Тема: Економічний розвиток українських земель. Становище міщан і селян

Урок 32

Тема: Економічний розвиток українських земель. Становище міщан і селян

Мета:

ü визначити причини та характер змін у господарському житті;

ü засвоїти знання про становище міщан і селян на українських землях у XIV-ХV ст. у складі Великого князівства Литовського та інших держав;

ü проаналізувати процес подальшого закріпачення селянства;

ü визначити місце магдебурзького права в житті українських міст;

ü з’ясувати наслідки, до яких привів розвиток ремесла й торгівлі. 

Тип уроку: комбінований. 

Обладнання: підручник, атлас, тексти джерел, заготовки таблиці, схема «Система самоврядування за магдебурзьким правом», картки із завданнями, ілюстрація (український міщанин). 

Поняття: землеробство, трипілля, ремесла, цехи, партачі, фільварки, закріпачення, панщина, магдебурзьке право, магістрат, рада, лава, бурмістр, війт. 

Дати:

1503 р. - заборона польським сеймом селянам переселятися без дозволу пана. 

Хід уроку

I. Організаційна частина

II. Актуалізація опорних знань

Визначте, чи правильні твердження.

1. Магнати — це великі землевласники, представники давніх князівських або боярських родин. (Так)

2. У Польщі православні були рівноправними з католиками. (Ні)

3. Литовський статут закріплював привілеї шляхти. (Так)

4. Шляхта мала чималі привілеї в Литві й Польщі. (Так)

5. Зем’янами називали найбідніших селян. (Ні)

6. Литовське суспільство поділялося на стани. (Так)

7. Панцирні бояри мусили носити панцирі. (Ні)

8. Католики зазнавали утисків на руських землях. (Ні)

9. Пан мав володіти власною землею, а не отриманою за службу. (Так)

10. Князі мали право на власне військо. (Так)

11. Назва «шляхта» закріпилася за міщанами. (Ні)

12. Найчисленнішою верствою населення в українських землях у ХІV-ХVІ ст. були магнати.(Ні)

III. Вивчення нового матеріалу

Сільське господарство. Становище й повсякденне життя селян

Сільське господарство

ü Удосконалення землеробства (поширення трипільної системи обробітку землі, витіснення сохи й рала плугом, використання довгої коси тощо).

ü Вирощування жита, ячменю, вівса, пшениці, гречки, гороху тощо.

ü Розведення волів, корів; збільшення поголів’я свиней.

ü Розвиток городництва та садівництва; фактичне зникнення до середини ХІV ст. вільних общинних земель у зв’язку зі зростанням великих феодальних господарств.

ü Зростання селянських податків та повинностей; панщина — 14 днів на рік.

ü Поширення фільваркового господарства — шляхетського багатогалузевого господарства, яке базувалося на праці селян-кріпаків і було орієнтованим на ринок.

ü Закріпачення селян — установлення залежності селян, що полягала в прикріпленні до землі, підлеглості адміністративній і судовій владі свого господаря (1503 р. — заборона польським сеймом селянам переселятися на інші землі без дозволу шляхти)

Промисли

ü Рибальство.

ü Мисливство.

ü Бджільництво.

ü Солеваріння (у Прикарпатті), видобування руди (на Волині й Поліссі).

ü Виробництво дьогтю, смоли й поташу.

ü Виготовлення сукна й полотна, гончарного посуду, предметів із металу й дерева для домашнього вжитку

 

Перехід до фільваркового господарства

Фільварок — багатогалузеве господарство, що ґрунтується на праці кріпосних селян та орієнтоване на ринок

Причини переходу до фільваркового господарства

ü Зростання потреби феодалів у грошах.

ü Збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію (перш за все на хліб)

Відмінності фільварків від типових маєтків шляхтичів

ü Велика кількість орної землі.

ü Виробництво частини продукції на продаж.

ü Розвиток багатогалузевого господарства (крім землеробства в ньому розвивалися скотарство, рибальство, винокуріння, пивоваріння, млинарство та інші галузі)

Розвиток міст

v Правовою основою життя багатьох українських міст було "руське право", що розвинулося з правових актів Київсь­кої держави. Війт був головною посадовою особою в міській громаді. Він мав право суду в усіх справах, навіть міг засуджувати до смертної кари. Війт керував роботою Ради (або магістрату), до якої звичайно обиралося 8-12 чоловік.

v З XIV ст. українські міста починають отримувати так зване "магдебурзьке" право, на зразок того, яке існувало в містах Німеччини (воно отримало назву від міста Магде­бурга). Кодекс магдебурзького права визначав порядок виборів і функції органів міського самоврядування та суду, регулював господарське життя міст, встановлював покарання за різні види злочинів ї т.п.

v Першим магдебурзьке право отримав від галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Володимир-Волинський (у 1324 р.). В 1356 р. польський король надав це право Львову. Подільський князь Олександр Коріатович дарував його Кам'янцю-Подільському в 1374 р. В XV-XVI ст. це право отримали багато великих українських міст.

v Вибори членів магістрату (органу міського само­врядування) в містах, які користувалися магдебурзьким правом, відбувалися один раз на рік. Магістрат поділявся на дві колегії — Раду (адміністративний орган) та Лаву (судовий орган). Діяльністю Ради керував бурмистр, роль якого по черзі виконували райці. На чолі Лави стояв війт.

v В багатьох українських містах мешкали малочисельні етнічні групи — євреї, вірмени, греки, татари, караїми. Самоправні громади євреїв — кагали, існували у великих містах.

Цехове ремесло та промисли

Міські ремісники певних спеціальностей об'єднувалися в особливі організації — цехи. Часто до одного цеха входили ремісники споріднених фахів. Коли їхня чисельність зростала, утворювалися нові цехи. Так, якщо у Львові в XIV ст. було всього 4 цехи, то в 1425 р. вже 10. Ще через півтора століття їхня чисельність зросла вдвічі.

Життя цеху регулювалося спеціальними документами, найголовнішим з них був цеховий статут, який затверд­жували магістрати, власниками міст, навіть королі.

Цех володів судовою владою над своїми членами, об­кладав їх податками, в разі потреби створював власне опол­чення для оборони міста. Члени цеху поділялися на три категорії: майстри, підмайстри, учні. Для переходу уч­ня в підмайстри, а підмайстра в майстри потрібно було продемонструвати все своє вміння. Цехи очолювалися ви­борними посадовими особами — цехмістрами.

Становище ремісника, який працював поза цехом, бу­ло тяжким. Цехи добивалися виключних прав на виготов­лення та збут певного виду продукції в межах міста.

По містах, селах і за їх межами були поширені про­мисли (рибальство, бортництво та інші).

Прибутковим промислом було виготовлення поташу, що використовувався для відбілювання і фарбування тка­нин, в миловарінні та виробництві скла. Спочатку виру­бували лісові ділянки і спалювали дерева, попіл проми­вали, а потім випалювали на спеціальних сковорідках.

До важливих промислів відносилося також солеварін­ня в Карпатах. В болотах і озерах, як і багато століть тому, видобували руду, з якої виробляли залізо. Все більшого поширення набувало виробництво паперу.

Торгівля

В умовах середньовіччя торгівля відбувалася в умовах чис­ленних обмежень. Наприклад, купецькі каравани могли рухатися лише по визначених у королівських та князів­ських указах шляхах. До кінця XIV ст. велике значення мала "татарська дорога", що вела з Німеччини в Орду через Краків, Львів, Кам'янець, Київ. Цією дорогою зі Сходу везли шовкові тканини і прянощі, із Заходу — ремісничі вироби. Інший важливий шлях проходив від Кафи через Київ до Москви і Новгорода, а далі в Швецію.

Важливим центром міжнародної торгівлі був Київ. На сході України інтенсивно розвивалася торгівля а Мос­ковською державою. Для Поділля і Галичини важливу роль відігравала торгівля з Молдавією. У торгівлі а країнами Сходу (Туреччина, Персія) головну ролі, відігравав Кам'янець-Подільський (торгівлею переважно займилися купці-вірмени, які тут мешкали). У торгівлі з Заходом перше місце належало Львову, друге — Луцьку.

Торгівля в містах України відбувалася в спеціальні торгові дні та під час великих ярмарок, які влаштовува­лися лише кілька разів на рік. Торгівлею займалися кум­ці та ремісники, що збували товар власного виробництва. Купці з України часто відвідували ярмарки у містах Поль­щі, Угорщини, Італії, Німеччини, Нідерландів, Росії, країн Сходу.

Ремесла

ü Збільшення ремесел (існування 150-200 ремісничих спеціальностей).

ü Об’єднання ремісників у цехи — самоврядні громади вільних ремісників однієї або кількох спеціальностей на чолі з виборним цехмістром; цехи мали власні статути, які визначали особливості виробництва, спосіб життя ремісників; виникнення перших цехів наприкінці ХІV ст. в Галичині та Закарпатті.

ü Діяльність партачів — позацехових ремісників

Торгівля

ü Розвиток торгівлі у зв’язку зі зростанням міст.

ü Важливі центри торгівлі — Львів, Київ, Кам’янець-Подільський.

ü Розвиток ярмаркової торгівлі.

ü Вивезення за кордон полотна, шапок, хутряних виробів, холодної зброї, ювелірних прикрас, волів, зерна.

ü Поширення від кінця ХV ст. в українських містах магдебурзького права — міського права, яке виникло в ХІІІ ст. в Німеччині та передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів-власників міст і створення міського самоврядування (першим отримали це право міста Сянок та Володимир; у другій половині ХV ст. цим правом почали користуватися Львів, Кам’янець-Подільський, Берестя, Холм)

V. Домашнє завдання

1. § 31

2. Додатковий матеріал – читати

3. Робота із джерелом

Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання.

(Це місто) дуже багате на іноземні товари, бо нема шляху більш звичного, як давня, давно прокладена і добре відома дорога, що веде з чорноморського порту, міста Кафи, через ворота Таврики, на Таванську переправу на Дніпрі, а звідти степом у (це місто); цією дорогою відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії і Сирії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію і Данію всі східні товари, а саме: коштовні камені, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець й інші прянощі. Цією дорогою часто їдуть іноземні купці; вони створюють загони, іноді в тисячу осіб, які називають караванами, і супроводять обози, що складаються з численних навантажених возів і нав’ючених верблюдів. Раніше такі каравани платили значне мито… при переправі через Борисфен у Тавані; там і до цього часу збереглась у цілості кам’яна будівля зі склепіннями, яку і наші, і татари, і греки називають Вітовтовою банею, і розповідають, що в ній жив колись митник Великого князівства Литовського, що збирав мито…

У непоказних київських хатах зустрічається не тільки достаток, але навіть величезна кількість плодів, овочів, меду, м’яса, риби… Мені самому доводилося бачити шовк, який обходився дешевше, ніж льон у Вільні, і перець, дешевший за сіль.

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із юридичного коментаря 1565 р. про права і обов’язки міської ради та дайте відповіді на запитання.

Обов’язком ради і бурмістрів є принаймні раз на тиждень, або кожний раз, коли вимагатиме потреба, збиратися в ратушу, радитися про добро громади, здобувати нові користі для громади і запобігати шкодам, залагоджувати й розсуджувати всілякі спори, вишукувати способи, щоб їжа і напої у місті не були дорогими, і карати продавців, які порушуватимуть розпорядження райців або загальні ухвали. Окрім цього, вони мають наглядати за пекарями, різниками, шинкарями, пильнувати обману в мірах і вагах під час продажу їжі, напоїв та іншого товару… Рада також має запобігати сваркам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів та викорінювати шкідливі і безчесні ігри — карти, кості й таке інше негідне. Кожного року рада мусить складати рахунки з усіх міських прибутків перед старшими й впливовими людьми з громади.

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із книги М. Аркаса «Історія України-Руси» та дайте відповіді на запитання.

Багато городів за ті часи дістали од князів Литовських так зване «магдебурзьке право». Це право давало городянам велику самостійність і незалежність од влади державної; по тому праву міська рада порядкувала усіма справами в городі: громада вибирала з-поміж себе «бургомістра» і «лаву», в котрій було чотири «райці», 12 «лавників» (присяжні засідателі) і «війт»; війта обирали до смерті — він був судією для городян. «Рада» і «лава» звалися заразом «магістрат».

Урок 32

Тема: Економічний розвиток українських земель. Становище міщан і селян

Мета:

ü визначити причини та характер змін у господарському житті;

ü засвоїти знання про становище міщан і селян на українських землях у XIV-ХV ст. у складі Великого князівства Литовського та інших держав;

ü проаналізувати процес подальшого закріпачення селянства;

ü визначити місце магдебурзького права в житті українських міст;

ü з’ясувати наслідки, до яких привів розвиток ремесла й торгівлі. 

Тип уроку: комбінований. 

Обладнання: підручник, атлас, тексти джерел, заготовки таблиці, схема «Система самоврядування за магдебурзьким правом», картки із завданнями, ілюстрація (український міщанин). 

Поняття: землеробство, трипілля, ремесла, цехи, партачі, фільварки, закріпачення, панщина, магдебурзьке право, магістрат, рада, лава, бурмістр, війт. 

Дати:

1503 р. - заборона польським сеймом селянам переселятися без дозволу пана. 

Хід уроку

I. Організаційна частина