Структура та зміст основних розділів курсової роботи

Завершена курсова робота повинна бути зброшурованою або підшитою у скорозшивачі з дотриманням такої схеми подачі матеріалу:

Ø Титульний аркуш.

Ø Зміст (план роботи).

Ø Вступ (обґрунтування актуальності обраної теми).

Ø Основна частина.

Ø Заключна частина (висновок).

Ø Додатки (таблиці, схеми, графіки, діаграми, звітність банків, підприємств тощо).

Ø Список використаних джерел.

Обсяг курсової роботи з дисципліни «Банківські операції» має бути в межах 30-40 сторінок формату А4 (210х297), не враховуючи додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою дипломної роботи і повинен містити усі реквізити й підписи, передбачені формою. Взірець заповнення титульного аркуша подається в додатку В. Зміст містить перелік основних розділів і підрозділів курсової роботи (вступ, основні та деталізовані розділи, висновки, додатки, перелік використаних інформаційних джерел) з посиланням на номер сторінки, з якої починається висвітлення матеріалу розділу чи підрозділу. Назви розділів і підрозділів повинні дослівно відповідати заголовкам тексту. Скорочувати чи подавати їх в іншому формулюванні, послідовності порівняно із заголовками в тексті не можна.

Вступ містить інформацію про актуальність обраної теми, коротку характеристику проблеми дослідження і невирішені питання, мету і завдання курсової роботи, об’єкт і предмет дослідження, визначає методику дослідження, а також окреслює матеріали, що були використані для виконання курсової роботи. Завдання курсової роботи слід формулювати чітко, оскільки опис їх вирішення повинен сформувати зміст основних розділів наукової праці. У вступі також розкривається коротко зміст основних структурних елементів курсової роботи і дається характеристика використаних джерел отримання інформації (офіційних, наукових, літературних, бібліографічних тощо). Отже, вступ є найбільш відповідальною частиною курсової роботи, так як містить всі необхідні її кваліфікаційні характеристики.

Основна частина, як правило, складається з трьох розділів, зміст яких повинен чітко відповідати темі наукової роботи та повністю її розкривати. У першому розділі викладаються основні теоретичні аспекти теми дослідження, точки зору окремих вчених по даній проблемі з урахуванням новітніх розробок. Цей розділ повинен носити полемічний характер. Студенту слід показати глибокі знання сучасного стану економіки, розкрити існуючі проблеми та виявити своє ставлення до них, накреслити шляхи їх вирішення. Теоретичні положення повинні визначати методику та засоби аналізу в наступних розділах роботи. У другому розділі подається окремо детальна техніко-економічна характеристика об’єкта дослідження, на базі якого виконується курсова робота. Аналізуються статистичні та аналітичні матеріали, які характеризують рівень вирішення проблеми обраного об’єкта (галузі, підприємства, організації) згідно з темою курсової роботи. З цієї метою, крім даних обліку та звітності, слід використовувати матеріали монографічних досліджень, періодичної літератури, досвід роботи галузей, підприємств, організацій, дані спеціальних економічних та соціологічних досліджень, матеріали особистих спостережень та узагальнень. Для повноти характеристики та наочності студенти повинні навести в тексті таблиці з основними техніко-економічними і фінансовими показниками за попередні періоди (2-3 роки) та за період, що досліджується, і виконати їх порівняльну оцінку, при необхідності розшифрувати чи деталізувати окремі дані. Характеризуючи фінансово-економічні показники банківської установи чи її філії (іншого підрозділу), слід охопити кілька звітних періодів, включаючи останній рік. Для визначення величини показників об’єкта, що аналізується, доцільно навести порівняльні дані інших банків або середні по банківський системі країни в цілому. Аналіз техніко-економічних показників передбачає використання єдиної методології розрахунків, порівняння цін. Результати аналізу конкретного явища чи групи однорідних показників доцільно узагальнювати у вигляді факторно-аналітичних таблиць, підкріпивши свої висновки прикладами, посиланнями на регламентуючі документи й думки фахівців. На основі вивчення та узагальнення аналітичних матеріалів студент повинен виявити позитивні моменти економічного стану діяльності, встановити причини недоліків, оцінити можливості підвищення ефективності діяльності досліджуваного об’єкта. У структурі і змісті курсової роботи третій розділ є основним. В ньому студент повинен дати конкретні економічно обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених недоліків, реалізації резервів підвищення ефективності діяльності банківських установ, удосконалення грошово-кредитної політики центрального банку чи організації банківської системи України в цілому. В кожному параграфі третього розділу слід робити самостійні висновки, органічно пов’язувати їх між собою, підпорядковуючи основному спрямуванню теми.

У висновках у стислій формі викладаються основні результати дослідження, в тому числі в цифрах, обґрунтовані розрахунками аналізу фактичних даних об’єкта дослідження, вказуються конкретні пропозиції і рекомендації автора щодо напрямів подальшого вдосконалення функціонування банківської установи чи напрямів удосконалення фінансово-кредитної, банківської систем, ринку банківських послуг в Україні тощо. Висновки при цьому повинні містити як узагальнення теоретичного характеру досліджуваної теми, так і практичних розділів роботи.

Додатки оформляються при занадто великому теоретичному або експериментальному обсязі матеріалу або бажанні автора навести допоміжний матеріал великого обсягу. У додатки зазвичай виносять різноманітні таблиці, графіки, копії справжніх документів, витяги з установчих документів, звітність, виробничі плани, тобто другорядні або додаткові матеріали, які можуть загромадити текст основної частини. Додатки розміщують після списку використаних джерел у порядку їх згадування в тексті. Вони оформляються як продовження основної частини текстового документу. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки із зазначенням у правому кутку слова “Додаток” і мати тематичний заголовок. До основного обсягу роботи додатки не включаються. При наявності більше одного додатку вони позначаються великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (без знаку №), наприклад “Додаток А” і т.д. Нумерація сторінок, на яких подаються додатки, повинна бути наскрізною і продовжувати загальну нумерацію сторінок основного тексту.

Список використаних джерел охоплює перелік літературних джерел (книг, статей, брошур і т.п.), на які зроблені посилання у тексті, а також інших матеріалів, що використані при написанні курсової роботи. На кожне літературне джерело, включене до такого списку, повинне бути посилання в основній частині дослідження. Якщо автор робить посилання на будь-які залучені факти або цитує праці інших авторів, то він повинен обов’язково вказати, звідки наведені ці матеріали. Не слід включати до бібліографічного списку ті праці, які фактично не були використані. Приблизна кількість використаних літературних та інших друкованих й електронних джерел інформації повинна бути не менше 50. Список використаних джерел містить бібліографічні описи всіх використаних джерел. Бібліографічні описи складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо (додаток Д). Джерела у списку можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

 

Оформлення курсової роботи

Текст курсової роботи слід писати або друкувати на одному боці аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядкових інтервали з кількістю не більше 40 рядків на сторінці, дотримуючись розмірів полів:

Ø лівого – не менше 30 мм;

Ø правого – не менше 10 мм;

Ø верхнього – не менше 20 мм;

Ø нижнього – не менше 20 мм.

Сторінки роботи проставляються арабськими цифрами у правому верхньому кутку. Титульний аркуш і зміст входять до загальної нумерації, але номер сторінки на них не ставиться. Не нумеруються також сторінки, які містять заголовки структурних частин роботи (“вступ”, “розділ”, “висновки”, “додатки”, “список використаних джерел”). Кожну структурну частину (крім підрозділів і параграфів) роботи слід починати з нового аркушу. Заголовки цих частин друкуються великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Розділи роботи нумеруються арабськими цифрами і можуть ділитися на підрозділи, параграфи, пункти і підпункти. Підрозділи мають двозначну нумерацію, перший знак означає номер відповідного розділу, другий – порядковий номер відповідного підрозділу:

 

Розділ 1. Теоретичні основи ОРГАНІзації безготівкових розрахунків в УКраїні 1.1. Економічна сутність і значення безготівкових розрахунків

 

Матеріал курсової роботи потрібно викладати коротко, уникати повторів і відхилень від теми, довгих пояснень. Термінологія і визначення показників повинні бути єдиними і відповідати стандартам, а при їх відсутності – загальноприйнятим нормам у науковій літературі. Необхідно також дотримуватись відповідності назв у тексті, на схемах і малюнках. Скорочення слів, як правило, не допускається, за винятком загальновідомих абревіатур. При використанні специфічних абревіатур, зумовлених темою дипломної роботи, треба спочатку написати слово або групу слів повністю, а в дужках подати абревіатуру, яка далі застосовуватиметься по тексту. Якщо специфічні абревіатури зустрічаються в роботі часто, то їх слід винести у перелік умовних скорочень на початку роботи. Для обґрунтування окремих положень та висновків у дипломній роботі можуть використовуватись цитати з літературних джерел і виписки з нормативних документів. Під цитатою розуміється дослівний уривок з будь-якого джерела, взятий у лапки, з обов’язковим посиланням на джерело. Поряд з цитуванням у роботі з метою економії тексту допускається переказ, тобто недослівне наведення думок з аналізованого твору. Переказ не береться у лапки. При цитуванні й переказі матеріалу треба обов’язково робити посилання на джерело шляхом відмітки у квадратних дужках номера джерела та сторінки, з якої взято цитату чи зроблено переказ. (У тексті курсової роботи на всі схеми, рисунки, формули, таблиці й додатки має бути посилання).

Графічне зображення, яке додатково пояснює або доповнює текст, називається ілюстрацією. Ілюстрації курсової роботи повинні мати найменування й номер. Номер і назва йде за словами “Рис.”. Нумерація рисунків складається з двох арабських цифр, перша з яких позначає номер розділу, а друга – порядковий номер ілюстрації в межах розділу.

Для компактності, наочності та порівняння цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць. Кожна таблиця має свою назву і нумерацію за принципом нумерації ілюстрацій (рисунків). Назва таблиці розміщується над таблицею і друкується симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

 

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Головка				Заголовки граф
					Підзаголовки граф
Рядки
Боковик (заголовки рядків)	Графи (колонки)

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці. Присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Однорідні числові дані (цифри) в графах повинні бути записані так, щоб розряди чисел збігалися (одиниці під одиницями, десятки під десятками… мільйони під мільйонами і т.д.). При відсутності цифр в окремих клітинках таблиці замість них проставляється риска. Неоднорідні дані слід розміщувати посередині графи. Лапки можна використовувати лише замість однакових слів, які стоять одне під одним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

При складанні переліку інформаційних джерел їх необхідно нумерувати арабськими цифрами. Бібліографічний опис книги (підручника, посібника, монографії, брошури і т.п.) повинен містити прізвище й ініціали авторів, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання і кількість сторінок. Даючи опис статті з періодичних видань (газети, журнали тощо), потрібно навести прізвище та ініціали авторів статті, її назву, назву періодичного видання, рік, номер видання і сторінку використаного матеріалу. Приклади оформлення бібліографічних даних списку використаних джерел наведені в додатку Д.