Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.

Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак. Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (го­ловну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існу­вання, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво про­дукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання макси­мально можливого прибутку. На основі загальної місії підприємства формулюються і вста­новлюються загально фірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й підда­ватися вимірюванню. по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в час і, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпе­чувати підвищення ефективності його діяльності. по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючи­ми, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостері­гати й вимірювати результати цієї діяльності

Головні напрямки діяльності: - вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз (комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності і ціни на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства). - інноваційна діяльність (охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо. - виробнича діяльність (обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробка і дотримання узгоджених у часі графіків випуску продукції). - комерційна діяльність (реклама, організація збуту продукції, розвиток системи товарних бірж, стимулювання покупців). - післяпродажний сервіс (гарантійне обслуговування, пуско-налагоджувальні роботи, забезпечення запчастинами тощо).

До інтегрованих напрямків відносяться: економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність тощо). соціальна діяльність.

Правові основи функціонування підприємства.

Напрямки діяльності взаємозв'язані й у сукупності характеризують ту чи ту стратегію функціонування й розвитку підприємства, механізм його господарювання. Підприємство (фірма) має діяти та господарювати в межах законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності. З великої кількості юридичних актів визначальними є Закон України «Про підприємства в Україні», статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства (фірми).

Підприємства мають діяти в межах законодавства, що регулює усі напрямки його діяльності. З поміж усіх юридичних актів визначальними є Закон України про підприємництво та статут підприємства, колективний договір. Закон про підприємництво: визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ним підприємницької діяльності; створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою.

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, тобто зібрання правил, що регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими суб’єктами.

Статут підприємства. Будь-яке підприємство (добровільне об'єднання підприємства підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють його індивідуальну (їхню сукупну) діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Статут має відповідати основним положенням закону України про підприємства; його затверджує власник (власники) чи засновник (засновники) підприємства (добровільного об'єднання підприємств), а для державних підприємств — власник майна за участю відповідного трудового колективу. У статуті підприємства визначаються: його точне найменування та місцезнаходження; власник (власники) або засновник (засновники); основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування.

Колективний договір. На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією(власником чи вповноваженим ним органом), що укладається (уточнюється) щорічно і не може суперечити чинному законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. Сторони, які уклали й підписали колективний договір, повинні періодично (не менше двох разів на рік) взаємозвітувати про його виконання на зборах (конференції) трудового колективу.

Ринкове середовище господарювання підприємств.

Ринок – сфера товарного обігу і пов’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин.

Вищі органи державного управління підприємствами.

Чинна в Україні система загальнодержавного управління підприємствами, організаціями та іншими первинними ланками (утвореннями) національної економіки відображена на рис.2.

Президент України як глава держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України, керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку (видає відповідні укази і розпорядження, проводить ділові зустрічі, наради тощо). Певні управлінські рішення приймає також голова адміністрації Президента. Верховна Рада України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази.

Центральну виконавчу владу репрезентує Кабінет Міністрів України, який координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади – міністерства, державні комітети, агентства та інші установи.

Ремонтне господарство.

Складається з вiддiлу головного механіка, ремонтно-механічного цеху, ремонтно-будівельного цеху, цехових ремонтних баз. Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) i систему ремонту за результатами технічної діагностики. Суть системи ПЗР полягає в тому, що всі запобiжнi заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Визначення обсягів i видів ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється залежно від фактичної потреби в них після об’єктивного контролю технічного стану того іншого виду засобів праці. Плановi ремонти залежно вiд обсягу, складностi й термiну проведення робiт подiляються на поточний ремонт та капiтальний ремонт.

2. Iнструментальне господарство — це сукупнiсть внутрішньовиробничих підрозділів пiдприємства, зайнятих придбанням, проектуванням виготовленням, вiдновленням i ремонтом технологiчноi оснастки, облiком, зберiганням i видачею на робочi мiсця. Складається з іструментального вiддiлу, iнструментального цеху, централыного iнструментального складу, цехових iнструментально-роздавальних комор. Безпосереднiй процес управлiння iнструментальним господарством передбачає: визначення потреби в iнструментi; органiзацiю власного виробництва оснастки; придбання необхiдного iнструменту в спецiалiзованих виробникiв (продавцiв); організацiю належної експлуатацїi iнструменту виробничими пiдроздiлами пiдприємства.

3. Транспортне господарство – це комплекс пiдроздiлiв, які займаються вантажно-розвантажувальними роботами та перемiщенням вантажiв. Складається з транспортно-технологiчного вiдлiлу, транспортного цеху (цехи за видами транспорту - залiзничного, автомобiльного, електрокарного). Уся сукупнiсть транспортних операцiй на пiдпiриємствi здiйснюється за допомогою трьох взаємозв’язаних видiв транспорту: зовнiшнiй транспорт, забезпечує зв’язок пiдприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залiзничними станцiями, водними та аеропортами), а також зi складами мiсцевих контрагентiв. мiжцеховий транспорт використовусться для перевезень вантажiв на територiї пiдприємства (мiж цехами, службами, складами). внутрiшньоцеховий транспорт виконує транспортнi операцiї в межах окремого цеху. Вiн, у свою чергу, подiляється на загальноцеховий (перевезення вантажiв мiж цеховими складами, дiльницями, технологiчними лiнiями) i мiжоперацiйний (зв’язок мiж окремими робочими мiсцями).

Енергетичне господарство.

Складається з віддiлу головного енергетика та господарств: • електросилового – знижувальнi пiдстанцiї, генераторнi та трансформаторнi установки, електричнi мережi, акумуляторне господарство; • теплосилового – котельнi, компресори, теплосиловi мережi, водопостачання, каналiзацiя; • газового – газогенераторнi станцi, газовi мережi, холодильнi та вентиляцiйнi установки; • пiчного – нагрiвальнi й термiчнi печi; • слабкострумового – власна телефонна станцiя, рiзнi види зв’язку (у тому числi диспетчерського та селекторного); • енергоремонтогое – технiчне обслуговування, ремонт i модернiзацiя рiзноманiтного енергообладнання. В основу органiзації енергогосподарства покладаються розрахунки планового i звiтного енергетичного балансiв пiдприємства.

Складське господарство

Умовою безперервного перебiгу виробничих процесiв на пiдприємствах є створення певних запасiв сировини, матерiалiв, палива, комплектувальних виробiв, а також мiжцехових i внутрiшньоцехових запасiв напiвфабрикатiв власного виготовлення. Усi цi запаси зберiгаються на рiзних складах пiдприємства, сукупнiсть яких утворює його складське господарство. Види складiв на пiдприємстві:• матерiальні • виробничі • збутові. Розмiщення i зберiгання матерiальних ресурсiв на складах пiдприємства може здiйснюватися трьома способами. Сортове розмiщення передбачає закрiплення за кожним видом матерiалiв постійного мiсця його зберiгання. За партiонного способу кожна партiя матерiалiв, що надiйшла на пiдприємство, зберiгається окремо. Комплектне розмiщення є рiзновидом сортового та означає розмiщення матерiалiв комплектами, що вiдпускаються у виробництво.

Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак. Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (го­ловну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існу­вання, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво про­дукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання макси­мально можливого прибутку. На основі загальної місії підприємства формулюються і вста­новлюються загально фірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й підда­ватися вимірюванню. по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в час і, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпе­чувати підвищення ефективності його діяльності. по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючи­ми, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостері­гати й вимірювати результати цієї діяльності

Головні напрямки діяльності: - вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз (комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності і ціни на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства). - інноваційна діяльність (охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, впровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо. - виробнича діяльність (обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробка і дотримання узгоджених у часі графіків випуску продукції). - комерційна діяльність (реклама, організація збуту продукції, розвиток системи товарних бірж, стимулювання покупців). - післяпродажний сервіс (гарантійне обслуговування, пуско-налагоджувальні роботи, забезпечення запчастинами тощо).

До інтегрованих напрямків відносяться: економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність тощо). соціальна діяльність.