Методика добору методів, прийомів мотивації навчання .

Американський фізик-теоретик Карл Дарроу в одному зі своїх виступів сказав: «Ми захоплюємося нашою наукою, але як заразити молодь цим захопленням? Як заманити у фізику майбутніх Фермі? Звичайний у цих випадках метод - здивувати, вразити. Проблема в тому, що людину не можна здивувати, якщо вона не знайома з тією ситуацією, у яку ваш сюрприз вносить вирішальні зміни. Але в кожній сфері для новачка можна знайти захопливий, повчальний бік справи й подати її у формі, що викличе гострий інтерес. Це не кожному дано, але в цьому полягає секрет мистецтва лектора».

Мотивація навчальної діяльності є важливим компонентом технології навчання в цілому, і від неї багато в чому залежить результат навчання та результат формування професійних вмінь.

Навчальна мотивація визначається як окремий вид мотивації, що включений в діяльність учіння.

Мотивація в широкому плані відповідає на питання, що побуджує людину до діяльності і які мотиви її здійснення. В самому загальному плані мотив – це те, що визначає, стимулює, пробуджує людину до здійснення якої-небудь дії, що включена у визначену цим мотивом діяльність.

Іншими словами, мотивація розглядається як складний багаторівневий регулятор життєдіяльності людини, її поведінки, діяльності. З цього витікає важливість навчальної мотивації в навчальному процесі, оскільки вона є визначальною в поведінці студентів і, відповідно, впливає на результат навчання.

Мистецтво мотивації є невід’ємною якістю творчого педагога.

Мотивація - це спонукання або так звані психічні явища, що стали спонуканням до виповнення тої чи іншої дії, вчинку, який визначає активність особистості і її направленість на досягнення запланованого результату.

В сучасній педагогічній та психологічній літературі прийнято класифікувати навчальну мотивацію таким чином:

 

Схема 1. Класифікація навчальної мотивації

За характером поведінки учасників мотивація буває зовнішня і внутрішня.

Зовнішня мотивація основана на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або направляють, або гальмують поведінку людини. При зовнішній мотивації фактори, що регулюють поведінку не залежать від внутрішнього «Я» особистості.

В основі внутрішньої мотивації знаходяться фактори, що виходять із самого зовнішнього усвідомлення особистістю своєї поведінки, вони не залежать від заохочення, крім власної активності.

Зовнішня і внутрішня мотивації по різному впливають на результат навчання. Діяльність, зумовлена внутрішньою мотивацією, може продовжуватись дуже довго, так як вона не залежить від зовнішніх факторів впливу, тоді як діяльність, обумовлена зовнішнім мотивом припиняється при припиненні дії зовнішніх факторів.

Внутрішня мотивація сприяє отриманню задоволення від роботи, визиває зацікавленість, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості.

Зовнішня мотивація в процесі діяльності викликає хвилювання, емоційну напругу, а іноді і бажання протидії («Що може статись, якщо я не підготуюсь до заняття?»). Емоційна напруга дезорганізує заняття, приводить до пониження уваги, послаблює контроль за помилками, погіршує оперативну пам'ять і понижує загальну дієздатність. Внутрішня мотивація особистості визначає вибір більш важких завдань в порівнянні з зовнішньою мотивацією поведінки діяльності особистості, які виконують завдання тільки для того, щоб отримати нагороду.

Внутрішня мотивація сприяє в результаті більш легкому засвоєнню теоретичного матеріалу, успішності і ефективності навчання, підвищує повагу і самоповагу особистості.

Зовнішня мотивація зменшує швидкість вирішення зовнішніх евристичних задач, але при цьому позитивно впливає на виконання завдань, які потребують алгоритмічного методу рішення. При цьому студенти надають перевагу більш легким задачам для того, щоб отримати позитивну оцінку (і тільки).

Разом з тим із педагогічної теорії та досвіду відомо, що більш легкі задачі ведуть до перевтоми, оскільки швидко стають скучними.

Таким чином, мотивація не виникає сама по собі. Її формування – задача і ознака майстерності педагога. А внутрішня мотивація є більш ефективною для формування пізнавальних процесів в навчальній діяльності.

 

Способи формування внутрішньої мотивації зводяться до виконання таких основних етапів:

- оцінка рівня підготовки студента по заданій темі і приведення у відповідності з цим ступеня складності викладає мого навчального матеріалу;

- надання студентам можливості вільного вибору завдань і виду діяльності, що визначить індивідуалізацію навчальної діяльності і призведе до появи інтересу;

- визначення оптимальної складності завдань для кожного, що визначить у них переживання успіху;

- збудження уваги студентів при пред’явленні навчального матеріалу шляхом нестандартності і новизни, використання різних технічних засобів.

Навчальну мотивацію можна класифікувати не тільки по характеру поведінки учасників (зовнішня і внутрішня), але і по належності до визначених етапів процесу навчання.

У відповідності до етапів навчального процесу мотивація може відбуватися у вступній частині, поточній та заключній частинах навчального заняття.

Вступна мотивація активізує навчальну діяльність студентів, сприяє формуванню початкового бажання засвоїти навчальний матеріал, викликає інтерес до процесу навчання.

Поточна мотивація визначає оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності і підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання. Для кожного з даних видів мотивації можливі різні способи їх виконання і відносно різні методи і форми організації навчання.

Вступна мотивація може визначатись в формі бесіди, показу, демонстрації того чи іншого предмета або явища, на який буде направлений весь процес навчання, при цьому основними методами є мотивуючі вступи і мотивуючі демонстрації. Мотивуючі вступи проводять в формі бесіди або розповіді. При цьому можливо застосування різних прийомів: віднесення до особистості студента, віднесення до ситуації, збудження інтересу, виступ з цитатою.

Наприклад, при вивченні теми «Безробіття, як наслідок порушення макроекономічної рівноваги»

1. «На сьогоднішньому занятті ми повинні закріпити отримані на попередньому занятті знання про безробіття, як наслідок порушення макроекономічної рівноваги, причини безробіття, їх типи, навчитись визначати рівень безробіття Нажаль на цю тему виділено мало часу, тому ми зупинимось лише на основних моментах, знання про які Вам будуть корисними».

2. Перед початком етапу мотивації на дошку вивішується плакат: «Фактори формування безробіття» та діаграма «Безробіття населення в Україні в 2001 році»

«Зверніть, будь-ласка, увагу на плакат, де зазначені фактори формування безробіття. Ви бачите, що зменшення сукупного попиту, негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати, недостатня мобільності робочої сили, дискримінація, сезонні коливання в окремих галузях економіки спричиняють таке явище, як безробіття.

Вже зовсім небагато часу залишилось до того, коли ви, залишивши стіни рідного університету, опинитесь у дорослому житті, де правила виживання суворі, а часом і жорсткі. Ви всі мрієте бути фахівцем в економічній галузі, працювати на благо сім’ї, країни. Проте стабільність вашого життя не завжди залежатиме лише від вас.

Зверніть увагу на діаграму безробіття населення в Україні в 2001 році. Помітно, що не зважаючи на звільнення за власним бажанням (близько 25% населення), більше 40% працівників були звільнені у зв’язку з реорганізацією, ліквідацією, скороченням штату і майже 15 % невлаштовані після закінчення навчального закладу. Тому слід вияснити які заходи обмеження безробіття можливі».

В першому випадку зацікавленість темою не виникає і студент практично не мотивований. В другому випадку мотивація підсилює прийом («віднесення до особистості»), коли все пояснюване важливе для студента, це зацікавлює його, це має відношення до нього, це для нього актуально.

Мотивацію підсилює і «віднесення до ситуації», коли студенти вже переживали ту, чи іншу подію, бачили, або чули про певне явище, що лежить в основі навчального матеріалу.

Всі описані вище прийоми мотивації слід застосовувати на початку заняття, враховуючи при цьому такі відомі психофізіологічні закономірності особистості як механізм сприйняття, засвоєння, запам’ятовування і розвиток пізнавальної діяльності студентів по принципу дії реклами: