Характеристика подружніх відносин.

У щасливих шлюбах: У нещасливих шлюбах:

Емоційною стабільністю Емоційною неврівноваженістю

Згодою з іншими людьми Критичністю до інших людей

Лагідністю Прагненням до домінування

Товариськістю Замкнутістю (відчуженістю)

Довірливістю, щирістю Підозрілістю

Емоційною невимушеністю Емоційною скутістю

Американський психолог Г. Роланд виділяє наступні якості, властивості та цінності, що необхідні для задоволеності відносинами в родині:

· товариськість як відсутність скутості, невимушеність спілкування;

· високий ступінь взаєморозуміння в родині;

· сексуальна вдоволеність чоловіка і жінки;

· довірчість відносин, взаємна інструментальна і, головне, емоційна підтримка;

· «будинок» як місце, де спільне існування родини оптимально (мається на увазі психологічне сприйняття чоловіками свого житла як постійного місця відпочинку, дозвілля, організації побуту і місця задоволення основних потреб).

Іноді буває, що та або інша подружня пара виявляє, що шлюб приніс не те, чого від нього очікували. Розбіжність між шлюбними чеканнями і дійсністю може бути різного ступеня гостроти. В одних випадках воно сприймається болісно, в інших – більш-менш холоднокровно, з достатньою часткою самовладання і витримки. Усе залежить від соціальної і психологічної зрілості чоловіка та жінки. Частіше романтичні ілюзії характерні для дівчини. Відомо, що молода сім’я зіштовхується з багатьма практичними проблемами: фінансовою, житловою, влаштування свого домашнього вогнища, швидкого народження дитини, необхідності закінчити освіту, знайти більш високо оплачувану роботу тощо. До цього можна додати, що в шлюбі чоловіки і жінки мають різні потреби або ж потреби різної сили й інтенсивності.

Що робить шлюб щасливим? Кохання (62о/о– чоловіки, 43,9 о/о- жінки); гармонія статевих стосунків, секс (50,3 о/о– чоловіки, незначно у жінок); матеріальна забезпеченність (41,1 о/о-, 44,1 о/о); взаєморозуміння (55,3 о/о– жінки); діти (51 о/о– жінки). Дослідження 80-х років в СРСР.

Відомий психіатр Б. Фурст звернув увагу на те, що у випадку, коли спірні питання між чоловіком і дружиною загострюються, вони часто прибігають до неправильних методів боротьби:

«1. Чоловік усе в значнішій мірі виявляє свою чоловічу перевагу, відмовляється брати участь у веденні домашнього господарства і пред'являє дружині відповідні вимоги.

2. Дружина у відповідь на це намагається виявити жіноча перевага і здійснює контр-експлуатацію чоловіка.

3. Положення вироджується в боротьбу статей (чоловіка і жінки).

4. Партнери обвинувачують у всіх лихах один одного, не усвідомлюючи того, що, з ким би вони ні одружилися, перед ними встала б досить значна частина цих же проблем, з якими вони зустрілися у відносинах один з одним. Партнери по шлюбі приписують свої лиха особливостям особистості або неврозові того або іншого з них, не представляючи собі, що виниклі в їхніх відносинах проблеми по природі своєї в основному об'єктивного, соціального характеру.

5. Чоловік і жінка можуть звинувачувати у своїх труднощях дітей і направляти свій гнів на них.

6. Чоловік і дружина ведуть боротьбу між собою з другорядних питань смаку і вибору або по незначних особистих питаннях.

7. Занадто часто суперечка між чоловіком і дружиною ведеться з чисто індивідуалістичних, егоїстичних позицій; кожний домагається свого за рахунок інтересів партнера і не намагається улагодити справа відповідно до загальних інтересів родини в цілому».

Якщо один або обоє з подружжя почувають себе защемленими, скривдженими, ображеними, то це породжує цілий ряд негативних почуттів, що можуть поступово накопичуватися і закріплюватися. Почуття незадоволеності шлюбними відносинами саме по собі складне і внутрішньо суперечливо. Багато чого залежить від того, з якими ідеальними уявленнями ми одружуємося, як ми собі уявляємо подружнє щастя. Між ідеальними уявленнями і реальними взаєминами людей завжди були, є і будуть значні розбіжності. Це найпоширеніше джерело незадоволеності подружнім життям.

Незважаючи на всілякі труднощі, що зустрічаються в сімейному житті, у кінцевому рахунку, шлюб і сім’я є значними цінностями для кожної людини. Шлюб і сімейне життя – сама велика міра справжньої порядності, любові і близькості, які тільки людина може знайти у відносинах з іншими людьми. Задоволеність подружнім життям також залежить і від того, наскільки людина вдоволена або незадоволена життям узагалі. Тут слід з'ясувати, чи задоволена вона своєю професією, роботою, кар'єрою, своїм статусом на роботі, взаєминами в колективі, відношенням до нього керівництва, колег і т.д.

А тепер задамося питанням: чому при досить рівних матеріальних і житлових умовах, однаковому рівні освіти і культури, при наявності взаємного почуття любові одним людям удається створити гарну сім’ю, а в інших людей така спроба зрештою закінчується невдачею і навіть розлученням; чому для створення благополучної сім’ї явно недостатньо взаємного потягу, взаємної симпатії і любові? Виявляється, що успішне спільне життя чоловіка і жінки вимагає особливих здібностей від кожного його учасника. У чому ж сутність цих здібностей? Яка їхня роль і значення? Як відбувається формування цих здібностей?

Уже відзначалося, що будь-яка взаємодія в сім’ї вимагає мінімуму якихось загальних уявлень, мінімуму «згоди». У шлюбі, як і в будь-якій іншій малій соціальній групі, виникає принципово нова форма поводження, яку можна назвати кооперативною. Ця спільна діяльність різноманітна, тому особистість, що включена в неї, повинна мати певні здібності, навички, уміння. Здатність до кооперації і співробітництва з іншими людьми завжди припускає розуміння своєї ролі в спільній діяльності, прийняття певних зобов'язань і їхнє виконання. Важливо, щоб співробітництво з іншими людьми було найбільш ефективним, раціональним, продуктивним. Часто від цього залежать і всі інші наші успіхи й досягнення.

Кожному хочеться домогтися максимальної єдності поглядів і емоційного настрою з іншими людьми. Звичайно, коли говорять про здібності, то дуже часто розуміють їх як здатності професійні (музичні, художні, технічні тощо). Коли ми говоримо, що людина здатна і талановита, то насамперед характеризуємо його розумові здібності. У нашому ж випадку ми будемо говорити про здібності особливого роду, що виявляються в спілкуванні, взаємодії, співробітництві з іншими людьми. До таких соціально-психологічних адаптаційних здібностей відносяться: 1) здатність до спілкування; 2) здатність до розуміння інших людей; 3) здатність до співробітництва і кооперації взагалі; 4) здатність контролю за своїм поводженням; 5) здатність (у залежності від життєвих обставин) вибирати тип поводження.

У тім або іншому ступені здатністю до спілкування, до розуміння себе й інших людей, до уміння контролювати себе володіє практично кожна психічно здорова людина. Правда, в одних ці здібності розвинуті дуже сильно, а в інших слабко. Ми маємо на увазі такі навички й уміння, що допомагають установлювати контакт, дають реальну можливість брати участь у сумісній дії. Соціально-психологічні здібності є вирішальною умовою для успішної участі людини в різних групах і колективах. Для нас важливо виявити такі риси, якості і властивості конкретного індивіда, що необхідні для гармонізації родиннихвідносин.

Родина та родинні стосунки.

Родинна мораль і естетика. Сама родина є свідомо моральною цінністю, моральним еталоном для всього іншого. Уже сама наявність родини є моральним досягненням, поза яким неможливе щастя. Недарма весілля служить улюбленим фіналом казок, після якого всі лиха повинні припинитися. Тому й вибір нареченої для чоловіка – справа не жартівлива. У самих різних казках герой (будь-то Іван дурник чи принц-королевич) відправляється на пошуки особливої нареченої. В переказах давнини жінки часто виступають нарівні з чоловіками. В епосі зустрічаються й безстрашні войовниці, й мудрі порадниці. Те ж і в казках, де герой може виконати всі завдання тільки тоді, коли йому допоможе царська дочка. У самих давніх шарах людської культури правила життя не поділяються на "чоловічі" та "жіночі".

Відданість родині. У народній свідомості відносини в родині не просто оцінюються, виходячи з моральних уявлень. Родина створюється для народження дітей – наявність їх уявляється моральною заслугою чоловіків. Чим більше дітей, тим краще: "одна дитина страшніше битви" (башкири). Бездітність же – велике горе навіть для царя. Ця думка служить зачином для безлічі казок ("Хлопчик-мізинчик", "Котигорошко", "Дюймовочка"), де батьки згодні мати хоча б малюсіньку дитинку.

Вірність. Статева мораль виявлялася, наприклад, у тім, що пригоди чоловіка на стороні не розцінювалися як гріх, навіть якщо після цього він повертався в родину, а ось будь-який прояв жіночої невірності беззастережно засуджувався. Романтичне уявлення про пріоритет кохання над узами осоружного шлюбу не характерне для традиційного світогляду. Честь жінки настільки пов'язана з її подружньою вірністю, що вона не може пожертвувати нею навіть для порятунку життя чоловіка. З найбільшою строгістю звичай відноситься й до невинності нареченої, що відбито в специфіці весільного обряду. Ну, а якщо про "нечесність" дівчини прознали до шлюбу, то вимазані дьогтем ворота – це сама м'яка санкція суспільної думки.

Система родинних стосунків.

Принципових холостяків біля 11 відсотків. Визначальні стосунки у цій системі – відносини подружжя. «Що посієш, те й пожнеш» та «У кожного своя доля» – ось лаконічно висловлені формули народної мудрості щодо них.. Кожний з подружжя несе з собою традицію свого «роду», родини, сім’ї, ближнього кола спілкування, але далеко не завжди за лінією – «яке коріння, таке й насіння». Головне – особистісні якості та їх взаємне поєднання, найсуттєвішим ферментом якого може служити виключно кохання. Без космічних засобів – косметичні – мало-дієві, але при наявності перших – останніх не слід ігнорувати. Небезпечна без космосу душі й символічна еротична гра (треба включати не якусь абстрактно-сексуальну фантазію, а всю повноту духовно-емоційного обміну. Грайливі інтонації голосу можуть бути вагоміші всього іншого) «Лідер» і «підлеглий» в умінні привертати, заворожувати, прилучати, випромінювати, заохочувати й стримувати (себе самого перш за все). Ворог № 1 – грубість, ворог № 2 – підозрілість, ворог № 3 – поспішність.

Жіночність і мужність не лише якості тілесні, зовнішньо-ейдетичні (імідж), але й (і перш за все) духовно-особистісні, морально-психологічні. Культура подружнього життя (показником якої є моральна якість і естетичний характер стосунків) перш за все й визначає продуктивність сім’ї у всіх її відношеннях і функціях.

Подружні взаємини. Соціально-психологічні основи шлюбно-сімейної адаптації склалися давно, але ніколи вони не були, а ще значніше не будуть завершеними. Набагато складнішим є процес формування подружніх взаємин. Особливо ускладнює його вплив характеру кожної особистості на подружні взаємини. Не завжди спрацьовує формула «утерпиться – злюбиться».