Схематичне позначення системи родинних стосунків.

 

Відношення до живих і мертвих родичів, родова традиція, цінність сім’ї і родини; стосунки з батьками обох сторін подружжя.	Ціннісні уявлення про протилежну стать. Дошлюбні стосунки та статевий досвід кожного з майбутнього подружжя. Серйозність і статечність сімейно-шлюбних намірів	Ставлення до соціуму і стартовий соціальний статус Ціннісні орієнтації: фахові, кар’єри, життєвої стратегії, громадянські, гуманістичні, Потенціал самореалізації та масштаб особистості.
„Ліві” стосунки. „Коханці”. „Проблемні сім’ї”. Вдівці. Пізні й „нерівні шлюби”. Принципові холостяки. Надовго розлучені чоловік і дружина (обставинами життя, а не незгодою).	Подружжя: чоловік – дружина „Він” і „Вона” міжособисті стосунки статеві стосунки у шлюбі атмосфера й аура сім’ї культура конфліктів домашній етикет	Стосунки з ближнім колом спілкування: друзі сім’ї та приватні друзі кожного, колеги й приятелі, сусіди, коло знайомства кожного з подружжя. Побутові стосунки.
„Діди-баби” і „діти”. стосунки з онуками та взаємне ставлення.	Проблема „Батьки і діти”. Повномірні стосунки з дітьми. Виховання дітей. Поза- та постшлюбні діти. Одинокі батьки (неповна сім’я). культура конфліктів батьків з дітьми.	Культура родової й родинної спадкоємності. ЖШО: культура кожного етапу. Готовність до ролі свекра (свекрухи), тестя тещі (тестя), діда й баби.

Дошлюбні стосунки існували у всі часи, але відношення до них було різне як у часі, так і у просторі. Жіноча незайманість до шлюбу («цнота») у землеробів суворо вимагалась, у скотарів була зовсім не обов’язковою. Українцям вона «дісталася» від скіфів і значно посилилась християнством.

«Ліві» стосунки. «Коханці» на стороні. Сімейний трикутник. Сексуальні домагання начальства.

«Проблемні сім’ї». Проблеми у шлюбі є у всіх, але проблемними сім’ями є дещо інше. У них знижена надійність, впевненість у майбутньому (тому жінки неохоче народжують дитину). До них відносять такі шлюби: незареєстрований, громадянський, фіктивний, тимчасовий («сибірський»), випадкові шлюбні партнерства, мало-контактний, «невдалий» (високо-конфліктний, психічно неповноцінні стосунки.), діти від попередніх шлюбів (хтось вітчим чи мачуха).

Неповна родина й неповна сім’я: одна мати (набагато частіше у тих суспільств, де законодавчо діти, як правило, лишаються з матір’ю) чи один батько (найчастіше це вдівець). З розлучених біля половини лишаються самотніми.

Дитина. Стосунки з дитиною багатогранні й мають різні аспекти.

Статеве виховання. Остаточне оформлення стереотипів чоловічого і жіночого поводження відбувається через сімейне і суспільне виховання. Серед деякої частини населення існує уявлення, що статеве виховання зводиться лише до санітарно-гігієнічних знань стосовно статевого життя людини, до роз'яснення дітям анатомічних і фізіологічних розбіжностей статей. Цим повинні, мовляв, займатися школа та різні медичні установи. Подібне розуміння статевого виховання вкрай обмежене й однобічно. Що ж говорять по цьому питанню вчені?

Д.Н. Ісаєв і В.Е. Каган вважають, що статеве виховання «повинне допомогти особистості, яка розвивається, освоїти роль хлопчика або дівчинки, юнаки або дівчини, а надалі – ролі не тільки чоловіка або жінки, але і чоловіка і дружини, батька або матері відповідно до суспільно-моральних принципів і гігієнічних вимог». Утрата чіткості й визначеності в стереотипах чоловічого або жіночого поводження може приводити до різної патології. Зрозуміло, це крайні випадки. Однак будь-яке порушення почуття статі перешкоджає спілкуванню з іншими людьми, веде до невдач у сімейно-родинному житті.

Стандарти чоловічого і жіночого поводження закріплюються в родині, де росте дитина. Саме батьки є для нього першим зразком поводження. Манера спілкування, особливі нюанси матері * батька відбиваються на психіці дитини. Навіть дитячі іграшки будь-то лялька для дівчинки або конструктор для хлопчика закріплюють стандарти і поводження статей. Те ж саме відноситься і до одягу. Табу й вимоги.

Передати дітям статеву ідентифікацію так, щоб була повага до протилежної статі. Міра табу на статевий інтерес на ранніх етапах. Коли акцентувати виключність того факту, що ти – хлопчик, а не якась там.. дівчинка (чи навпаки). Небезпека банального забобону: „всі вони (жінки чи чоловіки) однакові. Досить настанови одного з подружжя чи сім’ї на ригористичну суворість, щоб життя інших в родині стало нестерпним, пригніченим чи сварливим.

Заклик до дітей не бути „таким як твій татко (мамочка)”, стати третейським суддею у сварці чи спірці.

Дорослі – причина усвідомлення підлітками природного стану неспокою в пубертатний період саме як статевого потягу. Варто проясняти, але не надто роз’ясняти. В історії філогенезу «батьків», «дорослих» не було. Зате й не було «добрих» дядечків чи «дуже розумних» однолітків чи «старшеньких» зі «смаком». Історія вчила органічно, відповідно й не смакувала, хоча далеко не завжди м’яко, чисто й безболісно. Вчила еротиці, а не сексу. При надзвичайно розвинутому словнику еротики у єгиптян або еллінів, вони не мали спеціальної сексуальної термінології.

Якщо пріоритетним у вихованні буде духовне багатство і здоров’я, моральні якості дитини, то можна занадто не хвилюватися стосовно «нечистих» думок і бажань. Не слід нав’язувати друзів і коханих – це справа виключно інтимно-особистісна.

«В материнстві найбільша любов, тому що воно віддаля й без можливості будь-що змінювати тягнеться за синовим шляхом і наче живе сумісно в цій роздільності з синовим шляхом». «Материнство не винувате, але відповідальне». І у відповідальності навіть не може вибирати своїх рішень. На шляху перетворень материнство може стояти інколи “невимірно нижче синового шляху, але навіть це не позбавляє його від відповідальності й болю за більш перетворену ступінь”. У синівстві Христа не було змоги щадити матір навіть на Голгофі у подвигу Жертви. О. Скобцова (“Путь”, 1927, №6).

Естетизація середовища проживання і спілкування. Краса домівки і в домі, стосунків, побуту – умова естетичного виховання дітей. Ритмічне звукове тло. «Бесіди» дорослих – умова естетики мови поетики здібності до словесної творчості у дітей. Увага до дитини обох батьків. Увага до емоційно-позитивних і негативних реакцій дитини від самого народження: на гамір, дотик, слова. У кожної дитини свої біоритми. Як би вам самим не подобалась агресивна музика, відмовтесь від неї, якщо дитина реагує негативно. Ще від давнини помітили люди, що діти крім задоволення вітальних потреб вимагають особливої уваги до себе. Розвиток фантазії, перевтілень. Чому яскраві іграшки, чому гучні? Первісні люди: барвисті черепашки, обточені водою камінці. Ще під час вагітності наспівують колискових пісень: коли мати забувала – дитина в певний час неспокійними порухами нагадувала. Важливими під час вагітності є ніжна інтонація, «розмова» з дитиною, спокійна гарна музика, гармонія стосунків у родині. Тоді й після народження дитина буде краще (швидше, якісніше) розвиватися.

Слід читати книжки про виховання дітей, але при умові живого досвіду, спостережливості. Гармонії почуттів, духовному розвитку треба не менше приділяти уваги, ніж фізичному забезпеченню. Вимогливість, але без відречення від радощів життя.

У сім’ї розпізнаються задатки й здібності дитини, надаються умови їх розвитку. Не заважайте грати, самоутверджуватися.

Церемоніал, етикет – дуже важливі речі в родинних стосунках. Родинні свята й урочистості – один з найважливіших засобів. люди з незапам’ятних часів відмічали вузлові та радісні події родинного життя. підготовка до них, розподіл обов’язків, демонстрація талантів кожного члена родини благотворно впливають на естетику моралі, на естетичну фантазію (особливо жінок: вибір нарядів, прикрас, зачіски тощо). хвилюючі моменти пом’якшують душу, наповнюють ніжністю, знімають напругу. Всі вибачаються і вибачають. Свято – це завжди маленьке чудо і диво. Як і «батьківська оселя». «родинне гніздечко».