Схема ЦКП для базової структури S-T-S

На вході та виході поля встановлено елементи S, які, за завданням, мають розмірність (кількість входів-виходів) 12. Отже, базова структура без розширення дозволяє побудувати комутаційне поле тільки на 12 входів-виходів, але за результатами розрахунків 2 розділу ЦКП повинно мати 71 вхід та вихід. Очевидно, треба будувати поле з розширенням базової структури, наприклад S-S-T-S-S. У такої структурі 12 елементів першої ланки підключаються до одного елемента другої ланки, а у нього також 12 входів; таким чином, максимальна кількість входів такої структури для нашого випадку буде 12*12=144, що цілком достатньо для нашого завдання.

Для того, щоби обслужити 71 вхід, треба взяти таку кількість 12-входових елементів у ланці „А”:

	(3.1)

де: g – загальна кількість входів центрального комутаційного поля;

m_s – розмірність S-елемента.

Зверніть увагу, що тут округлення завжди повинно відбуватися до більшої цифри, а не за правилами арифметики наближених чисел. Кількість елементів ланки „А” – 6, а кількість елементів ланки „В” – 12, тому що кожний елемент ланки „А” має 12 виходів. Але кожний елемент ланки „В” – 6-входовий, тому що стільки самих елементів ланки „А”; кількість входів не перевищує задану розмірність. Ланка „С” складається з 12 груп по 6 елементів типу „Т” (одно-входових), ланка „D” є симетричним відображенням ланки „В”, а ланка „Е” – відображенням ланки „А”. Структурна схема комутаційного поля такої структури наведена на рис.3.1, в ній 72 входи та виходи – стільки, скільки треба, ще із запасом. З правого боку структурної схеми зображено абонентські концентратори (АК) – вони не є елементами ЦКП, але беруть важливу участь у процесі з’єднання, всі подальші розрахунки мають враховувати факт проходження телефонного сполучення через АК. Кожна вихідна лінія S-елемента є мультиплексованою, вона містить в собі 12 ліній первинного доступу – саме тому кожний вихід S-елемента зображено, як групу з 12 ліній, підключених до 12 різних АК. Насправді, з 12 ліній тільки 6 підключені до АК, а решта – до з’єднувальних ліній, але з точки зору розрахунку це не суттєво. Будемо вважати, що метою встановлення сполучення є абонент, підключений до будь-якої з ліній первинного доступу. Схема не є остаточною – в результаті розрахунку показника втрат телефонного сполучення кількість входів-виходів, і, відповідно, елементів, може помінятися. Але з цієї схеми буде починатися розрахунок і оптимізація.

Рисунок 3.1 - Структурна схема комутаційного поля S-S-T-S-S

Після того, як побудовано структурну схему, треба побудувати еквівалентну – саме вона використовується для розрахунку втрат. При побудові еквівалентної схеми треба відобразити наявність канальних інтервалів. У нашій системі, як розраховано у розділі 2, використовується 504 канальних інтервали. Що стосується S-елементів, то це означає, що на еквівалентній схемі кожний з них буде відображено, як сукупність з 504 еквівалентних просторових комутаторів 12х12 у ланці „А” або 6х6 у ланці „В”. Для кращого розуміння всі S-елементи, які працюють у 1-у канальному інтервалі, обведено рамкою, так само й ті, що працюють у 504-у. Всі інші елементи, які працюють у інших канальних інтервалах, розташовані між ними та не відображаються. Що стосується Т-елементів, то для них канальні інтервали відображаються, як відповідна кількість входів та виходів. Реальний Т-елемент має 1 вхід та 1 вихід, але, оскільки на вході та на виході діють по 504 інтервалів, то еквівалентний елемент буде мати 504 входів та виходів. Таким чином, Т-елемент сполучує між собою лінії, що виходять з одного й того ж S-елемента, але з різних його канальних інтервалів, що на схемі відображається, як підключення всіх 504 еквівалентних S-елементів до 504 входів одного Т-елемента. Зверніть увагу на абонентські концентратори – кожна група складається з 12 АК, підключених до однієї мультиплексованої лінії. На рисунку зображено 40 шляхів від кінцевого S-елемента до кожного АК – стільки канальних інтервалів несе на собі одна лінія первинного доступу. Еквівалентну схему структури S-S-T-S-S наведено на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Еквівалентна схема комутаційного поля S-S-T-S-S