Припинення НПАОП здійснюється з дотриманням спеціально встановленої процедури.

Роботодавець повинен звернутися з письмовим клопотанням до ор­гану державного нагляду, що затверджував цей нормативний акт. У клопотанні обов'язково зазначається нормативний акт і його положення, що не виконуються та причини їх невиконання, додаткові заходи, яких вжито для забезпечення без­печної експлуатації відповідного виробництва, об'єкта, устаткування, техноло­гічного процесу, робочого місця на період припинення дії нормативного акта.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопо­тання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рі­шення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці.

Рішення про припинення НПАОП приймається державним органом, що прий­няв цей акт, у місячний термін з дня одержання клопотання і повинно визначати строки та умови тимчасового припинення чинності нормативного акта, а також перелік вимог, дія яких припиняється.

 

Особливістю законодавства України про охорону праці є те, що значна час­тина питань з охорони праці регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретному підприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством.

За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються роботодавцем самостійно або за погодженням з працівниками підприємства та їх представниками, такі, що приймаються загальними зборами (конференцією) працівників.

За зовнішньою формою виразу (організаційно-правовою формою) локальні нормативні акти з охорони праці можна поділити на:

- положення (наприклад, Положення про комісію з питань охорони праці, По­ложення про уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці);

- правила (наприклад, Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов'язки персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань);

- інструкції (наприклад, Інструкція про порядок організації та проведення зва­рювальних і інших вогневих робіт на підприємстві);

- накази (наприклад, Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відпо­відності нормативним актам про охорону праці);

- інші.

 

Локальні нормативні правові акти можна розмежувати за предметом право­вого регулювання.

Рекомендаціями Держнаглядохоронпраці щодо застосування "Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві визначено примірнии перелік питань, з приводу яких на локальному рівні доцільно приймати нормативно-правові акти. До них належать:

- організація управління охороною праці на підприємстві, проведення система­тичного контролю за виконанням управлінських рішень, за станом безпеки і умов праці;

- визначення обов'язків, прав та відповідальності структурних підрозділів, служб і посадових осіб за виконання покладених функцій у галузі охорони праці;

- забезпечення перспективного і поточного планування роботи щодо поліп­шення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин травматизму, професійних та виробниче обумовлених захворювань;

- організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

- визначення порядку внесення вимог нормативних актів про охорону праці до технологічної і конструкторської документації та встановлення порядку проведення нормо-контролю (експертизи) цієї документації на повноту ви­кладення зазначених вимог;

- встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майдан­чиках, робочих місцях (з опрацюванням і затвердженням інструкцій з охорони праці та відповідними професіями робітників);

- організація правильної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки (кранів, посудин, що працюють під тиском), призначення осіб, відповідальних за тех­нічний стан і безпечну експлуатацію цих об'єктів;

- організація інструктажу, навчання та перевірки знань працюючих з питань охо­рони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небез­пекою, визначення переліку таких робіт та правил їх безпечного виконання;

- визначення заходів щодо ліквідації наслідків аварій та встановлення порядку виконання рятувальних робіт, створення (залучення) професійних аварійно-рятувальних формувань, надання першої допомоги потерпілим у разі виник­нення надзвичайних ситуацій та нещасних випадків;

- опрацювання, погодження в установленому порядку і затвердження заходів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності в державних нормативних актах про охорону праці конкретних вимог;

- визначення заходів пожежної безпеки (загальнооб'єктових та по окремих це­хах та інших підрозділах);

- організація забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту; визначення порядку зберігання, ремонту,прання, хімічного чищення цих засобів, їх своєчасної заміни у разі достроко­вого зносу тощо;

- організація забезпечення працівників змиваючи ми та знешкоджуючими за­собами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою соло­ною водою тощо;

- організація проведення попереднього і періодичного медичних оглядів пра­цівників певних категорій;

- опрацювання та впровадження додаткових заходів безпеки інвалідів, які від­повідали б специфічним особливостям праці цієї категорії працівників (у разі залучення інвалідів до праці на підприємстві) тощо.

Прийнятті локальні нормативно-правові акти з охорони праці повинні від­повідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів, стандартам про оформлення документів, що забезпечує їх правильне розуміння, та повинні враховувати вимоги типових та інших нормативних актів.

 

До розробки проекту локального нормативного акту про охорону праці залу­чаються представники працівників — представники профспілок, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників. Інформування працівників здійснюється не лише на етапі розроблення проекту акту про охорону праці, але й після прийняття акту шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом. На роботодавця покладається обов'язок розповсю­дження інструкцій шляхом їх видання (тиражування), придбання у вигляді бро­шур, односторонніх аркушів, плакатів.

На роботодавця покладено обов'язок здійснювати систематичний контроль за відповідністю локальних нормативно-правових актів з охорони праці ви­могам чинного законодавства і їх періодичний перегляд. Перегляд таких актів є плановим і позаплановим.

Плановий перегляд відбувається у строки, визна­чені роботодавцем, що не можуть перевищувати строки перегляду державного нормативного акта з охорони праці або типового документа, на підставі якого опрацьовувався локальний акт. За загальним правилом НПАОП переглядаються не рідше одного разу на 10 років, інструкції з охорони праці — одного разу на 5 років, а інструкції з охорони праці для професій і робіт з підвищеною небез­пекою — один раз на 3 роки.