Основні правила передачі тексту

Літературне оформлення результатів дослідження слугує важливою складовою частиною виконання студентської навчально-кваліфікаційної роботи. Рівень мовної культури студента серйозно впливає на формування загального враження від тексту його роботи.

Вимоги до літературного оформлення тексту навчально-кваліфікаційної роботи студента відповідають вимогам літературного оформлення наукових праць. Для передачі наукової інформації використовується науковий стиль літературної мови, що зумовлює широке використання в тексті специфічної лексики, особливих синтаксичних конструкцій, застосування певних техніко-орфографічних правил.

Точність та виразність викладу матеріалу в науковому тексті багато в чому залежить від правильності використання наукової термінології. Потрібно застосовувати лише загальноприйняті в науковій літературі терміни. Не дозволяється вживати поняття, запозичені з побутової мови, молодіжного сленга. Використання наукових термінів повинно бути адекватним, а тлумачення їх змісту автором – відповідати загальноприйнятому. За наявності вже існуючих термінів не потрібно без достатніх підстав займатися термінотворенням. Ознакою низької мовної культури автора є засмічення тексту неправильними зворотами, канцеляризмами, виразами-штампами.

У навчально-кваліфікаційних роботах з історії використовується словесно-цифрова форма запису інформації. Звідси виникає потреба звернути увагу студентів на деякі орфографічні правила.

Досить часто виникають проблеми з правописом кількісних числівників. Варто пам’ятати, що прості кількісні числівники, якщо вони не супроводжуються одиницями виміру, пишуться словами. Наприклад: п'ять документів (не: 5 документів), у трьох статтях (не: у 3 статтях). Тоді як складні кількісні числівники зазвичай пишуться цифрами (словами передаються лише числівники, з яких починається абзац). У випадку вживання чисел зі скороченим позначенням одиниць виміру вони пишуться цифрами (наприклад, 150 крб., 15 га). Скорочена назва одиниці виміру в переліку чисел ставиться лише після останньої цифри (наприклад, 10, 15 та 20 км).

Не слід забувати, що кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах (наприклад, десяти колгоспам), крім називного та знахідного відмінків, коли числівники керують іменниками (наприклад, витримала п’ять перевидань). При записі арабськими цифрами кількісних числівників, що супроводжуються іменниками, відмінкові закінчення не додаються (наприклад, у 20 томах, а не у 20-ти томах).

Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (наприклад, п’ятий, двадцять сьомий, триста восьмий). Як виняток, допускається написання порядкового номера цифрами, що зумовлено історичною традицією (наприклад, 4-й Український фронт). При записі арабськими цифрами порядкових числівників відмінкові закінчення додаються (наприклад, друга декада — 3-я декада (не: 3-тя), двадцятих років – 30-х років (не: 30-их), третього рангу — 3-го рангу (не: 3-о або 3-ого), у десятому номері – у 10-му номері (не: 10-у або 10-ому). Виняток: порядкові числівники після іменника, до якого вони відносяться (наприклад, у розділі 3), або ж записані римськими цифрами (наприклад, XІX століття (не: ХІХ-те століття).Цифрами передаються порядкові числівники, що входять до складних слів (наприклад, 15-томне видання).

У навчально-кваліфікаційних роботах часто вживаються скорочення слів та словосполучень.Можливі кілька способів скорочення слів: 1) залишається тільки початкова літера слова (наприклад, рік – р.); 2) залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (наприклад, малюнок – мал.); 3) кілька літер у середині слова заміняються на дефіс (наприклад, університет — ун-т). При цьому скорочене слово повинне закінчуватися на приголосний (крім «й»).

Найчастіше у науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури, що складаються з початкових літер повних найменувань (наприклад; УІЖ – Український історичний журнал), 2) складноскорочені слова, що складаються з усічених та повних слів (наприклад, профспілка – професійна спілка) або ж тільки усічених слів (наприклад, колгосп – колективне господарство).; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів (наприклад, к.і.н. – кандидат історичних наук); 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами (наприклад, та ін. – та інше, див. – дивись, рр. – роки, н.е – наша ера тощо). Варто відзначити, що слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочуються. Також не рекомендують скорочувати слова «так званий», «наприклад».

У тексті навчально-кваліфікаційних робіт досить поширеними є переліки, які складаються із закінчених і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або літерами з напівкруглою дужкою. Виділяють два варіанти подібних переліків. Перший варіант передбачає складання переліку з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків усередині), які пишуться у підбір з іншим текстом та відокремлюються комою. Наприклад, у роботі використано наступні різновиди діловодних матеріалів: 1) протоколи, 2) звіти, 3) доповіді, 4) кошториси. Інший варіант передбачає складання переліку з розгорнутих фраз з власними розділовими знаками. Частини такого переліку найчастіше пишуться з нового рядка та відокремлюються крапкою з комою. Наприклад, в роботі історика над джерелами можна виділити такі етапи:

а) пошук, виявлення та відбір джерел для подальшого опрацювання;

б) класифікація джерел;

в) вивчення джерел, їх аналітична критика

г) синтетична критика джерел та наукове використання джерельної інформації.

У випадку наявності закінчених фраз у переліку вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад:

До теоретичних завдань джерелознавства належать.

1. Розробка загальної теорії джерелознавства.

2. Опрацювання теоретичних проблем джерелознавства окремих компонентів історичної науки.

3. Вироблення принципів та методів наукового дослідження історичних джерел та використання джерельної інформації.

Головна вимога до переліку – текст усіх елементів переліку має граматично підпорядковуватися головній увідній фразі.

Для наукового стилю мови характерним є використання складних синтаксичних конструкцій – складних (переважно складнопідрядних) речень та простих речень, ускладених дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними словами, словосполученнями. Їх правильне використання студентом у тексті навчально-кваліфікаційної роботи стане запорукою успішного результату.

Цитування та посилання

На кінцеву оцінку навчально-кваліфікаційної роботи серйозно впливає рівень оволодіння автором методикою складання науково-довідкового (бібліографічного) апарату. Він представлений цитуванням, бібліографічними посиланнями, списком використаних джерел та літератури.Обов’язковим елементом курсової (випускної) роботи є звернення до цитат. Вони наводяться в тексті для додаткової аргументації думок автора, слугуть засобом розвитку його власних міркувань. Робота з цитатами потребує дотримання ряду правил. Їх ігнорування не лише порушує науковий етикет, але й загрожує спотворенням дійсності, веде до помилкових висновків у роботі.Загальні правила цитування:1) при прямому цитуванні текст цитати обмежується лапками, наводиться в авторській редакції із збереженням лексичних і граматичних особливостей. Не можна спотворювати авторський текст, довільно скорочувати або перекручувати висловлювання автора. Необхідні пропуски слів, речень, абзаців при цитуванні обов’язково позначаються трьома крапками у будь-якому місці цитати;2) при непрямому цитуванні відбувається передача думок інших авторів своїми словами без використання лапок та відтворення мовних особливостей цитованого тексту. Це дозволяє уникнути переобтяження тексту роботи запозиченими мовними конструкціями, здійснити значну економію місця. При цьому варто дотримуватися максимальної точності викладення позиції автора, смислового значення його думок;3) за необхідності ставлення автора курсової (випускної) роботи до окремих слів чи думок з цитованого тексту можна виявити знаком оклику або знаком питання у круглих дужках, а в разі спеціального застереження чи виділення певних слів варто навести потрібні пояснення у круглих дужках з обов’язковою вказівкою ініціалів автора роботи. Приклади подібного пояснення: (курсив наш. – О.М.), (розрядка наша. – О.М.), (підкреслено у джерелі. – О.М.);4) кожну цитату потрібно супроводжувати відповідним посиланням на джерело інформації; NB. Цитати бажано наводити з першоджерела (уникати передачі інформації «з других рук»). Необхідно дотримуватися принципу оптимальності при цитуванні, адже його надмірність справляє враження компілятивності роботи, а недостатність – спекулятивності (необгрунтованості) авторських висновків. Не можна здійснювати цитування у «Висновках» до роботи.Система бібліографічних посилань виступає необхідним атрибутом кваліфікаційної роботи, забезпечуючи достовірність наведених автором цитат, фактів, цифр тощо. Бібліографічне посилання (посилання на джерело інформації) – сукупність бібліографічних даних про використаний документ (частину документа, групу документів), необхідних для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.Найбільш поширеними вважаються внутрішньотекстові та посторінкові (підрядкові) посилання. Внутрішньотекстові посилання розміщують безпосередньо в рядку після тексту, якого вони стосуються. Вони являють собою вміщену в квадратних дужках позначку про порядковий номер документа (або номери переліку документів) в списку джерел та літератури, а також сторінку (аркуш), на якій знаходяться наведені відомості. Зразки оформлення внутрішньотекстового посилання: при наявності переліку джерел інформації – [1-5], при наявності опублікованого джерела інформації – [6, с. 123], при наявності неопублікованого джерела інформації – [7, арк. 12-12 зв.].Посторінкові (підрядкові) посилання розміщують унизу сторінки під рядками тексту. Вони пов’язані з відповідним місцем тексту арабськими цифрами за порядковими номерами. У посиланні здійснюють скорочений бібліографічний опис документа (вказуються лише обов’язкові елементи – автор, заголовок, місце і рік видання, потрібна сторінка). Схема оформлення посторінкового (підрядкового) посилання: текст¹ ® ¹ Бібліографічний опис документа. Іноді вказані різновиди посилань комбінують між собою. NB. У студентських роботах рекомендується використовувати внутрішньотекстові посилання. При написанні курсової (випускної) роботиавтор обов’язково повинен здійснювати бібліографічні посилання на всі наведені в списку джерел та літератури документи.