Як зберегти наукову гідність?

Наприкінці пару слів про наукову гідність в інтонації вашого тексту.

Мало що так дратує, як студентські роботи (а трапляється, і наукові), повні самоприниження. Отже, іноді можемо прочитати наступне: «Не володіючи безумовною кваліфікацією для обговорення даної проблематики, ми все ж таки дозволимо собі висунути гіпотезу, що...»

У якому сенсі не володіючи? Ви провозилися порядну кількість місяців, якщо не років, з цією самою проблематикою. Передбачається, що опрацювали всю можливу і неможливу літературу з питання. Ви нескінченно продумували тему, старалися, складали конспекти, і все це щоб на третьому році не володіти кваліфікацією? На що ви тоді витратили стільки часу? Не володієте кваліфікацією, так не йдіть захищатися. Якщо ж ви йдете захищатися, це означає, що ви готові і у будь-якому випадку не можете просити поблажок. Після того, як ви з’ясували концепції попередників, визначили проблемні вузли і визнали, що здатні запропонувати альтернативний підхід до цих проблем, – стрибайте і пливіть.

Спокійно почніть з «вважаємо /ю» або «думаємо /ю» і т.п.. Коли ви виступаєте – ви і є знавець даної тематики. Якщо відкриється, що знавець ви нікчемний, це неприємно. Але прибіднюватися ви не маєте права. Ви представник колективного розуму, уповноважений від імені всього людства розвинути конкретну тему. Будьте скромні і обережні до тих пір, поки не настане година відкрити рот. Але відкривши його, говоріть упевнено і гордо.

Магістерська робота на тему X повинна звучати так, як ніби до теперішнього часу ніхто і ніколи не висловлювався настільки вичерпно і ясно з питання-Х. Все це попереджає, на скільки обережно слід вибирати тему, на скільки акуратно треба обмежувати її рамки, зводити проблему, припустимо, до максимальної простоти, навіть, до самої безславної частковості. Але на ту тему, яку ви самі собі задали, нехай навіть це «Тенденції продажу періодичних видань в кіоску на розі вулиці Ушакова і вулиці Ілюші Кулика в місті Херсоні в період 27-29 жовтня 2006 року», на цю тему ви повинні виступати найавторитетнішим експертом з тих, що живуть на землі.

І навіть якщо вами створюється компілятивна робота, мета якої – узагальнити все сказане раніше за вас з даного питання, і ви не робите замах на новаторство, все ж таки ви – найголовніший знавець того, що було зроблене іншими знавцями. Ніхто не може розбиратися краще за вас у всьому, що було колись написано по темі вашої магістерської.

Зрозуміло, працювати треба було так, щоб на захисті не трястися від страху. Але це вже інша розмова... Як ви повинні триматися? Без слізливості, без комплексів, тобто без занудства.

* * *

Завершимо цю роботу двома основними висновками: 1) писати магістерську треба із задоволенням, і 2) магістерська як свиняча туша – не дає відходів.

Ті недосвідчені, хто боявся перспективи створення магістерської, за яку вони не знали як і взятися, і уважно прочитали написане тут, мають законне право прийти в жах. Скільки труднощів, скільки повчань, не впоратися ніколи...

Нічого подібного! Заради повноти тут малося на увазі, що ніби читач абсолютно «стерильний», але будь-який з вас, прочитавши хоч пару-трійку книжок, якісь технічні навички у себе виробив. Ця допомога служить якоюсь збіркою, де описуються навики і доводяться до раціонального рівня знання, якими ви володієте підсвідомо. І водій машини, якщо почне рефлексувати про власні вчинки, раптом зрозуміє, що повинен являти собою фантастичний механізм, здатний в долі секунди ухвалювати життєво важливі рішення без щонайменшого права на помилку. Та все ж машину всі якось водять, і відсоток населення, який гине в автокатастрофах, підтверджує той факт, що більшість залишається живою.

Треба працювати із задоволенням. Якщо вибрана тема для вас цікава, якщо ви насправді вирішили відвести на магістерську якийсь час, нехай навіть не дуже великий (мінімальний період складає півроку), ви зрозумієте, що робота може перетворитися на захопливе заняття, щось подібне до парі або гри в мисливців за скарбами. Є якийсь спортивний азарт в гонитві за недоступними текстами, радість розгаданого кросворду, яка відшукується, після тривалих розумових страждань, відповідь на якесь питання, що здавалося безвихідним. Магістерська робота – це парі. Парі з самими собою. Починається справа із загадки, яка не має відповіді. Результат повинен бути знайдений за певне число ходів... Втім, є і супротивник. Це ваш матеріал, який не бажає ділитися секретом. Ви повинні «розколоти» його. Вислідити, захопити, вивчити. Вивідати те, що він приховує. Зробити пропозицію, від якої не відмовляються... А іноді магістерська – це пазл: треба знайти кожному фрагменту єдине місце.

Якщо виходити із спортивного інтересу, магістерська вийде гарною. Якщо ж з першої хвилини сприймати її як ритуальне дійство, що не зачіпає суті, – вважайте, що партія програна. Краще чим витрачати ваш час на таке (хоча ця порада і підсудна) – купіть собі магістерську, вкрадіть, не отруюйте життя собі і тим, хто зобов’язаний допомагати вам і читати вас.

Якщо ви працювали собі на втіху, вам захочеться продовжити. Зазвичай, в ході написання роботи, студентом опановує думка – коли ж я позбавлюся цього клопоту? Часто мріють більше ніколи її не бачити. Але після захисту, в тих випадках, зрозуміло, коли робота виконувалася на совість, починає відчуватися якесь «робоче свербіння». Постійно хочеться удосконалити ті пункти, які були недопрацьовані, поглибити ті позначки, які виникали по ходу справи, але на які не було ані часу, ані сили. Хочеться дочитати недочитані книги, дописати недописані думки. Це – знак, що робота над магістерською збудила творчі процеси. Знак, що ви заразилися «дослідницькою бацилою». Отже, можливо, і виявиться, що у вас наукове покликання і що ваша магістерська – не тільки спосіб обзавестися довгожданими «корочками», дипломом, а університет не тільки ступінь сходження по суспільних сходах, і не тільки дань шанування батькам. До речі, якщо дослідницька праця вас дійсно так радує, це не обов’язково означає прямий шлях в аспірантуру, гонку за контрактами, конкурси, неможливість відразу заробляти. Ви можете йти собі працювати за фахом і відводити якийсь розумний час на вирішення проблем, що цікавлять вас. Для цього не обов’язково сидіти на кафедрі. Фахівець, що поважає себе, завжди продовжує своє наукове зростання.

Яку б роль в своєму житті ви не відводили розшукам, ви виявите, що добросовісна випускна робота корисна до щонайменшої деталі. По-перше, з неї можна викроїти одну або декілька наукових статей, а може бути, і книгу (збагативши і розширивши, зрозуміло). А решта шматочків піде на вашу наукову кухню – ви раз у раз повертатиметеся до своєї праці за цитатами, перечитуватиме свої конспекти і зумієте витягнути з них додаткові відомості, що не увійшли до остаточного тексту роботи. Те, що було прохідним, може зробитися окремим розділом вашої кандидатської або навіть докторської дисертації. Магістерська може стати вам в нагоді і через десять і через двадцять і через тридцять років. Тому що перше кохання не іржавіє! Ймовірно ви і самі це знаєте. Успіхів!

РОЗДІЛ 4 ОФОРМЛЕННЯНАВЧАЛЬНО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ З ІСТОРІЇ Загальні вимоги Правильність оформлення студентських навчально-кваліфікаційних робіт розглядається в якості важливого критерію оцінки рівня професійних знань, вмінь і навичок їх авторів. Тому при написанні курсових та випускних робіт студентам варто неухильно дотримуватися визначених навчальним закладом правил і вимог.Вимоги до оформлення курсової (випускної) роботи у вищому навчальному закладі відповідають вимогам до оформлення наукових робіт (документів), які встановлюються спеціальними нормативними документами – державними стандартами.В Україні діють наступні міждержавні та національні стандарти, що регламентують вимоги до оформлення наукових документів: 1. ГОСТ 2.105-95. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам; 2. ГОСТ 7.32-91. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления; 3. ГОСТ 7.1-84. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления; 4. ГОСТ 7.12-93. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращения слов на русском языке. Общие требования и правила; 5. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення; 6. ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.Курсова (випускна) робота являє собою текстовий паперовий документ (за необхідності з додатками в нетекстовій формі – ілюстраціями, картами та ін.). Її друкують за допомогою комп’ютерної техніки на одному боці аркушів білого паперу формату А 4 (210´297 мм) з книжною орієнтацією. Одна сторінка повинна вміщувати до 28-30 рядків з 65-70 знаками у кожному рядку (загалом 1800-1900 знаків). Для набору тексту необхідно використовувати шрифт Times New Roman Cyr текстового редактора Word розміру 14 пунктів з полуторним міжрядковим інтервалом. Абзацний відступ повинен дорівнювати 8-12 мм. Щільність тексту роботи має бути однорідною. Розміри полів на сторінці: зліва – 30 мм, cправа – 10 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм.Текст курсової (випускної) роботи має бути структурованим у відповідності до діючих нормативних вимог. Виділяють наступні складові частини роботи: титульний аркуш (див. додатки Б та В), перелік умовних скорочень, зміст, головна частина (вступ, розділи, висновки), список джерел та літератури, додатки. Їх заголовки друкують великими літерами симетрично до тексту без крапок наприкінці. Текст відділяється від заголовку 3-4 інтервалами (одним пропущеним рядком). Кожну структурну частину роботи варто починати з нової сторінки. Зміст роботи викладається в 3-4 розділах, які поділяються на 2-3 підрозділи (для курсової роботи – за необхідністю, для випускних робіт – обов’язково). Назву кожного розділу друкують з нового рядка після заголовка «РОЗДІЛ» великими літерами симетрично до тексту без крапки наприкінці, а назви підрозділів після абзацного відступу маленькими літерами з першої великої літери без крапок наприкінці. Не варто розміщувати назву підрозділу на останніх рядках сторінки.Обсяг основного тексту навчально-кваліфікаційної роботи з історії залежить від її різновиду (курсова, дипломна, магістерська). Оптимальними вважаються наступні параметри: для курсової роботи – 25-30 сторінок (не менше 25 сторінок), для дипломної роботи – 60-70 сторінок (не менше 60 сторінок), для магістерської роботи – 80-90 сторінок (не менше 80 сторінок). До зазначеного обсягу не входять титульний аркуш, перелік умовних скорочень, зміст, список джерел та літератури, додатки. В основному обсязі курсової роботи частка вступу та висновків повинна складати не менше 20 %, а випускної роботи – не менше 10 %, решту основного обсягу займає текст розділів.Студентські навчально-кваліфікаційні роботи з історії виконуються державною мовою України. Відповідно до «Тимчасового положення про організацію навчального процесу в Херсонському державному університеті» (2005), як виняток, за розпорядженням першого проректора дозволяється написання випускної роботи російською мовою, якщо наукової літератури українською мовою з обраної проблематики недостатня кількість.Автор роботи несе повну відповідальність за допущені в тексті друкарські помилки та графічні неточності. Вчасно виявлені огріхи можна виправляти акуратним підчищенням або зафарбуванням білою фарбою з подальшим відтворенням виправленого тексту. На одній сторінці допускається наявність не більше двох виправлень.Завершена студентська навчально-кваліфікаційна робота має бути зброшурованою: курсова робота – в пластиковій папці із зажимами (без розміщення окремих сторінок у файлах!), а випускна робота – типографським способом з твердою обкладинкою.

Правила нумерації

Кількісні та якісні характеристики студентської навчально-кваліфікаційної роботи значною мірою залежать від дотримання чітких правил нумерації у тексті.

Сторінки усіх структурних частин курсової (випускної) роботи нумеруються по порядку без вилучень, повторень та літерних додатків (наприклад, 10а). Нумерацію здійснюють у правому верхньому куті сторінки виключно арабськими цифрами. На титульному аркуші номер сторінки не проставляється.

Особливу увагу слід звернути на точність і правильність нумерації в межах розділів та підрозділів курсової (випускної) роботи. Розділи нумерують по порядку арабськими цифрами без крапки після номера, а підрозділи – в межах кожного розділу за індексною системою (наприклад, «1.2.» – другий підрозділ першого розділу). Заголовки інших структурних частин роботи не нумерують.

У випадку розміщення в основному тексті роботи ілюстрацій (фотографій, креслень, схем, графіків, карт) і таблиць їх нумерують арабськими цифрами послідовно в межах кожного розділу (наприклад, мал. 1.3. – третій малюнок першого розділу). Номер та назва ілюстрації вказуються безпосередньо під ілюстрацією, а номер таблиці та її назва – над відповідною таблицею. Ілюстрації та таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або ж на наступній сторінці. У випадку, якщо вони займають окремі сторінки роботи, їх обов’язково включають до загальної нумерації сторінок.

За наявності посторінкових приміток до тексту й таблиць, у яких подається довідкова та пояснювальна інформація, нумерувати їх потрібно послідовно в межах однієї сторінки. При цьому після слова «Примітки» ставлять двокрапку та нижче вказують по порядку необхідні примітки. Якщо ж примітка одна, то її не варто нумерувати (після слова «Примітка» ставиться крапка).