Тестові випробування з дисципліни

 

Модуль 1. Теоретико-методологічні засади інтелектуальної власності

 

Тема 1. Інтелектуальна діяльність та інтелектуальний капітал – економічна основа інформаційного суспільства

1. Етап розвитку людської цивілізації, на якому домінує первинний технологічний уклад, провідна сфера – видобувна, базові технології є працемісткими; найважливіший принцип функціонування – традиціоналізм та орієнтація на минулий досвід. Таке суспільство називається:

а) індустріальне;

б) постіндустріальне;

в) доіндустріальне;

г) інформаційне;

д) інтелектуальне.

 

2. Етап розвитку людської цивілізації, на якому домінує вторинний технологічний уклад, господарська діяльність спрямована в першу чергу на задоволення матеріальних потреб на основі взаємодії людини з перетвореною нею природою, базові технології машинні, капіталомісткі, енергія є стратегічним ресурсом, а провідним принципом функціонування є економічне зростання. Таке суспільство називається:

а) індустріальне;

б) постіндустріальне;

в) доіндустріальне;

г) інформаційне;

д) інтелектуальне.

3. Етап цивілізаційного розвитку людства, на якому досліджують новітні технологічні уклади, відбувається інтелектуалізація усіх сфер суспільного життя, провідну роль відіграють знання та інформація, які перетворюються на стратегічний ресурс розвитку людства. Таке суспільство називається

а) індустріальне;

б) постіндустріальне;

в) доіндустріальне;

г) інформаційне;

д) інтелектуальне.

 

4. Етап розвитку суспільства, в якому конкурентоспроможність суб’єктів господарювання визначається їхньою здатністю генерувати, обробляти та ефективно використовувати інформацію, засновану на знаннях. Таке суспільство називається:

індустріальне;

а) постіндустріальне;

б) доіндустріальне;

в) інформаційне;

г) інтелектуальне.

 

5. Етап розвитку суспільства, в якому суспільне виробництво перетворюється в інноваційне, трудова діяльність замінюється на творчу діяльність, пріоритетність інтелектуальних а не технічних новинок, перетворення економіки в систему, що функціонує на основі обміну та оцінки знань. Таке суспільство називається:

а) індустріальне;

б) постіндустріальне;

в) доіндустріальне;

г) інформаційне;

д) інтелектуальне.

 

6. Новостворені і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукти, послуги, організаційно-технічні рішення виробничого, комерційного, адміністративного та іншого характеру, які істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Називаються:

а) новація;

б) інновація;

в) раціоналізаторська пропозиція;

г) відкриття.

 

7. Процес цілеспрямованої реалізації прогресивних нововведень, спрямований на інтенсифікацію певної сфери людської діяльності. Називається:

а) науковий прогрес;

б) технічний прогрес;

в) інноваційний розвиток;

г) інтелектуальна діяльність.

8. Одна з форм життєдіяльності людини, яка заснована на знаннях, патентуванні та творчому опрацюванні інформації - називається:

а) інтелектуальна діяльність;

б) науково-технічна діяльність;

в) творчість;

г) творча діяльність.

 

9. Форма існування та систематизації результатів пізнавальної діяльності людини, об’єктивована знаковими засобами мови – називається:

а) знання;

б) інформація;

в) інтелект;

г) творче спілкування.

 

10. Повідомлення, які зменшують невизначеність і сприяють зростанню обізнаності, поінформованості:

а) знання;

б) інформація;

в) інтелект;

г) творче спілкування.

 

11. Накопичена у результаті інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, творчості, здібностей, взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються у процесі виробництва та обміну з метою отримання доходу – називаються:

а) науковий продукт;

б) інтелектуальна власність;

в) інтелектуальний капітал;

г) інтелектуальний потенціал.

 

12. Можливості щодо реалізації певної мети, які створені інтелектуальними ресурсами різних рівнів – називаються:

а) науковий продукт;

б) інтелектуальна власність;

в) інтелектуальний капітал;

г) інтелектуальний потенціал.

 

13. Людський капітал (природна розумова діяльність людини, здатність мислити, перетворювати інформацію на знання), штучний інтелект (машинне відтворення певних інтелектуальних дій людини, пов’язаних із сприйняттям інформації та даними елементами міркування) та інтелектуальні продукти (представлена на матеріальних носіях інформація, що містить знання, яке є результатом інтелектуальної праці). Ця категорія називається:

а) інтелектуальний капітал;

б) інформаційний капітал;

в) інформаційний ресурс;

г) інтелектуальні ресурси.

 

14. Комплекс накопичених людиною знань, практичних навичок, творчих здібностей, культурних і моральних цінностей, її фізичних характеристик, які використовуються з метою збільшення доходу – називається:

а) людський потенціал;

б) людський ресурс;

в) людський капітал;

г) інтелектуальний капітал.

 

15. Складова інтелектуального капіталу, здатність до нововведень, оновлення, в т.ч. захищені комерційним правом, інтелектуальна власність – називається:

а) організаційний капітал;

б) інноваційний капітал;

в) інтелектуальний капітал.

 

16. Систематизована і формалізована компетентність (поінформованість, обізнаність, авторитетність) працівників компанії, а також можливості системи, які посилюють їх творчі можливості – називаються:

а) організаційний капітал;

б) інноваційний капітал;

в) процесний капітал;

г) інтелектуальний капітал.

 

Тема 2. Еволюція теоретичних уявлень про зміст та структуру відносин інтелектуальної власності

 

1. Санкціоновані суспільством поведінкові відносини, що виникають між людьми у зв’язку з існуванням та використанням рідкісних благ: набір, пучок часткових повноважень, правомочностей, та прийняття рішень стосовно того чи іншого ресурсу – називається:

а) право влади;

б) право власності;

в) право розпорядження;

г) право володіння.

 

2. Теорія, представники якої права автора будь-якого творчого результату виводять із інтелектуальної діяльності, визнаючи їх невід’ємними природними правами, незалежно від узаконення державою (пропріє тарний підхід) – називається:

а) теорія права власності;

б) теорія права управління;

в) теорія авторського права;

г) теорія інтелектуальної власності.

 

3. Передбачена законом можливість учасника правовідносин здійснювати певні дії або вимагати цього від інших учасників – називається:

а) правоздатність;

б) правоприємність;

в) правомочність;

г) авторське право.

 

4. Одна з основних правомочностей власника, санкціоновані суспільством відносини щодо здобування у процесі використання корисних властивостей об’єкта власності – називається:

а) розпорядження;

б) володіння;

в) користування;

г) відчуження.

 

5. Відносини з приводу передачі об’єкта власності іншій особі; один із способів реалізації власником належних йому правомочностей. Розрізняють платне (на основі відносин купівлі-продажу) та безоплатне (на основі дарування) відчуження об’єкта власності – називається:

а) володіння;

б) відчуження;

в) користування;

 

6. Економічна теорія, започаткована у 60-70 роках ХХ століття представниками неоінституціоналізму (Р. Коузом, А. Алчіаном, Г. Демзетцом, Д. Нортом, Р. Познером, С. Пейовичем, О. Вільямсоном та ін.) – називається:

а) теорія права власності;

б) теорія авторського права;

в) теорія інтелектуального права;

г) економічна теорія прав власності.

 

7. Термін, що широко використовується в економічній теорії права власності, та означає чітке визначення та закріплення прав і обов’язків власників, надійний захист їх правомочності – називається:

а) специфікація прав власності;

б) класифікація прав власності;

в) кодифікація прав власності;

г) нумерація прав власності.

 

8. Які дві правові традиції щодо специфікації прав власності існують в розвинутих країнах:

а) англосаксонська і франкобельгійська;

б) континентальна і американська;

в) англосаксонська і німецька;

г) англосаксонська і континентальна.

 

Тема 3. Сучасні бачення сутності та структури інтелектуальної власності

1. Інтелектуальна власність – це:

а) система відносин, що виникають з приводу привласнення ідеальних об’єктів;

б) система відносин, що виникають з приводу привласнення об’єктивованих інтелектуальних продуктів, втілених у науково-технічних, літературних та мистецьких творах;

в) санкціоновані суспільством та державою поведінкові відносини щодо результатів інтелектуальної діяльності у науково-технічній, літературній та мистецькій сферах;

г) правильні відповіді б); в);

д) правильні відповіді а); б); в).

 

2. Одна з форм життєдіяльності людини, яка заснована на знаннях, свідома активність особистості, здатної накопичувати, засвоювати та творчо опрацьовувати інформацію – називається:

а) інноваційна діяльність;

б) інформаційна діяльність;

в) інтелектуальна діяльність;

г) професійна діяльність.

 

3. Накопичена у результаті інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, творчості, здібностей, взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються у процесі виробництва та обміну з метою отримання доходу – називаються:

а) інноваційний капітал;

б) інтелектуальний капітал;

в) інформаційний капітал;

г) виробничий капітал.

 

4. Можливості щодо реалізації певної мети, створені інтелектуальними ресурсами різних рівнів – називається:

а) інноваційний потенціал;

б) професійний потенціал;

в) інформаційний потенціал;

г) інтелектуальний потенціал.

 

5. Продукт розумової творчої праці; результат інтелектуальної діяльності, представлена на матеріальних носіях інформація, яка містить нове знання і має змістовне значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб – називається:

а) інтелектуальний продукт;

б) професійний продукт;

в) інноваційний продукт;

г) авторський продукт.

 

6. Оприлюднені чи не оприлюднені твори науки, літератури та мистецтва, які є результатом творчої діяльності особистості незалежно від їх призначення, позитивних якостей, змісту, способу та форми вираження, за умов втілення цих результатів в об’єктивній формі, що уможливлює їх сприйняття іншими людьми – називається:

а) об’єкти цивільного права;

б) об’єкти професійного права;

в) об’єкти інтелектуального права;

г) об’єкти авторського права.

 

7. Права власності юридичних та фізичних осіб на результати творчої розумової діяльності у науково-технічній, виробничій та гуманітарній сферах (авторське право та суміжні права, права промислової власності) – називається:

а) суб’єкти інтелектуальної власності;

б) об’єкти інноваційної власності;

в) об’єкти інтелектуальної власності;

г) об’єкти авторського права.

 

8. Об’єкти інтелектуальної власності, що стосуються прав виконавців, виробників звуко- та відеозаписів, організацій ефірного та кабельного мовлення – називається:

а) об’єкти суміжних прав;

б) об’єкти авторських прав;

в) об’єкти мистецьких прав;

г) об’єкти професійних прав.

 

9. Особи, працею яких створено науковий, літературний чи мистецький твір (автори, співавтори, укладачі та ін.), а також особи, які отримали авторські права за договорами чи в результаті подій, визначених законом (спадкоємці авторів, роботодавці та ін.) – називаються:

а) суб’єкти інноваційного права;

б) суб’єкти інтелектуального права;

в) суб’єкти авторського права;

г) суб’єкти інформаційного права.

 

10. Персоніфіковані носії відносин інтелектуальної власності (окремі особи, колективи, суспільство в цілому, держава, наднаціональні утворення) – називаються:

а) суб’єкти інтелектуальної власності;

б) суб’єкти професійної власності;

в) суб’єкти інноваційної власності;

г) суб’єкти інформаційної власності.

 

11. Суб’єкти похідних та залежних від прав авторів творів (виконавці, виробники записів (фонограм, відеограм), організації ефірного та кабельного мовлення) – називається:

а) суб’єкти інноваційних справ;

б) суб’єкти авторських прав;

в) суб’єкти інтелектуальних прав;

г) суб’єкти суміжних прав.

 

12. Три форми інтелектуальної власності – це:

а) колективна, індивідуальна, суспільна;

б) корпоративна, індивідуальна, колективна;

в) індивідуальна, колективна, корпоративна;

г) суспільна, приватна, «проміжна» форми власності.

13. Усі види власності та результати творчої інтелектуальної діяльності можна поділити на чотири великі групи. Це:

а) авторські, суміжні права, інтелектуальне право;

б) авторське і суміжне право, права промислової власності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу та продукції, що ними виробляється; нетрадиційні права на об’єкти інтелектуальної власності;

в) інтелектуальне, авторське, наукове, інноваційне;

г) авторське, суміжне, нетрадиційні права, об’єкти інтелектуальні власності.

 

14. Інтелектуальна власність охоплює дві сфери прав:

а) інноваційне право та авторське право;

б) право промислової власності та авторське і суміжні право;

в) право промислової власності та авторське право;

г) авторське і суміжні права.

 

Модуль 2. Система відносин інтелектуальної власності

 

Тема 4. Економіко-правові відносини промислової власності

 

1. Інтелектуальна власність у частині відносин з приводу інтелектуальних продуктів, створених у виробничій та науково-технічній сферах (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, ноу-хау тощо) – називається:

а) інноваційна власність;

б) промислова власність;

в) науково-технічна власність;

г) професійна власність.

 

2. Оригінальне технічне рішення, що стосується певного продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізмів, культури клітин рослин, товарин) або способу (процесу, операцій, прийому тощо), здатне забезпечити корисний ефект; об’єкт промислової власності, якому надається правова охорона шляхом патентування за умов його новизни, неочевидності та промислової придатності – називається:

а) раціоналізаторська пропозиція;

б) відкриття;

в) ноу-хау;

г) винахід.

 

3. Відповідність об’єктів промислової власності умовами надання передбаченого законодавством охоронного документа: новизна, неочевидність, винахідницький рівень, промислова придатність, відповідність соціальним інтересам і нормам моралі – називається:

а) конкурентоспроможність об’єктів промислової власності;

б) патентоспроможність об’єктів промислової власності;

в) ефективність об’єктів промислової власності.

 

4. Комплекс заходів щодо отримання патенту з метою забезпечення правової охорони об’єктів промислової власності – називається:

а) ліцензування;

б) акредитація;

в) патентування;

г) номенування.

 

5. Об'єкт промислової власності, нове, промислово придатне конструктивне виконання пристрою, що є результатом інтелектуальної творчої діяльності людини в галузі механіки стосовно тих об'єктів, які мають просторову форму — називається:

а) торговельна марка;

б) промисловий зразок;

в) товарний знак;

г) корисна модель.

 

6. Результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання; художнє або художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд виробу і має правову охорону як об'єкт промис­лової власності – називається:

а) корисна модель;

б) торгівельна марка;

в) промисловий зразок:

г) товарний знак.

 

7. Словесний знак для товарів та послуг в особливому графічному виконанні (наприклад, з використанням різних шрифтів) — називається:

а) товарний знак;

б) бренд;

в) слоган;

г) логотип.

 

8. Об'єкт промислової власності, найменування юридичної особи, суб'єкта господарювання, яке дає можливість ідентифікувати конкретне підприємство та вирізнити його з-поміж інших =

а) фірмове найменування;

б) логотип;

в) товарний знак;

г) бренд.

 

9. Широковідомий товарний знак; товар (послуга), компанія або концепція, виділені суспільною свідомістю з маси подібних; набір символів та асоціацій, що формують у суб'єктів ринку позитивний образ продукції фірми

а) слоган;

б) бренд;

в) логотип;

г) товарний знак.

 

10. Рекламний лозунг, девіз, спрямований на створення іміджу фірми та рекламу її продукції – називається:

а) бренд;

б) слоган;

в) логотип;

г) торгівельна марка.

 

11.Об'єкт промислової власності, що підлягає спеціальній реєстрації, умовні символічні по­значення, призначені для індивідуалізації послуг та ідентифікації їх джерел - називається:

а) товарний знак;

б) торгівельна марка;

в) слоган;

г) знак обслуговування.

12. Знак для товарів і послуг, який слугує для позначення продукції, що має спільні якісні характеристики і виробляється підприємствами, пов'язаними господарсько-правовими чи організаційно-правовими відносинами – називається:

а) знак обслуговування;

б) фірмовий знак;

в) товарний знак;

г) колективний знак.

 

13. Позначення, що включають сучасне або історичне найменування певного географічного об'єкта (країни, місцевості, населеного пункту тощо), або похідне від нього найменування стосовно товарів, специфічні якості яких зумовлені людським і (або) природними факторами, характерними для цього географічного об'єкта – називаються:

а) фірмове найменування;

б) комерційне найменування;

в) найменування місць походження товарів;

г) країна походження товарів.

 

14. Не захищені охоронними документами та не оприлюднені повністю чи частково знання або досвід.технічного, виробничого, управлінського, комерційного чи фінансового характеру, що застосовуються у фаховій діяльності та становлять комерційну або службову таємницю – називаються:

а) винахід;

б) раціоналізаторська пропозиція;

в) ліцензія;

г) ноу-хау.

 

15. Об'єкт промислової власності, умовне символічне позначення, що ідентифікує товари та джерела їх походження – називається

а) бренд;

б) фірмовий знак;

в) промисловий знак;

г) торгівельна марка.

 

16. Нетрадиційний об'єкт інтелектуальної власності, зафіксоване на матеріальному носієві просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми і з єднань між ними – називається:

а) поліграфія інтегральних схем;

б) топографія інтегральних схем;

в) картографія інтегральних схем;

г) топологія інтегральних схем.

 

17. Об'єкт промислової власності, умовне символічне позначення, що слугує для індивідуалізації то­варів та ідентифікації джерел їх походження – називається:

а) торгівельна марка;

б) фірмовий знак;

в) товарний знак;

г) промисловий знак.

 

18. Економіко-правовий інститут, що регулює відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, виражених в усній, письмовій або іншій об'єктивній формі, що уможливлює їх відтворення; сукупність особистих немайнових та майно­вих прав, що належать автору конкретного наукового, літе­ратурного чи мистецького твору – називається:

а) інтелектуальне право;

б) авторське право;

в) інноваційне право;

г) науково-технічне право.

 

19. Об'єднані в єдиний інститут з авторським правом, близькі або похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій ефірного та кабельного мовлення – називається:

а) авторське право;

б) суміжні права;

в) інтелектуальне право;

г) промислове право.

 

20. Правомочності суб’єктів авторського права поділяються на дві основні групи:

а) особисті майнові права та майнові права, пов’язані з використанням твору на основі договірних відносин;

б) колективні майнові права та відчужені права власності;

в) колективні майнові права та права викупленої власності.

 

Тема 5. Розвиток системи відносин інтелектуальної власності в ринковій економіці

1. Державний охоронний документ на об'єкт промислової власності, що засвідчує пріоритет та авторство його творця, а також виключні права особи, яка володіє цим правом, на певній території протягом законодавчо встановленого терміну – називається:

а) авторське свідоцтво;

б) ліцензія;

в) патент;

г) охоронна грамота.

 

2. Дозвіл на використання науко­во-технічних рішень, які не мають правової охорони, або рішень, термін правової охорони яких вичерпався – називається:

а) безпатентна ліцензія;

б) неліцензійний патент;

в) бездокументарне авторське свідоцтво.

 

3. До основних методів оцінювання об’єктів інтелектуальної власності відносяться:

а) витратний, порівняльний, прибутковий;

б) витратний, екстраполятивний, експертний;

в) порівняльний, народногосподарський, собівартісний;

г) прибутковий, господарський, калькулятивний.

 

4. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні суми витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу з урахуванням сучасних цін на необхідні ресурси – називається:

а) метод капіталізації прибутку;

б) метод відновної вартості;

в) метод збільшення від роялті;

г) метод порівняльного аналізу продажу.

 

5. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким розраху­нок поточної вартості цих об'єктів здійснюється шляхом приведення всіх майбутніх надходжень чистого прибутку від їх використання на дату проведення оцінювання за визначеною оцінювачем ставкою дисконтування – називається:

а) метод дисконтування;

б) метод капіталізації прибутку;

в) метод відновної вартості;

г) метод порівняльного аналізу продаж.

 

6. Метод оцінювання об'єк­тів інтелектуальної власності, заснований на визначенні вартості цих об'єктів шляхом додавання майбутніх грошо­вих потоків роялті, приведених з використанням ставки дисконтування до поточної вартості — називається:

а) метод дисконтування;

б) метод капіталізації прибутку;

в) метод збільшення від роялті;

г) метод відновної вартості.

 

7. Метод оцінювання вар­тості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким по­точна вартість цих об'єктів визначається шляхом зістав­лення щорічного прибутку від їх комерційного використан­ня та коефіцієнта капіталізації – називається:

а) метод капіталізації прибутку;

б) метод дисконтування;

в) метод збільшення від роялті;

г) метод відновної вартості.

 

8. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на зіставленні вартості цих об'єктів з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку – називається:

а) метод капіталізації прибутку;

б) метод відновної вартості;

в) метод дисконтування;

г) метод порівняльного аналізу продаж.

 

9. Періодичні відрахування ліцензіару (продавцю ліцензії) за право користування предметом ліцензійної угоди, які встановлюються у вигляді фіксованих ставок, що виплачуються ліцензіатом (покупцем ліцензії) через узгоджені проміжки часу протягом дії ліцензійної угоди – називається:

а) інтелектуальний податок;

б) патентний відсоток;

в) паушальний платіж;

г) роялті.

 

10. Встановлена в результаті переговорів, чітко визначена, зафіксована винагорода за право користуватись об'єктом інтелектуальної власності, що не залежить від фактичного обсягу виробництва та реалізації продукції і виплачується одноразово або за декілька разів (при набранні чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації, після випуску перших зразків продукції тощо) – називається:

а) ліцензійний платіж;

б) патентний платіж;

в) паушальний платіж;

г) роялті.

 

11. Відзнаки з приводу використання інтелектуальної власності в ринковій економіці, які набувають інституційного оформлення в угодах щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності як специфічного товару, введеного у господарський обіг – називається:

а) комерціалізація авторського права;

б) комерціалізація патентної власності;

в) комерціалізація інтелектуальної власності;

г) комерціалізація науково-технічної власності.

 

12. Ліцензія на використання об’єкта промислової власності, захищеного патентом – називається:

а) патентна ліцензія;

б) патентна чистота;

в) патентний договір;

г) патентний документ.

 

13. Властивість об'єкта промислової власності, пов'язана з можливістю його використання в певній країні без порушення чинних на її території охоронних документів стосовно виключного права – називається:

а) патентна конкурентноздатність;

б) патентна чистота;

в) ліцензійна чистота;

г) конкурентноздатність ліцензії.

 

14. Представник у справах інтелектуальної власності, який надає фізичним та юридичним особам допомогу щодо оформлення її правової охорони – називається:

а) ліцензіар;

б) патентовласник;

в) патентознавець;

г) патентний повірений.

 

15. Угода між монополіями з метою усунення конкуренції між ними, згідно з якою всі патенти, що є власністю учасників угоди передаються організації, яка в подальшому надає учасникам угодиліцензії на використання відповідних об'єктів промислової власності» – називається:

а) патентна угода;

б) патентна корпорація;

в) патентний пул;

г) об’єднання патентовласників.

 

16. Фізична чи юридична особа, якій належить патент на об’єкт інтелектуальної власності називається:

а) патентний повірений;

б) патентознавець;

в) патентовласник;

г) раціоналізатор.

 

17. Угода, відповідно до якої юридична або фізична особа, що отримує ліцензію, зобов'язується здійснювати виробничу і (або) комерційну діяльність згідно з домовленістю, досягнутою продавцем ліцензії; одна з форм співпраці малого і великого бізнесу, за якої потужні корпорації укладають угоди з невеликими фірмами, передаючи останнім право діяти від імені цих корпорацій – називається:

а) франшиза;

б) франчазер;

в) франчайза;

г) франгайзинг.

 

18. Юридична або фізична особа, яка зобов'язується передати права на використання об'єктів інтелектуальної власності за певну винагороду на умовах, передбачених ліцензійним договором – називається:

а) ліцензіар;

б) ліцензіант;

в) ліцензер;

г) ліцензіат.

 

19. Юридична чи фізична особа, яка купує права на використання об'єктів інтелектуальної власності у межах, передбачених ліцензійним договором; 2) юридична особа чи індивідуальний підприємець, який має ліцензію на здійснення певного виду діяльності – називається:

а) ліцензіар;

б) ліцензент;

в) ліцензіант;

г) ліцензіат.

 

20. Угода між продавцем виключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності та їх покупцем (ліцензіатом) щодо використання цього об'єкта на умовах, передбачених у договорі – називається:

а) патентна угода;

б) вичурна угода;

в) угода передачі інтелектуальної власності;

г) ліцензійна угода.

 

21. Дозвіл, що надається державними органа­ми суб'єктам господарювання на здійснення певного виду діяльності при обов'язковому дотриманні передбачених відповідних органом вимог та умов; у вузькому розумінні — дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору – називається:

а) гудвіл;

б) патент;

в) ліцензія;

г) роялті.

 

22. Суб’єкти права учасників правовідносин, що забезпечують певні нематеріальні інтереси творців (право на авторство, на ім’я, на оприлюднення, на відзив, на захист репутації автора тощо) – називається:

а) суміжні права;

б) авторські права;

в) патентнові права;

г) літературні права.

 

23. Загальновизнані критерії, які є необхідною умовою надання правової охорони винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам та іншим об єктам промислової власності, у т. ч. новизна, винахідницький рівень, промислова придатність та відповідність суспільним інтересам і принципам моралі – називається:

а) критерії патентоздатності об’єктів інтелектуальної власності;

б) критерії патентоздатності об’єктів промислової власності;

в) критерії обороноздатності об’єктів промислової власності;

г) критерії правоздатності об’єктів промислової власності.

 

24. Обирання та впорядкування матеріалів або даних, що вже існували раніше, їх оригінальне розміщення, в результаті якого створюється авторський твір – називається:

а) контрафакт;

б) плагіат;

в) копірайт;

г) компіляція.

 

25. Продукція, яка виготовлена і розповсюджена з порушенням авторського ч суміжного права - називається:

а) піратська продукція;

б) контрафактна продукція;

в) підробна продукція;

г) компілятивна продукція.

 

26. Порушення прав інтелектуальної власності на основі самовільного та протизаконного виготовлення та поширення екземплярів твору без згоди право власника – називається:

а) контрафакт;

б) контрафакція;

в) копірайт;

г) підробка.

 

27. Знак охорони авторського права, який розміщується на кожному екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви «С» в колі ©, імені автора та року першого опублікування твору – називається:

а) гарантія;

б) контрофакт;

в) копірайт;

г) патент.

 

28. Знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів, які виконують інформаційну, розрізняльну, гарантійну, рекламну та захисну функції – називається:

а) засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів, послуг;

б) товарні знаки;

в) бренди;

г) сайти.

 

29. Об'єкт промислової власності, що підлягає спеціальній реєстрації, позначення для вирізнення товарів і послуг одних юридичних чи фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних чи фізичних осіб – називається:

а) знаки для товарів і послуг;

б) знаки індивідуалізації учасників;

в) товарні знаки;

г) бренди.

 

30. Сукупність заходів, спрямованих на визначення та відновлення прав інтелектуальної власності у випадку їх порушення – називається:

а) захист прав інноваційної власності;

б) захист авторських прав;

в) захист прав інтелектуальної власності;

г) захист прав інформаційної власності.

 

31. Нематеріальний актив, який враховується при продажу (купівлі) компанії в цілому; перевищення ринкової оцінки сукупних активів компанії над сумою окремо взятих ринкових цін цих активів – називається:

а) нематеріальний дохід;

б) інтелектуальний дохід;

в) роялті;

г) гудвіл.

 

32. Підхід, що ґрунтується на визначенні величини витрат, необхідних для повного відновлення або заміщення об'єкта оцінювання з урахуванням його зносу. Ґрунтується на таких методах: метод визначення початкових витрат, метод вартості заміщення, метод відновної вартості, метод планових витрат, метод коефіцієнтів – називається:

а) витратний підхід до оцінки вартості об’єкта інтелектуальної власності;

б) прибутковий підхід до оцінки вартості об’єкта інтелектуальної власності;

в) експертний підхід до оцінки вартості об’єкта інтелектуальної власності;

г) екстраполяційний підхід до оцінки вартості об’єкта інтелектуальної власності.

 

33. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні мінімальної ціни об'єктів, що мають аналогічну споживчу вартість – називається:

а) метод відновної вартості;

б) метод вартості заміщення;

в) метод коефіцієнтів;

г) метод планових витрат.

 

34. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на врахуванні фактично здійснених витрат згідно з бухгалтерською звітністю підприємства за певний період – називається:

а) метод визначення початкових витрат;

б) метод планових витрат;

в) метод вартості заміщення;

г) метод минулих витрат.

 

35. Теорія, прихильники якої стверджують, що розвиток інтелектуальної власності принципово змінює сутність традиційних правомочностей володіння, користування і розпорядження, на зміну яким приходить сукупність виключних прав, що мають територіально обмежений, тимчасовий характер і допускають одночасну експлуатацію об'єкта власності необмеженим колом осіб – називається:

а) теорія виключних прав;

б) теорія прав користування;

в) теорія прав розпорядження;

г) теорія прав власності.

 

36. Творці похідних творів (перекладів, обробок, рефератів, резюме, оглядів, аранжувань) та збірок (енциклопедій, антологій, компіляцій даних (баз даних)), якщо здійснені ними переробка та відбір є результатом творчої розумової праці – називається:

а) суміжні суб’єкти права;

б) похідні суб’єкти авторського права;

в) суб’єкти авторського права;

г) суб’єкти інтелектуального права.

 

37. Ліцензійна угода щодо передачі виключних прав на використання об'єкта інтелектуальної власності в межах, передбачених договором, зі збереженням за ліцензіаром права на використання цього об'єкта у частині прав, які не передаються ліцензіату – називається:

а) особлива ліцензійна угода;

б) ексклюзивна ліцензійна угода;

в) угода ліцензіата;

г) ексклюзивна ліцензія.

Модуль 3. Розвиток інтелектуальної власності в умовах глобалізації

 

Тема 6. Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності

1. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) — міжурядова організація, спеціалізована установа ООН, створена в результаті підписання Стокгольмської конвенції щодо регулювання міжнародної системи охорони і захисту прав інтелектуальної власності та здійснення адміністративних функцій щодо багатосторонніх угод з приводу її правових та економічних аспектів – називається:

а) 12 серпня 1958 р.;

б) 14 липня 1967 р.;

в) 18 вересня 1976 р.;

г) 20 жовтня 1982 р.

 

2. Міжнародна угода, підписана в 1973 р. у Мюнхені, яка започаткувала діяльність Європейського патентного відомства, уповноваженого видавати єдиний патент, дійсний для всіх країн-учасниць – називається:

а) Європейська конвенція про видачу Європейського патенту;

б) Міжнародна конвенція про видачу Міжнародного патенту;

в) Європейська угода про видачу патенту ЄС.

 

3. Договір, підписаний представниками 50 країн у Вашингтоні в 1970 р. щодо створення Міжнародного союзу патентної кооперації та встановлення єдиного порядку складання та подання заявок на отримання міжнародного охоронного документа, який діє у всіх країнах-учасницях угоди – називається:

а) Договір про патентну співпрацю;

б) Договір про патентну кооперацію;

в) Договір про міжнародну кооперацію в