Туристське кострове і кухонне спорядження. Багаття.

Облаштування похідної кухні для приготування їжі в по­льових умовах багато в чому залежить від природних умов регіону і завдань туристської групи. Так, на Крайній Півночі і в напівпустелях Середньої Азії оптимальним є використання бензинових примусів і портативних газових плит, як і в спеле­отуризмі і гірському туризмі, незалежно від району подорожі.

Традиційним у похідних умовах є приготування їжі на вогнищі. Для його розпалювання використовують сухі гілки живих дерев і сухі стовбури дерев, повалених вітром чи розщеплених блискавкою, а також сухостій. У лісовій і лісо­степовій зонах у лісі і в річкових заплавах завжди можна назбирати достатню кількість сухих гілок для забезпечення потреб туристської групи.

Для розпалювання багаття використовують також сухі чагарники, гілки і дерева, винесені на берег під час повені. В гірських і напівпустельних районах як паливо може бути використаний сухий гній кізяк.

У негоду для розпалювання багаття використовують дрібні нижні гілки ялини, сосни, сухий луб, щепу з сухого де­рева, сухий чагарник, мох тощо. З цією метою застосовують такий сухий спирт, свічки, обрізки плексигласу, спеціа­льні мисливські або туристські сірники.

Кожний учасник туристського походу повинен мати з собою індивідуальний недоторканний запас сірників або запальничку чи кресало з кременем (рис. 13). Сірники ма­ють бути загорнуті у водонепроникну обгортку - поліетиле­новий пакетик або пластмасовий балончик з-під фото­плівки.

 

 

При відсутності сірників, запальнички, кресала вогонь можна видобути тертям за допомогою палички з твердого дерева, пластини м'якого дерева і лука з вірьовочною тяти­вою. Обкрутивши тятиву навколо палички і розкручуючи її за допомогою лука, можна досить швидко видобути вогонь (рис. 13 б.). Існує також хімічний спосіб видобування вогню: при доданні до марганцевокислого калію краплині гліцери­ну розминанням суміші в паперовому пакетику можна вик­ликати термічну реакцію, що супроводжується спалахом полум'я. Марганцевокислий калій і гліцерин обов'язково по­винні бути в похідній аптечці. В сонячний день видобути вогонь можна за також за допомогою лінз окулярів, об'єктива фотоапарата і т.п.

Місце для багаття треба попередньо підготувати. З цією метою підрізають верхній шар дернини і загортають її в навітряний бік таким чином, щоб вона захищала вогнище від вітру. Дернину слід зрізати на більшій площі, ніж це не­обхідно для облаштування вогнища з тим щоб відкритий вогонь був відділений від трав'яного покриву смугою ґрунту шириною 25-30 см. Довкола багаття в радіусі 3-5 м приби­рають усі предмети, що можуть зайнятися від вогню чи зіпсуватись постраждати від високої температури і попа­дання іскор (рис. 14.).

Багаття для приготування їжі має бути невеликим, щоб можна було легко регулювати інтенсивність полум'я, відсу­ваючи чи, навпаки, підкладаючи дрова, і забезпечити вільний доступ до посудини, в якій готується їжа. Висота вогнища має не перевищувати 25-30 см, а площа повинна дозволяти полум'ю охоплювати казанок, не підносячись над ним на велику висоту. Перекладина для підвішування посудини повинна мати таку довжину, щоб між краєм багат­тя і стойкою залишалося (приблизно 0,5 м), куди б можна було відсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не підгорала, але залишалася теплою.

Вирушаючи в дорогу, багаття необхідно залити водою, дернину розгорнути, накривши нею погашене вогнище. Це забезпечує швидке відновлення, трав'яного покриву, після чого на місці стоянки не залишається випалених латок.

При розпалюванні вогнища слід дотримуватися правил протипожежної безпеки. З метою запобігання пожежі місце для багаття облаштовуються з підвітряного боку, щоб іскри не могли дістатись до наметів, і на максимально можливій відстані від навколишніх дерев і кущів. Не можна розклада­ти багаття на торф'яному фунті, бо він може спалахнути навіть через кілька днів.

Обираючи місце для багаття, необхідно враховувати особливості добової циркуляції повітря: (в гірській місцевості у вечірні годині вітер віє з гір у долину, а вранці - навпаки; бризова циркуляція повітря біля водойм обумовлює добову зміну напрямку вітру, при якій удень повітряні потоки спрямовуються від водойми на сушу, а вночі - з суші до водойми.

Необхідно також знати горючі властивості тих чи інших порід дерева. Так, ялина і модрина дають значний жар і ба­гато іскор, а жаринки від вогнища "відлітають" іноді на відстань кількох метрів. Гілки хвойних дерев із глицею, а також луб дають снопи іскор і багато диму. Кедр і сосна го­рять рівним, яскравим полум'ям без іскор, але залишають стінки казанка густо, закопченими. Березові дрова дають величезний жар, але від них багато іскор. Вільшані і шелю­гові дрова горять рівно, без диму і кіптяви.

Підтримувати багаття і доглядати за ним доручається спеціально призначеному черговому - костровому.

Розрізняють типи вогнищ у залежності від потреб їх призначення: для зігрівання і сушіння одягу; для приготування їжі; для ночівлі в зимових умовах; сигнальні вогнища і т. ін.

За способом укладання дров виділяють такі основні ти­пи вогнища (рис. 15.):

Курінь - найпростіше багаття: гілки розташовуються по колу і в центрі спираються одна на одну верхівками у ви­гляді куреня. По мірі згоряння гілки підкладаються у вогни­ще в такий самий спосіб. "Курінь" дає високе яскраве жар­ке полум'я. Використовується переважно в цілях сиг­налізації і для зігрівання. Недоліком його є те, що "курінь" дуже швидко перегорає.

Двосхилий курінь - вогнище, в якому гілки розташову­ються у двох площинах, спираючись одна на одну верхівка­ми у вигляді двосхилого куреня. По мірі згорання гілки підкладаються в такий самий спосіб. Двосхилий "курінь" дає більш рівномірне полум'я і використовується для зігрівання і сушіння одягу.

Колодязь. У такому вогнищі гілки складаються у ви­гляді прямокутника ("колодязя"), при чому кожний наступ­ний шар є перпендикулярним до попереднього. "Колодязь" можна складати суцільним шаром і лише каркасом. При го­рінні "колодязь" дає рівномірне жарке полум'я. Це найкра­щий з усіх видів багаття для приготування їжі.

Зірка - вогнище, в якому гілки розташовуються у ви­гляді променів зірки, що розходяться від центру. По мірі згорання гілки підсуваються до центру, що забезпечує еко­номне витрачання палива і досить рівномірне полум'я. Та­кий вид багаття використовується переважно в місцях, де бракує палива, для зігрівання і приготування їжі.

Тайгове - один із найбільш економних видів багаття, в якому кілька гілок (або колода) складаються під кутом до іншої, товщої, верхівкою на неї. По мірі згорання гілки підсу­ваються уздовж колоди, що забезпечує рівномірне полум'я і поступове згорання гілок і колоди. Як і "зірка", тайгове ба­гаття використовується переважно в місцях, де не вистачає палива, для зігрівання і приготування їжі.

Нодья - складається із трьох колод. Відомі два варіан­ти нодьї: при першому на дві паралельні колоди кладуть третю; при другому кожну колоду кладуть, опираючи її на попередню у вигляді стінки. При цьому необхідно прилаш­тувати додаткові жердини-стойки. Цей вид багаття дає три­вале рівномірне полум'я і використовується при облашту­ванні ночівлі в зимових умовах.

Для полінезійського викопується яма глибиною не менше половини довжини дров, а частіше на її дві третини. Товщі гілки ставляться вертикально і не дуже щільно попід стінками ями для забезпечення доступу повітря. Вони створюють зовнішній шар. Більш тонкі палаючі гілки кидають яму полум'ям донизу. Це забезпечує рівномірне і дуже жарке полум'я, а після перегорання в ямі довго тримається жар. Використовується полінезійський тип багаття переважно для приготування їжі і випалювання деревного вугілля.

Дров'яний примус - спеціальний тип вогнища для районів з дефіцитом природного палива. Виготовляється з сухого стовбура дерева, переважно хвойних порід (найкра­ще з сосни), завдовжки 35-50 см. Стовбур розколюється навпіл, серцевина видовбується, після чого обидві полови­ни з'єднуються за допомогою міцного дроту. Для зручності його встановлення з боків до нього прикручуються три стойки, що виступають угорі і внизу на 3-5 см. В отвір на місці серцевини вертикально, полум'ям донизу, вкидають тонкі трісочки. Таке вогнище забезпечує протягом 2-3 год. стовп рівномірного жаркого полум'я. Цього цілком достат­ньо для приготування їжі і для того, щоб зігрітися.

В похідних умовах використовують, як правило, комбінації різних типів багаття. Так, для швидкого одержан­ня полум'я необхідної висоти спочатку розкладають багат­тя типу "курінь" із невеличких, найбільш сухих гілок або тон­ко наколотих дров. Після його розгорання підкладанням дров його перетворюють, наприклад, на "колодязь".

Для збереження вогню під час дощу доцільно закрити вогнище двома широкими шматками кори або влаштувати навіс (рис. 16.). Обов'язковою умовою безпечного і зручного розпалю­вання багаття є використання спеціальних кострових при­стосувань, які захищають навколишнє природне середови­ще. Найпростішим з них є дюралюмінієві стойки-рогачики, телескопічні перекладини, дротяні 3-подібні гачки для посу­ду, металевий тросик замість перекладини, стойка-тринігта ін. Обов'язковим атрибутом, необхідним для розпалювання вогнища, є спеціальні брезентові рукавиці.

 

 

 

Приготуванні їжі на вогнищі вимагає дотримування відповідних правил безпеки. Так, відро чи казанок, що ви­сить над полум'ям, можна пересувати і знімати тільки у брезентових рукавицях. Забороняється чергування біля ба­гаття без одягу, здатного захистити тіло від опіків (опти­мальним варіантом є брезентовий штормовий костюм). Не можна ставити, посуд з гарячими стравами на землю поруч з людьми, особливо в темну пору доби: це може стати при­чиною нещасного випадку з серйозними наслідками. Посуд із готовою їжею має висіти на стойці поруч з вогнищем або стояти біля нього на добре освітленому місці.