Процедура та методики проведення емпіричного дослідженя

 

Дослідження проходило в два етапи:

На першому етапі – здійснювалось вивчення та аналіз теоретичних надбань вітчизняної та зарубіжної науки з проблеми конфлікту та конфліктної поведінки у курсантському середовищі, ознайомлення з сучасними поглядами на окремі питання цієї проблематики.

На другому етапі відбувався відбір методик дослідження, проводилось констатувальне дослідження психологічних особливостей конфліктної поведінки курсантів.

У курсовій роботі були застосовані наступні методики:

- методика К. Томаса «Стилі поведінки в конфліктній ситуації»;

- методика самооцінки.

У емпіричному дослідженні брали участь 10 курсантів 206 навчальної групи Застосування методики К.Томаса «Стилі пведінки в конфліктній ситуації» в роботі з курсантами допомагає розв'язати такі завдання:

-вказує типову реакцію на конфлікт,пояснює на скільки вона типова і цілеспрямована,

-дає інформацію про інші способи вирішення конфліктної ситуації,

-за допомогою спеціальної формули можно прорахувати завершення конфлікту. К. Томас виділяє п'ять основних стилів поведінки в конфліктній ситуації: конкуренція, співробітництво, компроміс, ухилення і пристосування. Він також підкреслює, що в різних ситуаціях в поведінці можуть поєднуватися різні стилі:

1) стиль конкуренції (домінування, суперництво, боротьба, напористість) може використовувати людина, що володіє сильною волею, достатнім авторитетом, владою, не дуже зацікавлений у співпраці з іншою стороною і прагне впершу чергу задовольнити власні інтереси, Цей стиль можна використовувати, якщо:

-результат конфлікту дуже важливий для вас, і ви робите велику ставку на вирішення виниклої проблеми на свою користь; -ви володієте достатньою владою і авторитетом, і вам здається очевидним, що запропоноване вами рішення - найкраще;

-ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і вам нема чого втрачати; - ви повинні прийняти непопулярне рішення, і у вас достатньо повноважень для вибору цього кроку;

- ви взаємодієте з підлеглими, які воліють авторитарний стиль.Проте слід мати на увазі, що це не той стиль, який можна використовувати в близьких особистих стосунках, тому що, крім відчуження, він нічого більше не зможе викликати. Його також недоцільно використовувати в ситуації, коли ви не маєте достатньої владою, а ваша точка зору з якогось питання розходиться з точкою зору більш значущого особи; 2) стиль співробітництва (кооперація, інтеграція) можна використовувати, якщо, відстоюючи власні інтереси, ви змушені брати до уваги потреби та бажання іншої сторони. Цей стиль найбільш важкий, тому що він вимагає більш тривалої роботи. Мета його застосування - розробка довгострокового взаємовигідного рішення. Такий стиль вимагає вміння пояснювати свої бажання, вислуховувати один одного, стримувати емоції. Для вирішення конфлікту цей стиль можна використовувати в ситуаціях, коли:

- необхідно знайти спільне рішення, якщо кожен з підходів важливий і не допускає компромісних рішень;

- у вас міцні, тривалі, взаємозалежні відносини з іншою стороною;

- сторони здатні вислуховувати один одного і викладати суть своїх інтересів, вміють інтегрувати точки зору;

3) стиль компромісу, суть якого втому, що сторони прагнуть врегулювати розбіжності при взаємних поступках. У цьому плані він нагадує стиль співробітництва, однак, здійснюється на більш поверхневому рівні. Цей стиль найбільш ефективний, якщо обидві сторони хочуть одного й того ж, але знають, що одночасно це нездійсненно (наприклад, прагнення зайняти одну і ту ж посаду або одне і те ж приміщення). Такий підхід до вирішення конфліктів доцільно використовувати в наступних ситуаціях:

· обидві сторони мають однаково переконливі аргументи і мають однаковою владою;

· задоволення вашого бажання має для вас не занадто велике значення;

· вас може влаштувати тимчасове рішення, тому що немає часу для розробки іншого, або інші підходи виявилися неефективні;

· компроміс дозволить вам хоч щось отримати, ніж все втратити; 4) стиль ухилення (догляд, уникнення, ігнорування) реалізується зазвичай, коли проблема для вас не настільки важлива, ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким і не хочете витрачати час і сили на її вирішення. Цей стиль реалізується також в тих ситуаціях, коли одна зі сторін має більшу владу, або розуміє, що ні права, або вважає, що немає серйозних підстав для продовження контактів. Стиль ухилення рекомендується в ситуаціях, коли:

· джерело розбіжностей неістотний для сторін у порівнянні з іншими більш важливими завданнями, а тому вони вважають, що не варто витрачати на нього сили;

· сторони хочуть виграти час, щоб вивчити ситуацію й одержати додаткову інформацію, перш ніж прийняти будь-яке рішення;

· небезпечно намагатися вирішити проблему негайно, так як відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію(наприклад, дорослих дітей і батьків);

· підлеглі самі можуть успішно врегулювати конфлікт.

Не слід думати, що цей стиль завжди є втечею від проблеми чи ухиленням від відповідальності, тому що часто за якийсь проміжок часу вона може вирішитися сама собою, або сторони зможуть зайнятися нею пізніше, коли будуть володіти достатнім обсягом інформації;

5)стиль пристосування (поступливість) означає, що ви дієте разом з іншою стороною, але при цьому не намагаєтеся відстоювати свої власні інтереси з метою згладжування і відновлення нормальної атмосфери, Томас і Кілменн вважають, що цей стиль найбільш ефективний, коли результат справи важливий для іншої сторони і не дуже істотний для вас, і тоді ви жертвуєте власними інтересами на користь іншої сторони. Стиль пристосування може бути застосований у таких найбільш характерних ситуаціях, коли:

· найважливіше завдання - відновлення спокою і стабільності, а не вирішення конфлікту;

· предмет розбіжності для вас не важливий, важливіше зберегти добрі відносини;

· усвідомлюєте, що правда не на вашому боці;

· відчуваєте, що у вас недостатньо влади чи шансів перемогти.

Стилі або стратегії поведінки, які обираються учасниками конфлікту, мають вирішальне значення для його подальшого розвитку, а часто і для кінцевого результату, результату конфлікту. Стратегії уникнення і пристосування, як уже зазначалося, хоча і мають різнийпсихологічний зміст, спрямовані на відхід від конфліктної взаємодії. Стратегії суперництва і співробітництва розглядаються в основному окремо, але в рамках реальної взаємодії вони можуть переходити один в одного: так, початкові спроби домовитися, не увінчалися успіхом, можуть змінитися боротьбою сторін, навпаки, невдалі спроби "силового" рішення змушують учасників ситуації до переговорних варіантів вирішення конфлікту.Жодна з розглянутих стратегій не може бути ефективною у всіх без винятку ситуаціях і жодна з них не може бути виділена як краща.Важливо ефективно використовувати кожну з них і свідомо робити той чи інший вибір, враховуючи конкретні обставини.

Також була проведена методика самооцінки.В цій методиці курсантам пропонувалося заповнити опитувальник,що містить 32 судження,з приводу яких можливі 5 варіантів відповідей.Кожна відповідь кодується балами за схемою:

дуже часто – 4

часто – 3

іноді – 2

рідко – 1

ніколи – 0