Тема 6 Конкурентоспроможність підприємств та методи її визначення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 6 Конкурентоспроможність підприємств та методи її визначення



1. Основи поняття конкурентоспроможності підприємств.

2. Оцінка конкурентоспроможності підприємств на основі визначення конкурентоспроможності продукції.

3. Оцінка конкурентної позиції підприємств методом конкурентних переваг.

 

1.Основи поняття конкурентоспроможності підприємств

 

Для реформування економіки України у напрямку створення повноцінного конкурентного середовища на розвитку конкурентних відносин велике значення має дослідження поняття конкуренції.

Конкуренція економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція є знаряддям конкурентної боротьби.

Економісти розрізняють чотири види конкуренції:

- чиста (або досконала) конкуренція;

- олігополія;

- монополістична конкуренція;

- монополія.

Чиста конкуренціявідзначається присутністю на ринку великої групи продавців, які протистоять великій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достойної сили, щоб вплинути на ціни.

Олігополія це ситуація, коли число конкурентів мале або декілька фірм домінують на ринку, створюючи сильну взаємозалежність. На наших ринках кожна фірма добре знайома з діючими силами і маневри будь-якого конкурента відчуваються іншими фірмами. Ситуація олігополії частіше за все зустрічається на ринках товару в стадії їх зрілості, коли первинний попит не розширюється.

Монополістична (або недосконала) конкуренція займає середнє положення між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти багато чисельні, і їх сили зрівноважені. Однак їх товари диференційовані тобто, з точки зору покупця, вони мають відмінні якості, які сприймаються всім ринком.

Монополія це така конкуренційна ситуація, коли на ринку домінує єдиний виробник, який протистоїть великому числу покупців. Монополія є граничним випадком протилежним чистій конкуренції. Протягом короткого часу товар такого виробника не має в своїй категорії прямих конкурентів. Якщо монополія існує, фірмі починають загрожувати інші фірми, які зацікавлені зростаючим потенціалом ринку та високими прибутками. Отже важливим фактором стає тривалість монополії.

Конкурентні переваги це характеристики, властиві товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару, так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьбиє поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і після продажних послуг., тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються “мирні” методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби – фінансові махінації та спекуляції цінними паперами,промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо. Отже, конкуренція є найбільш ефективним засобом координації взаємних дій суб’єктів ринку без централізованого втручання в їх діяльність.

Конкурентоспроможність це здатність об’єкта, що характеризується ступінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на одному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами.

Конкурентоспроможність організаціїможе бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображає ступінь переваги сукупності оцінюючих показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми, основними з кращих є:

-метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;

- підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов’язують її рівень з показниками якості продукції, що випускається;

-методи, засновані на теорії конкурентної переваги;

- метод бенчмаркінгу.

Вказані методи кардинально відрізняються, за своєю сутністю та базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їм може бути зручним в різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої відноситься досліджуваний об’єкт.

 

2.Оцінка конкурентоспроможності підприємств на основі визначення конкурентоспроможності продукції

 

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається яка його перевага у порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідальності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо. Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності – це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні.

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання.

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяють на одноразові та поточні.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами (параметри безпеки, екологічні параметри по яких для даного ринку встановлені обов’язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства)

Показники конкурентоспроможності – це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Підвищення рівня конкурентоспроможності можливе, якщо націлити підприємство на:

- постійне впровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;

- незмінне скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;

- підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрі випускаються;

- використання нової технології та техніки;

- розробка нового дизайну товару;

- впровадження нововведень в системі розподілу та збуту.

 

3.Оцінка конкурентної позиції підприємств методом конкурентних переваг

 

Оцінка конкурентної позиції організації методом конкурентних переваг. Останнім часом популярності набув метод визначення конкурентоспроможності на основі теорії конкурентних переваг, автором якої є американський вчений М.Портер.

Зовнішня конкурентна перевагацеперевага у властивостях товару, яка створює “цінність для покупця” внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує “ринкову силу” організації, тому вона зможе змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною.

Внутрішня конкурентна перевагацеперевага організації у витратах виробництва, яка створює “цінність для виробника” внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує організації більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав’язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність.

Ці два типи конкурентної переваги, які мають різне походження, часто виявляється несумісними. Вважають, що ці переваги можна виявити під час визначення “ринкової сили” (співвідношення максимальної ціни продажу товару конкретної організації й ціни пріоритетного конкурента) та “продуктивності” (співвідношення витрат на одиницю продукції конкретної організації й пріоритетного конкурента). Найскладнішим процесом є встановлення характеру переваги організації порівняно з конкурентами та її оцінка. Одним з найновіших та найсучасніших підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є метод бенчмаркінгу.

Бенчмаркінг давно завоював до себе симпатію, прихильність й успішно використовується в практиці японських, американських, західноєвропейських бізнесменів і вчених.

Бенчмаркінг – це мистецтво виявлення того, що інші роблять краще нас, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій.

Для більшості компаній бенчмаркінг не є новим, оскільки він здійснювався в рамках конкурентного аналізу, хоча сам по собі бенчмаркінг є більш деталізованою, формалізованою й упорядкованою функцією, ніж метод, чи то підхід конкурентного аналізу. Бенчмаркінг – це необхідна функція успіху будь-якої організації. Бенчмаркінг розглядається як спосіб оцінки стратегій та цілей роботи в порівнянні з першокласними підприємствами для гарантування довгострокового походження на ринку.

Цілі бенчмеркінгу:

- визначення конкурентоспроможності компанії та її слабких сторін;

- усвідомлення необхідності змін;

- добір ідей щодо кардинального поліпшення бізнес-процесів;

- виявлення найкращих прийомів роботи для компаній даного типу;

- розробка інноваційних підходів до вдосконалення бізнес процесів;

- сприяння поставці "довгострокових" цілей по показникам якості роботи, котрі значно перевершують поточні;

- розробка нових заходів з метою підвищення якості послуг, котрі надаються, та ефективності роботи.

Використання бенчмаркінгу є багато спрямованими. Він знайшов широке застосування в логістиці, маркетингу, управлінні персоналом, фінансовому менеджменті, тобто по відношенню до підприємства бенчмаркінг охоплює всі сфери та напрями його діяльності.

Існує багато різновидів бенчмаркінгу:

Внутрішній бенчмаркінг бенчмаркінг, який здійснюється усередині організації, зіставляючи характеристики виробничих одиниць, схожих з аналогічними процесами. Можливим є зіставлення таких показників за певні періоди часу.

Бенчмаркінг конкурентоспроможності - вимір характеристики підприємства і їх зіставлення з характеристиками конкурентів; дослідження специфічних продуктів, можливостей процесу або адміністративних методів підприємств-конкурентів.

Бенчмаркінг витрат - порівняння витрат або всередині організації за певні проміжки часу, або за можливості, з витратами конкурентів.

Існує ряд інших видів бенчмаркінгу, а саме: стратегічний, оперативний, загальний, глобальний, функціональний.

Зазвичай бенчмаркінг проводиться за такими параметрами:

- ринкова частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівартість продукції, що випускається і рівень продуктивності праці; обсяг продаж; канали збуту продукції; близькість до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти уразливі та раціональні сторони діяльності компанії в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній області. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів по виробничо-технічній кооперації і з’ясувати переваги злиття компаній.

Таким чином, користь бенчмаркінгу заключається в тому, що виробничі та маркетингові функції стають максимально керованими, коли досліджуються і впроваджуються на своєму підприємстві кращі методи та технології інших, провідних підприємств даної галузі. Такий аналіз може призвести до зростання прибутковості підприємства з високою економічністю, створення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців.

На основі проаналізованих існуючих методів визначення конкурентоспроможності можна зробити наступний висновок.

Конкурентоспроможність фірми розглядається в двох аспектах: зовнішньому (оцінка позиції компанії на ринку) та внутрішньому (оцінка економічних показників діяльності підприємства). Зважаючи на системний підхід до управління та для досконалого уявлення про конкурентний рівень певної організації, слід брати до уваги та вивчити обидві сторони даної проблеми.

 

Контрольні запитання

1. Конкуренція, її види та значення.

2. Конкурентоспроможність організації.

3. Визначення позиції організації в конкурентній боротьбі за методом конкурентних переваг.

4. Бенчмаркінг, його різновиди та принципи.

5. Особливості впровадження бенчмаркінгу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2000.
2.Гудзинський О. Д. Практикум з менеджменту в системі агробізнесу: ситуації і ділові ігри. – К.: Урожай, 1994.
3.Куденко Н. В.Стратегічний маркетинг: Навч. посібник.-К.:КНЕУ,1998.
4. Немцом В.Д. Довгань Л.Є.Стратегічний менеджмент: Навч. посібник.-К.: ТОВ “УВПК “Ексоб”, 2001.
5. Немцом В.Д. Довгань Л.Є. Менеджмент організацій: Навч. посібник.-К.:ТОВ “УВПК “Ексоб”, 2001.
6.Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: Теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланки, 1997.

 




Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 320; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.139.112 (0.008 с.)