Визначення ролей і відповідальності учасників інноваційного процесу розглядаються на прикладі програми реалізації інноваційного проекту.

Система менеджменту інноваційного проекту складається з трьох організаційних рівнів. Вищий рівень охоплює посаду технічного директора і технічну (науково-технічну) раду, яка розглядає питання цілей проектів, їхню поетапну структуру, оцінку доцільності вибору відповідальних виконавців, терміни представлення проміжних результатів, техніко-економічні параметри, оцінку економічної ефективності, обсяг і склад необхідних ресурсів. Середній рівень складається з менеджера інноваційного проекту, який підпорядковується технічному директору (головному технологу). Нижній рівень утворюється з відповідальних виконавців окремих етапів проекту, підпорядкованих менеджерам підрозділів відповідно до своїх посадових положень у лінійно-функціональній структурі.

Учасниками проекту можуть бути:

1) Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення; 2) Замовник — основна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів; 3) Інвестор(и); 4) Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту; 5) Команда проекту; 6) Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учасник проекту, що вступає у відносини зі замовником та бере на себе обов'язок щодо виконання робіт з контракту; 7) Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором вищого рівня; 8) Проектувальник — юридична особа, що виконує за контрактом проектно-дослідницькі роботи в межах проекту; 9) Генеральний підрядник — юридична особа, пропозицію якої прийняв замовник; 10) Постачальники; 11) Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг тощо; 12) Органи влади; 13) Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію; 14) Споживачі кінцевої продукції15) Інші учасники проекту.

Керівником проекту є людина, що створює атмосферу творчості у колективі. Її важливим завданням є розробка разом зі співробітниками мети проекту, тобто опис та розрахунки кількісних параметрів нового проекту або технології. Керівник проекту забезпечує підбір кваліфікованих працівників, умови досягнення належних результатів кожним учасником проектної групи.

 

2. Визначте етапи розвитку підприємництва.

На кожному з етапів розвитку підприємництва є пріоритетною одна зі складових підприємницької діяльності.

На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму пріоритетною умовою розвитку є спрямованість на виробництво і пошуки нових технічних (технологічних) можливостей для досягнення бажаного результату.

На другому етапі зростає питома вага нетрадиційних рішень у підприємництві з урахуванням новітніх досягнень у науково-технічній та економічній сферах. Тут підприємець (особливо в XIX ст.) виступав як особа, яка переміщує ресурси із сфери з низькою у сферу з високою дохідністю.

На наступному етапі, з початку XX ст. майже всюди основні цілі та завдання підприємців суттєво змінилися. Пріоритетні завдання вже полягали в тому, щоб розробити і вдосконалити механізми масового виробництва, зменшити витрати, знизити собівартість продукції, домігшись при цьому збільшення питомого продукту, рентабельності та конкурентноспроможності. За нових умов успіх підприємництва гарантувала низька ціна на продукцію, зростання кількості реалізованих товарів і маси прибутку.

Ситуація змінилася на початку 30-х років. Фірми перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва.

Наступний етап починається від середини 50-х років. Ринкова орієнтація фірм ще більше посилюється. Етап характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління.

Сучасний етап розвитку підприємництва передбачає врахування дедалі зростаючої кількості факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних), що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на виробничі процеси.

 

Завдання 2. Тести:

1. Що належить до джерел інноваційних можливостей?

1) демографічні зміни, несподівані для фірми чи галузі події;

2) інновація внаслідок потреби технологічного процесу;

Всі відповіді вірні.

2. Інноваційна структура може бути позбавлена статусу шляхом:

1) виключення її з Єдиного державного реєстру;

2) виключення її з Державного реєстру інноваційних структур;

3) ліквідації.

3.Форми інноваційних процесів – це…

1) просте відтворення, складне відтворення;

2) просте відтворення, розширене відтворення;

3) просте відтворення, комплексне відтворення.

4. До інфраструктурного капіталу відносяться:

1) інформаційні технології, бази даних, організаційна структура, філософія управління, корпоративна культура, ділове співробітництво;

2) інформаційні технології, бази даних, організаційна структура, філософія управління, корпоративна культура, відносини з покупцями;

3) інформаційні технології, бази даних, організаційна структура, філософія управління, портфель замовлень, відносини з покупцями;

4) інформаційні технології, бази даних, організаційна структура, філософія управління, корпоративна культура,творчі здібності.

5. Метод планування та управління проектами, який на перше місце ставить управління ресурсами (фізичними та людськими), необхідними для виконання завдань проекту, це:

1) Критичний шлях управління проектом(англ. Critical Chain Project Management - CCPM);

2) Доповнення Теорії обмежень (англ. Theory of Constraints - TOC) для проектів;

3) Розподілення ресурсів на рівні (англ. Resource Leveling);

4) Програми оцінки та контролю (англ. Program Evaluation and Review Technique – PERT);

6. Економічний ефект від використання нової передової технології:

1) Значно перевищить витрати на його створення;

2) Призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства;

3) Знизить рентабельність власного капіталу;

4) Підвищить інвестиційні ризики.

7. Реалізація об’єктів інтелектуальної власності відбувається в режимі комерційної таємниці, якщо об’єктом є:

1) Патент;

2) Авторське право;

3) Ноу-хау;

4) Інновація.

8. Створення нових товарів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання) – це...

1) Підприємницькі інновації;

2) Продуктові інновації;

3) Виробничі інновації.

9. Основними напрямами консультування є:

1) Стратегічний менеджмент, маркетингові дослідження, інженерно-конструкторські роботи;

2) Дослідження ринку, інновації та нововведення, зовнішньоекономічна діяльність;

3) Всі відповіді вірні.

10. Перша стадія інноваційного процесу – фундаментальні дослідження поділяється на:

1) теоретичні та практичні;

2) теоретичні та пошукові;

3) пошукові та практичні.

Завдання № 10

Завдання 1.

1. Визначте сутність, особливості, принципи формування технопаркових структур інноваційної діяльності.

Технопарк є науково-виробничим територіальним комплексом, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, розташовані навколо університетів з розвиненою інфраструктурою: лабораторні, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси.

Основою створення технопарків є кілька принципів:

— координація діяльності та співпраця чотирьох основних лапок: науки, вищої школи, державного сектора виробництва, приватних компаній і регіональних міських органів управління;

— прискорення процесів передавання у виробництво науково-технічних знань, отриманих унаслідок фундаментальних та прикладних наукових досліджень;

— розвиток інноваційного підприємництва;

— залучення промислових та банківських фінансових ресурсів в інноваційну сферу;

— концентрація та використання ризикового капіталу.

З метою розвитку технопаркових структур на цих територіях держава створює пільговий (преференційний) режим. Зокрема, новостворені об'єкти, що виникають у складі технопарку, звільняють від сплати реєстраційного податку. Також запроваджуються "податкові канікули", тобто звільняють від сплати податку на прибуток у перші роки діяльності, а в наступні сплачують його за зменшеними ставками. Якщо організація скеровує кошти на розвиток технопарку (наприклад, оснащення навчальних закладів), зменшуються податки тощо.

Технопарки мають також переваги щодо ефективності інновацій, адже неподалік розташовані навчальний заклад, виробничі підприємства, адміністративні установи тощо, що сприяє скороченню ланцюга "наука — виробництво". Важливими перевагами технопарку є інтеграція різних стадій інноваційної діяльності, виробництво отримує доступ до наукових консультантів та лабораторій, а студенти ВНЗ мають змогу стажуватися і проходити практику.

 

2. Охарактеризуйте технології, методи і прийоми інноваційного менеджменту.

Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень інноваційний менеджмент являє собою сукупність процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види роботи (етапи), що пов'язані з багатогранною діяльністю підприємства і виконуються у відповідній послідовності.

Технологія інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практичну цінність для організації і формують її конкурентні переваги.

Технологія управління інноваційним процесом охоплює методи опрацювання інформації, методи прийняття управлінських рішень, методи генерування інноваційних ідей, розроблення послідовності процесу створення нового продукту чи нового процесу, прийоми впливу на споживачів нового продукту.

Методи і прийоми інноваційного управління — це система правил і процедур виконання різних завдань інноваційної діяльності, які використовуються з метою розроблення і прийняття раціональних управлінських рішень. Прийоми інноваційного менеджменту можна розділити на наступні групи:

— Прийоми, що впливають тільки на виробництво інновації.

— Прийоми, що впливають як на виробництво, так і на реалізацію, просування і розповсюдження інновації.

— Прийоми, що впливають тільки на реалізацію, просування і розповсюдження інновації.

 

Завдання 2. Тести:

1. Одним із фундаментальних принципів управління є:

1) закон необхідного різноманіття;

2) закон економічної інтеграції;