Порядок формування, розрахунку, обліку та управління фінансовими потоками на підприємстві

Фінансовий потік – це фінансові кошти, під якими розуміються депозитні (або поточні) рахунки та готівкові гроші, одержувані банком від усіх видів діяльності і витрачаються на забезпечення подальшої діяльності. Крім того, в розрахунок грошових коштів можуть прийматися короткострокові високоліквідні цінні папери, такі як державні казначейські векселі, банківські депозитні сертифікати, вклади в інвестиційні фонди відкритого типу і привілейовані акції з плаваючою процентною ставкою.
Поняття «фінансовий потік банку» є агрегованим, що включає до свого складу численні види цих потоків, що обслуговують господарську діяльність.

Всі фактори, що впливають на формування фінансових потоків, можна розділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів належать: кон'юнктура товарного і фінансового ринків, система оподаткування банку, система здійснення розрахункових операцій господарюючих суб'єктів, доступність зовнішніх джерел фінансування (кредитів, позик, цільового фінансування).

Серед внутрішніх чинників слід виділити стадію життєвого циклу, на якій знаходиться банк, тривалість операційного та виробничого циклів, сезонність виробництва і реалізації продукції, амортизаційну політику банку, невідкладність інвестиційних програм, особисті якості та професіоналізм керівної ланки банку [17].

Фінансові потоки банку мають різноманітну природу. Тому проблема ефективного управління фінансовими потоками тісно пов’язана з проблемою їх класифікації.

Рис.5.1.Класифікація фінансових потоків

Розглянута класифікація дозволяє більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування фінансових потоків різних видів в банку.

До грошової маси банку належать:

1) готівкові кошти;

2) банківські метали;

3) кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках;

4) строкові депозити, які розміщені в Національному банку України та інших банках;

5) боргові цінні папери;

6) надані кредити.

Джерелом грошей є будь-яке збільшення статті, віднесеної до «Зобов’язань» або до «Власного капіталу». Як приклад можна привести банківський кредит. Будь-яке зменшення активних рахунків також є джерелом утворення фінансового потоку. Наприклад: продаж необоротних активів або зменшення запасів.

Операції банку з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, що виконуються щодня, займають центральне місце в їх діяльності.

Вхідні фінансові потоки банку формують пасивну частину банківського балансу, а саме ресурсну базу і дохід від його діяльності. До вхідних фінансових потоків банку належать надходження на кореспондентські рахунки, на поточні та депозитні рахунки клієнтів, відсоткові платежі та повернення основної суми боргу за кредитними операціями.

Вихідні фінансові потоки банку створюють активну частину банківського балансу, вони формують його кредитний та інвестиційний портфелі. Прикладом вихідних потоків є платежі з кореспондентського рахунку банку, платежі за дорученням клієнтів, операції з надання кредитів та купівлі цінних паперів, відсоткові витрати, повернення вкладів та міжбанківських кредитів.

Отже, діяльність банку можна представити у вигляді моделі вхідних і вихідних фінансових потоків (Рис. 5.2).

Рис. 5.2. Модель фінансових потоків банку

Головним чинником формування фінансового потоку є оплата клієнтами вартості отриманої послуги. Вихідні показники для розрахунку фінансових надходжень – це виручка і прибуток від продажів. Рахунок у банку – серцевина його взаємин з клієнтом.

Управління фінансовими потоками можна розглядати як систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів банку. Ефективне управління фінансовими потоками банку забезпечується реалізацією наступних принципів:

1. Оперативність управління. Мінливість чинників зовнішнього середовища, а саме зміна кон’юнктури фінансових ринків та нормативно-правового поля, а також внутрішні умови функціонування банку вимагають від банківських менеджерів оперативного прийняття управлінських рішень, що пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів.

2. Інтегрованість із загальною системою управління. Незалежно від сфери прийняття управлінського рішення, воно прямо або опосередковано впливає на формування фінансових потоків і результати діяльності банку. Управління фінансовими потоками тісно пов’язане зі всіма іншими напрямами фінансового менеджменту, що створює необхідність органічної інтегрованості управління фінансовими потоками банку з іншими функціональними системами банку.

3. Інформаційне забезпечення. Прийняття управлінських рішень у сфері формування та використання фінансових ресурсів вимагає достовірної інформаційної бази. Інформаційна система банку повинна забезпечувати постійне оновлення інформації, її систематизацію, аналітичну обробку та своєчасне надходження до відповідних структурних підрозділів.

4. Забезпечення необхідного рівня ліквідності. Неузгодженість вхідних і вихідних фінансових потоків за обсягами та строками призводить до дефіциту або надлишку ліквідних коштів. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом синхронізації та балансування вхідних і вихідних фінансових потоків на кожному аналізованому часовому інтервалі.

5. Мінімізація ризиків. Управління фінансовими потоками є одним із інструментів сучасного ризик-менеджменту, що забезпечує мінімізацію банківських ризиків шляхом оптимізації руху фінансових потоків. Таким чином, основною метою управління вхідними та вихідними фінансовими потоками має бути мінімізація ризиків у поєднанні з досягненням максимальної дохідності операцій і забезпеченням необхідного рівня ліквідності та фінансової стійкості банку.

Таким чином, система управління фінансовими потоками в банку – це сукупність методів, інструментів і специфічних прийомів цілеспрямованого, безперервного впливу з боку фінансової служби банку на рух грошових коштів для досягнення поставленої мети.

Ефективне управління фінансовими потоками підвищує ступінь фінансової і виробничої гнучкості банку, оскільки призводить до:

1) поліпшенню оперативного управління, особливо з точки зору збалансованості надходжень і витрачання грошових коштів;

2) збільшенню обсягів продажів та оптимізації витрат за рахунок великих можливостей маневрування ресурсами банку;

3) підвищення ефективності управління борговими зобов'язаннями і вартістю їх обслуговування, поліпшення умов переговорів з кредиторами та постачальниками;

4) створенню надійної бази для оцінки ефективності роботи кожного з підрозділів банку,його фінансового стану в цілому;

5) підвищенню ліквідності.

Синхронізація фінансових потоків здійснюється за допомогою складання і виконання платіжного календаря, що відображає конкретні терміни, обсяги, джерела надходжень і напрями витрачання грошових коштів.

Основою управління є наявність оперативної і достовірної облікової інформації, що формується на базі бухгалтерського та управлінського обліку. Склад такої інформації дуже різноманітний: рух коштів на рахунках і в касі банку, дебіторська та кредиторська заборгованість банку, бюджети податкових платежів, графіки видачі та погашення кредитів, сплати відсотків, бюджети майбутніх закупівель, що вимагають попередньої оплати, і багато іншого. Сама ж інформація надходить з різних джерел, її збір і систематизація налагоджені з особливою ретельністю, оскільки запізнювання і помилки при наданні інформації можуть привести до серйозних наслідків для всієї банку в цілому.

Процес управління фінансовими потоками ґрунтується на регулярно обновлюваній базі даних, яка ведеться за сукупністю заданих внутрішніх показників діяльності банку і ряду економічних показників, що характеризують зміни зовнішнього середовища.

При аналізі фінансових потоків повинні використовуватися показники бухгалтерського балансу банку, аналітичного обліку його діяльності, економічні коефіцієнти і нормативи, що характеризують стан кон'юнктури вітчизняної економіки і фінансового ринку, імовірнісні прогнозні величини, одержані на основі ситуаційного, регресійного, кореляційного аналізу і дослідження попередніх змін зовнішнього і внутрішнього середовищ[18].

 

Висновки

Отже, після написання звіту про проходження виробничої економічної практики у Рівненському відділенні Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(скорочено-ПАТ «Укрсоцбанк»), яке діє під торговою маркою ПАТ «UniCreditBank», можемо зробити висновки що у ході написання було:

· Описано підприємство яке досліджується, історія його створення та проконстатовані факти йогодосягнень за час діяльності;

· Описано та проаналізовано галузь і характер діяльності, статутна діяльність підприємства, нормативне та законодавче забезпечення діяльності.

· Проведена оцінка основної діяльності підприємства;

· Проаналізовано функціональні обов’язки підрозділів підприємства та їх працівників;

· Розглянуто структуру бухгалтерії та її обов’язки;

· Досліджено форми обліку та параметрів системи автоматизації обліку;

· Встановлено перелік первинних документів, реєстрів аналітичного і синтетичного обліку;

· Досліджено податкову систему ПАТ «Укрсоцбанк», перелічено податки, збори та платежі яке воно сплачує;

· Проаналізовано систему звітності підприємства;

· Встановлено перелік форм та граничних строків подання фінансової, податкової, статистичної, соціальної звітності, описано технології їх подачі;

· Розглянутопорядок формування, розрахунку, обліку та управління фінансовими потоками на підприємстві;