, печінковому жирі. Провітаміни, що є в шкірі людини, наприклад ергостерол, під дією ультрафіолетового проміння перетворюються в активні форми. Ергокальциферол, що надходить із зовні, всмоктується в тонкій кишці при достатній кількості тваринного та рослинного жирів. При недостатній кількості вітаміну знижується вміст неорганічного фосфору в крові (гіпосфатемія), порушується всмоктування в кишках та засвоєння кістками кальцію, фосфату. Вміст кальцію в крові підтримується внаслідок резорбції його із кісток; тому при нестачі ергокальциферолу виникає розм’якшення кісткової тканини і в дітей розвивається рахіт, а у дорослих – остеомаляція. Вітамін стимулює ріст, сприяє затримці фосфору і кальцію в організмі та засвоєнню їх кістками, підвищує опірність організму о інфекції. При вживання ергокальциферолу зникають симптоми рахіту й остеомаляції, нормалізується ріст організму.