ТОП 10:

ХАРАКТЕРИСТИКА ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ



ДИСПУТ

Диспут (від лат. dispute — розмірковувати, дискутувати) передбачає зіткнення різних, інколи прямо протилежних поглядів. Це обговорення будь-якого питання, проблеми з метою правильного розв'язання їх.

Диспут - це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.

У системі виховання школярів під «суперечкою» розуміють будь-яке зіткнення думок, розбіжність у поглядах на певне коло питань, проблем, словесну боротьбу, при якій кожен з опонентів відстоює свою правоту. Є й інші слова для означення цього явища: дискусія, дебати.

Під час диспуту здійснюється проблемний підхід до організації різних форм навчально-пізнавальної діяльності школярів — форм, пов'язаних з пошуком методів розв'язання проблем із життя школи, класу, зокрема тих, що стосуються ідеалу сучасника, моральних норм особистості відповідно до вимог сьогодення.

На характер суперечки впливає ряд факторів: тема диспуту, його мета, соціально-моральна значимість предмета суперечки, кількість учасників, а також - форми і методи проведення.

Предметом суперечки в учнівському диспуті найчастіше виступають загальнолюдські і національні моральні цінності, які по-справжньому цікавлять школярів.

Методичні особливості диспуту

1. Види. На специфіку диспуту впливає кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблемних питань. Тут можна виділити три основні групи: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи); суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами). У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (у суперечці беруть участь всі учасники) і груповою (сперечається група учнів у присутності всіх учасників) .

Доцільно розрізняти організовані і неорганізовані суперечки /диспути/, стихійні. Класний керівник передусім має турбуватися про залучення учнів до організованого диспуту. Усі старшокласники повинні пройти через цю школу соціального становлення. Лише після такої школи молода людина оволодіє належним досвідом, аби брати участь у стихійних диспутах і мати надію на успіх.

Залежно від рівня підготовки аудиторії використовують такі варіанти диспутів, як диспут-лекція, власне диспут, диспут-конференція, дис-пут-дискусія.

Теми диспутів випливають з теми уроків, обговорення прочитаних книжок, переглянутих фільмів і спектаклів. Відверті бесіди зі школярами дають можливість відчути, що саме їх непокоїть, обурює, в чому вони сумніваються.

2. Вимоги. Диспут можна проводити тільки за умови, що діти мають досвід розмови про життя а також навички спілкування, полеміки, які виключають зневагу до особистості того, хто виступає (навіть якщо з його думкою не погоджуються), нещирість, відмовчування.

Диспути потребують ретельної, глибоко продуманої підготовки і живої, захоплюючої форми проведення. Педагог має володіти методикою підготовки і проведення диспуту згідно з віковими особливостями школярів, їхнім освітньо - виховним рівнем та інтересами.

3. Алгоритм підготовки і проведення

І. Підготовчий етап:

· визначення теми, мети диспуту (тема обов'язково має бути конкретною, чіткою, визначатися відповідно до інтересу учасників дискусії);

· створення організаційної групи (бажано, щоб до неї входили і дорослі, й школярі — це сприяє передачі досвіду старших молодшим);

· розподіл обов'язків, обрання ведучого диспуту, анкетування.

В інформаційному центрі має бути відображений весь процес підготовки до проведення диспуту, дляцього вивішуються різні допоміжні матеріали: оголошення, вікторина, пам'ятка учасникові дискусії, банк літератури. Під час складання оголошення можна використати вислови на зразок:

Поміркуй... Обговори з другом!

Готуйся до диспуту.

Ідеали юних... Які вони? Згадай вислови видатних людей про ідеали юних...

Готуйся до виступу з будь-якого питання.

Який смисл ти вкладаєш у поняття «ідеал», «мрія»?

Прочитай уважно: (література).

Мова — показник культури людини...

Як ви опановуєте культуру мови? Чи погоджуєтеся ви з твердженням Цицерона «Поетами народжуються, ораторами стають...».

Незабаром диспут «Секрети красномовства... У чому вони полягають?».

Не менш важливим є питання щодо правильного підбору приміщення. Воно, в свою чергу, тісно пов'язане з питанням щодо кількості учасників диспуту. Святковому настрою, створенню атмосфери щирості, доброзичливості значно сприяє вміле оформлення приміщення для проведення диспуту. Гасла й «блискавки», гумористичні листки, фотовиставки, стенди з прислів'ями та приказками, розміщені в ньому, створять атмосферу зацікавленості, що сприятиме відвертій розмові. Пропонована тематика гасел: «Тут немає спостерігачів», «Кожний присутній, — активний учасник розмови», «Перешіптування на місці, недоречні жарти заборонено. Гостре, влучне слово приймається», «Говори, що думаєш, думай, що говориш», «Май мужність вислухати правду, не ображаючись».

ІІ. Основний етап.

Диспут можна розпочинати як із проблемного запитання до аудиторії чи показу інсценівки окремого епізоду з твору, що створить проблемну ситуацію, так і з пісень чи віршів, що відповідають проблемі, яка обговорюється. Однак найкращий початок — короткий вступ ведучого, в якому він наголошує, що диспут — це обмін думками, мета його полягає в пошуку правильних відповідей на питання, що цікавлять присутніх. Ведучий розповідає про порядок проведення диспуту, обґрунтовує мотиви вибору теми, конкретизує предмет обговорення, актуальність, цитує різні думки з приводу того чи іншого питання, уточнює окремі поняття.

Під час диспуту слід створювати таку атмосферу, щоб його учасники могли висловлювати свої думки вільно, відверто і були впевнені, що ніхто не засудить властиву їм логіку мислення. Це, звичайно, залежить від ведучого диспуту, від його вміння скоординувати процес дискусійного спілкування, гостро порушити перед аудиторією питання, розговорити, «запалити», змусити думати. Ведучий повинен уміти говорити з учасниками диспуту просто, невимушено — це великою мірою зближує його з присутніми. Він має бути взірцем доброзичливості.

Педагог — організатор диспуту — повинен чітко засвоїти мету диспуту і не потребувати остаточних висновків; дати школярам можливість аналізувати поняття й аргументи, обстоювати свої погляди, переконувати в них інших людей. Диспут допомагає розвивати розумові здібності школярів.

Складовою диспуту є формулювання резюме проблеми, що обговорюється. Воно не є остаточним підсумком дискусії. Це можуть бути погляди видатних людей на обговорювану проблему, ґрунтовні теоретичні положення, типові приклади.

ІІІ. Завершальний етап диспуту — підбиття підсумків. Це короткий аналіз ходу дискусії, позитивних і негативних її сторін, нових підходів до розв'язання дискусійних проблем, заохочувальне оцінювання учасників диспуту.

Методичні рекомендації організатору диспута

Успіх і ефективність диспуту залежать, до певної мірі, від кількості учасників. Оптимальною є група в 15-20 осіб. До того ж вони мають бути членами одного колективу, добре знати один одного, зважати на особливості темпераменту та характеру.

Диспут вимагає значного інтелектуального й емоційного напруження. З цього погляду важливо створювати позитивний емоційний фон у колективі, члени якого вступили у суперечку. Вступаючи у суперечку, старшокласники мають змогу виявити свою ерудицію в різних галузях знань, надбання соціального досвіду, рівень володіння моральними цінностями, переконання. Тому диспут - це не лише з'ясування істини, а передусім своєрідний шлях і засіб для «гімнастики розуму і почуттів». Учасники диспуту мають змогу утвердити себе в колективі, ступити ще на одну сходинку соціальної зрілості. Надзвичайно важливо, щоб у підготовці і проведенні диспуту брали участь всі учні. Тут не може бути поділу вихованців на «акторів» і «глядачів». Головне завдання класного керівника - перш за все створити оптимальні умови для активної соціальної й інтелектуальної діяльності кожного юнака і дівчини.

При виборі теми варто потурбуватися, щоб предмет зацікавленої розмови був досить серйозним, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину.

Визначивши тему майбутнього диспуту, класний керівник спільно з учнями має сформувати обмежене коло питань, які стануть предметом дискусії. Питань повинно бути небагато /5-6/. Між ними має чітко проглядатися належний логічний зв'язок. Формулювання питань також повинно спонукати учасників до неоднозначності висловлювання думок.

Наступний етап у підготовці - добір літератури. Адже учасники диспуту повинні виявити знання і переконання. Стихійного соціального досвіду для цього не досить. Диспут проходить ефективно, коли учні збагатилися певними науковими положеннями щодо проблем, які виносяться на обговорення, дібрали яскраві факти, щоб аргументувати свої судження. Непоганим матеріалом для диспуту можуть бути результати анкетування учнів на задану тематику, письмові твори і навіть результати тестування. Класний керівник рекомендує літературу до диспуту.

Тема диспуту, питання, що пропонуються для обговорення, список рекомендованої літератури оприлюднюються на великому плакаті - запрошенні за 2-3 тижні до диспуту. Учитель-вихователь впродовж цього часу із своїми помічниками організовує учнів на опрацювання рекомендованої літератури, постійно підтримує інтерес до проблем диспуту.

Успіх диспуту залежить від ряду факторів. По-перше, треба завчасно створити в учнівському колективі психологічне передчуття чогось цікавого, приваблюючого і підтримувати цей стан до початку диспуту. А сам диспут повинен проходити так, аби ці передчуття справдилися.

По-друге, слід подбати про створення обстановки особливості і урочистості цього дійства: гарно прибрана кімната, святковий одяг учнів, квіти, пристосування для використання музики, слайдів тощо.

По-третє, перед диспутом учні повинні відпочити від занять.

Не варто обмежувати диспут часовими рамками /45 хвилин/. Тривалість диспуту залежить від теми, активності учасників, ситуації позитивного емоційного стану.

По-четверте, хід диспуту, його результативність багато в чому залежать від ведучого. На перших етапах доречно, аби ведучою особою на диспуті був класний керівник. Адже це - початок школи соціального зростання і утвердження учнів у колективі. Класний керівник повинен показати методику проведення диспуту, безпосереднього керівництва ходом суперечки. Але ні в якому разі педагог не може виявляти зверхності, менторства. Він виконує роль рівноправного учасника диспуту. З часом функція ведучого передається одному із членів колективу.

По-п'яте, поведінка учасників диспуту, їх внутрішнє розкріпачення залежить і від панування демократичного стилю спілкування. Тому навіть розміщення учнів за столами має слугувати утвердженню цього принципу /столи поставлені колом, ведучий сидить у цьому ж колі/.

Важливо, щоб учні добре знали правила диспуту і дотримувалися їх. Ці правила варто написати на плакаті, завчасно пояснити вихованцям їх вимоги і кожного разу розміщувати на видному місці в аудиторії, де проходить диспут. Пропонуємо варіант пам’ятки .

Пам'ятай і дотримуйся правил диспуту:

1. Перш ніж сперечатися, подумай, що є темою диспуту.

2. Сперечайся чесно і щиро. Не спотворюй і не перекручуй думок і слів свого товариша.

3. Починаючи суперечку, зрозуміло і повно вислови свої судження і положення, які маєш захищати або доводити їх правильність.

4. Пам'ятай, що переконливим доказом, кращим засобом заперечення є точні і аргументовані факти.

5. Доказуючи і заперечуючи, говори зрозуміло, просто, чітко, точно.

6. Не готуй попередніх записів текстів свого виступу.

7. З великою повагою стався до думок своїх співрозмовників.

8. Якщо довели помилковість твоїх суджень, думок, май мужність визнати правоту «противника».

9. Не перебивай виступу «противника» на півслові. Дочекайся, коли він висловить свою думку і тоді включайся в суперечку.

10. Хай тебе завжди супроводжує почуття толерантності у взаєминах з учасниками диспуту.

11. Закінчуючи виступ, підбий підсумки, сформулюй висновки.

12. У ході суперечки концентруй увагу не на особистості свого «противника», а на сутності його думок.

13. Чітко дотримуйся встановленого регламенту.

14. Висловлюючи власні думки, не ховайся за щитом визнаних авторитетів. Цитати з їхніх наукових праць не є показником власного розуму.

15. Говори не від абстрактного колективу, а лише від себе.

16. Головна зброя на диспуті - аргументи, факти, докази, логічна послідовність. Міміка, жести, вигуки не замінять головного.

17. Якщо не маєш власної думки або приховуєш її, краще не бери у честі в суперечці.

 

Ознайомлення учнів з правилами дискутування сприяє підвищенню культури суперечки, оволодінню навичками дипломатичності в процесі розв'язання гострих злободенних питань.

Керівник диспуту бере на себе велику відповідальність за його успіх. Він має уважно слухати тих, хто виступає, фіксувати думки учасників, скеровувати їх у потрібне русло, добиватися, щоб виступи опонентів не виходили за рамки диспуту чи конкретного питання, відчувати настрій кожного учасника, стимулювати інтелектуальну активність вихованців, вчасно і логічно доцільно генерувати важливі ідеї, думки, слідкувати за логічною послідовністю диспуту.

Починати диспут доречно із вступного слова ведучого, в якому він ще раз називає тему, основні аспекти проблеми. Щоб включити вихованців у зацікавлену розмову, варто повідомити їм цікавий факт, певну життєву ситуацію, яка вимагає належної дії думки.

Ведучий не може задовольнитися виступами лише «активних» учасників. Є вихованці, які в силу особливостей прояву свого темпераменту /флегматик, меланхолік/ соромляться виступати, борються із ваганнями, їм буває важко подолати гальмівні процеси. Тому треба час від часу запрошувати таких учнів до висловлювання думок стосовно того чи іншого питання, проблеми, підбадьорювати їх у цих судженнях.

Керівника диспуту має вирізняти тактовність, делікатність, толерантність. Не варто обривати висловлювання учасників на півслові чи дорікати їм за судження, навіть якщо вони помилкові. Головне - цінувати самостійність і активність думки, бажання оприлюднити і відстоювати її.

Ведучий в кінці диспуту має зробити загальні підсумки, подякувати всім за вияв активності, самостійності у судженнях, особливо виділити найцінніші положення і проблеми, щодо яких вдалося дійти спільності в думках і судженнях, закликати учнів до подальших роздумів навколо порушених питань. Буває, що час диспуту затягнувся, учні виявляють значну активність, не всі питання розглянули. При згоді учасників можна запропонувати продовжити розмову в інший день.

У ході диспуту можна вдаватися до так званих емоційних пауз і послухати пісню, вірш. Але ці паузи не повинні переводити думки учасників у інший рівень, відволікати від головної проблеми.

 

Контрольні запитання і завдання

1. Щоявляє собою диспут?

2. Назвіть структуру диспуту.

3. Розробіть алгоритм підготовки диспуту.

4. Розробіть алгоритм проведення диспуту.

5. Визначте критерії успішного проведення диспуту.

6. Складіть поради педагогу по підготовці диспуту.

7. Розробіть тематику диспутів для учнів 5 класу.

8. Розробіть тематику для учнів 6 класу.

9. Розробіть тематику для учнів 7 класу.

10. Розробіть тематику для учнів 8 класу.

11. Чи доцільно організовувати диспут в початковій школі. Думку обґрунтуйте.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.236.38.146 (0.01 с.)