Предмет та значення контролю маркетингу у банку.

Маркетинг, як форма діяльності суб'єкта підприємництва, має бути керованим, тобто на кожній стадії цього процесу встановлюється економічна доцільність виробництва послуг і реалізації їх споживачам. Завершальним етапом процесу управління маркетинговою діяльністю комерційного банку служить контроль. Система маркетингового контролю визначає необхідність і види коректування маркетингових планів в умовах мінливого ринкового середовища. Контроль маркетингу — постійна, систематична і неупереджена перевірка та оцінка положення і процесів у галузі маркетингу, зіставлення норм і реального стану справ. Завдання маркетингового контролю полягає у визначенні частки стратегічної і оперативної розбіжності між плановими і реальними показниками, розробці адекватних заходів по коригуванню стратегічних і оперативних планів маркетингу. Основна мета маркетингового контролю полягає в тому, щоб добитися такого становища, при якому процес управління системою маркетингу забезпечував би її функціонування відповідно до вибраної стратегії.

№ п/п	Предмет ревізії	Об'єкти ревізії.
1.	Ревізія організації маркетингу	Відповідність організаційної структури мети маркетингу. Координація маркетингової діяльності. Ідентифікація персоналу з завданнями маркетингу.
2.	Ревізія маркетингової стратегії	Місія організації. Стратегічні цілі маркетингу. Основні показники результативності
3.	Ревізія маркетингу-met	Взаємозв'язок послуг маркетингу. Відповідність стратегічним цілям. Обґрунтованість існуючого співвідношення: ціна, - якість
4.	Ревізія процесів управління маркетингом	Планування маркетингу. Оперативне керівництво стратегією. Аналіз процесу використання й обробки маркетингової інформації

89. Приклад оцінки місцезнаходження установи банку.

Досить простий приклад оцінки місцезнаходження банку (див. табл.).

Найбільшу суму для порівняння має об’єкт В, який, відповідно, розташований у вигіднішому місці.

Більш складною є оцінка місцезнаходження відділення банку з урахуванням ціни землі. У розвинених країнах для цього використовуються так звані таблиці ситуаційних класів, які визначають частку вартості землі у вартості споруд, яка є змінною вели чиною і значною мірою залежить від місцерозташування земельної ділянки. Знехтувати фактором вартості землі можна тільки частково і лише за умови порівняння місць в одному районі. В умовах України цей фактор також має значення, але він менш досліджений. Для Києва таблиці ситуаційних класів іноді публікують­ся у відповідних періодичних виданнях. Крім того, існують спеціальні методики, які дозволяють проводити експертну оцінку вартості землі населених пунктів.

Ознака	Оцінка
Норма	Вага ознаки	Місце
А	В	С
1. Відносна платоспроможність 1 жителя, грн.		30 %	75 17 %	90 21 %	130 30 %
2. Кількість споживачів у зоні впливу, осіб		25 %	4000 10 %	10000 25 %	3000 7,5 %
3. Потік перехожих за 1 годину, осіб		15 %	500 15 %	300 9 %	400 12 %
4. Площа, м2	мін. 500	5 %	500 1,5 %	600 1,5 %	2000 5 %
5. Наявність стоянок, місць	мін. 10	10 %	40 10 %	30 7,5 %	15 4 %
6. Громадський транспорт, хвилин пішки від найближчої зупинки		15 %	3 15 %	5 9 %	20 3 %
Сума для порівняння	—	100 %	68,5 %	73 %	61,5 %

 

90. Проблема визначення валових витрат на конкретний банківський продукт та способи їх подолання.

Попит визначає максимальну ціну банківських продуктів і послуг, мінімальна ціна визначається витратами банку. Проте однією з проблем цінової політики є те, що ціноутворення надмірно орієнтовано на витрати при використанні витратних методів ціноутворення на банківські продукти, що передбачають аналіз інформації про повні, прямі, посередницькі, стандартні та граничні витрати; враховують політику цільової ціни та цільової норми прибутку.

Особлива увага приділяється аналізу управлінських витрат з метою визначення рівня реалізації кадрової політики комерційного банку та її впливу на прибутковість діяльності банку. Перевищення граничного рівня максимізації процентних витрат за депозитами та борговими цінними паперами призводить до втрати клієнтів, дефіциту ресурсів та зниження темпів зростання. Також зменшення ряду непроцентних витрат, які є відносно постійними та прогнозованими, призводить до зниження якості банківських продуктів, формування багатьох ризиків, а в окремих випадках - до припинення діяльності банку. Це стосується господарських та експлуатаційних витрат (оренда та утримання приміщень, амортизація, електропостачання, теплопостачання, зв'язок), транспортних витрат, витрат на охорону, сигналізацію, операційних витрат, затратних матеріалів. Надмірне скорочення витрат на заробітну плату та експлуатаційні витрати, зміна яких визначається рівнем інфляції та станом економіки країни, негативно впливає на якість банківського обслуговування клієнтів.

У деяких випадках для виконання своїх зобов'язань проблемні банки можуть знизити окремі види своїх витрат (транспортні витрати, заробітна плата, витрати на відрядження), а деякі витрати взагалі звести до нуля (представницькі, рекламні, благодійність тощо). Термін такої економії не може бути тривалим, оскільки зростання соціального напруження в колективі банку і зниження його іміджу матиме негативний вплив на фінансових результатах діяльності та якості управління комерційним банком.

Тільки витрати банку за санкціями (сплата штрафів, пені) передбачають їх повну, гранично можливу мінімізацію, але не завжди. Якщо банк, порушуючи паритет партнерських відносин, виключає можливість застосування до нього санкцій, а клієнти при цьому несуть повну фінансову відповідальність, то така економія здатна різко знизити його фінансовий стан, призвести до втрати клієнтів, дефіциту ресурсної бази, кризи ліквідності та посилення ризиків.

Економія на податках, резервуванні, страхуванні передбачає лише оптимізацію їх рівня відповідно до встановлених нормативів та до адекватності ризикам.

Отже, банку потрібно зменшувати витрати, які мають значну частку в обсязі непроцентних витрат, але робити це необхідно без шкоди для власного іміджу. Недоцільно занадто скорочувати загально-адміністративні витрати та витрати на персонал, потрібно зосередити зусилля на зменшенні штрафів, пені, непередбачених витрат тощо.

91. Проблемні питання організації контролю маркетингу у банку.

Маркетинг, як форма діяльності суб'єкта підприємництва, має бути керованим, тобто на кожній стадії цього процесу встановлюється економічна доцільність виробництва послуг і реалізації їх споживачам. Контроль маркетингу — постійна, систематична і неупереджена перевірка та оцінка положення і процесів у галузі маркетингу, зіставлення норм і реального стану справ.

Серед об'єктів ревізії маркетингу одне з ключових місць займають показники результативності. Саме контроль відповідності досягнутих показників результативності маркетингу встановленим стандартам є індикатором відповідності поведінки організації вибраній стратегії. Контроль результативності маркетингу здійснюється як у стратегічному, так і в оперативному аспектах і це забезпечує пов'язання і порівнянність двох рівнів управління маркетингом. Серед показників результативності маркетингу, найбільший інтерес із точки зору стратегічного маркетингу мають показники продажу

Контроль маркетингової діяльності буде ефективним і сприяти оптимізації рентабельної діяльності підприємства у тому разі, коли він відповідатиме певним вимогам:

• орієнтованим на підвищення рентабельності підприємства. Кінцева мета контролю полягає в тому, щоб вирішити завдання поставлені перед організацією.

• методично забезпеченим для контролю маркетингу.

• своєчасність. Періодичність проведення контролю повинна бути обґрунтованою.

• мобільність. Контроль як і плани повинен бути мобільним, адаптуватися до змін господарських ситуацій.

• загальнодержавним. Бути простим і в той же час слід використовувати різноманітні прийоми і засоби контролю.

• економічним. Затрати коштів, витрачених на проведення контролю повинні бути мінімальними, а результати — максимальними.