Економічні, правові, політичні, соціально-культурні, технологічні (або географічні) умови діяльності.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічні, правові, політичні, соціально-культурні, технологічні (або географічні) умови діяльності.



Завдання № 1

Завдання 1.

1. Обґрунтуйте, що Ви розумієте під поняттям «управління інноваціями».

Управління інноваціями як система є сукупністю дій, які стосуються обґрунтування, прийняття, реалізації управлінських рішень щодо створення та впровадження новацій в організації і спрямовані на визначення стратегічних інноваційних цілей, адекватних загальнокорпоративній стратегії; формування інноваційної стратегії та інноваційної політики; оптимізацію організаційно-структурних форм управління інноваціями; розроблення технології обґрунтування і прийняття інноваційних рішень; вибір методів впливу на поведінку учасників інноваційного процесу з метою формування взаємовигідних економічних відносин.

Отже, завданням системи управління інноваціями є ефек­тивне управління інноваційною діяльністю організації, що сприяє її здатності брати участь в інноваційних процесах, створювати чи залучати інновації, які забезпечують її поступальний, пропорційний розвиток, економічну стійкість, міцні конкурентні позиції, тривале і успішне функ­ціонування на ринку.

Управління інноваційною діяльністю - складова менеджменту сучасного підприємства, що охоплює планування, організування та стимулювання інноваційної діяльності, реалізації інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.

 

2. Опишіть модель стратегічного планування інноваційної діяльності.

Як елемент системи інноваційного менеджменту стратегічне планування являє собою відносно самостійну підсистему, яка охоплює сукупність спеціальних інструментів, правил, структурних органів, інформаційних потоків і процесів, спрямованих на підготовку і виконання планів.

Стратегічне інноваційне планування принципово відрізняється від інших видів планування, які мають місце в управлінні, таких як оперативне, тактичне і довгострокове. Ця відміність полягає в спрямуванні вектора планування. Традиційно вектор планування напрямлений з минулого (теперішнього) у майбутнє. Стратегічне планування передбачає вибудову вектора аналізу і прийняття управлінських інноваційних рішень з майбутнього в сьогодення.

У сучасній практиці планування інновацій значного поширення набули комплексні науково-технічні програми та проекти. Поняття «інноваційний проект» уживається у двох значеннях: як діяльність, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій, які забезпечують досягнення мети; як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення будь-яких дій.

 

Завдання 2. Тести:

1. Суб’єктом інноваційної діяльності є:

2) Управлінська система;

3) Інноваційні процеси;

Інноваційний менеджмент.

2. Творчі зміни на підприємстві – це …

1) організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами;

2) новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати;

3) мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних.

3. Методи прогнозування можуть бути:

1) простими і складними;

2) зовнішніми і внутрішніми;

Кількісними і якісними.

4. Методи генерування інноваційних ідей :

1) метод аналогії, метод інверсії, метод ідеалізації;

2) метод розумової атаки, метод аналогії, метод інверсії;

3) метод колективного блокнота, метод аналогії, метод інверсії.

5. Які з перелічених послуг не надаються бізнес - «інкубаторами»:

1) оренда приміщень;

2) маркетингові послуги;

3) інформаційні послуги;

4) виробничі послуги.

6. Модель, що виникає в умовах орієнтації споживача на одного розробника науково-технічної продукції

1) Монопсоническая модель;

2) Контрактна;

3) Полипсоническая модель;

4) Модель монополії.

7. Моделі, що обумовлені двома факторами: часткою державного сектора в загальному обсязі виготовлених НДДКР і ємністю (інтенсивністю) державного сегмента ринку оборонно - і пріоритетно-орієнтованих НДДКР, це:

1) Моделі державного ринку нововведень;

2) Матричні моделі;

3) Контрактні моделі;

4) Нема правильної відповіді.

8. Чи можна розглядати інноваційний процес на основі підприємства як процес цілеспрямованого впливу на сукупність соціопсихологічних факторів на всіх рівнях – загально - суспільному, соціальної групи (колективу) та окремого підприємства ?

1) Ні, різні поняття;

2)Так, але не все підприємство,а окремі його відділи;

3)Так, цілком.

9. Джерелами фондів венчурного фінансування є:

1) Капітал корпорацій, банківські кредити;

2) Пенсійні фонди, особисті заощадження громадян.

3) Всі відповіді вірні.

10. Американський позабіржовий ринок, що спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній (виробництво електроніки, забезпечення тощо):

1) NYSE;

2) AMEX;

NASDAQ.


Завдання № 2

Завдання 1.

1. Розкрийте сутності категорій «інновація», «новація», «нововведення».

Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, створену підприємницьким духом. Саме Шумпетером уперше був уведений у науковий лексикон термін «інновація», що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу». Крім того, інновація розглядалась Й. Шумпетером як нова функція виробництва, «нова її комбінація».К. Найт — відомий спеціаліст у сфері інноватики — дає таке визначення: «Нововведення — це впровадження будь-чого нового відносно організації чи її безпосереднього оточення» і розглядає нововведення «як особливий випадок процесу змін в організації».Чіткіше розмежування понять «нововведення» і «новація» дає П. Лелон: новація — це «новий вид продукції, метод, технологія», а нововведення — це «впровадження новації в економічний виробничий цикл».

 

2. Охарактеризуйте підходи до управління інноваційним процесом на підприємстві.

Директивний стиль управління характеризується орієнтацією в роботі тільки на виконання завдань, при цьому особистісні відносини зведені до мінімуму. У процесі діяльності керівник здійснює тотальний контроль виконання поставлених завдань. Відповідальність за виконання завдань лежить на керівнику. Співробітники мають низький рівень мотивації та низький рівень розвитку компетенції, тому можливість самостійної роботи відсутня. Інноваційну діяльність при даному стилі управління здійснювати не представляється можливим, оскільки немає умов для будь-яких ініціатив.

Наставницький стиль управління характеризується орієнтацією не тільки на виконання завдань, а й на особистісні відносини в комунікації зі співробітником. Керівник супроводжує співробітника, при виконанні завдань, створюючи умови поступового переходу до автономної роботи. При цьому мотивація співробітників достатньо висока, але компетенції розвинені недостатньо для виконання завдань самостійно. Інноваційна діяльність при цьому мінімальна.

При підтримуючому стилі управління відбувається орієнтація не стільки на виконання завдань, скільки на відносини, співробітник працює самостійно, мотивація його висока, компетенції добре розвинені. Керівник виконує лише контролюючу функцію. Відповідальність за виконання завдань лежить безпосередньо на підлеглого. Даний стиль управління створює досить сприятливі умови для розвитку інноваційної діяльності підприємства.

Відмінною особливістю делегуючого стилю управління є прагнення до мінімізації взаємин зі співробітником. Співробітник працює абсолютно самостійно, контроль мінімальний, йому надана максимальна свобода дій, при цьому мотивація людини висока, компетенції розвинені на високому рівні. Керівник повинен систематично аналізувати зони розвитку співробітника. Подібного роду умови максимально підходять для ініціації новаційних ідей з боку співробітників, які роблять суттєвий внесок в інноваційний прогрес компанії в цілому, в розробку нової продукції та прогресивних технологій.

Організація інноваційної діяльності на основі зазначених принципів дозволить підприємству просунутися значно вперед у досягненні успіху. Підприємством слід керувати таким чином, щоб мінімізувати опір змінам та надати співробітникам усвідомлену можливість розвитку та реалізації.

Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу. Це організаційні системи і процеси, з яких знання, включаючи технології, досвід і навички, передаються від однієї сторони до іншої. Даний процес повинен бути організований настільки ефективно, щоб забезпечити максимально повний і точний трансфер нових технологій від творців до користувачів як усередині організації так і поза нею. Наявність системи трансферу знань, що включає відповідну організаційну структуру, - одна з важливих особливостей розвитку сучасної організації. Ефективність здійснення інноваційного процесу визначається ефективністю його інструмента - трансферу технологій. Механізми передачі технологій підприємства можуть розробляти і впроваджувати з урахуванням індивідуальної специфіки функціонування підприємства самостійно.

 

Завдання 2. Тести:

1. Об’єктом інноваційної діяльності є:

1) організація, підприємство;

2) менеджер;

3) інноваційна діяльність.

2. Для моделі функціонування підприємництва макроекономічні фактори – це …

1) інституціональну систему;

2) політика, управління персоналом, ресурсна політика, корпоративний устрій, глобальні питання економіки;

Всі відповіді вірні.


Завдання № 3

Завдання 1.

1. Проаналізуйте стан і перспективи венчурного фінансування в Україні.

Венчурне підприємництво в Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, про що свідчить діяльність венчурного фонду Western NIS Enterprise Fund. Однак задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем, як у правовому аспекті (законодавче визначення венчурного підприємництва, його підтримка та регулювання), так і з погляду формування ефективної інфраструктури венчурного бізнесу. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено понад 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бути спрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100 млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічно розвиваються, за оцінками експертів, є дуже незначними. Найближчим часом можливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і раніше залишається невеликою. Деякі вітчизняні компанії, що, як правило, не називають себе венчурними, також намагаються використовувати інструменти венчурного інвестування. Проте вони ще не мають достатньо коштів для створення спеціалізованих фондів.

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку помітно змінилися:

По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол.) і скоротило кількість угод.

По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора.

По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Економічно Україна розвивається достатньо швидкими темпами, але вона не використовує всі свої інноваційні можливості. Це пов’язано з тим, що не розроблена концепція розвитку венчурного фінансування інноваційної діяльності та стратегія формування регіональної інфраструктури інноваційного підприємства. При виконанні цієї умови венчурний бізнес буде інтенсивно розвиватися у майбутньому.

 

2. Дайте оцінку діяльності бізнес-інкубаторів в Україні.

Бізнес-інкубатор — це один з варіантів, поряд з «науковими центрами» і «бізнес-центрами», тих організаційних форм взаємодії науки і підприємництва, що уявляє собою складний багатофункціональний комплекс, який забезпечує, поряд з іншим, сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї.

Світова практика свідчить, що за допомогою вказаних інноваційних структур розв'язуються такі актуальні задачі як: вдосконалення галузевої структури виробництва і прискорення економічного розвитку територій; активне впровадження у виробництво вітчизняних і зарубіжних науково-технічних розробок; випробування на локальному рівні різних варіантів впровадження нових форм господарювання і пристосування до умов внутрішнього ринку, практичне навчання місцевих фахівців прийомам і методам міжнародного бізнесу.

В Україні бізнес-інкубатори в основному створені при деяких вищих навчальних закладах та в регіонах за підтримки місцевих органів влади і держадміністрацій відповідного рівня.

На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють. Серед них, насамперед, можна назвати Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора.

 

Завдання 2. Тести:

1. Ресурсні зміни на підприємстві – це …

1) організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами;

2) новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати;

Немає вірної відповіді.

9.Тісно пов'язані з фінансовими та ресурсними чинниками, а наявність даного чинника у потенційних підприємців полегшує процес започаткування власної справи і формування інфраструктури підприємництва. Які це передумови?

1) Інноваційні;

2) Технічні;

3) Аналітичне мислення керівника.

10. Стабільні об'єднання підприємств різних країн між собою і з науковими установами, на основі угоди про спільне вирішення науково-технічних проблем це:

1) Науково-технічні стратегічні альянси;

2) Транснаціональні компанії;

3) Венчурні фірми.


Завдання № 4

Завдання 1.

1. Визначте класифікацію інновацій.

Інновації та їх класифікація

№ пор. Класифікаційна ознака Вид інновації
1.   За сферою діяльності підприємства 1.1.інновації є на вході в підприємство, як систему — цільові, якісні або кількісні зміни у виборі чи використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ресурсів; 1.2.інновації є на виході з підприємства" — зміни в результатах виробничої діяльності, якими можуть бути вироби, послуги, технології; 1.3. інновації структури підприємство — цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміжних процесах
За змістом діяльності 2.4. технологічні інновації — спрямовані на створення і освоєння виробництва нової продукції, технологій і матеріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища 2.5. виробничі інновації — орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо; 2.6. економічні інновації — спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, зростання матеріального стимулювання, посилення заінтересованості працівників, раціоналізацію системи обліку; 2.7.торговельні — використання нових методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками й замовниками; надання чи отримання фінансових ресурсів у формі кредитів, Інтернет-магазини тощо; 2. 8. соціальні — пов'язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату в колективі і т. п.; 2.9. управлінські — спрямовані на вдосконалення організаційної структури, стилю й методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації й документації, раціоналізацію канцелярських робіт
За інтенсивністю інноваційних змін 3.10. інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) — цільова зміна, що зберігає і оновлює наявні функції виробничої системи чи її частини 3.11. інновації першого порядку (зміна кількості) — просте цільове пристосування до кількісних вимог зі збереженням функцій виробничої системи чи її частини; 3.12. інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) — прості організаційні зміни; 3.13. інновації третього порядку (адаптаційні зміни) — зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи; 3.14. інновації четвертого порядку (новий варіант) — найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін; 3.15. інновації п'ятого порядку ("нове покоління") — змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається; 3.16.інновації шостого порядку (новий "вид") — якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини, змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип залишається; 3.17. інновації сьомого порядку (новий "рід") — докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип; 3.18.інновації восьмого порядку (революційний крок) - революціна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип ;

 

2. Охарактеризуйте концепцію технологічних укладів Д.Львова та С.Глазьєва.

За визначенням Д.Львова та С.Ю. Глазьєва, технологічний уклад – це макроекономічний відтворювальний контур, що охоплює всі стадії переробки ресурсів і відповідний тип невиробничого споживання. Тобто, технологічний уклад можна охарактеризувати як рівень господарського розвитку, що характеризується єдиним технологічним рівнем виробництв, які пов’язані між собою потоками якісно однорідних ресурсів та спираються на робочу силу відповідної кваліфікації, науково-технічний потенціал та ін. Ядром технологічного укладу є певна кількість базисних технологічних процесів – відповідних технологічних сукупностей, пов’язаних між собою певними однотипними технологічними ланцюгами. На думку Д.Львова та С.Ю. Глазьєва, причиною переривистого (східчастого) характеру розвитку є зв’язаність виробничих процесів однієї технологічної сукупності. Таким чином, техніко-економічний розвиток відбувається при становленні нових технологічних ланцюгів і сукупностей, що об’єднуються та утворюють новий технологічний уклад, передумовами появи та розповсюдження якого є певний рівень розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, науки тощо. Треба доповнити, що розвиток за рахунок упровадження інновацій кожного технологічного укладу супроводжується серйозними зсувами в міжнародному розподілі праці, зміною конкурентоспроможності країн та ін.

На думку прихильників теорії технологічних укладів, з 1770 р. і до теперішнього часу в західних країнах змінилося п’ять технологічних укладів. Кожний з укладів у своєму розвитку проходив різні стадії залежно від його впливу на загальне економічне зростання. Застарілі уклади, втрачаючи свій вирішальний вплив на темпи зростання, залишали у складі національного багатства країни створені виробничі, інфраструктурні об’єкти, культурну спадщину, знання та ін. Тривалість деяких технологічних укладів (хвиль) була більше 50 років у зв’язку із збігом періоду спаду хвилі, що йде з періодом зростання нової хвилі. У зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу, на думку багатьох вчених, в майбутньому тривалість хвиль буде скорочуватися. Необхідно відзначити, що в XXI столітті науковці прогнозують, що розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Тобто майбутнє людства буде пов’язано не з технологічно розвинутим суспільством, а з гуманістичним суспільством, заснованим на гідності, знаннях та свободі людини. Найважливішою основою гуманістичного суспільства буде ідеологічна структура – певна система філософських, наукових, художніх, етичних, правових, політичних, економічних, соціологічних знань і цінностей про світ та про місце людини в ньому.

Завдання 2. Тести:

1. Оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт в певній сфері діяльності для підвищення її ефективності - це:

2) інновація;

3) новація;

4) нововведення.

2. Такі поняття як "Суспільні передумови", "Фактор масової свідомості", " Особистісний фактор" і "Груповий фактор" відносять до :

1) факторів, що стосуються економіко-політичного регулювання підприємництва в інноваційній діяльності;

2) факторів, що стосуються організаційно-структурного регулювання підприємництва в інноваційній діяльності;

Усі відповіді вірні.

8. До основних функцій управління системою материнського та дочірніх підприємств не відноситься:

1) Нагляд за діяльністю;

2) Статутна діяльність і стратегічне планування;

Розподіл прибутку.

9. Сутність підприємництва як соціально-економічного феномену розглядається з декількох підходів:

1) інноваційний, технологічний, процесуального, діяльнісного, функціонального та інституціонального;

2)інноваційний, атрибутивного, процесуального, діяльнісного, функціонального та інституціонального;

3)інноваційний, атрибутивного, проектний, технічний , функціонального та економічний.

10.Найпоширенішими видами стратегічних альянсів є:

1) консорціуми, холдинги;

2) технопарки;

3)всі відповіді правильні.


Завдання № 5

Завдання 1.

1. Визначте об'єкти і суб'єкти інноваційної діяльності.

Об'єктами інноваційної діяльності є:

◊ інноваційні програми та проекти;

◊ нові знання та інтелектуальні продукти;

◊ виробниче обладнання та процеси;

◊ інфраструктура виробництва і підприємництва;

◊ організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери;

◊ сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

◊ товарна продукція;

◊ механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Найчастіше об'єкти інноваційної діяльності мають форму інноваційного проекту - це комплекс документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, державна підтримка реалізації інноваційного проекту надається за умови його державної реєстрації.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні й юридичні особи України, фізичні і юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

 

2.Охарактеризуйте неокласичну теорію інновацій та теорію прискорення.

Неокласична теорія інновацій: Г. Менш запропонував класифікацію нововведень і виділив три великі групи - базисні; такі, що поліпшують; і псевдоінновації. Базисні інновації поділяються на технологічні (утворюють нові галузі і ринки) і нетехнологічні (зміни в культурі, управлінні, суспільних послугах). Між нововведеннями існує конкуренція за ресурси, тому що кожний вид нововведень вимагає певних витрат праці і капіталу.

Розробив гіпотезу перервності, яка постулює "драматичне чергування періодів, багатих нововведеннями і нестачі їх". На думку Г. Менша, кризові явища пояснюються саме тим, що не вистачає базових інновацій і відсутні умови для розвитку науки і винахідництва. Також Г. Менш висунув тезу щодо необхідності усунення перешкод для введення інновацій через "доповнення до глобального регулювання" шляхом участі держави в здійсненні проектів нововведення з метою компенсації ризику.

У сучасних умовах розвитку підприємництва виникла так звана теорія прискорення, або теорія інноваційного підприємництва.

Представники даної концепції грунтуються на теорії довгих хвиль і розглядають розвиток підприємництва за моделлю США, яке пов'язане з новаторським ризиковим підходом (синдром Силіконової долини).

Білу Гейтсу потрібно було тільки 10 років, щоб починаючи з нуля в «Microsoft», стати найбагатшою льодиною світу. Його доходи оцінюються в 18 млрд дол. Нащадки попередніх імперій (Форд, Рокфеллер, Дюпон) отримували доходи, які становили приблизно чверть від доходів Гейтса. Жодна зі старих імперій капіталу у свій час не досягла таких успіхів за такий короткий період.

Теоретики називають це — «синдром Силіконової долини» («Silikon Vallex Syndrom»), що підтверджує висновки авторів інноваційних теорій і, зокрема, теорії прискорення про зв'язок інноваційної діяльності та підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу.

 

Завдання 2. Тести:

1. Нововведення – це:

2) менеджер+інновація;

3) інноваційний процес+прогрес;

4) новація+досягнена ефективність.

2. Ефективний механізм гарантій політичних прав і свобод для підприємців, можливість їхньої активної участі у процесах державотворення є :

1) Соціально-економічними передумовами;

2) Політичними передумовами;

3) Серед організаційно-правових.

3. Інтрапренер – це…

1) орієнтується на вирішення завдань зовнішнього характеру;

2) спеціаліст і керівник, орієнтований на вирішення внутрішніх інноваційних проблем;

3) спеціаліст з акумулювання інформації, контролює потоки науково-технічної, комерційної, спеціалізованої інформації.

4. Етапи створення і впровадження нового продукту:

1) розробка товару, вихід на ринок, зростання, зрілість, спад;

2) розробка товару, вихід на ринок;

3) генерування ідей, розроблення концепції нових товарів.

5. Період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації (занепаду) продукту, це:

1) життєвий цикл;

2) інноваційний цикл;

3) життєвий процес;

4) інноваційний процес.

6. Аналіз та моніторинг нормативно-правової бази з використання об’єктів інтелектуальної власності виконується:

1)Відділом кадрів;

2)Юридичним відділом або шляхом аутсорсингу;

3)Менеджерами вищої ланки;

4)Технічним відділом.

7. Господарський аналіз підприємства включає в себе:

1)Технічний, маркетинговий, виробничий;

2)Технічний, технологічний, управлінський;

3)Технічний, технологічний, патентний;

4)Патентний, технологічний, оптимізаційний.

8. Процес цілеспрямованого впливу на сукупність політичних, соціопсихологічних факторів на рівнях загальносуспільному, груповому та окремого підприємства, кожний з яких утворює ієрархічну систему взаємовідносин, що у сукупності з різною силою впливають на підприємництво – це…

1) Управління інноваціями на основі підприємництва в цілому;

2) Управління інноваціями на економічних та політичних відносин;

3) Управління інноваціями на основі ресурсно-матеріальних відносин.

9. Об'єднання підприємств різних профілю та розміру, різних форм власності зі збереженням повної господарської самостійності для досягнення певних бізнес-цілей це:

1) транснаціональна компанія;

2) венчурна фірма;

Консорціум.

10.Тип акціонерного товариства, що створюється для володіння контрольним пакетом акцій інших підприємств з мстою контролю та управління їхньою діяльністю це:

1) консорціум;

2) холдинг;

3) ТНК.


Завдання № 6

Завдання 1.

1. Обґрунтуйте місце інновацій в підприємницькому процесі.

Інноваційна діяльність підприємства - це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління виробничими процесами підприємств. Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки. Нова техніка - це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси в-ва, способи організації в-ва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників в-ва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку.

Науково-технічні розробки виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу та через практичне застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Отже, науково-технічні інновації підприємства повинні:

1) нести в собі новизну;

2) задовольняти ринковий попит;

3) приносити прибуток виробнику.

Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні.

Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.

Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.

Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази:

перша - створення нововведення, друга - його розповсюдження.

Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інноваційного продукту.

До першої фази відносять також розповсюдження інформації про новий продукт через інформаційно-комунікаційні канали.

На другому етапі проходить розповсюдження інновації в нових умовах та в нових місцях використання. В результаті другого етапу зростає кількість як виробників інноваційного продукту, так і його споживачів. Для швидкого розповсюдження інновації необхідна розвинена інфраструктура.

Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від технологічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продуктові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.

Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов'язані з створенням нових організаційних структур в складі підприємства.

За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світових ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підприємства або групи підприємств.

За місцем у виробничому процесі підприємства розрізняють такі інновації:

• інновації на вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні виробничих ресурсів підприємства);

• інновації на виході виробничої діяльності підприємства (нові вироби, нові види послуг, методів управління та організації виробництва, що є предметом реалізації на зовнішній ринок);

• інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Відповідно до ступеня внесених змін розрізняють інновації радикальні, покращуючі, модифікаційні.

Американський досвід організації пошукових науково-дослідних розробок породив своєрідну форму підприємництва - венчурний (ризиковий) бізнес.

Венчурне підприємництво - це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інноваційних продуктів.

Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.

Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:

• ідеї інновації;

• готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;

• ризикового капіталу для фінансування.

Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект..

 

2. Дайте оцінку перспективам розвитку венчурного бізнесу в Україні.

Венчурні фірми — це здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва, які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов'язаних з базисними інноваціями. Малі венчурні підприємства спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, упровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком. Отже, венчурне підприємництво — це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології, послуги. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо виробництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми

Венчурні підприємства утворюються зазвичай у формі малих фірм. Вони мають такі переваги:

· вузька спеціалізація наукових пошуків або розробка невеликого кола технічних ідей;

· концентрація фінансових і матеріально-технічних ресурсів за обраним напрямом дослідження;

· високий рівень мотивації праці кваліфікованих спеціалістів;

· гнучкість і мобільність з урахуванням ринкової кон'юнктури;

· можливість швидкої переорієнтації на інші напрями діяльності;

· швидка комерційна реалізація ідеї, технології, винаходу.

Венчурне фінансування має такі особливості:

· кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій;

· кошти надаються на безпроцентній основі, тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а у вигля<



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.253.192 (0.021 с.)