Відцентрова модель державних НДДКР.

8. До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва здебільшого відносять:

1) ефективний механізм гарантій політичних прав і свобод для підприємців, можливість їхньої активної участі у процесах державотворення;

2) відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;

3) Два варіанти вірні.

9. Повернення вкладених коштів венчурним інвесторам здійснюється:

1) В момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок;

2) В момент виходу цінних паперів фірми з відкритого ринку;

3) Немає правильної відповіді.

10. Причинами неактивної діяльності ризикових проектів є:

1) Прагнення уникати ризиків, слабка нормативно-законодавча база;

2) нерозвиненість фондового ринку, інноваційно спрямованих пенсійних фондів;

Всі відповіді вірні.

Завдання № 3

Завдання 1.

1. Проаналізуйте стан і перспективи венчурного фінансування в Україні.

Венчурне підприємництво в Україні є на сьогоднішній день досить перспективним, про що свідчить діяльність венчурного фонду Western NIS Enterprise Fund. Однак задля формування дієвого ринку венчурного підприємництва в Україні необхідно вирішити ряд складних комплексних проблем, як у правовому аспекті (законодавче визначення венчурного підприємництва, його підтримка та регулювання), так і з погляду формування ефективної інфраструктури венчурного бізнесу. За даними венчурних компаній в українські підприємства вже вкладено понад 250 млн. дол. венчурних інвестицій. Суми, що у найближчий рік можуть бути спрямовані венчурними компаніями на інвестиції, коливаються від 20 млн. до 100 млн. дол., і при наявності достатньо великої кількості ринків, що динамічно розвиваються, за оцінками експертів, є дуже незначними. Найближчим часом можливість надходження значного іноземного капіталу в Україну як і раніше залишається невеликою. Деякі вітчизняні компанії, що, як правило, не називають себе венчурними, також намагаються використовувати інструменти венчурного інвестування. Проте вони ще не мають достатньо коштів для створення спеціалізованих фондів.

Менеджери венчурних фондів констатують, що протягом останніх двох років умови їхньої роботи на українському ринку помітно змінилися:

По-перше, венчурний капітал, який по своїй природі спеціалізувався на придбанні невеликих (до 49%) пакетів акцій, після кількаразових втрат дрібних пакетів був змушений переключитися на контрольні. Це, в свою чергу, призвело до значного збільшення суми однієї інвестиції (від 1-3 млн. до 7-10 млн. дол.) і скоротило кількість угод.

По-друге, зіштовхнувшись із серйозними проблемами забезпечення ефективності інвестицій, так як останнім часом жодний з відомих операторів українського ринку не зміг навести приклад продажу свого великого підприємства стратегічному інвестору, сьогодні венчурні фонди орієнтуються на роботу лише з компаніями, що вже сформувались. Причому такими, які спроможні найближчим часом стати лідерами на своїх ринках і, отже, у майбутньому спростити процедуру пошуку стратегічного інвестора.

По-третє, дотепер більшість фахівців венчурного інвестування намагаються особливо не ризикувати й вкладають венчурний капітал в українські підприємства лише на 2-3 роки. Економічно Україна розвивається достатньо швидкими темпами, але вона не використовує всі свої інноваційні можливості. Це пов’язано з тим, що не розроблена концепція розвитку венчурного фінансування інноваційної діяльності та стратегія формування регіональної інфраструктури інноваційного підприємства. При виконанні цієї умови венчурний бізнес буде інтенсивно розвиватися у майбутньому.

 

2. Дайте оцінку діяльності бізнес-інкубаторів в Україні.

Бізнес-інкубатор — це один з варіантів, поряд з «науковими центрами» і «бізнес-центрами», тих організаційних форм взаємодії науки і підприємництва, що уявляє собою складний багатофункціональний комплекс, який забезпечує, поряд з іншим, сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї.

Світова практика свідчить, що за допомогою вказаних інноваційних структур розв'язуються такі актуальні задачі як: вдосконалення галузевої структури виробництва і прискорення економічного розвитку територій; активне впровадження у виробництво вітчизняних і зарубіжних науково-технічних розробок; випробування на локальному рівні різних варіантів впровадження нових форм господарювання і пристосування до умов внутрішнього ринку, практичне навчання місцевих фахівців прийомам і методам міжнародного бізнесу.

В Україні бізнес-інкубатори в основному створені при деяких вищих навчальних закладах та в регіонах за підтримки місцевих органів влади і держадміністрацій відповідного рівня.

На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють. Серед них, насамперед, можна назвати Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора.

 

Завдання 2. Тести:

1. Ресурсні зміни на підприємстві – це …

1) організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами;

2) новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати;

Мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних.

2. До політичних передумов і необхідних засад розвитку підприємництва відносять:

1) відповідну державну ідеологію стосовно підприємництва, в основі якої - ідея всебічної підтримки підприємницької ініціативи громадян, що не виходить за межі протиправних дій та вчинків;

2) наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади створення, функціонування і банкрутства підприємницьких організацій;

3) наявність правничого захисту авторських прав, інтелектуальної власності підприємців.

3. Конкурентні переваги організації поділяють на два типи:

1) низького рангу, високого рангу;

2) первинні, вторинні;

3) короткострокові, довгострокові.

4. Скільки існує методів активізації творчого пошуку:

1) 2;

2) 3;

3) 4.

5. Метод синектики – це…

1) об'єднання в систему методів виявлення, підрахунку і класифікації всіх обраних варіантів певної функції досліджуваного об'єкта;

2) розумова атака проблеми спеціалізованими групами фахівців з використанням ними різних аналогій та асоціацій;

3) доброзичлива критика у формі репліки чи коментаря для удосконалення ідеї.

6. Оперативне управління інноваційною діяльністю підприємства полягає у:

1) складанні календарних планів-графіків виконання робіт і контролюванні їх виконанні;

2) вивченні економічних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну діяльність;

3) розробленні ефективних форм організації інноваційної діяльності;

4) всі відповіді вірні.

7. Модель, що характеризується наявністю досить серйозних державних пріоритетів без серйозного потенціалу державних науково-технічних організацій, це:

1) Доцентрова модель ринку нововведень;

2) Матричні моделі;

3) Квазиринкова модель державного сегмента ринку нововведень;

4) Відцентрова модель державних НДДКР.

8. До проблем освоєння механізму ефективного управління інтелектуальними ресурсами не належить:

1) Створення діючої системи захисту прав інтелектуальної власності;

2) Інвентаризація і оцінка справедливої вартості інтелектуальної власності підприємства;

3) Створення стратегії управління інтелектуальним капіталом;

Немає вірної відповіді.

9.Тісно пов'язані з фінансовими та ресурсними чинниками, а наявність даного чинника у потенційних підприємців полегшує процес започаткування власної справи і формування інфраструктури підприємництва. Які це передумови?

1) Інноваційні;

2) Технічні;

3) Аналітичне мислення керівника.

10. Стабільні об'єднання підприємств різних країн між собою і з науковими установами, на основі угоди про спільне вирішення науково-технічних проблем це:

1) Науково-технічні стратегічні альянси;

2) Транснаціональні компанії;

3) Венчурні фірми.

Завдання № 4

Завдання 1.

1. Визначте класифікацію інновацій.

Інновації та їх класифікація

№ пор.	Класифікаційна ознака	Вид інновації
1.	За сферою діяльності підприємства	1.1.інновації є на вході в підприємство, як систему — цільові, якісні або кількісні зміни у виборі чи використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ресурсів; 1.2.інновації є на виході з підприємства" — зміни в результатах виробничої діяльності, якими можуть бути вироби, послуги, технології; 1.3. інновації структури підприємство — цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміжних процесах
	За змістом діяльності	2.4. технологічні інновації — спрямовані на створення і освоєння виробництва нової продукції, технологій і матеріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища 2.5. виробничі інновації — орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо; 2.6. економічні інновації — спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, зростання матеріального стимулювання, посилення заінтересованості працівників, раціоналізацію системи обліку; 2.7.торговельні — використання нових методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками й замовниками; надання чи отримання фінансових ресурсів у формі кредитів, Інтернет-магазини тощо; 2. 8. соціальні — пов'язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату в колективі і т. п.; 2.9. управлінські — спрямовані на вдосконалення організаційної структури, стилю й методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації й документації, раціоналізацію канцелярських робіт
	За інтенсивністю інноваційних змін	3.10. інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) — цільова зміна, що зберігає і оновлює наявні функції виробничої системи чи її частини 3.11. інновації першого порядку (зміна кількості) — просте цільове пристосування до кількісних вимог зі збереженням функцій виробничої системи чи її частини; 3.12. інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) — прості організаційні зміни; 3.13. інновації третього порядку (адаптаційні зміни) — зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи; 3.14. інновації четвертого порядку (новий варіант) — найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін; 3.15. інновації п'ятого порядку ("нове покоління") — змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається; 3.16.інновації шостого порядку (новий "вид") — якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини, змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип залишається; 3.17. інновації сьомого порядку (новий "рід") — докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип; 3.18.інновації восьмого порядку (революційний крок) - революціна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип;

 

2. Охарактеризуйте концепцію технологічних укладів Д.Львова та С.Глазьєва.

За визначенням Д.Львова та С.Ю. Глазьєва, технологічний уклад – це макроекономічний відтворювальний контур, що охоплює всі стадії переробки ресурсів і відповідний тип невиробничого споживання. Тобто, технологічний уклад можна охарактеризувати як рівень господарського розвитку, що характеризується єдиним технологічним рівнем виробництв, які пов’язані між собою потоками якісно однорідних ресурсів та спираються на робочу силу відповідної кваліфікації, науково-технічний потенціал та ін. Ядром технологічного укладу є певна кількість базисних технологічних процесів – відповідних технологічних сукупностей, пов’язаних між собою певними однотипними технологічними ланцюгами. На думку Д.Львова та С.Ю. Глазьєва, причиною переривистого (східчастого) характеру розвитку є зв’язаність виробничих процесів однієї технологічної сукупності. Таким чином, техніко-економічний розвиток відбувається при становленні нових технологічних ланцюгів і сукупностей, що об’єднуються та утворюють новий технологічний уклад, передумовами появи та розповсюдження якого є певний рівень розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, науки тощо. Треба доповнити, що розвиток за рахунок упровадження інновацій кожного технологічного укладу супроводжується серйозними зсувами в міжнародному розподілі праці, зміною конкурентоспроможності країн та ін.

На думку прихильників теорії технологічних укладів, з 1770 р. і до теперішнього часу в західних країнах змінилося п’ять технологічних укладів. Кожний з укладів у своєму розвитку проходив різні стадії залежно від його впливу на загальне економічне зростання. Застарілі уклади, втрачаючи свій вирішальний вплив на темпи зростання, залишали у складі національного багатства країни створені виробничі, інфраструктурні об’єкти, культурну спадщину, знання та ін. Тривалість деяких технологічних укладів (хвиль) була більше 50 років у зв’язку із збігом періоду спаду хвилі, що йде з періодом зростання нової хвилі. У зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу, на думку багатьох вчених, в майбутньому тривалість хвиль буде скорочуватися. Необхідно відзначити, що в XXI столітті науковці прогнозують, що розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Тобто майбутнє людства буде пов’язано не з технологічно розвинутим суспільством, а з гуманістичним суспільством, заснованим на гідності, знаннях та свободі людини. Найважливішою основою гуманістичного суспільства буде ідеологічна структура – певна система філософських, наукових, художніх, етичних, правових, політичних, економічних, соціологічних знань і цінностей про світ та про місце людини в ньому.

Завдання 2. Тести:

1. Оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень, розробок або експериментальних робіт в певній сфері діяльності для підвищення її ефективності - це:

2) інновація;

3) новація;

4) нововведення.

2. Такі поняття як "Суспільні передумови", "Фактор масової свідомості", " Особистісний фактор" і "Груповий фактор" відносять до:

1) факторів, що стосуються економіко-політичного регулювання підприємництва в інноваційній діяльності;

2) факторів, що стосуються організаційно-структурного регулювання підприємництва в інноваційній діяльності;