Секс і статеві особливості еротики.

Сексуальна поведінка – лише один аспект природно-соціальної її цілісності, але їй надають занадто багато автономії та уваги. І далеко не завжди присутня глибина аналізу. Така як у запропонованому фрагменті з праці Симони де Бовуар (дружини знаменитого філософа Сартра, представниці філософії екзистенціалізму). Вона чудово проаналізувала в певному аспекті сексуальний поклик життя, так би мовити, – “фюзис” статевих стосунків, але ж є й їхнє «техне» (створений людиною рівень, “артефакт”, духовне завоювання, мистецтво). Крім поклику плоті є ще духовно-практичний феномен – кохання.

Із статті Симони де Бовуар «Друга стать». У сексуальному поклику життя виділяє період учнівства, який проходить оральну, анальну і генітальну фази. Еротичний досвід молодої дівчини – не просте продовження попередніх сексуальних відчуттів. Він непередбачуваний і жорстокий, втілюється в якісь нові ідеї. Початок сексуального життя одні дівчата переживають легко, для інших це може бути трагічно до самогубства чи божевілля. Доля жінки дуже залежить від події прилучення до сексуального життя. для чоловіків перехід від дитячої інфантильної сексуальності до зрілої відносно простий. Поява ерекції притягає до реальної партнерки. Але цей потяг до іншого тіла не полишає хлопців автономності. Жіноча плоть – його здобич. Повноцінний статевий акт набуває своєї цілісності в його природному завершенні – оргазмі. Внаслідок еякуляції організм звільняється від продуктів секреції, що обтяжували його. І після злягання його охоплює почуття цілковитого розслаблення з насолодою. Тіло чоловіка при цьому не зазнає змін. Послуга людському роду зливається з власною втіхою.

Жіноча еротика набагато складніша. Вона опиняється в полоні у чоловіка, інтереси якого відрізняються від її власних цілей. Це протиріччя виявляється і в існуванні двох органів: клітора та піхви. Перший – центр жіночої еротики в дитинстві, коли піхвова чуттєвість притуплена. Визначальна роль кліторної системи не змінюється і в дорослому стані (у деяких племен клітор взагалі видаляли). Кліторний спазм, як і оргазм у чоловіка, досягається наполовину механічним способом і лише побічно пов’язаний з нормальним статевим актом, аж ніяк не впливаючи на зачаття. Запліднення може відбутися тільки через піхву. Піхва стає центром жіночої еротики лише завдяки вторгненню чоловіка, що нагадує насильство (звичай «викрадання» нареченої). Насильство й перетворює дівчину на жінку: позбавляє незайманості, «зриває» квітку. «Дефлорація» не є гармонійним завершенням попередньої еволюції: вона – різкий розрив з минулим, початок нового циклу, у якому вдоволення отримують скороченням внутрішньої поверхні піхви (оргазм наступає далеко не завжди). Та поза сумнівом: піхвове вдоволення існує так само, як і вагінальна мастурбація. Піхвова реакція складна й вимагає всієї повноти включення жінки в акт.

Новий цикл еротики вимагає певної «підготовки» нервової системи, вироблення ще не існуючої функції, яка має охоплювати також кліторну систему. Це тривалий процес і не у всіх має успіх. Жінка може вибирати між двома циклами еротики: перший зберігає дівочу незалежність, другий присвячує чоловікові й дитині. Нормальний статевий акт ставить її у залежність від чоловіка, веде до продовження роду. Чоловік виконує агресивну роль (як і у всіх тварин), а вона лише терпить його обійми. Чоловіки не питають, чи охоче жінка бажає розділити ложе, а ось без згоди чоловіка статевий акт не може відбутися. Запліднення – це початок служіння роду. Повільний процес вагітності, пологів, годування грудьми.

Різні не лише анатомо-фізіологічні, але й соціокультурні долі чоловіка й жінки, моральне їх становище. Патріархальна цивілізація це загострила. Фізична любов, не освячена законом чи вінцем, – це гріх, моральне падіння, поразка. Водночас для чоловіка – це перемога. Жінка винна захищати цнотливість, інакше – зневага. А для чоловіка – вагомість.

З первісних часів «постіль» для жінки – це «послуга», за яку чоловік завдячує їй подарунками або забезпечує її утримання. Ця «послуга» означає: віддатися господареві. У таких стосунках немає навіть натяку на взаємність. Згадайте скільки ненависті є у подружньому житті, згадайте проституцію. Терпимо ставляться до любовних стосунків господаря й покоївки, шефа і секретарки, але не до заміжні, що віддається садівникові. Плантатори Півдня США спали з чорними рабинями, але якби біла жінка вступила в любовні стосунки з чорним чоловіком, то її б лінчували.

Чоловік, переспавши з жінкою, вихваляється, що він «володів» нею, її «мав», «торохнув» тощо. Жінок, що не «пізнали» чоловіка, елліни називали “parthenos ademos”, а римляни прозвали Мессаліну, яку жоден коханець не міг втамувати, “invicta” (непереможна). Ерекція у побратима нагадує чоловікові пародію на добровільний статевий акт, але своєю ерекцією він хизується. Еротична мова чоловіка пересипана військовою лексикою: натиск, взяти, підкорити, член мов тугий лук, еякуляція – залп, приступ, наступ, перемога, поразка, завоювання, облога, атака, захист, не встояла, капітуляція. Злягання має присмак героїзму, статевий акт – загарбання й капітуляції. А після: гордість переможця і приниження навіть коханого об’єкта. Наче тавро наклали. Але ж сперма – не екскременти, а фермент життя.

Привілейованість чоловіка – від вростання його біологічно агресивної ролі в соціальну функцію керівника, господаря. Обставини пробудження жіночої сексуальності зовсім інші, ніж у юнака. Неправда, що незаймана дівчина не відчуває бажання й лише чоловік діями його збуджує. Ця легенда – зі присмаком нестримного прагнення чоловіків до зверхності, не визнавати у будь-чому самостійної ролі подруги. Більшість молодих дівчат гарячково жадають пестощів ще до того як до них доторкнулася рука. І чоловіки не менше збуджуються від контакту.

«Мої худі стегна, котрі ще зовсім недавно надавали мені якоїсь хлопчачої ходи, округлилися, і всім своїм єством я відчула тремтливе бажання. Це був поклик, що нуртував у мені й сенс якого був надто ясний. Я не могла спати ночами, крутилася з боку на бік, борсалася, перейнята солодкими муками й тугою» (згадки Айседори Дункан у книзі «Моє життя»). Інша «зірка» згадує: «Я почала завзято фліртувати… Мастурбувала до такої міри, до такої знемоги, що вкривалася потом і знесилена знову засинала. Цієї миті я жадала будь-кого й віддалася б тому, хто побажав би вдовольнити мене. Я не шукала особистості, мені був потрібен просто чоловік».

Незаймана дівчина чітко не знає, чого вона хоче. У ній ще зберігається агресивна еротика дитинства. Сексуальність не є ізольованою цариною, вона тісно пов’язана з мріями і втіхами, навіяними плотським відчуттями. Діти і юнаки обох статей полюбляють гладеньке, пругке, м’яке, ніжне, еластичне, тобто все те, що піддається натиску, не втрачаючи форми, симетричне на вигляд і рівне на дотик. Жінці як і чоловікові, приємне спекотне марево піщаних дюн, котрі так часто порівнюють з персами, шелестом шовку, ніжні доторки невагомого гагачого пуху, оксамитової квітки або плодів. Особливо молода дівчина обожнює неяскраві пастельні тони, ажурність тюлю, шовковистість мусліну, не полюбляє шорсткі тканини, неправильної форми скелі, поверхні необробленого каміння, терпкий присмак чи кислий запах. Попервах – материнське тіло, в період самозакоханості дівчинка виступає як суб’єкт, намагається заволодіти жіночим тілом (підсвідомі або й цілком свідомі лесбійські спроби). Коли ж вона сміливо відкривається назустріч чоловікові, її губи й руки ще зберігають спомини про активні пестощі й здобич. Отож чоловік зі своїми бугристими м’язами, жорсткою й часто волосяною шкірою, різким запахом та грубими рисами не завжди здається жаданим, часом й огидним. Якщо в жінці переважає хапальна схильність, тенденція до володіння, вона орієнтуватиметься на лесбійську любов (Рене Вів’єн) або прихилиться до фемінізованого чоловіка (купують молодих коханців, яких пестять але не допускають; залюбки пестять підлітків, не підпускаючи зрілих). У більшості жінок з часом розвивається пасивна сексуальність: їм подобається, коли їх стискають у обіймах, пестять, вони хочуть відчути себе плоттю в обіймах активного чоловіка.