Ничего лучше не нашла( извините

Асортиментна політика комерційного банку - це сукупність методів та інструментів щодо реалізації інноваційних змін в існуючому продуктовому портфелі банку з метою максимізації банківського прибутку.

Продуктова політика банку є результатом інтеграції сучасних методів контролінгу, маркетингу і менеджменту з метою:

- з'ясування реального фінансового стану банку, його ринкових позицій; - з'ясування перспектив розвитку банку; - визначення розміру прибутку, необхідного для розвитку банку; - розрахунку можливих прибутків і витрат на визначену звітну дату, прибутковості окремих фінансових інструментів; - визначення видів банківських продуктів і послуг, які повинні принести прибуток у майбутньому; - визначення міри готовності комерційного банку до кризових ситуацій.

Із точки зору клієнтської сегментації, заходи продуктової політики банку спрямовані на фізичних осіб, підприємства середнього та малого бізнесу, корпоративних клієнтів, інвестиційний бізнес.

Продуктова політика є основою ефективної системи збуту банківських продуктів і послуг. Крім того, інноваційні зміни продуктового портфеля є результатом детального аналізу запитів існуючих і потенційних клієнтів, тому формування продуктової політики пов'язане з визначенням кількісного та якісного складу клієнтської бази.

Критерій оптимізації асортиментного ряду розраховується за формулою:

 

де P(t) – сумарний прибуток за момент часу t;

R(t) – сумарна оцінка ризику, банківської діяльності по всіх операціях банку, які проводяться у момент t;

а, b – адаптивні коефіцієнти.

Оцінка асортименту проводиться за параметрами:

Cтарі продукти – • рівень збуту; • відносна частка ринку; • розмір витрат і рівень рентабельності.

Нові продукти – • перспективність; • унікальність; • ефективність; • рентабельність; • сумісність з існуючими продуктами; • дохідність у поєднанні з прийнятним рівнем ризику; • можливість автоматизації.

Вирішення проблеми балансу – • диверсифікація рівня та прибутковості; • поєднання старих і нових послуг.

3. Аудит маркетингу у банку.

Мета маркетингового аудиту - сформулювати питання, на які необхідно отримати відповіді, обговорити їх для виявлення проблем і вироблення шляхів вирішення. Предметом маркетингового аудиту є всі елементи маркетингу, в тому числі маркетингові цілі і стратегії, цільовий ринок, комплекс маркетингу і т.п.
Результати маркетингового аудиту, які надаються керівництву банку, потенційним інвесторам і партнерам, повинні продемонструвати такі відомості:
- Характеристика загальної господарської кон'юнктури досліджуваної території, в тому числі з точки зору республіканського і місцевого законодавства, політичної, соціально-економічної та екологічної ситуації;
- Наявність незадоволених потреб, яким у максимальному ступені відповідають порівняльні переваги послуг банку;
- Ступінь ефективності засобів просування банківських послуг;
- Порівняльні конкурентні переваги банку (кваліфікація менеджерів, технології, місце розташування, інноваційний потенціал)

Маркетинговий аудит є частиною аналітичної функції маркетингу і спрямований на визначення проблему взаємовідносинах банку з клієнтами та зовнішнім середовищем і вироблення рекомендацій щодо попередження т аліквідації виникаючих проблем.

4. Банквська конкуренція – характеристика і види.

Банківська конкуренція – це процес суперництва банків між собою та з іншими фінансово-кредитними інститутами, у ході якого вони прагнуть забезпечити собі провідні позиції на ринку банківських послуг

За галузевою ознакою прийнято виділяти внутрішньогалузеву конкуренцію (конкуренцію банків ІІ рівня між собою при реалізації банківських продук­тів, що задовольняють одну потребу, але мають різ­ні цінові і нецінові характеристики) та міжгалузеву конкуренцію (конкуренцію банків ІІ рівня з підпри­ємствами інших галузей за капітал і споживача при реалізації продуктів-субститутів)

внутріш­ньогалузева конкуренція існує у двох формах: пред­метній і видовій. Предметна конкуренція як супер­ництво між різними марками одного й того ж виду продукту можлива для тих банківських продуктів, що є стандартизованими і мають тільки цінову ди­ференціацію: відкриття і ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, розрахунково-касове обслугову­вання тощо. З метою отримання конкурентних пере­ваг банки розробляють продукти з індивідуальними характеристиками, що забезпечують задоволення потреб конкретного клієнта і є проявами видової конкуренції (суперництво між різновидами про­дукту для задоволення однакової потреби з різними параметрами). Необхідно зазначити, що з посилен­ням конкурентного тиску переважна більшість бан­ківських продуктів втрачають стандартизованість і набувають індивідуальних ознак. Ураховуючи зазна­чене вище, видова конкуренція переважає у внутріш­ньогалузевій банківській конкуренції.

Міжгалузева конкуренція також має дві форми:конкуренція шляхом переливу капіталу;функціональна конкуренція.

Конкуренція шляхом переливу капіталу виникає при зміні профілю діяльності або її диверсифікації (розширення, розгалуження).

Функціональна конкуренція - це конкуренція різних, але взаємозамінних товарів (товарів-субститутів). Такий тип конкуренції у банківському бізнесі не відіграє суттєвої ролі.

.За методами ведення конкурентної боротьби ви­діляють цінову та нецінову конкуренцію, активність застосування яких визначається впливом зовнішньо­го середовища і ситуацією на конкурентному ринку.

Цінова конкуренція здійснюється шляхом заміни (як правило, зниження) цін.

Нецінова конкуренція основана на покращенні якісних характеристик товару (надійність, довговічність, безпечність, корисний ефект, затрати споживання, зовнішній вигляд, сервісне обслуговування і інше) і проведенні ціленаправленої політики диференціацій продукту (включаючи рекламу і міри по стимулюванню збуту).

5. Банківська реклама і її особливості.

Банківську рекламу в узагальненому вигляді можна визначити як цілеспрямоване інформаційний вплив, в ході якого потенційні споживачі інформуються про набір наданих фінансових послуг, формується і підтримується репутація банку, створюються і підтримуються взаєморозуміння, розташування і співробітництво між банком і контрагентами.

Відмінною рисою банківської реклами від будь-якої іншої продуктової реклами є те, що банки завжди працюють з більш постійною клієнтурою. Багато послуг, що надаються банком своїм клієнтам, розраховані на тривалий час. Депозитні і поточні рахунки, індивідуальні сейфи, пластикові карти – послуги довгострокові, і віддачу вони дають через значний проміжок часу. Тому при рекламі банків значно більше ніж в інших видах реклам використовуються прийоми, покликані демонструвати особисте спілкування, персоніфікувати зв'язок клієнта і банку, створюючи загалом і в цілому взаємне відчуття довіри

Ще однією особливістю банківської реклами є її орієнтованість на два принципово різні типи клієнтів: приватну особу і організацію. Якщо рекламне звернення до приватної клієнтури звичайно не викликає у рекламодавців проблем, то спілкування з організацією часто виявляється важкоздійснюваною задачею

Специфіка банківської реклами визначається також ключовою роллю, яку грає така категорія, як довіра, в банківській діяльності. Успіх в цій сфері, можливо, як у жодній іншій залежить від стійкої репутації організації. Саме тому традиційно більшість банків позиціонує себе, перш за все, як стабільні

Рекламну діяльність комерційного банку забезпечують спеціальні відділи реклами у складі маркетингових підрозділів. На них покладається розробка і реалізація рекламної стратегії банку.

6. Банківський продукт та його особливості.

Банківський продукт - це гроші, що мають певний рух(кругообіг) і генерують процентні витрати для однієї сторони та процентні доходи для іншої сторони, та поділяються на два типи – депозитні продукти та кредитні продукти. Товарний х-р продукту проявляється у задоволені потреб клієнтів банку в заощаджуванні або споживанні. Банківський продукт передбачає проведення серії трансакцій банку.

Особливостями банківського продукту є наступні: 1)надання банківських послуг пов'язано з використанням грошей у різноманітних формах (готівка, безготівкові гроші та розрахунки); 2) нематеріальні банківські послуги отримують зримі риси за допомогою майнових договірних відношень; 3) більшість банківських послуг характеризується плинністю в часі: угода, як правило, не обмежується одномоментним актом, встановлюються більш-менш тривалі зв'язки клієнта з банком.

7.Банківський ринок та його специфічні ознаки.

Банківський ринок — сукупність існуючих і потенційних клієнтів банку.

Метою аналізу банківського ринку є визначення привабливих сфер бізнесу для конкретного банку, а також прогнозування тенденцій у попиті та пропозиції, передбачення дій конкурентів, моделювання поведінки цільових груп.

Сучасний банківський ринок визначається певними особливостями:

1) кб є об’єктом найбільш ретельного регулювання та нагляду порівняно з іншими учасниками фінансового ринку в цілому; 2) банківські послуги та продукти можуть доповнюватися небанківськими продуктами (страхові,інвестиційні) та нефінасновими продуктами й послугами (нотаріальні,авіакаси); 3) окрім банків, аналогічні продукти надають різного роду небанківські фін.установи та інститутти так званої пара банківської системи; 4) вихід банку на певний сегмент ринку регулюється за регіональним аспектом, дозволом на здійснення певних операцій.

8.Вибір місця розташування точки продаж банку.

Прийняття рішення про розміщення точки продажу означає вибір адреси, приміщення та сфери покриття. На цей вибір впливає багато факторів: 1) привабливість регіону, структура наявної та потенційної клієнтської бази; 2) профіль та вимоги цільового клієнта, обсяги, частота, види та складність банківських операцій; 3) напрям та потужність транспортних потоків; 4) стосунки з місцевою адміністрацією; 5) концентрація бізнесу, підприємств, проживання населення в регіоні; 6) присутність інших банків тощо.

Етап 1 – проведення аналізу та моніторингу привабливості регіонів.Етап 2 – зона обслуговування (робота з клієнтами).Етап 3 – вибір точного місця розташування.

9.Види і характеристика ринків, на яких функціонує сучасний банк.

З погляду діяльності банків на ринку фінансових послуг, більшість фахівців під банківським ризиком розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання запланованих доходів, а також потенційну можливість отримати додатковий прибуток у разі реалізації певних, прийнятних для банку, фінансових ризиків.

На сьогодні існує безліч різноманітних варіантів та підходів до класифікації банківських ризиків. Розглянем класифікацію запропоновану НБУ Методичних вказівках з інспектування банків „Система оцінки ризиків”, в якій виділено 9 категорій ризику:

Кредитний ризик - це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору. Він виникає кожного разу, коли банк
надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або
іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних
угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі
чи поза балансом. Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через
неспроможність банку виконати свої зобов'язання в належні строки,
не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності
виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками
коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати
позабалансові зобов'язання. Ризик зміни процентної ставки - це наявний або потенційний
ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок
несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на
прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів,
зобов'язань та позабалансових інструментів. Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання
вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за
тими інструментами, які є в торговельному портфелі. Цей ризик
випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових
та пайових цінних паперів, валют, товарів та похідних інструментів
(деривативів) Валютний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання
курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Операційно-технологічний ризик - це потенційний ризик для
існування банку, що виникає через недоліки корпоративного
управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність
інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки
зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і
безперервності роботи. Ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття
іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами
(учасниками) або органами нагляду Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через порушення або
недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів,
угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через
можливість двозначного їх тлумачення.

Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі.

10. Види маркетингового контролю та їх характеристика.

Розрізняють три основних види маркетингового контролю:

• контроль за виконанням планів;

• контроль за рентабельністю;

• ревізія маркетингу.

Контроль за виконанням планів здійснюється за чотирма основними напрямами аналізу:
- Можливостей надання банківських товарів; Конкурентного становища;

- Відносин з клієнтами; Співвідношення витрат на надання послуг і коштів, що виділяються на маркетинг.
За результатами вивчення фактичного виконання плану система контролю розробляє конкретні заходи щодо вдосконалення діяльності банку.

Ефективність роботи банку з точки зору його рентабельності характеризується рентабельністю за наступними показниками: - окремих послуг; - окремих заходів; - ринкових сегментів; - територій; - використовуваних систем доставки (комунікацій) і т.п.
Контроль за рентабельністю здійснюється з урахуванням таких факторів як банківська ліквідність і імідж банку.

Останнім часом банки стали застосовувати новий метод банківського контролю - контролінг.
Контролінг це система постійної оцінки всіх сторін діяльності банку, його підрозділів, керівників та працівників з точки зору своєчасного та якісного виконання запланованих стратегічних показників, виявлення відхилень і прийняття невідкладних та енергійних дій для того, щоб намічені планом рубежі були досягнуті при будь-яких змінах господарської ситуації. Контролінг не означає контроль, а швидше постійно тримати під контролем і носить активний, орієнтований на майбутнє елемент керування.