І. Поняття кримінально-правової кваліфікації

І. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Дефініція кримінально-правової кваліфікації та її видів

Визначення поняття кримінально-правової кваліфікації

У літературі часто кримінально-правову кваліфікацію ототожнюють з кваліфікацією злочину. Вказаний підхід видається неправильним, оскільки кримінально-правова кваліфікація куди ширша за обсягом і містить цілу низку інших видів кваліфікації. Тож кваліфікація злочину є частковим випадком кримінально-правової кваліфікації, ці поняття співвідносяться як вид та рід. Своєю чергою кримінально-правова кваліфікація є одним із видів юридичної кваліфікації. Поняття ж кримінально-правової кваліфікації можна вивести, ввівши до загальних визначень юридичної кваліфікації специфічні ознаки, притаманні саме цьому виду діяльності.

Отже, кримінально-правова кваліфікація – це оцінка діяння, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду та характеризується рисами кримінальної протиправності, що полягає у визначенні того, яка стаття (частина, пункт статті) кримінального закону передбачає це діяння.

Вона включає в себе пошук відповідної статті, обґрунтування потреби її застосування, процесуальне закріплення висновку про те, що діяння передбачено вказаною статтею та, відповідно, що воно є (не є) злочином чи іншим діянням, передбаченим кримінальним законом.

У спрощеному вигляді дефініцію кримінально-правової кваліфікації, придатну до включення в закон, можна сформулювати так: це визначення статті (частини, пункту статті) КК, яка передбачає скоєне діяння (наприклад, ч.2 ст.364 КК).

Визначення видових понять кримінально-правової кваліфікації

Поняття кваліфікації злочинів, споріднених видових понять потрібно давати конкретизуючи ознаки, які характеризують відповідне родове поняття. Видається, що при цьому важливо врахувати такі положення:

1) якщо в понятті кримінально-правової кваліфікації головний акцент поставлено на тому, що вона є оцінкою діяння, тобто певним процесом, то видові поняття мають відображати результат цього процесу, вказувати, яке ж саме діяння виявлено внаслідок проведеної кваліфікації, якими нормами його передбачено (із сукупності діянь, вказаних у диспозиції кримінально-правової норми, вибираємо те (чи ті), які відповідають обставинам справи; наприклад, ч.1 ст.307 КК встановлює відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; таким чином з числа вказаних суспільно небезпечних діянь обираємо одне або декілька з них);

2) кримінально-правову кваліфікацію, як родове поняття, характеризує те, що її здійснюють стосовно будь-якого об’єктивно суспільно небезпечного діяння, безвідносно до його виду (умисне вбивство). Вид же кримінально-правової кваліфікації визначають залежно від особливостей діяння, яке оцінюють;

3) якщо як родове поняття кримінально-правову кваліфікацію характеризує те, що її підставою є вся сукупність норм, встановлених кримінальним законом, то для окремих видів кваліфікації характерним є їх здійснення відповідно до конкретних норм кримінального закону;

4) родове поняття кримінально-правової кваліфікації не містить вказівок на ознаки, які стосуються класифікації її видів не за типом діяння, а за іншими підставами (на офіційну та неофіційну, перспективну та ретроспективну тощо).

З огляду на викладене вище, можна запропонувати дефініцію поняття кваліфікації злочинів, яке включає вказівку на найближче родове поняття та видові відмінності: кваліфікація злочинів – це вид кримінально-правової кваліфікації, при проведенні якої встановлюють відповідність фактичних ознак посягання всім ознакам злочину, передбаченого статтею КК, яка містить заборонювальну кримінально-правову норму.

Наведена дефініція стосується лише типового злочину, який описано в статтях Особливої частини КК – закінченого, вчиненого однією особою, одиничного.

Інше можливе визначення кримінально-правової кваліфікації, побудоване шляхом конкретизації ознак родового поняття, є таким:

Кваліфікація злочинів – це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначено норму(и) кримінального закону, яка (і) передбачає (ють) відповідальність за скоєне, встановлено відповідність між юридично значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуально закріплено висновок про наявність такої відповідності.

Визначення ж, наприклад, поняття кваліфікації діяння, вчиненого у стані необхідної оборони має містити в собі вказівки на його специфічні ознаки. Враховуючи їх, можна запропонувати таку дефініцію: кваліфікація діяння, вчиненого у стані необхідної оборони – це вид кримінально-правової кваліфікації, при проведенні якої встановлено вчинення діяння, формально передбаченого кримінальним законом, та наявність ознак необхідної оборони, внаслідок чого зроблено висновок, що вказане діяння вчинено за обставин, які усувають їх злочинність.

Аналогічно можна визначити поняття й інших видів кримінально-правової кваліфікації.

Зміст та обсяг поняття кримінально-правової кваліфікації

Зміст поняття кримінально-правової кваліфікації

Зміст поняття кримінально-правової кваліфікації розкривається шляхом вказівки на його істотні, необхідні і достатні ознаки цього поняття:

1. Кваліфікація – це частина процесу застосування кримінального закону. А отже:

- це офіційна діяльність, яку провадять уповноважені на те органи держави: органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

- її проводять у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюють в актах вказаних вище органів (постановах, обвинувальному висновку, вироку);

- має обов’язкове значення, тягне за собою правові наслідки і для осіб, дії яких кваліфікують, і для самих державних органів.

2. Під час кримінально-правової кваліфікації оцінюють суспільно небезпечну поведінку. Певні діяння потребують кримінально-правової кваліфікації коли:

- заподіяно істотну шкоду або виникла загроза заподіяння такої шкоди;

- має місце кримінальна протиправність вчиненого діяння.

3. Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у визначенні кримінально-правової норми, яка містить скоєне діяння. Це своєю чергою передбачає:

- оцінку фактичних обставин, виділення із них тих, які мають кримінально-правове значення;

- „вибір” статті (статей, їх частин або пунктів) КК, яка містять відповідну кримінально-правову норму;

- обґрунтування необхідності застосувати саме цю статтю (статті, їх частини або пункти) КК. Для цього потрібно довести, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікують, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК;

- процесуальне закріплення висновку про те, що діяння передбачено певною статтею КК та, відповідно, що воно є (не є) злочином чи іншим діянням, передбаченим КК.

Процес кримінально-правової кваліфікації та її результат

Структура кримінально-правової кваліфікації

Значення правильної кримінально-правової кваліфікації

Питання матеріального кримінального права, вирішення яких зумовлено правильною кваліфікацією

Правильна кримінально-правова кваліфікація:

1) є передумовою оцінки характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого посягання;

2) пов’язана з визначенням ступеня тяжкості вчиненого злочину;

3) є запорукою успішного розв’язання питання про відповідальність за причетність до злочину;

4) зумовлює вирішення питань, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності;

5) лежить в основі призначення справедливого покарання;

6) відіграє свою роль під час звільнення від кримінального покарання;

7) пов’язана з визначенням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, та застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Процесуальні питання, пов’язані з кримінально-правовою кваліфікацією

Процесуальне значення правильної кримінально-правової кваліфікації полягає в тому, що:

1) порушення кримінальної справи фіксує, що існують відповідні кримінально-правові відносини, а кваліфікація діяння як злочину (яка набула законної сили) означає спростування презумпції невинуватості;

2) після відповідної кваліфікації діяння виникає право на захист;

3) з урахуванням кваліфікації скоєного визначаються види заходів процесуального примусу, які може бути застосовано під час розслідування та судового розгляду;

4) є запорукою процесуальної „стійкості” прийнятих рішень та документів, які їх закріплюють;

5) вона служить забезпеченню прав та законних інтересів потерпілого;

6) кримінально-правова кваліфікація впливає на визначення форми досудового розслідування кримінальної справи;

7) від кваліфікації залежить визначення підсудності.

Види колізій у чинному КК

Типовими видами колізії є темпоральна (між раніше і нині чинним нормативно-правовим актом), ієрархічна (між нормативними актами різної юридичної сили), територіальна (між актами держави і окремих адміністративно-територіальних одиниць), міжнародно-правова (між актами внутрішньодержавного законодавства і міжнародно-правовими актами).

Таблиця Співвідношення колізії конкуренції статей закону

Колізія	Конкуренція
Існують дві чи більше статті закону та викладені в них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації.
Таке співвідношення між статтями закону, правовими нормами, коли одна з них суперечить іншій.	Статті одна одній не суперечать.
Одна стаття повністю виключає дію іншої.	Статті закону, що конкурують, існують паралельно.
Виявляється (існує) незалежно від того, чи застосовують статтю до конкретної життєвої ситуації.	Виявляється лише під час правозастосування (при кримінально-правовій кваліфікації).
Долається через внесення змін у законодавство або на підставі колізійних правил (пріоритет нормативно-правових актів з вищою юридичною силою; перевага пізніше прийнятого акта, „вищість” міжнародно-правових актів над внутрішньодержавними і т.д.).	Вирішується на підставі правил подолання конкуренції (загальної і спеціальної норм, норм, які мають різний „обсяг” регулювання тощо).

При колізії пріоритет мають норми, які містяться в нормативно-правових актах:

- ухвалених з цього ж питання пізніше;

- вищої юридичної сили;

- загальнодержавних;

- міжнародно-правових.

Аналіз КК України 2001 р. свідчить, що в кодексі є види колізії, які не вписуються в жоден з її видів. Це колізії між нормами:

1) Загальної і Особливої частини КК;

2) між назвами розділів і їх змістом, між назвами статей і їх диспозиціями;

3) між окремими нормами Особливої частини КК.

Поняття сукупності злочинів

Видові ознаки сукупності злочинів досить повно і точно відображено в її понятті, викладеному в ч.1 ст.33 КК. Конкретизуючи ці ознаки, можна сказати, що сукупність злочинів має місце, коли:

1) вчинене повністю не охоплює жодна окрема стаття Особливої частини КК. Тобто скоєне потрібно кваліфікувати за кількома статтями Особливої частини. Водночас, сукупності немає, якщо кваліфікація скоєного відбувається з посиланням на одну статтю Особливої частини та статтю (статті) Загальної частини КК, оскільки в такому випадку має місце один злочин;

2) кожний зі злочинів, які утворюють сукупність, підлягає кваліфікації за окремою статтею чи частиною статті Особливої частини КК;

3) ці злочини передбачено різними статтями чи частинами статті;

4) за жодний зі злочинів, які утворюють сукупність, особу не було засуджено.

З поняття сукупності злочинів випливає, що за її наявності кожний зі злочинів кваліфікують окремо, а відповідальність настає за двома чи більше статтями Особливої частини КК.

Види сукупності злочинів

У статті 33 КК види сукупності не зазначено. Однак у теорії кримінального права і правозастосовній практиці традиційно виділяють два види сукупності злочинів:

1) реальна сукупність має місце тоді, коли особа вчиняє два чи більше злочини двома чи більше діяннями;

2) ідеальна сукупність передбачає, що два чи більше злочини виконано одним діянням.

При цьому кожний із видів сукупності характеризується тими ж ознаками, що множинність злочинів взагалі і сукупність зокрема, а також своїми видовими ознаками. Звідси випливає, що і за реальної, і за ідеальної сукупності вчинене кваліфікують за двома чи більше статтями Особливої частини КК.

Проблема кваліфікації сукупності кожного з видів полягає у виявленні того, чи взагалі має місце сукупність, а чи вчинено одиничний злочин, можуть чи не можуть певні діяння утворювати сукупність.

Види повторності злочинів

Поняття повторності злочинів охоплює:

1. Рецидив злочинів (або повторність, пов’язану із засудженням за перший злочин).

2. Реальну сукупність злочинів, для якої характерним є вчинення в різний час кількох не пов’язаних між собою злочинів, коли це не виступає ознакою ані основного, ані кваліфікованого виду злочину. Таку повторність інколи ще називають загальною повторністю, оскільки перший і наступний злочини можуть бути будь-якими, її пропонують називати повторенням злочинів.

3. Повторність, яка виступає ознакою складу злочину. Саме таку повторність (повторність у власному розумінні слова) виділяють як один із видів множинності злочинів. За такої повторності виникає потреба кваліфікувати і перший злочин, і наступний (наступні), причому враховуючи те, що його вчинено повторно, дати оцінку цьому виду множинності злочинів загалом.

Надалі йтиме мова про визначення поняття саме цього виду повторності злочинів.

Ознаки повторності злочинів

Ознаки, які характеризують саме цей вид множинності злочинів, такі:

1) посягання вчинено повторенням, тобто неодноразовим вчиненням діянь, кожне з яких є злочином;

2) за перший злочин особу не було засуджено або ж було засуджено, однак, цій судимості закон не надає кваліфікуючого значення. Інакше кажучи, повторність включає в себе рецидив злочинів у тому випадку, якщо рецидив не є ознакою складу злочину;

3) у статті Особливої частини КК повторності надано значення ознаки складу злочину;

4) кожне з двох чи більше діянь є окремим злочином (вони не є складовими одного й того ж посягання).

І. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ