Дослідження потовиділення у людини.

Мета роботи: вивчення теплопродукції організму при підвищенні температури навколишнього середовища, або при фізичному навантаженні.

Техніка безпеки: запобігати перегріванню організму.

Основні положення

Для зберігання постійної температури тіла людини при високій температурі навколишнього середовища основне значення має випаровування поту з поверхні шкіри. В шкірі людини знаходиться близько 2-5млн. потових залоз (меро-і апокринових). Розподіл потових залоз на поверхні тіла нерівномірний. Найбільша їх кількість знаходиться на долонях і підошвах, де на 1см² нараховується відповідно 424 і 416 потових залоз. Функція потових залоз стимулюється при підвищенні температури навколишнього середовища і при фізичному навантаженні (виконанні фізичних вправ). Випарювання води залежить від відносної вологості повітря. В насиченому водяними парами повітрі вода випаровується погано, тому людина погано переносить порівняно невисоку температуру навколишнього середовища (32⁰С) при вологому повітрі. В сухому повітрі людина може знаходитись без помітного перегрівання протягом 2-3 годин при температурі 50-55⁰С. Існує поняття ефективного потовиділення. Це та частина поту, яка випаровується із поверхні шкіри, збільшуючи тим самим тепловіддачу організму. Непрониклива для повітря одежа, яка перешкоджає випарюванню поту, є негігієнічною, так як шар повітря між одежею і теплом швидко насичується парами і подальше випарювання поту припиняється.

Матеріали та обладнання: термокамера, термометри, ваги, шматки бавовняної тканини, просочені крохмалем, лейкопластир, спиртовий розчин йоду, рушник.

ХІД РОБОТИ

Для дослідження потовиділення людини при температурі приміщення (протягом 15-30хв.) визначити масу тіла і змазати спиртовим розчином йоду різні ділянки тіла. Після висихання спиртового розчину йоду на цих ділянках зафіксувати за допомогою лейкопластиря шматочки бавовняної тканини, просоченої розчином йоду. При цьому піддослідний повинен бути у стані спокою протягом 1год. Про інтенсивність потовиділення судять по зміні забарвлення шматочків тканини. Потім піддослідного помістити в термокамеру або він виконує фізичні вправи протягом 30хв і повторити дослідження.

 

Завдання.

1. Порівняти інтенсивність потовиділення у людини при різній температурі навколишнього середовища або при фізичному навантаженні по зміні ваги тіла і ступеня забарвлення шматків бавовняної тканини, просоченої розчином крохмалю.

2. На основі порівняння отриманих результатів обговорити, як впливає підвищення температури навколишнього середовища та фізичне навантаження на потовиділення людини.

3. Звіт про роботу підписати у викладача.

 

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

Контрольні питання

1. Які органи приймають участь у виділенні продуктів метаболізму?

2. Значення потовиділення для підтримання постійності температури тіла.

Література

1. Бабский Е.Б. и др. Терморегуляция //Физиология человека. – М.: Медицина, 1985. – с. 398-400.

2. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: Мед. информационное агенство, 2002 – 958с.

3. Общий курс физиологии человека и животных. //Под ред. Проф. Ноздрачева А.Д. – М. Высшая школа, 1991. – 512с.

Лабораторне заняття 1

Характеристика типу вищої нервової діяльності по анамнестичній схемі

Мета роботи: визначити тип вищої нервової діяльності по показникам сили, рівноваги та рухливості нервових процесів, які проявляються в учбовій діяльності.

Методика виконання роботи

Запропонуйте піддослідному 42 питання, які характеризують силу нервових процесів; рівновагу та рухливість. Піддослідний повинен дати відповіді, які виражені в балах. Оцінювання проводиться по шкалі.

 

Вираження ознак, які характеризують властивості нервової системи	Бали
Затверджуюча відповідь: а) в вищій ступені б) в середній ступені в) в малій ступені	+3 +2 +1
Невизначена відповідь
Негативна відповідь: а) в малій ступені б) в середній ступені в) в вищій ступені	-1 -2 -3

Показники сили нервової системи

1. В кінці кожного заняття не відчуваю втоми. Матеріал засвоюю добре як на початку заняття, так і в кінці.

2. В кінці навчального року займаюсь з тією ж активністю і продуктивністю, як і на початку.

3. Зберігаю високу працездатність до кінця в період екзаменів та заліків.

4. Швидко відновлюю сили після сесії, будь-якої роботи.

5. В ситуаціях небезпеки дію сміливо, легко, пригнічуючи надлишкове хвилювання, невпевненість, страх.

6. Схильний до ризику, до “гострих” відчуттів під час здачі екзаменів та в інших небезпечних ситуаціях.

7. На зборах, засіданнях сміливо висловлюю свою думку, критикую недоліки своїх товаришів.

8. Намагаюсь приймати участь в громадській роботі.

9. Невдалі спроби (при рішенні задачі, здачі заліків і т. д.) мобілізують мене на досягнення поставленої мети.

10. В випадку невдалої відповіді на екзаменах, отримання двійки, незаліку наполегливо готуюсь до перездачі.

11. Понукання батьків, викладачів, товаришів (незадовільна оцінка, догана, покарання) справляють позитивний вплив на мій стан і поведінку.

12. Байдужий до насмішок та жарту.

13. Легко зосереджую і підтримую увагу під час розумової діяльності при перешкодах (ходіння, розмови).

14. Після неприємностей легко заспокоююсь і зосереджуюсь на роботі.

Показники рівноваги нервових процесів

15. Спокійно роблю важку і нецікаву роботу.

16. Перед екзаменами, виступами зберігаю спокій.

17. Напередодні екзаменів, переїзду, подорожі поведінка звичайна.

18. Добре сплю перед серйозними випробуваннями (змаганнями та ін.).

19. Стримую себе, легко та швидко заспокоююсь.

20. В хвилюючих ситуаціях (суперечка) володію собою, спокійний.

21. Характерна дратливість в різних ситуаціях.

22. Проявляю витримку, самовладання при несподіваній звістці.

23. Легко зберігаю в таємниці несподівану новину.

24. Почату роботу завжди довожу до кінця.

25. Наполегливо готуюсь до рішення складних питань, доручень.

26. Настрій рівний, спокійний.

27. Активність в учбовій роботі, фізичній роботі проявляється

рівномірно, без періодичних спадів та підйомів.

28. Рівномірна та плавна мова, стримані рухи.

Показники рухливості нервових процесів.

29. Намагаюсь скоріше розпочати виконання всіх учбових та

суспільних доручень.

30. Поспішаю і тому маю багато помилок.

31. До виконання завдань приступаю одразу, не завжди обмірковуючи їх.

32. Легко міняю звички, навички і легко їх набуваю.

33. Швидко звикаю до нових людей, до нових умов життя.

34. Люблю бувати з людьми, легко знайомлюсь.

35. Швидко втягуюсь в нову роботу.

36. Легко переходжу від однієї роботи до іншої.

37. Люблю коли завдання часто змінюються.

38. Легко та швидко засинаю, просинаюсь і встаю.

39. Легко переходжу від переживань невдач і неприємностей до діяльності.

40. Почуття яскраво проявляються в емоціях, в міміці і негативних реакціях (краснію, бліднію, пітнію, відчуваю сухість у роті та ін.).

41. Часто змінюється настрій з будь-якого приводу.

42. Мова та рух швидкі.

Відповіді, які виражені в балах, занесіть у таблицю.

 

Сила	Рівновага	Рухливість
номери показників	оцінка	номери показників	оцінка	номери показників	оцінка
Сума балів зі знаком “+”	Сума балів зі знаком “+”	Сума балів зі знаком “+”
Сума балів зі знаком “-“	Сума балів зі знаком “-“	Сума балів зі знаком “-“
Алгебрична сума балів, %	Алгебрична сума балів, %	Алгебрична сума балів, %

 

Опрацювання матеріалу. Додайте в кожній графі бали зі знаком “+” і окремо зі знаком “-“, переведіть їх в проценти. За 100% приймається загальне число оцінок, помножене на максимальний бал. На основі отриманих даних зробіть висновок про вираження сили, рівноваги, рухливості нервової системи, дотримуючись наступних орієнтованих границь: 50% і більше –висока, 49-25 –середня, 24 –0% -низька. Відповідні границям цифри зі знаком “+” характеризують високу, середню та низьку вираженість сили, рівноваги і рухливості нервової системи, зі знаком “-“ – слабкість, неврівноваженість та інертність.

Рекомендації до оформлення роботи. Визначте тип нервової системи і складіть його характеристику.

Визначення типу ВНД за тепінг-тестом

Мета роботи: визначити тип ВНД за психомоторною рухливістю.

Основні положення

Тест оцінює психомоторну рухливість. Регуляція рухів базується на двох основних принципах – принципі сенсорних корекцій поточного руху по ланцюгу зворотного зв’язку та принципі прямого програмного управління. Існує два механізми управління рухом: за допомогою центральних моторних програм та за допомогою зворотної аферентації, яка використовується для безперервного контролю і корекції виконуваного руху. Моторна кора отримує сенсорні проекції від рецепторів м’язової та суглобної чутливості. Моторна кора – центральний апарат побудови руху.

Матеріали та обладнання: стандартні бланки, що являють собою листки паперу (203Х283), що розділені на шість розташованих по три в ряд рівних прямокутника, секундомір, олівець.

ХІД РОБОТИ

За сигналом експериментатора піддослідні повинні почати проставляти крапки в кожному квадраті бланка. Протягом 5 секунд необхідно поставити якомога більше крапок. Перехід з одного квадрату на інший здійснюється за командою експериментатора, не припиняючи роботу і тільки за рухом стрілки годинника. Весь час потрібно працювати в максимальному для себе темпі. Піддослідні повинні взяти в праву (або ліву) руку олівець і поставити його перед першим квадратом стандартного бланка.

Експериментатор подає сигнал: „Почали”, а потім через кожні 5 секунд подає команду: „Перейти на інший квадрат”. Коли мине 5 секунд роботи в 6-му квадраті експериментатор подає команду: ”Стоп”.

Обробка результатів включає наступні дії:

1) підрахувати кількість крапок в кожному квадраті;

2) побудувати графік працездатності, для чого відкласти на осі абсцис 5-секундні проміжки часу, а на осі ординат – кількість крапок в кожному квадраті.

Аналіз результатів.

Сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за величиною і довготривалістю навантаження, ніж слабка. Методика заснована на визначенні динаміки максимального темпу руху рук. Дослід проводиться послідовно спочатку правою, а потім лівою рукою. Отримані в результаті варіанти динаміки максимального темпу можуть бути умовно поділені на п’ять типів:

· випуклий тип (а): темп зростає до максимального протягом перших 10-15 секунд роботи; в подальшому, до 25-30 секунд, він може знизитися нижче вихідного рівня (того, що спостерігався в перші 5 секунд роботи). Цей тип кривої свідчить про наявність у піддослідного сильної нервової системи;

· рівний тип (б): максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи. Цей тип кривої характеризує нервову систему піддослідного як нервову систему середньої сили;

· низхідний тип (в): максимальний темп знижується вже з другого 5-секундного відрізку і залишається на зниженому рівні протягом всієї роботи. Цей тип роботи свідчить про слабкість нервової системи піддослідного;

проміжний тип (г): темп роботи знижується після перших 10-15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжний між середньою і слабкою силою нервової системи – середньо-слабка нервова система;

· увігнутий тип (г): першопочаткове зниження максимального темпу змінюється потім короткочасним збільшенням темпу до вихідного рівня. Внаслідок здатності до короткочасної мобілізації такі піддослідні також відносяться до групи осіб із середньо-слабкою нервовою системою.

 

 

Графіки: а — випуклого типу; б — рівного типу; в — низхідного типу; г — проміжного і ввігнутого типів. Горизонтальна лінія — лінія, що відповідає початковому рівню темпу роботи за перші 5 секунд.

Тема: Виявлення деяких особливостей вищої нервової діяльності людини.

Мета роботи: В асоціативному експерименті виявити деякі особливості ВНД – рухливість, інертність, силу нервових процесів, співвідношення першої та другої сигнальних систем.

Матеріали та обладнання: секундомір.

Питання для теоретичної підготовки: Типологічні особливості вищої нервової діяльності людини. Перша і друга сигнальні системи.

 

ХІД РОБОТИ.

Безпосередньо в роботі беруть участь три особи: досліджувач, досліджуваний, секретар. Досліджувач на аркуші паперу складає список з 20 слів (іменників).

Спокійно, не поспішаючи, він вимовляє кожне слово із списку і відмічає по секундоміру час від моменту, коли слово вимовлене, до відповіді досліджуваного – латентний період. Досліджуваний, не роздумуючи, повинен назвати слово, яке виникло у нього за асоціацією з почутим. Секретар записує кожну відповідь досліджуваного та його латентний період. За тривалістю латентних періодів визначають рухливість нервових процесів досліджуваного. Прийнято, що середня тривалість латентного періоду менша за 3 с підтверджує добру рухливість нервових процесів.

Постійне подовження латентних періодів наприкінці досліду свідчить про швидку втомлюваність нервових клітин, тобто про слабкість нервових процесів.

Повторення однакових відповідей характеризує інертність нервових процесів. За співвідношенням конкретних чи абстрактних понять у відповідях роблять висновок про перевагу у ВНД досліджуваного відповідно художнього або абстрактного мислення.

Оформляють протокол досліду. Роблять висновок – характеристику ВНД досліджуваного.

Контрольні питання:

1. В чому полягає сила, слабкість, рухливість, врівноваженість нервових процесів?

2. Які нервові процеси лежать в основі нервової діяльності?

3. Що таке перша сигнальна система?

4. Що таке друга сигнальна система?

5. Типи вищої нервової діяльності в залежності від переважаючої ролі першої чи другої сигнальної системи.

 

Рекомендована література:

1. Яновський І. І., Ужако П. В. Фізіологія людини і тварин. Практикум. – К.: Вища школа, 1991. -175.

2. Данилова Н. Н., Крылова А. Л. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480 с.

3. Чайченко Г. М. Основы физиологии высшей нервной деятельности.- М.: Высшая школа, 1988. – 368 с.

Лабораторне заняття

Дослідження короткочасної пам’яті. Визначення об’єму безпосереднього запам’ятовування; визначення об’єму смислової пам’яті. Дослідження переключення уваги за умовах активного вибору корисної інформації

Мета роботи: визначити обсяг безпосереднього та смислового запам’ятовування у людини; дослідити швидкість переключення уваги різних осіб, визначити поміхостійкість при впливі різних видів поміх.

Основні положення

Біологічна пам’ять – це фундаментальна властивість живої матерії набувати, зберігати і відтворювати інформацію.

І класифікація видів біологічної пам’яті: генетична, імунологічна, неврологічна.

Пам’ять про структурно-функціональну організацію живої системи як представника певного біологічного виду називається генетичною пам’яттю.

Імунологічна пам’ять проявляється в здатності імунної системи посилювати захисну реакцію організму на повторне проникнення в нього генетично чужорідних тіл.

Властивості нервової системи зберігати в закодованому вигляді інформацію, яка може бути виведена із цієї системи при певних умовах, без порушень властивостей і характеру запису називається неврологічною (нервовою) пам’яттю.

ІІ класифікація видів пам’яті.

Логічно-змістова – коли людина оперує поняттями, при домінуванні лівої півкулі.

Образно-чуттєва – коли людина оперує уявленнями, предметними образами, при домінуванні правої півкулі.

ІІІ класифікація базується на основі природи подразника та подразнюючих рецепторів: зорова, слухова, моторна, смакова, нюхова.

ІV класифікація – в її основі лежить процес запам’ятовування: 1) сенсорна; 2) короткочасна; 3) проміжна; 4) довготривала або 1) сенсорна; 2) первинна; 3) вторинна; 4) третинна.

V класифікація. Довготривала пам’ять представлена двома типами пам’яті: декларативною та процедурною.

Робоча (оперативна) пам’ять – це тимчасово актуалізована система слідів пам’яті, яка оперативно використовується під час виконання різних когнітивних дій (перцептивних, розумових та ін.) і реалізації цілеспрямованої поведінки.

Увага – „ это овладение умом в четкой и яркой форме одним из нескольких наличествующих объектов. Суть этого процеса – фокусирование, концентрирование сознания. Внимание приводит к отвлечению от некоторых вещей для того, чтобы можно было эффективно заняться другими. Состояние внимания противоположно рассеянному, затемненому состоянию”, - таке дав визначення більше 100 років назад Уильям Джеймс.

Увага – це зосередженість діяльності суб’єкта в даний момент часу на будь-якому реальному чи ідеальному об’єкті (предметі, події, образі). Під переключенням уваги розуміють можливість більш чи менш легкого переходу від даного виду діяльності до іншого.

Матеріали та обладнання: секундомір, нарисовані на папері таблиці з числами без кружечків і в кружечках, секундомір, указка, магнітофон із касетою.

ХІД РОБОТИ

Дослід № 1. Дослідження короткочасної пам’яті.

Досліджуваному надається інструкція: „ Слухайте уважно. Вам буде названо декілька цифр, які Ви повинні запам’ятати та записати в протоколі в тій же послідовності, як вони були названі”. Експериментатор по одному разу голосно та виразно читає по черзі ряд цифр, починаючи з більш короткої. Після читання кожного ряду, через 1-2 с по команді „Пишіть” досліджуваний записує ті елементи ряду, які він запам’ятав, в тій же послідовності, як вони були прочитані експериментатором.

Дослід № 2. Дослідження довготривалої пам’яті.

Досліджуваному надається інструкція: „Вам буде названо ряд понять. Для того, щоб краще їх запам’ятати, робіть після вимови кожного поняття на папірці які-небудь замальовки або помітки, тільки не слова, фіксуючи таким чином асоціації, які вони у Вас викликають. При відтворенні понять Ви будете користуватись вашими помітками. Старайтесь точно відтворити поняття”.

Експериментатор голосно та виразно один раз зачитує 20 понять з інтервалом, достатнім для того, щоб досліджуваний зробив необхідні йому помітки. Через 30-60 хвилин досліджуваний під кожною із своїх поміток підписує всі двадцять понять.

В протоколі дослідження потрібно записати підрахований обсяг безпосереднього та смислового запам’ятовування по даній формулі:

, де

К – обсяг;

n_прав. – кількість правильних відповідей;

n_заг. – кількість загальних відповідей.

Дослід № 3. Виявлення асоціативних зв’язків.

Експериментатор зачитує одне із слів таблиці і пропонує піддослідному швидко відповісти на нього першим словом, яке прийшло йому в голову.

Зарегеструйте латентні періоди відповіді і самі слова. Проаналізуйте характер відповіді. При аналізі зверніть увагу на наступне: чи містить відповідь елементи абстракції, узагальнення чи вона являється конкретно-образною, що може служити непрямим свідченням ступеня розвитку другої або першої сигнальних систем.

Дослід № 4. Дослідження переключення уваги.

Піддослідні одержують завдання знаходити у таблиці числа без кружечка у зростаючому порядку / від 1 до 25 /, а в кружечках – в убутному порядку / від 24 до 1 /, послідовно переключаючись з числа без кружечків на число у кружечку / 1-е число без кружечка, 24-е – у кружечку, 2-е – без кружечка, 23-е – у кружечку і т. д. /. Сума пар чисел без кружечка і чисел у кружечку дорівнює 25. Останнє число 25 без кружечка.

Дослід проводять двічі – в першому варіанті, в у мовах відносної тиші, у другому варіанті – на фоні музики або гучної розмови, запитань до піддослідного і т. д.

Результати дослідження заносять у таблицю:

Піддослідний	1-й варіант	2-й варіант
час	Кількість помилок	час	Кількість помилок
1.
2.
3.
4.

 

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

Контрольні питання.

1. Дайте визначення пам’яті.

2. Назвіть види пам’яті

3. Назвіть типи довготривалої пам’яті.

4. Що таке короткочасна пам’ять? Який її механізм?

5. Що таке довготривала пам’ять? Який її механізм?

6. Поясніть результати досліду, спираючись на фізіологічний механізм запам’ятовування.

7. Які властивості нервових процесів лежать в основі швидкості переключення уваги?

8. Як впливають на швидкість підсумовування пар чисел шум та інші перешкоди?

9. Яке практичне значення має визначення швидкості переключення уваги?

10. Що таке увага? Види уваги.

Література

1. Яновський І.І, Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. – Київ: “Вища школа”, 1991. – с. 78-79.

2. Данилова Н.Н., Крылова А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480с.

3. Чайченко Г.М. Основы физиологии высшей нервной деятельности. - К.: Вища школа, 1987. - 176с.

4. Дудель Й., Рюэгг Й., Шмидт Р. Физиология человека: 3 т. / Под ред. Шмидта Р. и Тевса Г.- М.: Мир, 1996.- 323 с.