Горизонтальний, вертикальний.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Горизонтальний, вертикальний.



10. Модель інноваційного розвитку «локального інноваційного середовища»…

1) характеризується концентрацією на певній території наукового, освітнього, виробничого, фінансового потенціалів, об'єднаних єдиним процесом технологічного розвитку;

2) заснована на науково-технічному співробітництві між державами;

3) орієнтована на активну участь України у міжнародному науково-технічному співробітництві і широкому обміні науковими результатами і новими технологіями.


Завдання № 25

Завдання 1.

1. Визначте моніторинг інноваційного потенціалу промислового підприємства, а також його цілі, напрямки, етапи та методи.

Моніторинг інноваційної потенціалу - систематичний збір, обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів щодо стимулювання і регулювання інноваційної діяльності на підприємстві, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Цілі моніторингу інноваційного потенціалу. Наприклад, узагальнена інформація про хід реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку України щорічно до 1 квітня подається Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і містить цілі визначити:

- обсяг інноваційних капіталовкладень відносно до річного рівня амортизаційних відрахувань;

- розмір доходу від інноваційних капіталовкладень за рік відносно до обсягу інноваційних капіталовкладень;

- розмір сукупного фінансування розвитку науки і техніки відносно до річного рівня ВВП;

- обсяг продажу ноеостеореної продукції За рік відносно до річного загального обсягу продажів товарів (послуг);

- кількість винаходів на 1 мільйон населення;

- кількість впроваджених за рік винаходів відносно до їх загальної кількості.

Напрямки, етапи і методи здійснення моніторингу інноваційного потенціалу підприємства - рівня його готовності до реалізації проекту чи програми інноваційних стратегічних змін.

Моніторинг готовності організації до змін розглядає детальну оцінку інноваційного потенціалу із застосуванням схеми "ресурси - функції - проекти". Він передбачає:

1. Опис проблеми розвитку підприємства і визначення задач для вирішення проблеми.

2. Опис середовища рішення проблеми (стан внутрішнього середовища, вплив зовнішнього середовища на інноваційну діяльність).

3. Оцінка ресурсного потенціалу.

4. Оцінка здатності персоналу досягти встановлених результатів діяльності.

5. Встановлення інтегральної оцінки потенціалу організації, її готовність вирішити інноваційне завдання.

6. Встановлення основних заходів, необхідних для досягнення визначеного потенціалу для реалізації інноваційного проекту.

 

2. Обґрунтуйте ролі і відповідальності учасників інноваційного процесу.

Визначення ролей і відповідальності учасників інноваційного процесу розглядаються на прикладі програми реалізації інноваційного проекту.

Система менеджменту інноваційного проекту складається з трьох організаційних рівнів. Вищий рівень охоплює посаду технічного директора і технічну (науково-технічну) раду, яка розглядає питання цілей проектів, їхню поетапну структуру, оцінку доцільності вибору відповідальних виконавців, терміни представлення проміжних результатів, техніко-економічні параметри, оцінку економічної ефективності, обсяг і склад необхідних ресурсів. Середній рівень складається з менеджера інноваційного проекту, який підпорядковується технічному директору (головному технологу). Нижній рівень утворюється з відповідальних виконавців окремих етапів проекту, підпорядкованих менеджерам підрозділів відповідно до своїх посадових положень у лінійно-функціональній структурі.

Учасниками проекту можуть бути:

1) Ініціатор — сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення; 2) Замовник — основна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів; 3) Інвестор(и); 4) Керівник проекту — юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту; 5) Команда проекту; 6) Контрактор (генеральний контрактор) — сторона чи учасник проекту, що вступає у відносини зі замовником та бере на себе обов'язок щодо виконання робіт з контракту; 7) Субконтрактор — вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором вищого рівня; 8) Проектувальник — юридична особа, що виконує за контрактом проектно-дослідницькі роботи в межах проекту; 9) Генеральний підрядник — юридична особа, пропозицію якої прийняв замовник; 10) Постачальники; 11) Ліцензори — організації, що виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг тощо; 12) Органи влади; 13) Виробник кінцевої продукції проекту — здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію; 14) Споживачі кінцевої продукції15) Інші учасники проекту.

Керівником проекту є людина, що створює атмосферу творчості у колективі. Її важливим завданням є розробка разом зі співробітниками мети проекту, тобто опис та розрахунки кількісних параметрів нового проекту або технології. Керівник проекту забезпечує підбір кваліфікованих працівників, умови досягнення належних результатів кожним учасником проектної групи.

 

Завдання 2. Тести:

1. Підприємництво, як соціально-економічне явище повинно в суспільстві виконувати головні функції:

1) ресурсні зміни, організаційні зміни, творчі зміни;

2) творчі зміни , технологічні зміни, соціальні зміни;

3) ресурсні зміни, економічні зміни, в потребах.

2. Фінансування венчурного підприємства здійснюється:

1) державою;

2) інвестиційними фондами;

3) соціальними фондами.

3. Інноваційна діяльність – це:

1) діяльність в області вивчення сильних і слабких сторін організації, можливостей та загроз із зовнішньої сторони;

2) діяльність в області фундаментальних досліджень;

Діяльність, яка пов’язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес.

4. Класична модель підприємництва орієнтована на:

1) активне використання нових управлінських рішень з метою підвищення економічної і соціальної ефективності підприємницької діяльності;

2) пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів;

3) відновлення економічної системи держави;

4) максимально ефективне використання наявних ресурсів під­приємства;

5) вирішення соціальних проблем.

5. Інноваційна стратегія, що пов’язана з упровадженням новітньої техніки і технології, появою нових видів інтелектуальної діяльності, тобто з радикальними інноваціями відбувається на :

1) Макрорівні;

2) Макровірні;

3) Мезорівні;

4) Монорівні.

6. “Біотехнічні системи” це кластер:

1) Києва;

2) Донецька;

3) Дніпропетровська;

Львову.

7. “Нові машини” це кластер:

1) Києва;

2) Донецька;

3) Дніпропетровська;

4) Львову.

8. А. Пригожин усі інновації підрозділяє за охопленням очікуваної частки ринку на ….. :

1) локальні,системні, стратегічні;

2) сировинні, забезпечуючі та продуктові;

3) заміщуючі, скасовуючі, новітні, відкрива­ючі та ретровведення.

9. Суб’єкти, що входять до складу технопарків надають такі види послуг:

1) інформаційні, комунікаційні, маркетингові;

2) торговельні, побутові, розважальні;

Всі відповіді вірні.

10. Життєвий цикл інновації –це…

1) період від створення новинки до моменту її введення в експлуатацію;

2) період від створення новинки до моменту її запуску у масове виробництво;

Період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництво через моральне за старіння.


Завдання № 26

Завдання 1.

1. Дайте оцінку правовому забезпеченні інноваційної діяльності в Україні.

Виконання інноваційною інфраструктурою важливих для активізації інноваційної діяльності функцій неможливе без детального визначення і закріплення змісту основних її понять, видів, складових, етапів формування, методів регулювання і стимулювання у відповідній нормативно-правовій базі. Остання для забезпечення ефективного регулятивного впливу державних органів влади та створення сприятливих для всіх суб’єктів інноваційного процесу умов, повинна включати нормативні акти різного порядку – від кодексів і законів до відомчих і регіональних нормативних актів.

Питання правового регулювання інноваційного розвитку держави багато років є одним із пріоритетних напрямків дослідження Національної академії правових наук України.

Було розроблено Рекомендації та Пакет першочергових законодавчих пропозицій у сфері інноваційної діяльності, які надіслані до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України.

Чинне законодавство України про інноваційну діяльність не може забезпечити повномасштабного регулювання відносин, що виникають у зв’язку з розробленням, створенням і розповсюдженням інноваційних продуктів. На сьогодні регулювання цих відносин, у тому числі пов’язаних із інвестуванням інноваційних проектів, здійснюється більше ніж 400 нормативно-правовими актами, а законодавство України про інноваційну

діяльність охоплює правові норми різної галузевої належності.

Отже, давно виникла нагальна необхідність створення комплексного нормативно-правового акту з питань здійснення інноваційної діяльності, який виступав би результатом систематизації законодавства, виявлення та усунення прогалин і суперечностей між положеннями різних правових норм.

Таким нормативним документом повинен стати проект Інноваційного кодексу України, підготовлений робочою групою, яка створеною спільним розпорядженням Адміністрації Президента України та президії Національної академії правових наук України.

 

2. Охарактеризуйте особливості інноваційної стратегії підприємства.

Найважливішими задачами управління інноваційним процесом є розробка і реалізація інноваційної стратегії конкретного суб’єкта господарювання, що підпорядковуються загальній стратегії. Інноваційна стратегія задає цілі інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення і джерела залучення цих засобів.

Розробка та реалізація інноваційної стратегії є складовою частиною інноваційного менеджменту і вирішує питання управління, планування і реалізації інноваційних проектів. В межах її формування відбуваються процеси передбачення змін в економічній ситуації фірм, пошук і реалізація великомасштабних рішень, що забезпечують її виживання і стійкий розвиток за рахунок виявлених майбутніх факторів успіху.

Cтратегія характеризується наступними особливостями:

 процес вибору стратегії закінчується встановленням загальних напрямків, що забезпечують зміцнення позицій підприємства;

 вона допомагає виявляти ефективні шляхи і можливості розвитку;

 використовується узагальнена і не завжди точна інформація;

 широко застосовуються дані зворотного зв’язку (рекламації, вимоги споживачів тощо).

 

Завдання 2. Тести:

1. Чи можна розглядати інноваційний процес на основі підприємства як процес цілеспрямованого впливу на сукупність соціопсихологічних факторів на всіх рівнях - загально-суспільному, соціальної групи (колективу) та окремого підприємства ?

1) Ні, різні поняття;

2) Так, але не все підприємство,а окремі його відділи.

Так, цілком.

2. Джерелами фондів венчурного фінансування є:

1) Капітал корпорацій, банківські кредити;

2) Пенсійні фонди, особисті заощадження громадян;

Всі відповіді вірні.

3. Американський позабіржовий ринок, що спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній (виробництво електроніки, забезпечення тощо):

1) NYSE;

2) AMEX;

NASDAQ.

4. Підприємницька діяльність у сфері посередництва практично здійснюється у формі:

1) агентування;

2) інноваційної діяльності;

3) торгово-комерційної діяльності;

4) аукціонної торгівлі;

Біржового підприємництва.

5. Стратегія, яка базується на використанні власного науково-технічного і виробничо-технологічного потенціалу, це

1) стратегія «нарощення»;

2) стратегія «запозичень»;

3) стратегія «переносу»;

4) нема правильної відповіді.

6. Суб’єктом інноваційної діяльності є:

1) Управлінська система;

2) Інноваційні процеси;

3)Інноваційний менеджмент.

7. Творчі зміни на підприємстві – це …

1) організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами;

2) новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати;

3) мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних.

8. Методи прогнозування можуть бути:

1) простими і складними;

2) зовнішніми і внутрішніми;

Кількісними і якісними.

9. Методи генерування інноваційних ідей :

1) метод аналогії, метод інверсії, метод ідеалізації;

2) метод розумової атаки, метод аналогії, метод інверсії;



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.50.33 (0.012 с.)