При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Особливості управління спадщиною

Згідно ст. 1285 ЦК, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Коли проводяться дії щодо охорони спадкового майна і нотаріус визнає, що у складі майна є таке, що потребує управління, тобто приватні підприємства, рахунки, житлові будинки та інше, нотаріус у відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Це може бути хто-небудь із родичів спадкодавця, робітників підприємства, що належать спадкодавцю або коли майно у подальшому перейде до держави — відповідальну особу органів місцевого самоврядування. Договір, який укладається з такою особою, має містити у собі умови, що дають право цій особі на управління майном або грошовими заощадженнями спадкодавця, які пов'язані тільки з утриманням спадкового майна (тобто підприємства, виплата заробітної плати робітникам підприємства, оплата податків або комунальних платежів та інше), але не повинні містити в своїх діях ніяких дій, які б зашкодили інтересам спадкоємців або наносили їм збитки.

У договорі, який укладають між собою нотаріус та особа, що призначена управляти спадковим майном, вказані умови щодо охорони майна, дата договору, місце складання договору, місце знаходження спадкового майна, що охороняється, розмір винагороди, що отримує особа, що управляє спадщиною, а також дії, які ця особа зобов'язана виконувати для збереження спадщини. Крім того нотаріус направляє листи органам та підприємствам, яких це стосується про те, що його призначено керуючим спадщиною, який для прийняття спадщини буде вчиняти усі дії щодо її збереження.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Охоронець майна не може використовувати майно для отримання прибутку на свою користь, не може зловживати своїми обов'язками. По закінченні строку щодо охорони майна охоронець або особа, що управляє майном, представляє спадкоємцям звіт про свою діяльність про управління майном.[15, с. 835]

Особа, що управляє майном, має право на плату за виконання своїх обов'язків. Ця сума огово­рюється вже в договорі, який заключається між нотаріусом та особою, що управляє спадщиною. Право витребування цієї сплати виникає у особи, що управляє спадщиною, при прийнятті спад­коємцями спадщини, та розподіляється між ними пропорційно долі успадкованого майна, що перейде до них. Якщо спадкоємці відмовляються сплатити гроші за виконання їй своїх обов'язків по управлянню спадщиною, така особа може звернутися до суду з позовом до спадкоємців. Коли особа, що була призначена управляти спадщиною своїми діями, заподіяла шкоду або використовувала своє призначення в корисних цілях, нотаріус, якщо це стало йому відомо, має право звернутися до відповідальних органів з заявою про розслідування діяльності такої особи, а спадкоємці можуть звернутися до відповідальних органів та суду з позовом до особи, що управляла спадщиною, про погашення понесених збитків.

Спадковий договір

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження іншої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст. 1302 ЦК України).

За своєю сутністю спадковий договір є одним із видів правочину. Тому на нього поширюються всі вимоги щодо чинності правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України). Спадковий договір укладається у письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням.

Суб’єктами цього договору можуть бути подружжя, один з подружжя та інші особи. Відчужувачами можуть бути л’льки фізичні особи, а набувачами як фізичні, так і юридичні особи. Відчужувачем може бути одна або декілька фізичних осіб (подружжя, один із подружжя або інша особа). Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа (ст. 1303 ЦК України). При укладенні спадкового договору набувач, якщо він є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на успадкування в тій частці майна, яка не була зазначена в договорі. І відчужувачем, і набувачем може бути як повністю дієздатна особа, так і особа з неповною дієздатністю (ст. 32-33 ЦК України). Укладення спадкового договору в інтересах частково дієздатної особи, недієздатної особи, особи з обмеженою дієздатністю можливе з дотриманням правил ст.ст. 37, 41, 67-71 ЦК України. Недотримання цих умов тягне наслідки, передбачені ст.ст. 221-226 ЦК України.

Особливістю спадкового договору,укладеного подружжям, є спільне сумісне майно подружжя, а також особисте майно кожного з них. Запроваджується поступове спадкування: у разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті останнього з подружжя майно переходить до набувача за договором. Причому, кожен з подружжя може бути одночасно і набувачем, і відчужувачем.

Предметом цього договору є майно, яке належить відчужува-чеві і переходить у власність набувача в разі смерл відчужувача. Це можуть бути індивідуально-визначені речі (колекція картин, цінна бібліоте-г ка) або речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (квартира, будинок, дача, земельна ділянка, автомобіль).

Спадковий договір є одностороннім. З моменту укладення договору в набувача виникають обов’язки вчинити певні дії в інтересах набувача, а набувач має право вимагати виконання дій, передбачених договором; умовою придбання права власності на майно відчужувача є смерть відчужувача (оголошення громадянина померлим). Проте в разі визнання громадянина померлим набувач протягом п’яти років не має права відчужувати нерухоме майно, яке перейшло йому за договором. Нотаріус накладає на це нерухоме майно заборону відчуження (ч. 2 ст. 47 ЦК України); спадковий договір є консенсуальним. Він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди відносно основних його умов. Саме з цього моменту виникають права і обов’язки сторін; спадковий договір оплатний — набувач може придбати певне майно, але натомість мусить зазнати певних витрат; спадковий договір є підставою виникнення алеаторних зобов’язань, тобто таких зобов’язань, де обсяг прав і обов’язків наперед точно невідомий. Набувач не знає наперед суму витрат, які йому доведеться здійснити, так само, як не знає, якою буде вартість майна на момент переходу права власності на нього.

Спадковий договір укладається в письмовій формі, його підписують сторони в присутності нотаріуса і він підлягає нотаріальному посвідченню за місцем знаходженням основної маси спадкового майна (ст. 55 ЗУ «Про нотаріат»). Оскільки метою цього договору є передача відчужувачем свого права власності іншій особі, нотаріус має пересвідчитися, що у відчужувача є правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на майно (ст. 55 ЗУ «Про нотаріат»).

Сторони мають особисто підписати договір. Проте у випадках, коли відчужувач не може вчинити підпис особисто (хвороба, фізичні вади тощо), за аналогією закону (ст. 8 ЦК України), що регулює вчинення письмового правочину та складання заповіту (ст. 207,1247 ЦК України), спадковий договір може підписати інша особа. Спадковий договір у цьому разі вчиняється в присутності нотаріуса, заповідача й особи, яка його підписує. Усі екземпляри договору підписують його учасники. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус накладає заборону відчуження. Відчужувач не має права складати заповіт щодо майна, яке є предметом спадкового договору, інакше такий заповіт вважається нікчемним (ч. 2 ст. 1307 ЦК). Набувач стане власником не з моменту укладання договору, а лише з моменту смерл відчужувача. Цим спадковий договір відрізняється від договору довічного утримання, у якому право власності на майно відчужувача набувач отримує у момент укладання договору.

Спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача, набувача або осіб, які здійснюють контроль за виконанням такого договору. Отже, за життя відчужувача спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача в разі невиконання набувачем його розпоряджень. Після смерті відчужувача спадковий договір може бути розірвано на вимогу осіб, які здійснюють контроль за виконанням такого договору (утому числі нотаріуса). На вимогу набувача спадковий договір може бути розірвано судом як до смерл, так і після смерл відчужувача.