Проведення виховного заходу.

Тема виховної години: «Українська мова – солов’їна».

Мета виховної години донести до учнів розуміння того що наша – українська мова є не лише національним скарбом, а й скарбом кожної окремо взятої людини. Без нашої української мови – не існуватиме, ні народ, ні держава. Поглибити знання учнів про красу та багатство нашої мови. Навчити учнів не ставитися байдуже до рідної мови, національних звичаїв, навчитися берегти їх. Розвинути почуття національної гідності та патріотизму. Виховувати любов та бажання розмовляти рідною мовою. Мирослава Григорівна зачитала вірші українською мовою та крилаті фрази.

Форма заходу – бесіда. З учнями обговорювали, чому вони не прагнуть розмовляти українською мовою, не намагаються її вдосконалювати та вивчати.

Під час заходу звучали українські вірші та пісні.

Найбільш вдалий момент, коли в аудиторії під час прослуховування одного із віршів панувала абсолютна тиша, хоча перед тим велися жваві дискусії.

Психолого-педагогічні висновки.

Учні енергійно та емоційно обговорювали дану тему, висловлювали свої думки, пропозиції та зауваження. Виникали навіть суперечки стосовно даної теми, які залучили до розмови навіть тих учнів, які не зовсім активно вели себе на заході. Навіть після закінчення виховної години група не припинила обговорення по даній темі

Виховна година мала позитивний вплив на учнів та всіх її учасників. Тому я вважаю, що даний виховний захід заслуговує найвищої оцінки.

План-конспект відкритого позакласного виховного заходу.

Тема: Історія розвитку друкарства.

Мета: розкрити і поглибити знання учнів з предметів матеріалознавство та основи поліграфічного виробництва, спонукати учнів до самонавчання та пошуку нової інформації.

Форма проведення: учнівська конференція

Викладач:

Історія книги і друкарства має немало захоплюючих сторінок. На всіх етапах розвитку цивілізованого суспільства книга відігравала важливу роль. Не лише друкована, але й рукописна в період, який передує виникненню книгодруку, служила важливим засобом розповсюдження знань, знайомила суспільство з різноманітними науковими та політичними поглядами, була поштовхом до їх формування.

Книга була і залишається скарбницею мудрості. Як вчитель і наставник знайомить нас з надбаннями людського розуму, допомагає вирішувати філософські проблеми буття.

Винахід книгодрукування.

Спроби розмножити текст не рукописним, а механічним способом здійснювалися ще з давніх часів. Так в Ассіро–Вавілонії з`явились глиняні таблички з текстом та малюнками за допомогою випуклих глиняних форм. Печатні штампи для тиснення малюнка та текста були відомі і в інших країнах стародавнього світу.

На початку VIII ст. н.е. в Китаї з’явилася ксилографія (спосіб друку за допомогою дерев`яних кліше). До цього китайці друкували за допомогою плит з каменю.

У 1392 році, за півстоліття до появи книгодруку в Європі, корейці навчилися відливати шрифт з металу. До нашого часу збереглися стародавні корейські книги, віддруковані металічними (мідними) літерами. Китай являється також батьківщиною паперу, винахід якого мало важливе значення для розвитку книгодруку.

Над винаходом книгодруку працювали одночасно в різних країнах Європи. У 1440-1445 рр. німецький винахідник Йоганн Гутенберг винайшов рухомі металічні літери та друкувальний станок. Але все одно тираж друкованої продукції, як правило, не перевищував 300-400 екземплярів. внаслідок недосконалості техніки та матеріалів для виготовлення друкарських форм та через недостатню кількість шрифтів книги не рідко приходилося друкувати окремими частинами: розбирали використані плити для відтиску перших листів та використовували їх повторно, а це займало чимало часу.

Європейські печатні книги, що вийшли до 1 січня 1500 року, називаються інкунабули – від латинського слова “incunabula”, що означає в переносному смислі “колиска”, - тобто книги, що знаходяться у колисці книгодрукування. Вирізняльними особливостями інкунабул являються їх великий формат, відсутність титульного листа; усі прикраси в інкунабулах робились від руки.

Книгодрукування розповсюдилось в Європі з величезною швидкістю. У 1468 році друкарський станок з`явився у Чехії, в 1469 році – у Нідерландах, в 1470 році – у Франції, в 1476 році – в Англії та Польщі.

То коли ж виникли друкарні на Русі? Група 1.

Що з лежить в основі поліграфічного процесу? Група 2.

Книга, як основний вид поліграфічної продукції? Група 3

Викладач: Книга – неоцінимий друг кожної людини, та беручи її з полички, ми рідко замислюємось, який її шлях, скільки праці вкладено в неї, перш ніж дійшла вона до читача. Скільки людей її створювало, скільки часу та сил було вкладено для її виготовлення. Читаючи книгу, ми навіть не знаємо, скільки деталей містить вона в собі, скільки різноманітних елементів, придуманих майстрами-поліграфістами, знаходиться в ній. Усі вони мають свої назви та своє призначення.

Сучасна видавничо-поліграфічна форма книги являється результатом довгого історичного розвитку. Її зміни пов’язані із загальним прогресом економіки та культури, удосконаленням книговидавничої справи та книгодрукування, поширенням потреби в книжковій продукції, ростом вимоги до неї зі сторони споживача. На формування видавничо-поліграфічної форми книги впливають і самі види видання, що відрізняються за характером інформації та її цільовим призначенням: наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, літературно-художні і т.д.

Якось, Максим Горький сказав такі чудові слова: “Книга, мабуть, найдосконаліше та найвеличніше диво із усіх див, яке створило людство на шляху своєму до щастя і могутнього майбутнього. ”

Група1: Початок книгодрукування на Русі.

В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга, котра була витвором малярства. Характерною такою пам’яткою є Пересопницьке Євангеліє, ця книга не тільки взірець тогочасної української мови, а й пам’ятка мистецтва.

Перші ж друкарні на території нашої країни заснували Іван Федоров і Петро Мстиславець. 1 березня 1564 р., коли Іван Федоров і Петро Мстиславець видали свій славнозвісний “Апостол”, вважається днем народження книгодрукування на Русі. Правда, і до цієї дати в Москві працювала “анонімна” друкарня (збереглись шість книг віддрукованих у ній). Але досі не визначено, хто керував цією друкарнею, коли саме й за яких обставин вона виникла.

Федоров був одним із найосвіченіших людей свого часу. Він багато знав і вмів. Володів декількома мовами, розумівся на військовій техніці. Неоціненним є і його внесок у розвиток російської і української культури, вітчизняного книгодрукування та видавничої справи.

Невідомо де Іван Федоров вивчав інженерні науки і друкарське мистецтво. Не розгадані причини, що спонукали його, заснувавши у Москві друкарню й видавши там “Апостола”, переїхати у Литву, а потім на Україну. Але відомо, що до Львова він прибув у зрілому віці досвідченим друкарем. Відомо, що в організації друкарської справи йому допомогли не багаті, а городяни, люди середнього достатку. Тут, у Львівській друкарні, 15 лютого 1574 року, І. Федоров закінчив друкувати “Апостол” тиражем близько тисячі примірників. Цього ж року вийшов і його “Буквар” – перший вітчизняний підручник. “Буквар”, складався з двох частин: Азбуки та матеріалів для читання, ця книга є пам’яткою шкільної освіти.

Зі Львова першодрукар переїхав на Волинь, до Острова де видав “Новий завіт” і повторно “Буквар”. Тут вийшла “Біблія”, найбільша за обсягом і найдосконаліша за поліграфічним рівнем його робота, та перше у нашій країні окреме видання поетичного твору “Хронологія”.

На Україні Іван Федоров вперше застосовує оригінальний, невідомий ще в Європі спосіб друкування двома фарбами.

Іван Федоров обезсмертив своє ім’я не тільки тим, що запровадив книгодрукування на Русі. Своєю діяльністю Федоров підвів підсумок у тогочасному розвитку різних ремесел – одним з яких є книгодрукування, друкування на тканинах. Він дав поштовх новому напрямку застосування цього ремесла.

Друкарство в Україні не виникло, як державна справа, а було починанням громадським, суспільно-політичним.

Для розвитку друкарської справи в Україні Федорову доводилось брати кредити у міщан та інших майстрів, друкування було фінансово важкою справою.

Однозначно надав велику допомогу та підтримав Федорова український магнат, просвітитель, видатний культурний та громадський діяч Костянтин Острозький.

Ще одним осередком книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Розпочав друкарство в Печерській лаврі архимадрид Єлисей Плетенецький приблизно в 1599-1624 роках. Тут побачили світ низка розкішних видань наприклад «Бесіди на ап. Павла», «Бесіди на діяння», «Тріодь Пісна» та багато інших пишних видань, з великою кількістю гравюр (інколи більше сотні), видання одне одного розкішніше, дорожче, всі вони безумовно є гордістю українського народу.

Львівське та Успенське братство, Острозька академія з її друкарнею стали тими центрами з яких почалось книгодрукування та просвітницька робота в Україні. Отже Львів та Острог – це перші українські друкарські центри, започатковані видатними діячами культури. Обидві друкарні львівська та острозька мали свої періоди розквіту та занепаду, це залежало від політичних ситуацій та інших особливостей, але безумовно вони дали поштовх народженню інших українських друкарень.

(Тому й на надгробку першого друкаря у Львові написано, «Іван Федоров друкарство занедбале одновив»)