Розщеплення крохмалю ферментами слини. Дослідження ферментативних властивостей шлункового соку. Роль жовчі в процесі травлення.

Мета роботи: вивчити умови дії ферментів слини, виявити протеолітичні ферменти шлункового соку; визначити умови їхньої дії; дослідити емульгуючу дію жовчі на жири; визначити наявність жовчних пігментів.

Основні положення

В слині людини містяться амілолітичні ферменти амілаза і мальтоза. Амілаза розщеплює глікоген до мальтози, а мальтоза розщепляє мальтозу до глюкози. Вони діють при температурі тіла (38⁰ – 39⁰) в нейтральному та слабко лужному середовищі. За гістологічною будовою і характером слини, що виділяється, розрізняють серозні залози, які виробляють слину, багату на білок, воду та мінеральні солі, (навколовушні залози) і змішаного типу, слина із яких містить ще й мукополісахариди (муцин, підщелепні та підязикові залози).

Шлунок виконує секреторну, моторну, всисну, екскреторну, інкреторну і бактерицидну функції.

Секреторна функція шлунка забезпечується залозами, які знаходяться в його слизовій оболонці. Їх протоки покривають у вигляді дрібних отворів зібрану в складки слизову оболонку. Секреторні залози шлунку складаються із головних, додаткових і обкладних клітин. Головні клітини являються місцем утворення ферментів шлункового соку. Додаткові клітини виділяють мукоїдний секрет, обкладні клітини виділяють соляну кислоту шлункового соку.

Моторна функція шлунку здійснюється за рахунок скорочення мускулатури стінок шлунку, завдяки чому відбувається переміщення їжі в шлунку і проходження її в дванадцятипалу кишку.

Всисна функція сприяє надходженню в організм із шлунка води, мінеральних солей, спирту, лікарняних речовин, продуктів розпаду, вуглеводів.

Екскреторна функція шлунка пов’язана із виділенням разом із шлунковим соком продуктів обміну білків (сечовина), лікарняних речовин (хінін, йод, морфій, миш'як).

Інкреторна функція пов’язана з тим, що в шлунку утворюється ряд тканинних гормонів, які впливають на процес травлення.

Бактерицидна функція здійснюється за рахунок соляної кислоти шлункового соку.

За гістологічною будовою і характером слини, що виділяється, розрізняють серозні залози, які виробляють слину, багату на білок, воду та мінеральні солі, (навколовушні залози) і змішаного типу, слина із яких містить ще й мукополісахариди (муцин, підщелепні та підязикові залози).

Жовч виробляється клітинами печінки і виділяється у дванадцятипалу кишку. Роль жовчі у травленні полягає у тому, що вона активує підшлункову ліпазу, емульгує жири, створює комплекси з жирними кислотами, які легко всмоктуються.

До складу жовчі входять солі жовчних кислот (глікохолевої, таурохолевої), холестерин, лецитин, неорганічні солі, та ін. Колір жовчі обумовлюється наявністю в ній пігментів білірубіну і білівердину, які є продуктами розкладу та окислення гемоглобіну.

Матеріали та обладнання: штатив з пробірками, лійки, паперові фільтри, піпетки, два стакана по 100 мл, спиртівка, 1% варений крохмаль, 1% сирий крохмаль, 1% розчин йоду, 1% розчин соляної кислоти, дистильована вода, водяна баня, лакмусовий папір, ємність з льодом, реактив Фелінга; натуральний шлунковий сік, 0,5%-й розчин соляної кислоти (НСІ), 0,5%-й розчин гідрокарбонату натрію (NaHCO₃), фібрин або білок напівзвареного яйця, лакмусовий папір, склограф, штатив з пробірками, спиртівка, пінцет, термостат або водяна баня; штатив з пробірками, лійки, паперові фільтри, піпетки, два стакана по 100 мл, свіжа олія, свіжа жовч, суміш азотної та азотистої кислот, 0,5% розчину NаНСО₃.

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1. Розщеплення крохмалю ферментами слини.

Прополоскати рот і зібрати в пробірку 8-10мл слини. Профільтрувати слину і дослідити на лакмусовий папір. Нейтральний лакмусовий папір синіє, так як слина має слабко лужну реакцію, яка зумовлена присутністю бікарбонатів та фосфатів.

Приготуйте 7 пробірок, пронумеруйте їх. В пробірки 1, 2, 3, 4, 6 налити по 3мл 1% вареного крохмалю, а в пробірку № 5 – 3мл 1% сирого крохмалю, а в пробірку № 7 – 1мл натуральної слини. Додайте до них; в пробірку № 1 – 1мл натуральної слини, № 2 – 1 мл прокип’яченої слини, № 3 – 1мл слини і 1 мл соляної кислоти, № 4 – 1 мл дистильованої води, № 5 – 1мл натуральної слини.

Пробірки № 1, 2, 3, 4, 5 поставте у водяну баню при температурі 38-40⁰С на 15-20 хв. Пробірки № 6 і 7 поставте на лід протягом 10 хв, а потім вміст пробірки № 7 перелийте в пробірку № 6 і знову поставте на холод.

Через 15-20 хв пробірки № 1, 2, 3, 4, 5 вийміть із водяної бані. Половину вмісту кожної пробірки перелийте в чисті пробірки, відповідно - № 1а, 2а, 3а, 4а, 5а. Дослідіть вміст пробірок № 1, 2, 3, 4, 5 на присутність крохмалю. Для цього в кожну пробірку добавте по 2-3 краплі розчину йоду. Зафарбування в синій колір свідчить про присутність крохмалю.

Дослідіть вміст пробірок № 1а, 2а, 3а, 4а, 5а на присутність цукру. Для цього в кожну пробірку добавте по 1мл реактиву Фелінга і нагрійте на спиртівці до кипіння. Якщо хоча б частина крохмалю розщепилась до глюкози, відбувається відновлення оксиду купруму (ІІ) в оксид купруму (І), який утворює жовтогарячий осад.

Візьміть пробірку № 6, половину вмісту перелийте в чисту пробірку № 6а. Проведіть проби на присутність крохмалю (в пробірці № 6) та цукру (в пробірці № 6а).

Отримані дані занесіть в таблицю.

Пробірки	Результати
Вміст крохмалю	Вміст цукру

Дослід № 1. Дослідження ферментативних властивостей шлункового соку.

Нумерують чотири пробірки і наливають: у першу – 2мл шлункового соку; у другу – 2мл шлункового соку і кип’ятять його на спиртівці; у третю – 2мл шлункового соку і додають краплями розчин соди до одержання слаболужної реакції (до синюватого забарвлення червоного лакмусового паперу); в четверту – 2мл 0,5%-го розчину НСІ. У всі пробірки вносять однакову кількість фібрину (0,1-0,3 г) або яєчного білка. Ставлять на 30-40 хв у водяну баню або термостат при температурі +38⁰С.

Через 30-40 хв пробірки виймають і визначають, як змінився їхній вміст. Результати записують у таблицю. Зазначають відмінності та пояснюють причини. Оформлюють протокол досліду.

 

№ п/п	Вміст пробірки	Час в термостаті	Результати досліду
до і після	колір	осад	причина
1.	Шлунковий сік +фібрин
2.	Кип’ячений шлунковий сік+ фібрин
3.	Шлунковий сік + розчин NaHCO3 + фібрин
4.	0,5%-й розчин соляної кислоти + фібрин

Дослід № 3. Вплив жовчі на жири.

В одну пробірку налити 2мл жовчі та 0,5мл (10 крапель) рідкого жиру, в другу пробірку – 2мл 0,5% розчину NаНСО₃ та 0,5мл (10 крапель) рідкого жиру, в третю пробірку – 2мл води та 0,5мл (10 крапель) рідкого жиру. Вміст пробірок добре збовтати. Порівняти результати в першій, другій та третій пробірках.

У дві пробірки вставити лійки з паперовими фільтрами. Один фільтр змочити водою, другий – жовчю. У кожну лійку налити по 5-10 мл олії. Через 45хв визначити кількість жиру, що профільтрувався, в обох пробірках. Порівняти результати.

Дослід № 4. Визначення наявності жовчних пігментів.

На фільтрувальний папір наносять кілька крапель жовчі і в середину плями – кілька крапель суміші азотної та азотистої кислоти. Внаслідок окислення жовчних пігментів навколо кислоти виникають концентричні кільця жовтого, червоного, фіолетового, синього, зеленого кольорів.

 

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

Література

1. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум.- К.: Вища школа, 1991.- 175с.

2. Гуминский А.А. и др. Руководство к лабораторным занятиям по общей и возрастной физиологии. – М.:Просвещение, 1990. – 239с.

3. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агентство, 2002. – 958с.

4. Гальперин С.И. Физиология человека и животных. Высшая школа, 1970 – 656с.

5. Руководство к практическим занятиям по физиологии с основами анатомии человека /Под ред. проф. Л.Н. Малоштан. – Харьков.: Издательство НФАУ, 2000. – 232с.

 

Лабораторне заняття № 3

Дослідження фізичних та хімічних властивостей сечі

Мета роботи:

Порядок дослідження

1. Забор матеріалу.

2. Дослідження фізичних властивостей.

3. Дослідження хімічних властивостей.

4. Мікроскопічне дослідження осаду.

5. Бактеріологічне дослідження.

Основні положення.

Матеріали та обладнання: - циліндр ємністю в 50 - 100 мл, циліндр на 10 - 15 мл, урометр з поділками від 1000 до 1050, хімічні пробірки, спиртівка, 10% розчин оцтової кислоти, розчин лугу (NaОН), 20% розчин сульфосаліціловой кислоти, 10% розчин оцтової кислоти, концентрована азотна кислота, реактив Гайнеса (суміш розчинів сірчанокислої міді, їдкого натру і гліцерину), суміш нітропрусідного натрію з сірчанокислим амонієм; розчин аміаку, розчин Люголя або 1% спиртовий розчин йоду, концентрована сірчана кислота; ефір;

концентрована соляна кислота, концентрована сірчана кислота; ефір; концентрована соляна кислота.