Поняття правильної кримінально-правової кваліфікації

Кримінально-правову кваліфікацію слід вважати правильною тоді, коли її здійснено на підставі повного, всебічного й об’єктивного дослідження фактичних обставин справи й застосування кримінального закону відповідно до загальновизнаних принципів кваліфікації.

Існує презумпція правильності кваліфікації, яка ґрунтується на припущенні, що працівники правоохоронних органів знають кримінальний закон та правила його застосування, дотримуються вимог кримінально-процесуального законодавства при дослідженні фактичних обставин справи, виконують свої повноваження добросовісно.

Значення (роль) кримінально-правової кваліфікації можна охарактеризувати вказавши на ті питання, вирішення яких зумовлено проведеною кваліфікацією.

Питання матеріального кримінального права, вирішення яких зумовлено правильною кваліфікацією

Правильна кримінально-правова кваліфікація:

1) є передумовою оцінки характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого посягання;

2) пов’язана з визначенням ступеня тяжкості вчиненого злочину;

3) є запорукою успішного розв’язання питання про відповідальність за причетність до злочину;

4) зумовлює вирішення питань, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності;

5) лежить в основі призначення справедливого покарання;

6) відіграє свою роль під час звільнення від кримінального покарання;

7) пов’язана з визначенням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, та застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Процесуальні питання, пов’язані з кримінально-правовою кваліфікацією

Процесуальне значення правильної кримінально-правової кваліфікації полягає в тому, що:

1) порушення кримінальної справи фіксує, що існують відповідні кримінально-правові відносини, а кваліфікація діяння як злочину (яка набула законної сили) означає спростування презумпції невинуватості;

2) після відповідної кваліфікації діяння виникає право на захист;

3) з урахуванням кваліфікації скоєного визначаються види заходів процесуального примусу, які може бути застосовано під час розслідування та судового розгляду;

4) є запорукою процесуальної „стійкості” прийнятих рішень та документів, які їх закріплюють;

5) вона служить забезпеченню прав та законних інтересів потерпілого;

6) кримінально-правова кваліфікація впливає на визначення форми досудового розслідування кримінальної справи;

7) від кваліфікації залежить визначення підсудності.

Криміналістичне значення правильної кримінально-правової кваліфікації

Кваліфікацію діяння як злочину певного виду враховують і при вирішенні низки криміналістичних питань:

1) методику розслідування злочинів будують залежно від того, який це злочин – яка його кваліфікація за статтями Особливої частини кримінального закону;

2) кримінально-правова кваліфікація визначає і тактику проведення окремих слідчих дій.

Правова кваліфікація і кримінологічні питання

Кримінально-правова кваліфікація пов’язана з вирішенням багатьох кримінологічних питань:

1) вона служить базою для організації кримінально-правової статистики та планування заходів опору злочинності;

2) від точної кваліфікації прямо залежить виховний і попереджувальний вплив попереднього розслідування і судового розгляду.

 

ІІ. ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

2.1. Поняття і види підстав кримінально-правової кваліфікації

Поняття підстав та передумов кримінально-правової кваліфікації

Підстави кримінально-правової кваліфікації – це правові явища, виходячи з яких здійснюють кримінально-правову оцінку діяння, те, що лежить у її основі. Кваліфікацію діяння можна здійснювати лише маючи для цього відповідні підстави. Причому вони мають бути вже на момент початку діяльності з кримінально-правової оцінки вчиненого діяння і під час її проведення залишатися незмінними.

Передумови кваліфікації – це те, що передує кваліфікації, це діяльність, яка власне приводить до виникнення її підстав. Ними є:

1) збір і аналіз доказів у справі та встановлення фактичних обставин справи;

2) аналіз кримінально-правових норм, які може бути застосовано до конкретного випадку, встановлення їх змісту, тлумачення, визначення меж чинності.

Відмінність між підставами кваліфікації та її передумовами полягає в тому, що:

- по-перше, підстави кваліфікації – це ті обставини, які в часі мають існувати на момент початку процесу кваліфікації, а передумови здійснюються до її початку;

- по-друге, передумови кваліфікації створюються під час процесуальної діяльності, регламентованої нормами КПК (збір, перевірка та оцінка доказів), яка зовні об’єктивована, протікає в установлених законом формах, а також виникають під час операцій з правовими нормами, які значною мірою є формалізованими. Операції ж з підставами кваліфікації здійснюються лише під час мислительних процесів;

- по-третє, передумови кваліфікації полягають у дослідженні широкого кола фактичних і юридичних явищ, які можуть стосуватися або ж не стосуватися певного випадку, а підстави кваліфікації – це лише ті факти, які прямо стосуються оцінки конкретного діяння.

Види підстав кримінально-правової кваліфікації

Фактичною підставою кваліфікації виступає не саме вчинене діяння, а інформація про нього, яка стала відома відповідним органам і яку вони здобули в законному порядку.

Юридичною підставою кваліфікації слід визнати кримінально-правову норму, яка передбачає узагальнені, типові ознаки злочинного діяння, виступає більшою посилкою силогізму, який складається під час кваліфікації.

Основні і додаткові юридичні підстави кримінально-правової кваліфікації

Основною юридичною підставою кваліфікації виступає правова норма, яка регламентує діяння, що оцінюють. Однак у нормі права законодавець часто не може вичерпно описати всі ознаки юридичного складу (наприклад, у випадку застосування бланкетних норм за умов безпосереднього відсилання до комплексу неправових норм, використанні оціночних понять). Тоді застосовують додаткові підстави кваліфікації, якими є:

1) інші кримінально-правові норми (інші стосовно тих норм, за якими кваліфікують діяння) у разі:

- якщо на них прямо вказує відсильна диспозиція (наприклад, диспозиція ст.122 КК, що визначає середньої тяжкості тілесне ушкодження;

- коли в іншій нормі витлумачено зміст понять, які використано в „основній” нормі;

2) нормативні акти інших галузей права, до яких відсилають бланкетні норми кримінального закону або які застосовують у порядку субсидіарного застосування правових норм;

3) норми моралі, звичаї, правові принципи, загальні уявлення про право (при з’ясуванні змісту оціночних понять, які використано в диспозиціях статей КК);

4) прецедент (насамперед це правові позиції Верховного Суду України);

5) акти офіційного тлумачення кримінального закону (які дають змогу запровадити однакове в межах держави розуміння правових норм, усунути виявлені в них неточності).

 

Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації

Значення встановлення фактичних обставин справи для кваліфікації діяння

Встановлення фактичних обставин справи – це процесуальна, доказова діяльність. Вона безпосередньо стосується і кримінально-правової кваліфікації, оскільки виступає її передумовою. Встановлення фактичних обставин справи є не самоціллю, а підпорядковано насамперед меті кваліфікації діяння.

У часі встановлення фактичних обставин справи передує кваліфікації. Кваліфікацію здійснюють стосовно вже встановлених фактичних обставин. Однак, встановлюючи фактичні обставини справи, особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя неодмінно „примірюють” їх до норм матеріального кримінального права, до можливої кримінально-правової кваліфікації.