Фінансування охорони здоров 'я та фізичної культури

Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансування відпо­відних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охо­рону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я у діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпо­чинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя1.

Конституцією закріплено, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безплатно, а дер­жава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітар­но-епідемічне благополуччя.

За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі підрозділи (код 0700 «Охорона здоров'я»): медична продукція та об­ладнання; поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомо­га, у тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціа­лізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалі­зовані лікарні та інші спеціалізовані заклади; пологові будинки; са­наторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепі-

демічні заходи і заклади; дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я; інша діяльність у сфері охорони здоров'я, у тому числі бу­динки дитини; станції переливання крові; інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Закріплення фінансування за бюджетом відповідного рівня відбу­вається виходячи із закріплених конституційних гарантій. За раху­нок державного бюджету здійснюються видатки на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що ви­конують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеці­алізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалі­зовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані сана­торії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезинфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують ви­конання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвер­дженим Кабінетом Міністрів України.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі нау­ково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя. Зо­крема, обсяг фінансування за державним та місцевими бюджетами на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профі­лем захворювань (терапевтичних, хірургічних, онкології, гінекології тощо). За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фон­ди заробітної плати, витрати на медикаменти та харчування. У полі­клініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельність населення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості — на кожний населений пункт.

За рахунок бюджету АРК та обласних бюджетів, бюджетів місце­вого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, се­лищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітар-на, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельд­шерські пункти).

У свою чергу районні та обласні бюджети беруть участь у фінансу­ванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швид­кої та невідкладної медичної допомоги, поліклінік і амбулаторій, за­гальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансують­ся також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи з санітарної освіти).

При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації ста­новлять значну частину населення даної місцевості.

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності лю­дей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, жит­тєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх сто­сунків між народами і зміцнення миру. Спорт — органічна частина фізичної культури, особлива сфера виявлення та уніфікованого по­рівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, техніч­ної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяль­ності. Соціальна цінність спорту визначається його дієвим стимулю­ючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення1.

Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом «Духов­ний та фізичний розвиток» (код 0800) функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як «Фізична культура і спорт» (код 0810),

' Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 р. // Відо­мості Верховної Ради України. — 1994. — № 14. — Ст. 80 (з наступними змінами та доповненнями).

Кошторисно-бюджетний режим фінансування 435

«Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку» (код 0840), «Інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвит­ку» (код 1850).

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжна­родного значення;

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації;

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки дер­жавних програм розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінан­сова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

Обласні бюджети та бюджет АРК беруть участь у фінансуванні державних програм з інвалідного спорту і реабілітації, а також за­безпечують навчально-тренувальну роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл (усіх типів республіканського Автономної Респуб­ліки Крим та обласного значення) та проводять заходи з фізичної культури і спорту.

Тема 15. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування

1. Кошторис як фінансово-плановий акт.

2. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування.

3. Додержання фінансової дисципліни.