Загальне та адміністративне розташування міста

 

Нікополь – найстаріше місто у Дніпропетровській області, яке відзначило свій ювілей в 2009 році - 370-у річницю заснування, і має статус історичного. Історія Нікополя нерозривно пов'язана з історією запорізького козацтва. Це єдине місто в Україні, яке веде свій початок від запорізької Січі - Микитинської Січі.

Нікополь - місто обласного підпорядкування і районний центр, розташований на правому березі Каховського водосховища на 121 км. на південний захід від обласного центру міста Дніпропетровськ. Регіон розташований у степовій зоні, у межах північно-середньостепової ландшафтної підзони. Заплавна тераса Дніпра затоплена водами Каховського водоймища.

Територія міста складає 5,0 тис. га.

 

Нікополь

 

Місто має вигідне економіко-географічне положення та знаходиться в центрі України. Нікополь забезпечений усіма видами транспортної інфраструктури – залізничним, автомобільним і водним, і є одним із найбільших індустріальних центрів Придніпров'я України.

 

 

Москва

 

Оттава

 

Астана

Вашингтон

 

Нікополь

 

Кишинів

 

Бухарест

 

 

Токіо

 

Пекін

Тсване Багдад

 

Історія міста Нікополя

У кінці V ст. до н.е. - ІІ ст. до н.е. на лівому березі Дніпра знаходився адміністративний і торгово-ремісничий центр першої на території України держави - Скіфії, відомий в науковій літературі як Кам’янське городище (тепер знаходиться на території міста Кам’янка-Дніпровська Запорізької області у 8-ми кілометрах на південь напроти Нікополя). У другій половині І тисячоліття н.е. по правому березі Дніпра через наш край проходив знаменитий шлях «з варягів у греки», який поєднував країни Північної Європи, Київську Русь з Візантійською імперією. На місці сучасного Нікополя був перетин грецького шляху з Солоним, який йшов з Криму на Київ.

З середини ІХ ст. до середини ХІ ст. територія краю входила до володінь печенігів, з середини ХІ століття до 1240 року - половців, з 1240 до 1395 року - монголо-татар.

Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться сучасне місто Нікополь - Микитин Ріг та Лиса Гора відбулося у 1594 р.

У1639 р. на Микитиному Розі була збудована запорізькими козаками Запорізька Січ, яка була захоплена польськими військами; у січні 1648 р. повстанський загін козаків на чолі з Богданом Хмельницьким звільнив Микитинську Січ і перетворив її у центр підготовки Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої; у квітні 1648 р. на козацькій раді у Січі Богдан Хмельницький був обраний гетьманом і отримав клейноди Війська Запорізького; у кінці XVII – на початку XVIII ст. на основі Микитинської Січі, що називалась тоді «Старою», утворилось поселення Микитин Перевіз - важливий прикордонний піст Війська Запорізького Низового; у 1780 році Микитин Перевіз перейменований на Нікополь. У другій половині ХІХ століття в Нікополі з’явились перші промислові підприємства, у 30-ті роки у місті збудовано найпотужніший в СРСР Південнотрубний завод, значно розширили виробництво інші 23 промислових підприємства. У 50-80 рр. Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства металургії (Південнотрубний завод та з 1966 року завод феросплавів), машинобудування, будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості та ін.; у 1980 р. Президія Верховної Ради СРСР нагородила місто Нікополь Орденом Трудового Червоного Прапора за високі досягнення у розвитку народного господарства та у зв’язку з 200-річчям заснування.

У 1921 році Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року - райцентром Криворізької округи. У 1928 році йому надано статус міста і утворено міську раду.

26 липня 2001 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою за № 878 затвердив список історичних населених місць України, в якому місцевість на якій знаходиться місто Нікополь вперше згадується в 1594 році (щоденник Еріха Лясоти).

У 2006-2008 рр.згідно грандової угоди між урядом США та Нікопольським державним краєзнавчим музеєм у парку Перемоги проведено розкопки та досліджено залишки цитаделі Микитинської Січі, Нікопольської Свято-Покровської церкви та дослідження берегового укріплення Микитинської Січі і залишків церкви преподобного Іоанна Дамаскіна.