Шок: характеристика, види, стадії, наслідки, двз-синдром

Шок – паталогический процесс, развивающийся в следствии воздействия чрезвычайных внешних или внутренних факторов, проявляющихся в перевозбуждении или торможении ЦНС, гипотензией, гипоперфузией микроциркуляторного русла, гипоксией органов и тканей.

По этиологическому принципу различают: -травматический; - ожоговый; инфекционно – токсический; - анафилактический; -геморрагический; - гемотрансфузионный; -кардиогенный; - панкреатогенный; - гиповоленический.

Фазы шока:

1ф - эрективная - хар. воздуждением больных, учащением пульса, кратковременный подъемом АД, нарушением микроциркуляции, одышкой. Фаза непродолжительная.

2ф – торпидная – хар. торможением нервной с. За счет чего падает АД, уменьшается ОЦК, пульс слабый, нитевидный. Больные становятся адинамичными, сонливыми. Рефлексы угнетены.

3ф – терминальная – происходит срыв конфенцаторныхвозможностей организма. АД падает ниже критического уровня, пульсация сосудов не определяется, кожные покровы приобретают мраморный цвет.

По тяжести различают 4 степени шока:

1с. – состояние больных средней тяжести. Пульс 80-100 уд/мин. Систол. Давление – 100 мм рт.ст.

2с – состояние больных тяжелое. Пульс 100-110 уд/мин. Систол. Дав. 180 мм рт.ст.

3с – состояние больных крайне тяжелое. Пульс 110-120 уд/мин. Систол. Дав. 60-80 мм рт.ст.

4с – состояние больных практически предагональное. Пульс нитевидный, более 120 уд/мин. Или не определяется на периферических артериях. АД менее 60 мм рт.ст.

ДВС-синдром - наиболее распространенный вид патологии гемостаза. Его основой является генерализованное свертывание крови в сосудах микроциркуляторного русла с образованием большого количества микротромбов и агрегатов кровяных клеток. При этом происходит блокировка нормального кровообращения в большинстве органов и систем, приводящая к развитию в них глубоких дистрофических изменений. Вслед за интенсивным свертыванием крови развиваются гипокоагуляция (снижение способности крови к свертыванию), тромбоцитопения (снижение количества тромбоцитов в единице объема крови) и геморрагии (кровотечения). Синдром возникает при самых разнообразных заболеваниях, всегда приводя к потере жидкостных свойств крови и нарушению ее циркуляции в капиллярах, что несовместимо с нормальной жизнедеятельностью организма. Вместе с тем тяжесть, распространенность и скорость развития ДВС-синдрома очень разнообразны - от молниеносных смертельных форм до латентных (скрытых) и затяжных, от генерализованного свертывания крови до региональных и органных тромбогеморрагий.

Стрес: визначення поняття. Стадії стресу, їхня характеристика. Поняття про хвороби адаптації

Стрес — неспецифічнареакціяорганізму у відповідь на дужесильнудію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а такожвідповіднареакціянервовоїсистеми.

Стадіїстресу

Три стадіїрозвиткустресовоїситуації

1) Стадіятривожності — характеризуєтьсязменшеннямрозміріввилочковоїзалози, селезінки, лімфатичнихвузлів, щопов'язано з активацієюглюкокортикоїдів.

2) Стадіярезистентності — розвиваєтьсягіпертрофія кори наднирниківзістійкимпідвищеннямсекреціїкортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшуютькількістьциркулюючоїкрові, підвищуютьартеріальнийтиск, підсилюєтьсяутворенняпечінкоюглікогену. В ційстадіїзазвичайпідвищуєтьсястійкість та протидіяорганізму до надзвичайнихподразників. У людини на ційстадіїактивізуєтьсярозумова та м'язовадіяльність, мобілізується воля та бажанняподолатинезвичніобставиниабонадзвичайнуситуацію. Як щодіястресору на ційстадіїприпиняєтьсяабостаємаленькоїсили, зміни, яківінвикликав, поступовонормалізуються.

3) Стадіявиснаження. Однак, якщовплив патогенного фактору не припиняється, вінпродовжує бути надтосильним і тривалим, розвиваєтьсястійкевиснаження кори наднирників. Зновуз'являютьсяреакціїтривожності. Ціпроцеси є не зворотними і закінчуютьсязагибеллюорганізму (смертю).

Болезни адаптации — термин, предложенный Г. Селье для обозначения патологических состояний, возникающих при действии на организм неспецифических патогенных факторов (стрессоров) в результате несовершенства (например, избыточности) приспособительных реакций организма.

8Алергія, визначення поняття, стадії. Алергійні реакції негайного та сповільненого типу, їхня характеристика.

АЛЛЕРГИЯ — необычная (повышенная) чувствительность организма к воздействию некоторых факторов окружающей среды (химических веществ, микроорганизмов и продуктов их жизнедеятельности, пищевых продуктов и др.), называемых аллергенами. Аллергия приводит к развитию аллергических заболеваний.

Попадання в організм антигена викликає його сенсибілізацію. Сенсибілізація – цеімунологічноопосередкованепідвищеннячутливостіорганізмудоантигенів (алергенам) екзогенногоабоендогенногопоходження.За способом отриманнярозрізняютьактивну і пасивнусенсибілізацію. Активна сенсибілізаціярозвивається при штучномувведенніабо природному попаданніалергену в організм. Пасивнусенсибілізаціювідтворюють в експериментівведеннямінтактномуреципієнтовісироваткикровіаболімфоїднихклітин активно сенсибілізованого донора. У розвиткуалергічнихреакційвиділяють три стадії.

1. Імунологічнастадія. Вона охоплюєвсізміни в імуннійсистемі при попаданніалергену в організм, утворенняантитілабосенсибілізованихлімфоцитів і з'єднанняїх з алергеном, що повторно поступив в організм.

2. Патохімічнастадія. Суть їїполягає в утвореннібіологічноактивнихречовин.

Стимулом до їхвиникнення є з'єднанняалергену з антитіламиабосенсибілізованимилімфоцитамивкінціімунологічноїстадії.

3. Патофізіологічнастадія. Вона характеризуєтьсяпатогенноюдієюмедіаторів, щоутворилися, на клітини, органи і тканиниорганізму з клінічнимпроявом.

Реакция замедленного типа развивается в сенсибилизированном организме через 1 — 2 сут после контакта с аллергеном. Этот тип реакции лежит в основе развития некоторых клинико-патогенетических вариантов инфекционно-аллергической формы бронхиальной астмы, ринита, контактного дерматита, аутоаллергичсских заболеваний (демиелинизирующие заболевания нервной системы, поражения эндокринных желез и др.). Он формируется при туберкулезе, лепре, бруцеллезе, сифилисе и других инфекционных болезнях.

Аллергические реакции замедленного типа. Аллергическими реакциями замедленного (клеточного) типа называют реакции, возникающие лишь через несколько часов или даже суток после разрешающего воздействия специфического аллергена. В современной литературе этот тип реакции называют «гиперчувствительностью замедленного типа».

Общая характеристика замедленной аллергии Аллергические реакции замедленного типа отличаются от немедленной аллергии следующими признаками: