Мета розвідки. Способи ведення розвідки взводом.

 

Для розгрому противника, кожен командир повинен знати його сильні і слабкі сторони, вчасно розкрити його наміри (передбачити характер його майбутніх дій), сили, склад і т.п. Без цих зведень важко розраховувати на успіх. Незалежно від того, де знаходяться війська і які бойові задачі вони виконують, їхні командири завжди повинні мати максимально повну і достовірну інформацію про противника і місцевість, на якій вони будуть діяти.

Досягається це грамотно організованими діями спеціальних розвідувальних підрозділів, а також мотострілкових (танкових) підрозділів, призначених для ведення військової розвідки.

Характер сучасного бою, застосування засобів масової поразки різко підняли значення розвідки, що підвищило вимоги до неї.

Особовий склад, що призначається для ведення розвідки, повинний володіти: високою фізичною витривалістю, відмінним військовою майстерністю, сміливістю, спритністю, кмітливістю, розумною ініціативою і військовою хитрістю.

Усьому складу підрозділу, призначеному в розвідку, забороняється мати при собі які-небудь службові й інші документи (особисті речі, ордена і медалі, листа, фотографії, формуляри бойових машин і т.п.), а на топографічні карту-дані про свої війська. У період підготовки взводу до ведення розвідки виробляються ретельне чищення, змащення і пристрілювання всього озброєння, поповнення до встановлених норм (а найчастіше і понад норми) усіма видами боєприпасів, продовольства і медичним майном. Усе бойове майно повинне бути ретельно, надійно і компактно покладене і закріплено. Бойові машини повинні бути перевірені, технічно справні, цілком заправлені ПММ, засоби зв'язку налаштовані на визначені частоти. Прилади нічного бачення, навігаційне устаткування і гіронапівкомпаси перевіряються і підготовлюються до роботи.

Про готовність взводу до ведення розвідки і про початок виконання бойової задачі командир взводу зобов'язаний у встановлений час доповісти старшому командиру (начальнику), що поставив задачу на розвідку.

СПОСОБИ ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ ВЗВОДОМ.

Розвідка спостереженням за противником ведеться як командиром взводу, так і всім складом мотострілкового (танкового) взводу. Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі й у кожнім відділенні призначається спостерігач. З бойової машини піхоти, танка, БТР і БРДМ ведеться кругове спостереження. Спостереження зі постів (пунктів) спостереження ведеться за противником вдень і вночі, в умовах обмеженої видимості с застосуванням електронно-оптичних приладів спостереження, радіолокаційних станцій типу НРС, а також з використанням освітлювальних ракет. У процесі спостереження оглядається спочатку прилегла місцевість з наступним переходом до огляду далі лежачих рубежів. На спостережливій посаді (пункті) у спостерігача повинна бути карта (схема місцевості), звірені з командиром точний годинник, компас, засоби зв'язку і журнал спостереження. Усі зміни в угрупованні і діях противника фіксуються на карті (схемі) і в журналі спостереження, точно за часом і періодично (у встановлений термін) доповідаються чи командиру старшому начальнику.

У нічний час спостереження обов'язково супроводжується підслуховуванням у зазначеному секторі (смузі).

Зведення, добуті підслуховуванням, обов'язково перевіряються іншими способами розвідки.

Засідка як один зі способів ведення розвідки. Добре організована і підготовлена засідка - це свого роду пастка для противника. У неї легко потрапити, але вирватися з її надзвичайно важко. Цей спосіб розвідки найбільше часто застосовується танковими підрозділами. Засідка організується на ймовірних напрямках руху противника в місцях, де супротивнику складно швидко розгорнутися в бойовий порядок, де забезпечується раптовість його поразки вогнем і атакою.

Місцевість у районі засідки повинна сприяти потайливому розташуванню особового складу взводу, його ретельному маскуванню, зручному і швидкому нападу на противника і потайливий відхід у розташування своїх військ. Узлісся лісу (гаю), окраїна населеного пункту, цвинтаря, звернені убік очікуваного противника, підходи до моста, броду, залізничній станції не можуть бути зручними позиціями для організації засідки. Супротивник при підході до таких районів підвищує свою увагу і раптовість дій засідки (а це головне в засідці) може бути зведена до мінімуму. Тому позиції для засідки варто вибирати в дефіле, поблизу від вузьких проходів, перешкод, ближче до виходу з лісу, гаю, населеного пункту, у навмисно ушкоджених телефонних ліній противника, на шляхах руху зв'язкових, мотоциклістів, автомашин, підношувачів боєприпасів (їжі) у ходах повідомлення, у водойм і т.п.

Ціль засідки — раптовим вогнем малих сил нанесення поразки переважаючому по силі супротивнику і захоплення полонених, важливих документів, зразків озброєння, спорядження, бойової техніки, а також створення паніки і знищення засобів ядерного нападу противника.

Об'єктами засідки можуть бути одиночні чи солдати невеликі групи противника, бойові і транспортні машини, що знаходяться в русі по визначеному маршруті.

Спостерігачі (спостережливі посади), вислані уперед від засідки, повинні вчасно знайти придатного противника і докласти про це командиру взводу по чи радіо встановленим потайливим сигналом.

Дрібні групи противника, одиночні солдати й офіцери захоплюються раптовими зухвалими діями відділення (групи), нападом без відкриття вогню.

Великі групи противника підпускаються на близьку відстань і знищуються кинджальним вогнем одного-двох відділень групи вогневого забезпечення. Офіцерів противника, що залишилися в живих солдатів і, захоплює відділення (група) нападу, намагаючись атакувати противника з чи тилу флангів. Нові види озброєння і по можливості бойової техніки захоплюються, умовні знаки й емблеми на бойовій техніці— чи замальовуються фотографуються. Убиті і бойова техніка обшукуються, і усі виявлені документи вилучаються.

По закінченні дій у засідці взвод негайно знімається з позиції і потай іде, іноді по відділеннях у різних напрямках, щоб згодом зібратися в іншому районі за вказівкою командира взводу.

У випадку виявлення засідки противником командир взводу (відділення, танка, групи) організує її відхід з боєм, прагнучи при цьому захопити полонених.

Головне в засідці — потайлива підготовка і заняття вогневих позицій, ідеальне маскування, ефективний раптовий нищівний вогонь і швидкі зухвалі дії по захопленню. Пошук як спосіб ведення розвідки застосовується мотострілковим чи штатним розвідувальним взводом (танкові взводи пошук не проводять, тому що пошук завжди проводиться в пішому порядку).

Взвод, призначений для проведення пошуку, як правило, підсилюється відділенням (групою) саперів із засобами загородження і підтримується артилерійським і мінометним вогнем.

Пошук проводиться як у глибині розташування противника, так і перед нашим переднім краєм переважно чи вночі в умовах обмеженої видимості. Він полягає в потайливому підході до заздалегідь наміченого об'єкта противника і раптовому нападі на нього з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки і спорядження. Пошуки організуються як перед настанням, так і при веденні оборони за рішенням командира. Об'єктами пошуку можуть бути окремі офіцери, чи солдати групи противника, спостерігачі, зв'язкові, патрулі, екіпажі і розрахунки вогневих засобів і бойової техніки, вартовий, спостережлива посада, вузол зв'язку й ін. Підготовка взводу до пошуку проводиться потай не тільки від противника, але і від своїх військ. Час, що відводиться на підготовку, залежить від сформованої обстановки і може коливатися від одних до п'яти доби.

Наліт є способом розвідки, багато в чому аналогічний пошуку, з тією лише різницею, що він проводиться в ході ведення розвідки РД (ОРД) з дозволу командира, що вислав дозор.

Час на підготовку нальоту завжди, як правило, буде дуже обмежено і замість підтримуючого артилерійського і мінометного вогню буде використаний вогонь БМП, БТР, БРДМ і танків.

Порядок дій дозору при нальоті багато в чому аналогічний порядку дій взводу (відділення) при здійсненні пошуку, з тією лише різницею, що в ряді випадків при нальоті призначається група знищення охорони об'єкта.

Після нальоту дозор відходить у заздалегідь намічений район збору і продовжує діяти відповідно до раніше поставленого йому бойовою задачею.