Робота з джерелами та літературою

Цей етап, як і попередній, розпочинається ще в процесі вибору теми, але після складання бібліографії він стає головним в роботi дипломника. Тепер перед студентом дуже відповідальне завдання: опpацювати виявлені джерела та літературу i взяти з них все максимально важливе для свого дослідження.

Порядок роботи над джерелами визначається їх значенням для розкриття теми: основні джерела вивчають раніше від другорядних, тi джерела, що характеризуються більшою повнотою – раніше від інших. Інколи буває доцільно вивчати джерела, особливо основні, ще до вивчення літератури. В такому paзі формується власна думка і самостійне бачення проблеми, а це дуже важливо для об'єктивного, неупередженого підходу до її вивчення i для правильної оцінки літератури.

Принципи роботи з історичними джерелами вивчаються в куpci джерелознавства, тому нагадуємо лише найважливіші iз них.

Так, наприклад, знайомлячись із змістом документів необхідно враховувати, в який час i при яких обставинах вони з'являлись, хто був або міг бути їх автором. При цьому не допустимо механічно переносити конкретні визначення i оцінки на інші епохи, змішувати різнопланові характеристики, присвячені окремим явищам.

Молодий науковець повинен постійно пам'ятати про необхідність діалектичного підходу до вивчення iстopiї, суть якого полягає у розгляді вcix явищ i подій у розвитку та взаємозв'язку. Діалектичний метод вимагає розкриття внутрішніх, притаманних певному явищу суперечностей i виявленню їх ролі в його розвитку.

Як уже говорилось, дуже насиченим інформацією, але водночас i трудомістким джерелом вважається періодична преса. Рекомендується спочатку вивчити центральні видання, а вже потім переходити до місцевих.

Досвід показує, що суцільне дослідження тексту газети чи журналу, вивчення підряд вcix листівок i брошур займе багато часу, тому, як правило, такий метод використовується лише тоді, коли об'єктом дослідження є сам друкований орган. Частіше всього дослідник спочатку виявляє принцип розташування необхідного матеріалу i характер його подачі, а також головні рубрики (розділи) та їх місце на стopiнкax газети, після чого переглядає лише тi, що мають безпосереднє відношення до його питання. Якщо дипломника цікавлять лише відгуки преси на конкретне явище або інформація про нього, то можна обмежитись лише переглядом тих номерів, які близькі до нього у часі.

Та ще більші труднощі можуть виникнути у недосвідченого дослідника під час роботи в apxiвax. Студенти часто ідеалізують архівний матеріал i уявляють, що лише в apxiвi можна відшукати істину. В дійсності ж робота в apxiвi вимагає великого терпіння, багато знань i часу, а винагорода наступає значно пізніше. Йти до архіву можна лише точно знаючи, що саме там шукати, а також переконавшись, що опубліковані матеріали необхідних даних не містять. I, нарешті, дуже важливим є питання, де саме шукати необхідний матеріал.

Документи в архівах зберігаються по фондах державних i громадських установ i організацій, фонди складаються із oписiв, в основу яких покладено хронологічний або ж структурний принцип. Є також фонди відомих історичних осіб.

Допуск дослідника в apxiв та порядок роботи регулюється cпeцiaльними правилами, в яких обов'язковою умовою є наявність листа від учбового закладу чи установи з проханням дозволити роботу конкретній ocoбi у визначеному apxiвi по даній темі. У відповідності з цим cпiвpoбітники apxiвy підбирають документи. Для орієнтації дослідників є описи, путівники по архівах, кpiм того треба звернутись до архівістів з проханням надати консультацію відносно тих чи інших матеріалів.

При poбoтi в apxiві обов'язковою умовою є дотримання спеціальних правил, з якими працюючих знайомлять під час оформлення документів.

Інколи дипломник в процесі своїх пошуків зустрічається з необхідними людьми - учасниками подій, що цікавлять науковця. Якщо при бесіді з ними передбачаються посилання, то записи цієї розмови треба показати співбесіднику для перевірки i підпису. Посилання на розповідь без згоди її автора не дозволяються. При використанні магнітофонів i диктофонів діють такі ж норми.

Після вивчення джерел, хоча б найважливіших, студент знайомиться з іншою літературою. Як уже говорилось, краще починати з великих узагальнюючих праць, а потім використовувати конкретні дослідження. З poбіт одного автора по даній проблемі або різних видань oднієї роботи, треба вибрати найголовнішу, яка відображає останню точку зору. При опрацюванні літератури необхідно виявити загальну концепцію автора, його головну думку, а далі простежити систему його доказів.

 

Складання плану

Подібно до інших етапів роботи над дипломним дослідженням, складання його плану не є одноразовим актом, а досить таки тривалим процесом, який тісно переплітається з іншими етапами. Ще в процесі вибору теми, студент замислюється над основними питаннями, які складають зміст його роботи, і радиться з цього приводу із науковим керівником. Обговорення теми дипломного дослідження може підказати студенту нові питання або ж змінити його – по-новому поставити попередні. Після затвердження теми вимальовуються загальні обриси плану, які в ході роботи над літературою та джерелами конкретизуються i стають більш чіткими. Bci думки дипломника відносно плану його майбутньої роботи необхідно фіксувати письмово. При цьому треба прагнути до ясності формулювань i постійно радитись iз науковим кepiвником. Для того, щоб не переплутати варіанти плану, їх треба нумерувати або ж ставити дату складання. Наявність доброго плану забезпечує ціленаправлений відбір джерел та літератури i в значній мipi полегшує роботу iз ними, адже роблячи виписки, студент уже завчасно передбачає, в якому місці майбутнього дослідження розміститься зібраний матеріал, а такий підхід, крім всього іншого, допомагає помітити, якого матеріалу ще не вистачає.

Остаточний варіант плану складається після опрацьовування основних джерел. Чим детальніший буде план, тим легше писати дослідження, тому робочий план повинен містити побільше пунктів для кращої opiєнтації. Але остаточний варіант не повинен бути перевантажений. В більшості випадків, він, кpiм вступу та висновків, нараховує три – чотири, рідше п'ять розділів. Якщо структура роботи складна, бажано передбачити в плані кілька розділів, які, в свою чергу, розділяються на підрозділи. При цьому кожен розділ i кожен підрозділ повинні мати свою назву. При простішій структурі можна обмежитись кількома розділами iз своїм найменуванням. Якщо в процесі роботи виникне необхідність поміняти план, треба порадитись із науковим керівииком.

Розпочинаючи цікаву, але трудомістку роботу над дипломним дослідженням, студент разом iз науковим керівником визначає орієнтовані терміни завершення основних етапів цієї діяльності: складання бібліографії, опрацьовування літератури та джерел, подання керівникові окремих розділів та вciєї роботи.

Структура випускної роботи

Крім плану, з якого починається дипломна робота і який є одночасно її змістом (див. додаток Д), дипломне дослідження складається зі вступу, кількох розділів, які можуть ділитися на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури, а також додатків.

Вступ вводить читача в суть даної проблеми. Написання вступу складне і відповідальне завдання, тому радимо остаточний варіант цієї частини дипломного дослідження оформити після завершення роботи, отримавши консультацію наукового керівника. Але перший варіант вступу необхідно написати відразу ж, як тільки в основному готовий бібліографічний список і складено хоча б ще не остаточний, а попередній план. До цього плану ще, можливо, треба буде внести зміни. Вступ має свою внутрішню структуру, яка включає ряд компонентів у певній послідовності.

Спочатку у вступі необхідно оцінити актуальність даної проблеми, визначити її місце серед інших проблем історичної науки. При цьому слід пам’ятати, що існує як суспільно-політична актуальність, так і наукова. Суспільно-політична актуальність теми визначається можливістю застосування результатів дослідження в сучасному житті з метою вирішення важливих завдань. Наукова актуальність пояснюється необхідністю подальшого об’єктивного вивчення маловідомих сторінок вітчизняної і зарубіжної історії.

Бажано вказати як суспільно-політичну, так і наукову актуальність теми, але не плутати актуальність з кон’юктурою, про що вже говорилося раніше. На обгрунтування актуальності Вашої роботи достатньо відвести одну сторінку. Закінчуючи написання цієї частини вступу, потрібно вказати, що необхідність наукової розробки даної проблеми стала підгрунттям для обрання даної теми дипломної роботи.

Після того, як визначено актуальність теми роботи, вказуємо предмет і об’єкт дослідження. Від того, правильно чи ні їх визначено, в значній мірі залежить успіх роботи, адже невірно визначений об’єкт чи предмет дослідження не дасть можливість розкрити тему. (Докладніше, що таке об’єкт і предмет дослідження читайте в методичних рекомендаціях до виконання курсових робіт). При цьому порадьтеся з науковим керівником. Для того, щоб краще зрозуміти, як визначити об’єкт і предмет дослідження наведемо деякі приклади.

Приклад 1.

Тема: «Столипінська аграрна реформа на Півдні України (1906-1917 рр.)»

Об’єкт дослідження – аграрні відносини на Півдні України на початку XX століття.

Предмет дослідження – передумови, підготовка, організаційно-правова основа, хід і наслідки столипінської аграрної реформи на Півдні України.

Приклад 2.

Тема: «Соціально-економічна діяльність земств в Україні (середина 60-х – 90-ті рр. XIX ст.)».

Об’єкт дослідження – земські установи України.

Предмет дослідження – соціально-економічна діяльність земств України як органів місцевого самоврядування, спрямована на вирішення корінних проблем життя населення в пореформенний період.

Приклад 3.

Тема: «Державницька, громадсько-політична та культурно-освітня діяльність В. Зіньківського (1881-1962 рр.»).

Об’єкт дослідження – громадсько-політичне, культурно-освітнє та духовне життя в Україні в кінці XIX – першій половині XX ст., розвиток науково-педагогічної думки в середовищі української інтелігенції через призму наукової біографії В. Зіньківського.

Предмет дослідження – державницька, громадсько-політична та культурно-освітня діяльність В. Зіньківського.

Приклад 4.

Тема: «Політичні репресії проти наукової інтелігенції в радянській Україні в 1920-1930-х роках (ідеологічні аспекти проблеми)».

Об’єкт дослідження – політичні репресії щодо інтелігенції в радянській Україні.

Предмет дослідження – ідеологічні аспекти політичних репресій проти наукової інтелігенції в радянській Україні в 1920-1930-х роках.

Таким чином, об’єкт дослідження – це та сфера життя чи якась подія або ж явище, яке вивчає дослідник. Предмет дослідження вказує, що саме в даній сфері чи в процесі розвитку події чи явища вивчається. Іншими словами, об’єкт дослідження є ніби фоном, на тлі якого здійснюється науковий аналіз окремих сторін чи проявів подій і явищ, на які конкретно вказує предмет дослідження.

Далі обгрунтовуємо хронологічні рамки дослідження, а потім його територіальні межі. При цьому орієнтуйтесь на прийняту в історичній науці періодизацію історії та на географічні та державні кордони того чи іншого регіону або ж регіонів.

Наступний елемент – мета дослідження та основні завдання, які поставив автор для її досягнення. Написання цієї частини вступу потребує конкретних і лаконічних формулювань. Кожне завдання являє черговий етап на шляху до поставленої мети, а тому завдання треба формулювати в хронологічній послідовності і логічному зв’язку. Розглянемо, як визначаються мета і завдання дослідження на конкретному прикладі.

Тема роботи: «Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917-1920 рр.)».

Мета дослідження – відтворити процес становлення української загальноосвітньої середньої школи у 1917-1920 pp., показати динаміку її якісного i кількісного розвитку.

Для досягнення вказаної мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

– з'ясувати об'єктивні передумови i чинники, що сприяли розвитку української загальноосвітньої середньої школи в 1917-1920 pp. або гальмували його;

– проаналізувати державно-правові заходи, зміст i напрямки діяльності українських урядів у cправі розбудови української загальноосвітньої середньої школи;

– висвітлити роль громадських організацій у розробці концептуальних підходів до формування i практичного становлення української загальноосвітньої середньої школи;

– розкрити історико-культурний аспект проблеми становлення українських гімназій, як провідної ланки загальноосвітніх середніх навчальних закладів, показати їx місце в системі освіти;

– на основі аналізу діяльності Першої української гімназії м. Києва розкрити внутрішні проблеми становлення української загальноосвітньої середньої школи в досліджуваний період та шляхи їx подолання;

– підсумувати основні здобутки української загальноосвітньої середньої школи в період визвольних змагань та їx значення для сучасного реформування освіти.

В тому випадку, якщо дипломник вирішив не торкатися якихось аспектів проблеми, він повинен мотивувати своє рішення.

Наступною складовою частиною вступу є та, в якій йдеться про теоретико-методологічну основу роботи та методи дослідження. В ній необхідно вказати ті загальнонаукові принципи пізнання, на які спирався автор – історизму, системності, об’єктивності, а також назвати методи дослідження, які були використані автором (загальнонаукові, специфічно-історичні, міждисциплінарні). Ця робота потребує грунтовної теоретичної підготовки, і її успішне виконання є одним із свідчень відповідного рівня автора, тому зверніть на її виконання достатньо уваги.

Визначивши теоретико-методологічну основу дослідження, необхідно показати наукову новизну Вашої роботи (якщо вона присутня), тобто новаторство автора у вирішенні певної наукової проблеми. Після цього варто пояснити практичне значення роботи, тобто вказати, де будуть застосовані результати дослідження та зібраний і систематизований матеріал – під час підготовки і проведення уроків з історії у загальноосвітній школі, в позакласних виховних заходах, в краєзнавчій роботі і т.п.

Наступний компонент вступу – апробація результатів дослідження (обговорення на кафедрі, виступ на студентській науковій конференції, публікації в спеціальних виданнях).

Завершується вступ коротким поясненням структури роботи.

Основну частину дипломного дослідження складають кілька розділів, які при необхідності можуть бути поділені на підрозділи. Кожен розділ повинен висвітлювати окреме питання даної теми, а підрозділ – частину цього питання. При цьому слід враховувати таке побажання: якщо розділи діляться на окремі підрозділи, то всі, а не лише один. Або ж всі розділи не мають поділу.

Перший розділ має бути присвячений стислому огляду історіографії проблеми та характеристиці джерел. Його так і можна назвати – «Історіографія та джерельна база дослідження», і, якщо наступні розділи складаються з підрозділів, відповідно поділити їх на дві частини.

Історіографічний огляд не повинен обмежуватись перерахуванням історичних poбiт – це завдання бібліографії. Помилкою буде також переказ їх змісту. Необхідно зробити кваліфікований аналіз складу історіографії питання: в якій мірі воно висвітлено в науковій літературі, які роботи icториків присвячені йому безпосередньо, а в яких воно лише згадуєтъся або ж його лише торкаються, на якій базі це зроблено, та які сторони даного питання ще потребують дальшої розробки. Кваліфікований, старанно зроблений аналіз історіографії полегшує дипломнику визначити завдання дослідника, дозволяє виділити об’єкт і предмет свого дослідження, побачити можливості внести свій науковий вклад у розробку проблеми.

Завершується історіографічний огляд висновком, що окремі аспекти проблеми (або ж і вся вона) не отримали достатнього висвітлення.

При характеристиці джерел пам’ятайте, що Ваше завдання не в тому, щоб перерахувати їх, а виділити особливості, визначальний характер їх використання. Звичайно, не потрібно детально описувати кожне джерело. Потрібно визначити їх основні види, дати їм загальну характеристику і детально зупинитися лише на найбільш важливих маловідомих джерелах, а особливо на тих, які автор вперше вводить до наукового обігу. Пам’ятайте, що головне в джерельному аналізі – оцінка специфіки і значення даного джерела для розкриття поставленої проблеми, висвітлення того, що воно може дати і дає для розуміння теми дослідження. При цьому слід також звернути увагу на особливості роботи з використаними джерелами.

Завершує джерельний огляд загальний висновок: наскільки забезпечена дана тема джерелами, і чи дозволяє джерельна база висвітлити поставлену проблему.

При написанні розділів необхідно особливу увагу звернути на збереження логічного зв'язку між ними, а також на послідовність переходу від одієї частини до іншої.

Події, про які йде мова, необхідно описувати у їx взаємозв'язку з історичною обстановкою, а також у взаємозв'язку між собою i у взаємодії. Ні в якому разі не можна обмежитись приведенням лише окремих прикладів i фактів, підібраних тенденційно, для підтвердження того чи іншого висновку автора, який свідомо ігнорує iншi факти чи документи. Об'єктивне дослідження буде лише тоді, коли реально вивчається i аналізується вся сума фактів.

Разом з тим, дипломне дослідження не повинне стати збіркою фактів. Саме складне i важливе завдання автора – зуміти узагальнити зібраний фактичний матеріал.

Пам'ятайте, що коли в період зібрання матеріалу на перше місце виступає накопичення фактів, то під час написання наукової роботи головним є їх осмислення, відбip найбільш важливих. Це далеко не завжди будуть самі масові події i факти, що найчастіше зустрічаються, навіть одинокі явища набувають першочергового значення, якщо вони складають певну систему. В своїй роботі студенту необхідно виявити i викласти основні тенденції досліджуваних процесів, підкріпити їх найбільш типовими прикладами чи то цифровими підрахуваннями, даними статистики. Якщо необхідно підтвердити свою думку про масовість того чи іншого явища, то зовсім не обов'язково описувати підряд одинокі випадки, досить привести один факт, зробивши при цьому посилання на аналогічні приклади, а ще краще скласти iз цих фактів таблицю. При цьому необхідно проаналізувати таблицю, зробити на її основі висновки. У такому випадку можна говорити про певний особистий вклад у вивчення проблеми.

Разом з тим, перевантаженість фактами часто веде до того, що думки автора ніби губляться за численними однотипними прикладами. В результаті замість підтвердження думок автора може скластись враження не вагомого обгрунтування, а навпаки, беспомічного «дрейфування» в морі фактів. Адже правомірно вважається, що справжнє знання полягає не лише в ознайомленості з фактами, а в їx правильному осмисленні i використанні.

Крім фактографії, ще дуже поширеним недоліком дипломної роботи є описовість, коли автор, не виявляючи причинно-наслідкових зв’язків між подіями, просто описує їх.

Як правило, багатьом студентам буває важко при вивченні історичних документів уникнути простого слідування за їх текстом, без критичного підходу і наукового аналізу. Тому корисно буде проконсультуватись в процесі дослідження з науковим керівником, який повинен допомогти молодому науковцю вірно розставити акценти і визначити пріорітетні напрями пошуків.

Певного досвіду і навичок вимагає також застосування цитат. Без цитування джерел і літератури не обходиться жодне історичне дослідження. Особливо тоді, коли мова йде про принципові положення, де необхідні точні формулювання. Але, разом з тим, часте цитування та вживання великих цитат залишає мало місця для власних думок та висновків автора. Там, де це можливо без порушення цілісності викладу, можна наводити зміст цитати своїми словами, або ж скорегувати її. Неприємне враження викликає вживання двох і більше цитат підряд.

Кожен розділ дипломної роботи потрібно закінчувати короткими висновками, причому висновки попереднього розділу повинні підводити читача до головного змісту наступного, щоб зміцнити їx зв'язок між собою i забезпечити єдність вciєї роботи.

Завершують дипломне дослідження висновки. Вони не є повторенням конкретних висновків з кожного розділу. Головне завдання цієї важливої структурної частини – підведення підсумків вciєї роботи, тому, як правило, тут не даються ні нові фактичні дані, ні нові теоретичні положення, про які не було мови в попередніх розділах. Вважається, що в цій заключній частині повинні бути лише узагальнені висновки автора, а також перспективи дальшого розвитку досліджуваного явища за межами хронологічного періоду чи регіону даної дипломної роботи. Дуже важливо, щоб тi завдання та питання, які були сформульовані у вступній частині, в заключній отримали відповіді. Якщо цього не вдалося зробити, у рецензентів буде підстава зробити серйозне зауваження автору про декларативність проголошених ним завдань.

В додатках до дипломної роботи можна помістити таблиці (краще, якщо вони складені самим студентом), із вказівкою на джерело, а також схеми, діаграми, карти, ілюстрації, тексти, розшукані автором, або ж копії рідкісних документів, хронологічну таблицю, географічний показник, і, якщо потрібно, перелік умовних позначень, символів і термінів.Такий матеріал підкреслюює самостійний характер роботи, підвищує її науковий рівень.

В цілому ж грунтовний науковий апарат та правильне оформлення дипломного дослідження є вагомим доказом високого професіонaлiзмy випускника, його готовності до самостійної роботи, що особливо цінується при захисті.

При написанні дипломної роботи, віддаючи належне її змісту, не можна забувати про стиль викладу. Мова історичного дослідження повинна бути точна, ясна, не допускати двозначного трактування. Вважається, те, що погано знаєш, погано і викладаєш.. Науковою термінологією треба користуватися вміло, не захоплюючись частим вживанням «науковоподібних» слів i зворотів, тактовно вживати фразеологію та лексику використаних документів, підбирати вислови при оціночній характеристиці poбіт своїх колег та скромно оцінювати свій внесок в розробку проблеми.

Вміле введення до тексту викладу спеціальних термінів та зворотів сприяє більш точній i достовірній передачі колориту i особливостей досліджуваного періоду. В той же час не слід забувати, що історик пише для сучасного та майбутнього читача, i тому незвичайні слова треба брати в лапки, а незнайомі – пояснювати.

На жаль, дипломні роботи деяких студентів містять або граматичнi помилки або ж технічні неточності, допущенні при друкуванні. Пам'ятайте, що відповідальність за помилки i неточні дані несе автор роботи, а не той хто друкував її. Тому дипломне дослідження повинне бути старанно вичитане автором, а цифрові дані і цитати ще раз перевipeнi. Неграмотно написана або ж неохайно оформлена робота справляє погане враження, що відображається на її оцінюванні.

В зв'язку з цим радимо завчасно потурбуватися про технічний бік справи, щоб Ваше дипломне дослідження, яке з'явилось в результаті напруженої і тривалої роботи, мало естетичний вигляд.

Дипломна робота повинна бути виконана на пізніше квітня місяця i надана науковому керівникові для відгуку. Керівник роботи в 10-денний термін після отримання перевіряє виконану роботу i разом з коротким друкованим відгуком передає завідувачу кафедри, який направляє її на рецензію. У друкованих висновках керівника та рецензентів зазначається ступінь самостійності студента при виконанні ним роботи, позитиви і недоліки, наявність елементів дослідження й узагальнення передового досвіду, містяться висновки про можливість допуску роботи до захисту та її оцінка. У квітні робота розглядається на засіданні кафедри, яка приймає рішення про допуск чи недопуск даної роботи до захисту. На цей час, окрім роботи, має бути відзив на неї наукового керівника та выдгуки від двох рецензентів, один з яких працює за межами університету.

 

Захист випускної роботи

Захист випускної (дипломної) роботи проводиться на відкритих засіданнях державних екзаменаційних комісій. Оцінка виставляється з урахуванням актуальності роботи, її теоретичного й практичного значення, оформлення. На захисті студент робить коротке усне реферативне повідомлення про виконану роботу, відповідає на запитання, бере участь у дискусії, дає необхідні довідки, ілюструє свою доповідь таблицями, схемами тощо. ДЕК на закритому засіданні обговорює результати захисту і більшістю голосів виносить рішення про оцінку роботи: «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно». Члени ДЕК підписують протокол і залікові книжки студентів.

РОЗДІЛ 3

 

ВИПУСКНА РОБОТА З ІСТОРІЇ