Основи маршу і похідної охорони взводу. Маршові можливості. Похідний порядок.

 

У сучасних умовах марш став основним способом пересування і є складовою частиною високоманевренних бойових дій військ. У зв'язку з цим різко зростає значення маршу як одного з вирішальних чинників досягнення перемоги.

Механізовані і танкові підрозділи завжди повинні бути готові до маршу і перевезення різними видами транспорту. При здійсненні маршу гусенична техніка, а також техніка, що має малий запас ходу, можуть перевозитися на важких автопоїздах в складі маршових колон.

Основні цілі маршу. Взвод завжди повинен бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і переве­зення різними видами транспорту в умовах впливу ура­жаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, діяння його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп і зруйнувань доріг та переправ. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу.

Марш — організоване пересування підрозділів в ко­лонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчас­ного виходу в. призначений район або на вказаний рубіж. Він може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити при­буття взводу (відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойового завдання. Основні цілі зводяться до своєчасного зосередження військ у вказаний район або на вказаний рубіж для виконання бойової задачі шляхом наступу на противника, відбиттю його ударів для посилення вже діючих в бою військ або для заміни військ, що втратили боєздатність. Марші можуть здійснюватися також з метою виходу в новий район для доукомплектування, формування, проведення різних робіт і відпочинку. В умовах сучасного бою, враховуючи велику кількість авіації у військах, широке застосування повітряних десантів і диверсійних груп, а також можливий місцевий характер ведення бойових дій, війська на марші повинні постійно підтримувати високу бойову готовність, здібність до негайного ведення непередбачених бойових дій. У всіх випадках марш повинен здійснюватися потайно, в умовах обмеженої видимості.

При здійсненні маршу з вступом в бій вся його організація підпорядковується майбутньому бою. Побудова похідного порядку в цьому випадку повинна повністю відповідати задуму майбутнього бою, забезпечувати можливість нанесення противнику вогневої поразки, швидке розгортання в бойовий порядок і здійснення могутнього удару по противнику з ходу. Такий марш характеризується високими темпами пересування в умовах сильного впливу авіації, артилерії і інших вогневих засобів противника. У цьому випадку взвод може бути призначений в головну (бокову, тильну) похідну заставу, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із задачею не допустити раптового нападу противника на колону, що охороняється, виключити проникнення його наземної розвідки і забезпечити вигідні умови для вступу в бій головних сил.

При здійсненні маршу без загрози зіткнення з противником похідний порядок будується з урахуванням зручності руху, досягнення високих маршових швидкостей, найменшого напруження сил особового складу і збереження бойової техніки.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в коло­ні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25—50м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з під­вищеною швидкістю, дистанції між машинами збіль­шуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї про­тивника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущели­нах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування про­тивником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100—150 м.

 

Під маршовими можливостями взводу потрібно розуміти його здатність долати своїм ходом протягом одної і більше доби максимально можливу відстань при збереженні високої боєздатності і повної готовності до виконання поставленої бойової задачі.

Основними показниками маршових можливостей взводу є: середня швидкість руху; величина добового переходу.

Визначальним показником маршових можливостей є середня швидкість руху колони - реальна швидкість руху взводу на марші без урахування часу на привали.

Середня швидкість пересування механізованих і танкових підрозділів залежить передусім від середньої технічної швидкості гусеничних і колісних машин, що знаходяться в похідній колоні.

Середня швидкість руху одиночної сучасної бойової машини (БМП, БТР, танка) досягає по грунтовій дорозі 35- 45 км/год, а по шосе 45-60 км/год. Однак досвід маршової підготовки військ показує, що середня швидкість руху колони підрозділу на 25-30% нижча середньотехнічної швидкості одиночної машини.

Одною з умов здійснення маршу компактною колоною є уміння більшості механіків-водіїв (водіїв) рухатися з однією і тією ж високою швидкістю в однакових дорожніх умовах. Тому, щоб не допустити розриву колони, швидкість руху головної машини повинна бути доступною іншим екіпажам.

Існують певні закономірності між середньою швидкістю руху машин і дистанціями між ними, які можуть визначатися вимогами безпеки або умовами обстановки.

Командир взводу на основі вивчення маршруту по карті і особистого спостереження за дорожньою обстановкою повинен своєчасно подавати підлеглим команди (сигнали) про зміну швидкості і дистанції для дотримання розрахункового графіка руху і дисципліни маршу.

Отже, швидкість маршу буде найбільшою, якщо дистанції між машинами міняються у стільки ж разів, у скільки міняється швидкість руху. Маршрути руху, по можливості, не повинні проходи­ти через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів).

Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках—20—25 км/год; на ав­томобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25—30 км/год; механізованого взводу в пі­шому порядку — 4—5 км/год, на лижах — 5—7 км/год. У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15—20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з мак­симально можливою в даних умовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок признача­ються для перевірки стану озброєння і техніки, їх тех­нічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал три­валістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добово­го переходу.

На величину добового переходу впливає не тільки середня швидкість руху, але і час безпосереднього руху колони на протязі доби. Досвідом навчань встановлено, що механіки-водії (водії) зберігають високу працездатність при русі 10-12 год. на протязі доби. З урахуванням середньої швидкості руху (25-30 км/год), а також часу безпосереднього руху і визначається величина добового переходу.

Командир взводу на марші повинен постійно стежити за справним станом бойової техніки і вживати необхідних заходів, з тим щоб з підходом до району (рубежу) виконання бойової задачі вона була технічно справною і заправленою.

 

Похідний порядок взводу на марші - колона. Він повинен забезпечувати високу швидкість руху і швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядок. Конкретна побудова похідного порядку взводу на марші залежить від задачі, місця по відношенню до інших взводів, умов обстановки, наявності засобів посилення, а також від стану доріг і рівня підготовки механіків-водіїв (водіїв).

З метою підтримки високого рівня управління, дисципліни і організованості при проведенні маршу призначаються вихідний пункт, пункти регулювання, привали і райони (район) відпочинку. Вихідний пункт і пункти регулювання призначаються для своєчасного початку маршу і регулювання швидкості руху. Вихідний пункт вибирається поблизу добре видимого вдень і вночі орієнтира на відстані, що забезпечує витягнення колони підрозділу. Пункти регулювання звичайно призначаються через 3-4 год руху. Їх не треба призначати безпосередньо біля помітних для противника місцевих предметів або об'єктів.

Привали призначаються через 3-4 год руху тривалістю до 1 год і один привал тривалістю до 2 год у другій половині добового переходу. При здійсненні маршу на велику відстань, крім того, призначається денний (нічний) відпочинок в кінці кожного добового переходу. На привалах, під час денного (нічного) відпочинку перевіряється стан і проводиться технічне обслуговування озброєння і бойової техніки, дозаправка машин пальним і мастильними матеріалами, організується прийом їди і відпочинок особового складу. Місця для привалів і районів відпочинку вибираються в районах, сприятливих для маскування, захисту від ядерної зброї і авіації противника, та з необхідною кількістю джерел води. Звичайно райони привалів призначаються перед рубежами регулювання на маршрутах руху, а район денного (нічного) відпочинку збоку від них. На цих привалах (в районах відпочинку) взвод зупиняється в складі колони роти на правому узбіччі дороги з дистанціями між машинами не ближче за 10 м або встановленими старшим командиром. Вихід з машин дозволяється тільки по команді командира роти, взводу праворуч від машини. Для спостереження за сигналами командира роти і повітряним противником призначаються спостерігачі. При необхідності організується чергування на радиозасобах. Чергові вогневі засоби знаходяться в готовності до ведення вогню. Розворот вежі ліворуч, в тому числі і при обслуговуванні машин, забороняється.