Форми матеріальних носіїв інформації

Інформація в цілому не виступає достатньою ознакою документа. Матеріальна складова – одна з двох необхідних і обов’язкових складників документа, без якого він не може існувати.

Матеріальна складова документа – його речовинна (фізична) сутність, форма документа, що забезпечує його здатність зберігати та передавати інформацію у часі та просторі [ 8, с.142 ].

Призначеність документа для зберігання та передачі інформації у часі і просторі обумовлює його специфічну матеріальну конструкцію, представлену у вигляді книг, газет, буклетів, мікрофіш, фільмів, дисків, дискет. Ця специфічна конструкція забезпечує виконання документами їх головної функції, даючи можливість бути зручними для переміщення у просторі, стійкими для зберігання інформації у часі, пристосованими для фізіологічних можливостей читання повідомлення.

Інформація, закладена в документі, обов’язково закріплена, на якому-небудь спеціальному матеріалі (папірус, пергамент, папір, кіно-, фотоплівка), що має визначену форму носія (стрічка, лист, картка, барабан, диск, нитка). Крім того, інформація завжди фіксується будь-яким способом запису, передбачає наявність засобів (фарба, туш, чорнила, барвники) та інструментів (ручка, друкарський станок, відеокамера, принтер) [ 14, с.329-330 ]. Таким чином, під матеріальним складником документа мають на увазі:

− матеріальну основу документа;

− форму носія інформації;

− спосіб документування або запису інформації.

Матеріальна основа документа – сукупність матеріалів, що використовується для запису повідомлення (тексту, звуку, зображення) і складових носія інформації. В залежності від матеріальної основи документи поділяються на природні та штучні.

Перші документи на штучно створених матеріальних носіях дійшли до нас з далекого минулого у вигляді глиняних табличок, сувоїв папірусу, стародавніх пергаментів. Це були штучні носії з природних матеріалів.

Справжня революція в документуванні виникла в результаті винаходу паперу – універсального матеріального носія. Поступово папір витісняє весь писальний матеріал (папірус, пергамент). В теперішній час існує декілька сотень різновидів та сортів паперу, призначених для різних цілей (газетний, офортний, ватманський, фотопапір, офсетний, картографічний і т. д.) [ 8, с.234 ].

Папір відповідає багатьом вимогам: відносна простота у використанні, доступність, міцність, досить довго зберігається й дозволяє фіксувати інформацію.

Поява штучних носіїв доповнила видову різноманітність документів, спроможних нести звукову мову, музику, рухоме та об’ємне зображення. Були створені грамплатівка, магнітні стрічки, фото та кіноплівки, магнітні і оптичні диски – матеріальні носії такої інформації, котра не може бути зафіксована на папері.

В ролі матеріальної основи полімерних документів використовують багатошарові полімерні системи. Ці документи іноді називають плівковими або пластинковими [ 10, с.26 ].

Найчастіше матеріальною основою плівкових матеріалів є фотографічний матеріал – світлочутливий, призначений для отримання на ньому фотографічного зображення.

Фотоматеріали поділяються на чорно-білі та кольорові, негативні та позитивні. Також серед фотоматеріалів виділяють кіноплівку, фотоплівку та фонограмну кіноплівку.

До полімерно-пластикових документів відносяться: кінодокументи (кіно-, діа-, відеофільми), фотодокументи (діапозитив, мікрофільм, мікрокарта, мікрофіша), фонодокументи (магнітні фонограми для запису зображення та звуку), документи для використання в електронно-обчислювальних машинах (перфострічки).

Групу полімерно-пластикових документів складають: гнучкий магнітний диск, магнітна карта, гнучка та жорстка грамплатівка, оптичний диск – як жорсткий, так і м’який [ 10, с.27-28 ].

Атрибутивною складовою документа є також його речовинна (субстанціональна) форма, матеріальна основа носія інформації, особливості якої складають другу групу відносно самостійних основ ділення документа на види та підвиди по матеріалу носія інформації, по матеріальній конструкції та ін.

Кожний документ має певну зовнішню форму свого матеріального носія. Саме по формі (конструкції) документа на повсякденному рівні відрізняють книгу від газети, грамплатівку від дискети і при цьому мається на увазі, що документ, виготовлений в формі книги, диска, магнітної стрічки або будь-якій іншій формі.

Носій інформації на відміну від каналу зв’язку передає інформацію не тільки в просторі, а ще й у часі.

Види носіїв інформації:

· для людини;

· для технічних пристроїв.

Носії для людини: папір, фотоплівка, грамплатівки, магнітофонні плівки, полотно для малювання, дисплеї. Носії для технічних пристроїв: диск (магнітний, оптичний), магнітні плівки, пристрої постійного запам’ятовування.

Носії інформації оцінюють за щільністю інформації, яку можна розмістити в одиниці об’єму, наприклад одному кубічному сантиметрі (біт/см3). Зараз існують такі носії інформації, що дають змогу записати всю інформацію, створену людським суспільством за весь час його існування в одному кубічному метрі [ 15, с.68 ].

По матеріальній конструкції носія інформації виділяють: документ листовий, кодексовий, картковий, стрічковий, дисковий, комбінований.

Листовий документ існує у вигляді одного чи кількох листів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення (листівка, буклет, газета, географічна карта, плакат, етикетка, афіша).

Листи, складені один на одному створюють стопку (колода карт, картотека, каталог). З’єднані по довжині стопки утворюють кодекс – найбільш поширена форма книг, скріплені між собою по одному краю листа-сторінок (книжний блок, журнал, брошура, атлас, альбом).

Картковий документ (сукупність карток або перфокарток) представляє собою картку встановленого формату на матеріалі підвищеної щільності (художня листівка, календар, мікрокарта, перфокарта, каталожна картка, мікрофіша).

Стрічковий документ, виготовлений у вигляді неперериваної стрічки матеріалу з записом інформації (магнітна стрічка, кіно-, відео-, перфострічка, стрічка для принтера, діафільм, мікрофільм, фонограма). Стрічку можна згорнути і вигляді сувою, рулону або скласти частинами, у формі гармошки. Документи, що мають форму стрічки, зберігаються в барабані (запам’ятовуючий пристрій, в якому носієм інформації є магнітний шар на поверхні циліндру-барабану, що обертається), бобини (котушка для намотування магнітної стрічки), котушці (змішаний пристрій, призначений для намотування носія запису або сигналограм), або касети (змішаний пристрій у вигляді коробки, що містить одну або дві котушки, серцевину, носій запису, що має форму диска), так як із-за великої довжини (до сотень метрів або навіть кілометрів) зберігати стрічку у розгорнутому вигляді непрактично [ 9, с.54-55 ].

Дисковий документ – носій запису інформації у формі диску, тобто звернутий у спіраль послідовний ряд знаків (платівка, диск, дискета, компакт-диск, CD-ROM, відеодиск). Місцем розміщення інформації є концентричні доріжки (магнітні, магнітооптичні та оптичні диски, грамплатівки). Дискета – малоформатний магнітний диск, який використовується в персональних електронно-обчислювальних машинах і термінальному обладнанні, зазвичай на гнучкій підкладці. Диски розміщають у касеті або дискасеті – вид касети, що містить носій запису або сигналограму у формі диску [ 11, с.83].

Комбінований документ поєднує в собі дві або більше форм носіїв інформації (комплект, що складається з книги та касети, набору слайдів та грамплатівок).

Форма матеріального носія інформації постійно вдосконалюється. Поряд з традиційними формами документа (книга, газета, журнал,) зростає питома вага мікрофільмів, кінофільмів, магнітних стрічок, а також нетрадиційних носіїв інформації, використання яких зв’язане з використанням сучасних технічних засобів (перфострічки, дискети, диски, компактні оптичні та відеодиски).

Слід відзначити, що люди прагнули до максимальної компактності розміщення інформації на носії, бажали, щоб матеріали, з яких виготовлялася основа, були не дорогими і мали невеликі розміри для передачі закріпленої інформації в часі і просторі [ 1, с.75 ].

Носії інформації мали різну матеріальну основу, на якій закріплювалася інформація. З удосконаленням матеріальної основи удосконалювалися й носії інформації.