Всі діти мають право на медичну допомогу

Ведуча 1: Діти мають право на медичну допомогу за найвищими стандартами, які реально може забезпечити держава. Жодна дитина не може бути позбавлена доступу до ефективної охорони здоров'я. Але все одно кожен рік від хвороб помирає 5 млн дітей.

(Інсценізація «Айболить»)

Айболить: Ось я лікар Айболить,

Вилікую всіх я вмить.

Он лисичка прибігала,

Її бджілка покусала,

Потім ще прийшов Барбосик

Курка клюнула у носик

Та я чую хтось біжить

І від болю теж кричить.

Зайчиха: Айболить, Айболить

На цім світі вже не жить,

Бо рідненьке зайченятко,

Моє милеє малятко

Переїхав, глянь, трамвай!

Айболить: Не кричи, а зачекай!

Зайчиха: Якже буду не кричати

Зайченятку ж не гуляти

І не бігать по доріжці,

Бо тепер же він кульгає

І веселощів не знає.

Айболить: Та кажу тобі "Чекай!"

Переїхав, чув, трамвай.

Я пришию нові ніжки,

Запиляться ще доріжки.

Зайчик: Айболить, ай, болить

Що із ніжкою робить?

Намагаюсь я ходити

Починають же боліти!

Айболить: Все милий зайчику.

Бігай стрибайчику!

Зайчик: В життя знову я вірю

Дякую, лікарю, щиро!

Ведуча 2: Як прекрасно лікувати

І здоров’я дарувати.

Ще скажу це на сьогодні

Мають право діти кожні

Ведуча 1: Поширюється торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересадки органів.

В Україні — три чверті дітей — діти з хронічними хворобами. З'явився новий тип дітей — "діти вулиці" (особливо у великих містах) - це діти, що залишили рідні домівки і живуть та харчуються, як заманеться. Основна маса з них має освіту 3 - 4 класи. Більшість з них — малолітні злочинці, наркомани, торгівці наркотиками.

Всі діти мають право на любов і піклування

Ведуча 2: Дитина має право на піклування батьків, родичів, громади та держави. Інтереси дітей є першочерговими.

Я прокидаюся рано

Й зразу, хоч ще не встаю

Тільки спросоння погляну

Бачу матусю свою.

Мати – досвітняя пташка,

З досвіту віч не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати - то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене

Ведуча 1: Але не у всіх дітей є батьки. Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім'ї, надаючи відповідну альтернативу сімейному піклуванню. У різні епохи не однаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Аж у VII -VIII столітті починають звертати на них увагу - шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику.

Ведуча 2: А хіба раніше діти не мали іграшок?

Ведуча 1: Так не мали. Дитина носила довгу сорочку, а коли виростала - одяг мала такий як у дорослих.

Ведуча 2: У середньовічній Німеччині слово "дитина" - було синонімом слову

"дурень". Знаємо, що дітям було не легко, не було законів, які оберігали б їхнє життя. Аж у 1959 році було прийнято Декларацію прав дитини. У 1989 році всі прогресивні країни світу в тому числі й наша Україна, підписала Конвенцію прав дитини.

Право дитини на життя

Ведуча 1: Право на життя має кожна особа. Життя кожної дитини є найціннішим не тільки для батьків. Кожна країна має забезпечувати гідне життя та здоровий розвиток дітей — своїх маленьких громадян. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

(Інсценізація «Колобок»)

Ведуча 2: Жив собі на світі Колобок. Якось зібрався він на дискотеку сходити. А дорога пролягала через темний ліс....Ось іде він іде (вихід супрово­джується музичним твором з к\ф "Бригада" або "Бумер"), коли це вискакує з кущів Вовк-розбійник, і говорить:

Вовк: Ти куди?

Колобок: Куди-куди? На дискотеку!

Вовк: А батьки тебе відпустили?

Колобок: Так. (уже злякано говорить Колобок).

Вовк: І ще ж, мабуть, і грошей дали? Ану вивертай свої кишені!

Ведучий: Колобок намагається втекти в інший бік, а там - Лисичка назустріч.

Лисичка: Куди це, ти, зібрався, мій солоденький?

Ведучий: Колобок метається з боку в бік, не знаючи, куди бігти.

(Лисиця і Вовк штовхають його один на одного)

Лисичка: Ось ти і попався. Ми тебе тепер з'їмо!

Вовк: Може ще й пісеньку заспіваєш нам на прощання

Колобок: А ось і не з'їсте!

Вовк: Чому ж це? Що ти таке говориш? (дивуються сміливості своєї здобичі розбійники. Колобок витягає Конституцію і вказує на пункт в статті)

Колобок: Право на життя має кожна особа. Ніхто не може зазіхати на життя іншого – це карається законом. Ось так. Тому ви не маєте права мене їсти, - (Всі беруться за руки і співають пісеньку)

Я Колобок печений,

У школі учений

Я права знаю,

Себе та інших захищаю!

Ведуча 1: Яка це радість – жити!

Творити чудеса!

Сміятись і радіти,

с-

Як вранішня роса

Ведуча 2: Право на життя має кожна дитина. Це дорогоцінне багатство, яке держава повинна оберігати.

Право на ім'я

Ведуча 1: Право на ім’ ямає кожна дитина. Ім'я дитині дають батьки. Воно записано в документі - свідоцтві про народження. Ви маєте право носити це ім'я все життя. Або з певних причин, змінити його і ніхто не може позбавити вас цього права.

(Інсценізація «Незнайко»)

Незнайко: Слухай Цвєтік, навчи мене складати вірші. Я також хочу бути поетом.

Цвєтік: А в тебе є здібності?

Незнайко: Звичайно є. Я дуже здібний.

Цвєтік: Це потрібно перевірити. Ти знаєш що таке рима?

Незнайко: Рима? Ні не знаю.

Цвєтік: Рима - це коли два слова закінчуються однаково. Наприклад, коржик - моржик. Зрозумів?

Незнайко: Зрозумів.

Цвєтік: Скажи риму на слово "палка".

Незнайко: Качка.

Цвєтік: Яка ж це рима? Палка - качка, ніякої рими в цих словах немає.

Незнайко: Чому немає? Вони закінчуються однаково.

Цвєтік: Цього мало. Потрібно щоб слова були схожі, так щоб виходило складно. Ось послухай: палка - галка, пічка - свічка, книжка - шишка.

Незнайко: Зрозумів, зрозумів. Оце здорово!

Ведуча 1: Незнайко прийшов додому і відразу почав складати вірші. Цілий день він ходив по кімнаті. Дивився то на підлогу, то на стелю, держався руками за підборіддя і щось бурмотів про себе. Нарешті вірші були готові і він сказав:

Незнайко: Послухайте, друзі, які я вірші склав.

Знайка, Цвєтік: Так, так, так, цікаво про що ці вірші?

Незнайко: Це я про вас склав. Ось спочатку вірші про Знайку:

"Зранку Знайка звався Знайка,

А тепер він зветься Гайка."

Знайка: Що? Чому це я Гайка?

Незнайко: Ну, це тільки в віршах так кажуть для рими.

Знайка: Так ти із-за рими будеш на мене всяку неправду складати?

Незнайко: Звичайно. Навіщо ж мені складати правду. Правду і складати немає чого, вона і так є.

Знайка: Ану читай, що ти там про інших склав?
Незнайко: Послухайте про Торопишку!

"Торопишка торопився

На Швидка перетворився"

Торопишка: Друзі! Що він про мене складає? Ні на якого Швидка я не перетворився!

Незнайко: Та ти не кричи. Це я просто для рими сказав, що перетворився. Ось послухайте вірші про Авоську:

З рук Авоськи все тікаєКожен Сітка називає.

Авоська: Брехун! Ніхто не називає!

Незнайко: Ти нічого не розумієш в поезії. Це тільки для рими так говориться, що називає, а насправді ні. Ось я ще про Пілюлькіна склав.

Ведуча 1: Незнайко! Хіба можна ображати людську гідність. Кожна дитина має право на ім'я.

Незнайко: Ой, а я і не знав. Вибачте мені.

Ведуча 2: Кожне дитя має право на ім'я:

І дівчатко, і хлоп'я

Мають право на ім'я.

Я - Надійка, ти - Василь,

А оцей малюк - Максим.

Мають Дмитрик і Оленка

Ще й по-батькові ім'я

"Я - Дмитро Ілліч Орленко!" –

Каже впевнено хлоп'я.

Ведуча 1: Право на недоторканість особистих речей

Зайчик: Раз, два, три, чотири, п'ять –

Вийшов зайчик погулять!

В мене є смачна цукерка,

Є скакалка, є люстерко!

Лисиця: Йди сюди, малюк вухатий!

Мусиш все мені віддати!

Дай скакалку! Дай цукерку!

Та й нащо тобі люстерко!

Це мені воно згодиться,

Я ж - красунечка Лисиця!

(Лисиця забирає речі, красується. Зайчик плаче. Входить Ведмідь.)

Ведмідь: Декларації, Лисиця,

Ти, звичайно, не читала.

Є такий закон у світі.

Це серйозна дуже справа:

Ображать не маєш права

Слабших себе і малих!

То ж віддай все Зайченяті,

Бо такий закон для всіх!

Ведуча 2: А хто в цій ситуації порушив права?

Ведуча 1: У кожної дитини є власні речі, які належать тільки їй. Ніхто не може зазіхати на речі іншого.