Місце і роль взводу в наступі. Механізований взвод при наступі з ходу.

Місце і роль взводу в наступі. Механізований (танковий) взвод в наступі діє, як правило, в складі роти, а при знаходженні в резерві батальйону, в штурмовій групі і бойовому розвідувальному дозорі може діяти і самостійно. Крім того, механізований взвод може виконувати завдання в передовій групі від тактичного повітряного десанту.

Механізованому взводу в наступі вказуються об’єкт атаки і напрямок подальшого наступу.

Об’єктом атаки механізованого (танкового) взводу звичайно є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудах опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери), кулемети і інші вогневі засоби противника.

Бойова задача. Бойова задача взводу визначається задумом бою старшого командира, характером оборони противника, ступінню його ураження і наявністю засобів підсилення.

Засоби підсилення. Взводу можуть придаватися танк, кулеметне відділення, відділення автоматичних гранатометів і вогнемети.

При виконанні бойових задач механізований взвод в залежності від обстановки діє в передбойовому, бойовому і похідному порядках.

Бойовий порядок. Бойовий порядок механізованого взводу, який наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танкового взводу складається з бойової лінії бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків з інтервалом між ними до 100 м і засобів підсилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому порядку, складається з цепу, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і засобів підсилення.

При атаці в пішому порядку особовий склад діє в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на відстані, що забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримує просування танків вогнем стрілецької зброї.

При розвитку наступу в глибині побудова відділень в бойовому порядку може бути різною.

Досвід бойових дій і практика бойової підготовки в сучасних умовах показують, що найбільш доцільними формами побудови бойових порядків підрозділів при розвитку успіху в глибині оборони противника будуть ті, які менш вразливі від флангового і перехресного вогню, забезпечують швидкий маневр, використання вигідних умов місцевості просування у вказаному напрямі і одночасне ефективне застосування максимальної кількості озброєння.

Механізований взвод при наступі з ходу

Тактика дій при наступі з ходу. При наступі з ходу з метою досягнення скритності підготовки до наступу від наземних засобів розвідки і недосяжності вогню далекобійної артилерії підрозділам призначається вихідний район, в якому для особового складу і техніки обладнуються укриття, організується спостереження, охорона, маскування, проводяться всі заходи щодо підготовки до наступу.

Для організованого висування підрозділів і одночасної атаки призначаються:

вихідний рубіж (пункт);

рубежі (пункти) регулювання, розгортання в батальйонні, ротні і взводні колони і рубіж переходу в атаку.

При атаці в пішому порядку механізованим взводам призначається рубіж спішування.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається на відстані 2-3 км від переднього краю оборони противника. На цій відстані підрозділи знаходяться поза досяжністю вогню протитанкових засобів.

Рубіж переходу в атаку призначається на відстані до 600 м, а іноді і більше від переднього краю оборони противника. Ця відстань забезпечує ведення дійсного вогню і дозволяє в короткий час з максимальною швидкістю досягнути переднього краю оборони противника у вказаний час «Ч».

Рубіж спішування механізованих підрозділів вибирається як можна ближче до переднього краю оборони противника, звичайно в місцях, вкритих від вогню кулеметів, ПТРК.

Велика увага потрібна під час руху вночі. У цих умовах користуватися світлом фар не можна, а щоб уникнути випадкового включення фар, їх необхідно маскувати спеціальними матеріалами (ковпаками) або вимкнути мережу живлення лампочок в фарах.

Для підсвічування дороги обмеженим світлом можуть бути використані світломаскувальні пристрої, але не на всіх машинах, а доцільно на одній.

Для огляду дороги можуть застосовуватися вночі також і прилади нічного бачення. Однак треба враховувати, що машини з включеними приладами нічного бачення легко виявляються відповідною апаратурою. Тому перед подоланням відкритих дільниць місцевості командир взводу подає сигнал про вимкнення приладів нічного бачення. З підходом до рубежу розгортання в ротні колони прилади нічного бачення і світломаскувальні пристрої вимикаються, а на різко пересіченій, закритій місцевості і в непогоду їх вимкнення можна здійснювати і ближче від переднього краю в залежності від того, як буде здійснюватись атака з освітленням місцевості і противника чи ні.

 

13.1. Інженерне обладнання опорного пункту механізованого взводу, його елементи (схема).

 

Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних), які не увійшли до складу цієї групи, ксП взводу і ходів сполучення до нього і в тил, місця розміщення групи бойових машин, а в глибині опорного пункту механізованого взводу – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених, аопорний пункт танкового взводу – з вогневих позицій танків і доданих засобів, іноді перед ними обладнуються позиції для кочуючих вогневих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів. Командно-спостережний пункт командира механізованого взводу розташовується в ході сполучення (на позиції відділення у другій лінії, що обладнана в глибині опорного пункту) або БМП (БТР).

Взвод обороняє опорний пунктфронтомдо 400 м і до 300 м углибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бутидо 300 м, а між позиціями відділень –до 50 м.Вони повинні бути під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями. Залежно від умов ведення оборонного бою (степ, ліс, гори, вночі) і завдань розміри опорного пункту взводу, проміжки між ними і позиціями відділень можуть зменшуватися або збільшуватися.

На всьому фронті опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з’єднує окопи (позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід сполучення до окопів для БМП (БТР, танків і інших вогневих засобів, ксП взводу) і в глибину оборони до наступної траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з’єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, прихований маневр і розосередженнявогневихзасобів, а хід сполучення, крім того, – ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуацію поранених, подачу боєприпасів і продовольства (доставку їжі). Прямолінійне прокладання траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони та обороняється механізованими відділеннями взводів першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між взводами і ведення вогню з глибини оборони роти.

108. В опорному пункті (на вогневих позиціях) механізованого (гранатометного і протитанкового) взводу в першу чергу:

розчищаються смуги огляду та обстрілу, встановлюються проводові та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневої позиції) взводу;

обладнуються окопи на основних вогневих позиціях БМП (БТР), протитанкових керованих ракет і інших вогневих засобів, які не увійшли до складу групи управління і вогневої підтримки; на позиціях механізованих відділень послідовно відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників (бойових груп), які обладнуються протиосколковими козирками; на позиції групи управлінняі вогневої підтримки обладнується відкрите споруда для спостереження командира взводу, окопи на основних вогневих позиціях вогневих засобів, відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу. Далі одиночні (парні) окопи на позиції механізованого відділення з’єднуються суцільною траншеєю, обладнується загородження на флангах і в глибині опорного пункту взводу.

У другу чергу:

в опорному пункті механізованого взводу обладнуються бійниці, кулеметні площадки назапасних вогневих позиціях; відриваються ходи сполучення до танків (БМП, БТР), від вогневих позицій до командно-спостережного пункту взводу і в тил; відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР і інших вогневих засобів); обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж, обслугу; відривається суцільна траншея в межах ротного (взводного) опорного пункту; нарощуються інженерні загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами;

в опорному пункті танкового взводу відриваються окопи на запасних і тимчасовій вогневих позиціях; обладнуються бліндажі для розміщення і захисту екіпажів; обладнуються ніші (погребки) для боєприпасів;

на основній позиції гранатометного (протитанкового) взводу на позиціях відділень обладнуються бліндажі,вони з’єднуються ходом сполучення; на запасній вогневій позиції (рубежах розгортання) обладнуються окопи без козирків, окопи для БМП (БТР) і відкрита споруда для спостереження командира взводу.

У подальшому опорний пункт взводу, позиції відділень і вогневих засобів удосконалюються в бойовому і господарському відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; обладнується бліндаж на позиції групи управління і вогневої підтримки; обладнуються підбрустверні протиосколкові ніші; обладнуються хибні вогневі позиції, ділянки траншей і інші об’єкти.

 

14.1. Умови і способи переходу роти в наступ.

 

У залежності від обстановки і поставлених задач наступ може вестися на противника, що обороняється, наступаючого противника, або на противника який відходить.

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, здійснюється шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним здійснюється в заздалегідь створеному бойовому порядку після необхідного перегрупування. Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи завчасно і потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки й ударів авіації переходять в атаку. При такому способі переходу в наступ дається можливість краще вивчити оборону противника і місцевість, детально підготувати наступ у всіх ланках, надійно придушити оборону вогнем усіх засобів, а також досягти одночасного переходу танків і піхоти в атаку.

Для заняття вихідного положення використовуються наявні траншеї, окопи й укриття або обладнаються нові. Вихідне положення займається по схованих шляхах і ходам сполучення, як правило, у нічний час або в інших умовах обмеженої видимості, щоб противник не виявив підготовки до наступу.

Вихідне положення звичайно займається в ніч перед атакою або за добу до її початку.

Механізована рота, як правило, наступає на фронті до 1000м, на ділянці прориву до 500м.

Наступ на противника, що обороняється, рота (батальйон) веде в різних умовах. Під умовами наступу розуміються фактори, що окремо чи в сукупності впливають на порядок і зміст роботи командира по підготовці бою, особливо по його організації, а також на способи переходу в наступ і його ведення. Такими факторами є: ведення наступу на початку чи в ході війни з застосуванням ядерної і звичайної зброї чи із застосуванням тільки звичайної зброї; положення підрозділів до початку наступу, їхній стан і можливості; склад і стан противника і характер його оборони; характер місцевості, стан погоди, час року і доби; радіаційна, хімічна і бактеріологічна (біологічна) обстановка.

При наступі з застосуванням ядерної зброї зусилля механізованих і танкових підрозділів повинні бути спрямовані на максимальне використання результатів ядерних ударів і завершення розгрому противника. У цих умовах підрозділи атакують противника на більш широкому фронті і діють звичайно по напрямках. Наступ підрозділів характеризується нерівномірністю просування по фронту й у глибину, підвищеною морально-психологічною і фізичною напругою особового складу, а також необхідністю подолання зон радіоактивного зараження, ділянок сильних руйнувань і ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження.

Якщо наступ ведеться з застосуванням тільки звичайної зброї, то знищення противника досягається ударами авіації, вогнем артилерії і рішучих дій підрозділів. У цих умовах підрозділу часто будуть наступати на відносно меншому фронті (на ділянці прориву полку) і знаходитися в постійній готовності до дій із застосуванням ядерної зброї.

При наступі на противника, що обороняється, особливо коли він завчасно перейшов до оборони, роті (батальйону) нерідко прийдеться долати смугу забезпечення, де противник планує створення ядерно-мінних загороджень. Причому перед переходом у наступ на початку війни рота (батальйон) знаходиться звичайно в прикордонній зоні в пункті постійної дислокації.

Перед наступом на противника, що обороняється, у ході війни рота (батальйон) може знаходитися в тилу своїх військ у визначеному районі, переслідувати противника, займати оборону або вихідне положення (вихідний район) для наступу після зміни військ, що обороняються.

У ході розвитку наступу наших військ противник буде прагнути перейти до оборони частинами, що відходять чи підходять із глибини на рубежах (у тому числі і на водяних перешкодах), підготовлених чи непідготовлених в інженерному відношенні.

Важливими факторами, що характеризують умови наступу, є також обмеженість часу на організацію, ведення бою на різній місцевості, час доби і року.

У залежності від викладених умов перехід у наступ на противника, що обороняється, здійснюється з ходу, або з положення безпосереднього зіткнення з ним.

При застосуванні ядерної зброї наступ з ходу є основним способом переходу в наступ. Цей спосіб більш вигідний і при застосуванні звичайної зброї, так як він у більшому ступені забезпечує досягнення раптовості і збереження сил і засобів від зброї усіх видів, особливо високоточної. Сутність способу полягає в тім, що організація бою здійснюється в той період, коли підрозділи знаходяться поза зіткненням із противником, а їхнє висування, розгортання в передбойові, бойові порядки і перехід в атаку проводиться безупинно, з ходу.

Перехід у наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним рота (батальйон) здійснює в заздалегідь створеному бойовому порядку. Причому він створюється після необхідного перегрупування, або при сприятливих умовах одночасно із зміною військ, що обороняються, висуваючи з глибини. При такому способі переходу в наступ підрозділи можуть знаходитися відносно тривалий час у щільній побудові сил і засобів у зоні впливу артилерії і тактичних засобів ядерного нападу противника, що ускладнює збереження боєздатності підрозділів.