Характеристика форм та видів митного контролю 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Характеристика форм та видів митного контролю



При дослідженні питання щодо класифікації видів митного контролю Р.Б. Шишка залежно від предмета виділяє загальний і спеціальні види митного контролю [68, с. 105].

Загальний митний контроль залежно від конкретного предмета можна поділити на:

- митний контроль товарів;

- митний контроль транспортних засобів.

Залежно від напрямку переміщення товарів прийнято розрізняти:

- митний контроль імпортних;

- митний контроль експортних;

- митний контроль транзитних товарів.

Відповідно імпортний контроль здійснюється щодо товарів, які ввозяться на територію України, експортний - щодо товарів, які вивозяться з України, а транзитний - щодо товарів, які переміщаються митною територією України.

Залежно від характеристик товарів, які зумовлюють особливості митного контролю, виділяють підвиди митного контролю товарів:

- митний контроль ручної поклажі;

- митний контроль багажу як такого, що супроводжується, так і такого, що не супроводжується.

Митний контроль транспортних засобів визначається їх видом. Відповідно розрізняють:

- митний контроль автотранспортних засобів;

- митний контроль повітряних суден;

- митний контроль залізничних засобів;

- митний контроль річкових суден;

- митний контроль морських суден;

- митний контроль трубопровідного транспорту і електромереж тощо.

В МК України особливостям здійснення митного контролю пр переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту присвячений окремий розділ 5 [29].

Залежно від виду й характеру співробітництва митних органів країн сусідів виділяють такі різновиди митного контролю:

- односторонній митний контроль. Такий контроль проводиться тільки однією стороною, як правило, до перетинання митного кордону. Митні органи однієї сторони довіряють іншій стороні, тому повторного митного контролю не проводять. Така система контролю ще називається спрощеною;

- двосторонній митний контроль, який, відповідно, самостійно проводиться митницями двох країн;

- спільний митний контроль, який проводиться одночасно митними органами двох країн [5, с. 136].

Окрім цього, розрізняють однократний митний контроль і повторний митний контроль. Такий контроль здійснюється, як правило щодо транспортних засобів або товарів, коли у митних органів є достатньо для цього підстав.

Однократний митний контроль проводиться в тому разі, коли митний кордон перетинається в одному напрямку, а повторний - у тому разі, коли протягом короткого періоду транспортні засоби перетинають митний кордон двічі.

Залежно від організації контролю за місцем його проведення прийнято розрізняти:

- контроль, який здійснюється по прибуттю товарів і транс­портних засобів в митний орган;

- суцільний митний контроль із застосуванням всіх його форм, що передбачаються митним законодавством, за винятком випадків звільнення від митного контролю;

- вибірковий митний контроль, який полягає у застосуванні ви­біркових методів перевірки. Перевіряється не весь товар, а лише його зразки [14, с. 67].

Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатнього для забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справі та міжнародних договорів України.

Митний контроль здійснюється у формах, що передбачені ст. 41 МК України, де встановлено, що митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщу­ються через митний кордон України, а також своєчасності, досто­вірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які від­повідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового збері­гання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари і транс­портні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) в інших формах, передбачених митним законодавством [29].

Розглянемо кожну з форм митного контролю та його особливості окремо.

Основною і найбільш поширеною формою митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю - документальний контроль. Відповідно до ст. 45 МК України під час здійснення такого контролю перевіряються документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю [29]. При цьому вста­новлюється наявність документів, необхідних для митного контролю товарів відповід­но до заявленого режиму та найменування товарів, перевіряється правильність запов­нення товарно-транспортних документів, відповідність зазначених у них відомостей відомостям, що містяться у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та інших документах, наданих до митного контролю та митного оформлення, перевіряються відомості та документи, що стосуються нетарифних заходів регулювання (ліцензування, сертифі­кації, дозволи інших державних органів), платіжні документи, сертифікати про поход­ження товарів і інші документи.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, визначається Кабінетом Міністрів України, а їх подання митному органові передбачене ст. 54 МК України.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України;

2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспорт­них засобів через митний кордон України;

4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до МК України [29].

Отже, ст. 54 МК України встановлює випадки коли подання документів для здійснення митного кон­тролю з боку посадовців підприємств та громадян є обов'язковим. П.1 ст. 54 встановлено, що документи для здійснення митного контролю пода­ються при перетині митного кордону України товарами та транспортними засобами.

Загальні положення щодо переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у главі 13 МК України «Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України», особливості переміщення залежно від виду транс­порту у розділі V МК України «Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту» [29].

Згідно із ч. 1 ст. 95 МК України: «Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні Украї­ни, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку», тобто товари та транс­портні засоби мають переміщуватись через державний (та відповідно митний) кордон України тільки через пункти пропуску [29].

Відповідно до ст. 92 МК України визначено загальний перелік документів, які необхідно подавати митному органу у пункті пропуску:

- транспортні;

- комерційні;

- інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, дос­татні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України. П. 2 ст. 92 МК України встановлено, що документи для здійснення митного контролю пода­ються при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Загальні положення щодо декларування товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у главі 11 МК України «Декларування». Відповідно до ч. 1 ст.81 МК України: «Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транс­портні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення» [29].

Форми декларування та порядок застосування форм декларування, а також перелік відо­мостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визнача­ються Кабінетом Міністрів України. Порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних за­собів, встановлюється ДМСУ (ч. 2 ст. 81 МК). Для декларування зовнішньоторговельних операцій прийнято використовувати уніфіко­ваний адміністративний документ (УАД), який має два варіанти: європейський та більш стис­лий американський. В Україні використовується європейський варіант УАД - вантажна митна декларація, шифр документа: МД-2, додаткового аркуша: МД-3. Форма документа затверд­жена постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574 «Про затвердження Поло­ження про вантажну митну декларацію». Порядок заповнення граф ВМД викладений у наказі ДМСУ від 09.07.97 р. № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» (із наступними змінами та редакціями).

Отже, до митного оформлення залежно від заявленого митного режиму та виду товару суб'єкт підприємницької діяльності або громадянин подає такі документи:

- митні документи (попередні декларації, листи-узгодження, документи контролю за доставкою вантажів тощо);

- ліцензії;

- транспортні документи;

- комерційні документи;

- договори;

- наряди - замовлення (фондові сповіщення, реквізитні листи тощо);

- дозволи вповноважених органів та сертифікати;

- документи, що свідчать про надання пільг у сплаті митних платежів;

- картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

- інші документи, якщо їх подання митному органу обумовлено чинними законодавчи­ми або нормативними актами України [13, c. 42].

Для декларування товарів та транспортних засобів громадянами застосовується пись­мова митна декларація для оголошення громадянами відомостей про товари та інші пред­мети, що переміщуються ними через митний кордон України, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» [58].

Затверджена даною постановою форма письмової митної декларації є єдиною пасажирсь­кою митною декларацією держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД). Відпов­ідно до рішення Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД від 21.11.96 р., повний перехід на її використання у країнах СНД відбувся 01.01.98 року.

П. 3 ст. 54 МК України встановлено, що документи для здійснення митного контролю пода­ються при повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транс­портних засобів через митний кордон України. Загальні положення щодо повідомлення митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України викладено у главі 12 МК України «Попередні операції» та у ст. 89 глави 11 МК України «Декларування» [29].

Детально щодо операцій попереднього повідомлення йдеться у ст. 93 МК України: «У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари. У разі вивезення товарів за межі митної території України декларант попередньо повідом­ляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення» [29].

Необхідність подання попередньої декларації визначається положеннями ст. 89 МК України: «До ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація. Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підак­цизних товарів є обов'язковим» [29]. Порядок подання попередньої митної декларації та попереднього повідомлення, їх фор­ма та перелік відомостей, що зазначаються у них, відповідно до статей 89, 93 МК України, встанов­люються наказами ДМСУ.

Порядок попереднього повідомлення про вивезення товарів визначається положення­ми ст. 94 МК України: «Після подання зазначеного у статті 93 цього Кодексу повідом­лення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу» [29].

Відповідно до п. 4 ст. 54 МК України встановлено, що документи для здійснення митного контролю подаються при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до МК України.

До здійснення контрольних функцій митного органу належить (крім митних процедур, що стосуються митного контролю та оформлення):

- перевірка законності ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності та повноти сплати по­датків і зборів – ст. 55, 61 МК України;

- перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщу­ються через митний кордон України - ст. 60 МК України;

- перевірка товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також про­дуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких то­варів - ст. 233 МК України;

- перевірка даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України, а також здійснення безпосередньо на підприємствах перевірки виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з таким виробництвом - ст. 316 МК України;

- перевірка законності та обґрунтованості постанови митного органу, митним органом вищого рівня у зв'язку з поданням скарги, поданням прокурора - ст. 394 МК України;

- контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кор­дон України - декрет Кабінету України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- планові (раз на рік) та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяль­ності суб'єктів підприємницької діяльності стосовно сплати ввізного мита, акцизного збо­ру та податку на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - Указ Президента України від 23.07.98 року «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

За неподання у встановлених ст. 54 МК України випадках документів та відомостей, не­обхідних для здійснення митного контролю, посадовці підприємств та громадяни несуть відповідальність, згідно із ст. 330 МК України, що тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян, а на посадовців підприємств - до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [29].

При цьому кваліфікаційними ознаками порушення, передбаченого ст. 330 МК України є:

- неподання документів;

- порушення встановлених МК України термінів подання документів.

До того ж не має значення подавалася при цьому чи ні письмова декларація на товари та / або транспортні засоби.

Положення пп. 1 - 3 ст. 54 МК України не стосується переміщень через митний кордон України громадян, оскільки стосується виключно випадків переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів.

У випадку, коли громадянин не переміщує через кордон товари, слід керуватись положен­нями розділу IX МК України «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що пере­міщуються через митний кордон України громадянами» або п. 4 ст. 54 МК України [29].

Отже, за своїм призначеннямдокументи, необхідні для митних цілей, як правило, поділяються на транспортні, торгові, митні тощо.

До транспортних документів належать: накладні, коносаменти, декларації, дорожні відомості, передатні відомості, багажні тощо.

До торгових документів належать: контракти, договори, рахунки-фактури, специфікації, інвойси, пакувальні аркуші тощо.

До митних документів належать документи, що видаються митними органами або оформляються за їх участю, наприклад: ліцензії на відкриття митного складу, складу тимчасового зберігання (надалі - СТЗ) магазину безмитної торгівлі; кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення; документ контрольованої доставки (надалі - ДКД), декла­рація митної вартості (надалі - ДМВ); вантажна митна декларація (надалі - ВМД); свідчення про допущення транспортних засобів (контейнерів) для перевезення під митним контролем тощо.

До інших документів належать установчі документи осіб, що підтверджують їх права на здійснення зовнішньоторговельної діяльності, дозволи різноманітних державних органів, наприклад: дозволи органів, що здійснюють ветеринарний і фітосанітарний контроль; дозволи Міністерства культури тощо.

Поряд із документальним контролем, який був розглянутий вище, митні органи України здійснюють контроль фак­тичний. Формами такого фактичного контролю є митний огляд та переогляд товарів (зок­рема, ручної поклажі та багажу) і транспортних засобів, які врегульовані статтями 55,56 МК України, а також особистий огляд громадян.

Ст. 55 МК України визначає загальний підхід до проведення огляду та переогляду як форми митного контролю у торговому обігу, тобто при переміщенні товарів та транспортних за­собів.

Ч. 1 ст. 55 МК України визначає, що огляд товарів і транспортних засобів може проводитися, тобто не є обов'язковою процедурою, а проводиться у випадку необхідності для встанов­лення законності переміщення їх через митний кордон України.

Зазначене положення корелюється із положеннями ст. 42 МК України «Вибірковість мит­ного контролю», яка визначає, що під час проведення митного контролю митні органи само­стійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законо­давства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в уста­новленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи [29].

При цьому ДМСУ може визначати перелік товарів (насампе­ред високоліквідних) при переміщенні яких через митний кордон України проведення огляду є обов'язковим.

З огляду на викладене, переогляд (ч. 2 ст. 55 МК України) є особливою формою митного контролю, який проводиться лише у виключних випадках.

Звертаємо увагу, що як підстави для проведення переогляду у ст. 55 МК України визначено тільки пору­шення митного законодавства,тобто навіть якщо є достатні підстави вважати, що порушуєть­ся законодавство України з інших питань, це не є підставою для проведення переогляду.

Рішення про необхідність проведення огляду виносить посадовець митниці, котрий здійснює пропуск товару та транспортних засобів, а при митному оформленні - начальник оперативного підрозділу митниці, у якому проводиться митне оформлення зазначених товарів та транспортних засобів або уповноважена ним особа.

У зв'язку з винятковістю такої форми митного контролю, як переогляд, він проводить­ся тільки за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням законодавства України з питань митної справи.

Підставами для переогляду є інформація про порушення митних правил, яка є у розпо­рядженні митних органів, зокрема, отримана від правоохоронних органів.

При прийнятті рішення про проведення огляду та переогляду слід ураховувати поло­ження ст. 66 МК України, яка визначає можливість звільнення від окремих форм мит­ного контролю, зокрема, звільнення від проведення огляду:

- при митному контролі та оформленні повітряного судна, яке перевозить офіційні дер­жавні делегації - ст. 138 МК України;

- при ввезенні та вивезенні товарів, призначених для офіційного (службового) корис­тування дипломатичних представництв - ст. 286 МК України;

- при ввезенні та вивезенні товарів призначених для особистого користування інозем­ними дипломатичними та консульськими кур'єрами - ст. 292 МК України [29].

Огляд можуть проводити будь-які посадовці митних органів, якщо це входить до їх посадових обов'язків та вони виконують технологічні операції митного контролю та офор­млення, які передбачають здійснення огляду.

Огляд та переогляд у випадках та за порядком, визначеному МК України проводять особи зазна­чені у п. 7, а також за п. 3 ст. 22 МК України - підрозділи митної варти.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 МК України огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюють­ся тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України чи зберігає під митним контролем:

Такими особами є:

- при переміщенні через митний кордон товарів та транспортних засобів:

а) перевізник (п. 22 ст. 1 МК України);

б) інша уповноважена особа (п. 41 ст. 1 МК України).

- при зберіганні товарів під митним контролем:

а) особа, що зберігає (надала зобов'язання митному органу) товари під митним конт­ролем.

Результати огляду (переогляду) фіксуються у документі встановленої форми - акти митного огляду, форма якого встановлюється ДМСУ.

Слід звернути окрему увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 63 МК України у випадку, коли вантажні операції (навантаження, вивантаження, перевантаження), які є необхідними для проведення огляду та переогляду, здійснюються за ініціативою митного органу або за ініціа­тивою правоохоронних органів та у підсумку не будуть виявлені порушення законодав­ства України, витрати на проведення цих операцій відшкодовуються власникам товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особами.

Виключення складають випадки:

- проведення розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення то­варів - здійснюється підприємствами залізниці за власний кошт - ч. 2 ст. 139 МК України;

- у невідкладних випадках особи, що переміщують товари під митним контролем авто­мобільним транспортом за власний кошт здійснюють вивантаження, навантаження, роз­пакування та упакування товарів і пред'являють їх до митного контролю - п. 4 ст. 146 МК України;

- розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання міжнародних поштових відправлень здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів - ч. 4 ст. 151 МК України;

- розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання міжнародних експрес-відправлень здійснюються експрес-перевізником за власний кошт за участю і під контролем митних органів - ч. 3 ст. 152 МК України [29].

Таким чином, огляд слід розглядати як адміністративний захід, що полягає у фактичній пере­вірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення закон­ності їх переміщення через митний кордон, попередження ввезення заборонених предметів, виявлення таємного переміщення товарів, визначення найменування товарів, їх кількості та ціни.

Митний огляд має на меті наступні завдання:

- встановлення законності переміщення через митний кордон об'єктів митного контролю;

- виявлення товарів і транспортних засобів без документів;

- виявлення товарів, які за­боронені для ввезення чи вивезення, а також товарів, які перемі­щуються у спеціальному порядку (культурні цінності);

- встановлення тарифного найменування товару, його ціни, кількості і якості [13, c. 42].

Митний огляд може здійснюватися в таких видах:

- ідентифікаційний огляд, який здійснюється у спрощеному порядку з метою встановлення фактичної відповідності товарів їх опису і кількості, яка заявлена декларантом. Також визначається країна походження товарів та інші їх якості;

- огляд із переліком кількості вантажних місць без їх розпе­чатування, з вибірковим розпечатуванням чи розпечатуванням всіх вантажних місць;

- огляд із вимірюванням і визначенням характеристик товарів і взяттям проб й зразків чи без них;

- огляд, який спрямований на виявлення тайників та контра­банди.

У той же час чинним законодавством встановлено перелік то­варів, що в обов'язковому порядку підлягають митному огляду. До них належать:

- товари, що підлягають обкладенню акцизним податком чи наближені до таких в описовій частині;

- товари, які підлягають обкладенню митом;

- товари, які підлягають під нетарифне регулювання;

- товари, що близькі за правовим режимом до товарів, які обкладаються митом чи підлягають під нетарифне регулювання, і коли не можна обійтися без догляду;

- щодо тих товарів, стосовно яких надійшла достатня для проведення перевірки оперативна інформація [13, с. 42].

Ст. 56 МК Українирегламентує випадки та порядок проведення огляду та переогляду як форми митного контролю у неторговому обігу, тобто при переміщенні ручної поклажі та багажу громадян (крім особистого огляду - ст. 57 МК України).

Ч.1 ст. 56 МК України визначено, що огляд та переогляд ручної поклажі або багажу грома­дянина може проводитися лише у випадках якщо є підстави вважати, що у них переміщу­ються через митний кордон України товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю органів державної влади, зазначеним у ст. 27 МК, чи товари, при митному оформленні яких справляються податки і збори, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено.

Тобто ця форма митного контролю не є обов'язковою процедурою, а необхідність її здійснення встановлюється згідно з положеннями ст. 42 МК України «Вибірковість мит­ного контролю», яка визначає, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укла­дених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

При прийнятті рішення про проведення огляду та переогляду слід ураховувати поло­ження ст. 66 МК України, яка визначає можливість звільнення від окремих форм мит­ного контролю, зокрема, звільнення від проведення огляду:

- ручної поклажі та супроводжуваного багажу Президента України, Голови Верхов­ної Ради України, народних депутатів України, прем'єр-міністра України, першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними - ст. 67 МК;

- особистого багажу глави дипломатичного представництва іноземної держави, членів дипломатичного персоналу представництва, членів їхніх сімей, які проживають разом з ними (якщо немає достатніх підстав вважати, що він містить товари, не при­значені для особистого користування, або товари, ввезення (вивезення) яких заборо­нене законом або регулюється карантинними та іншими спеціальними правилами) - ч. 2 ст. 287 МК [28].

Ч. 2 ст. 56 МК України визначає, що огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадяни­на здійснюються в присутності цього громадянина чи уповноваженої ним особи. У даному випадку уповноважена особа, має розумітися на понятті, викладеному у ч. 2 ст. 26 МК:

- митні брокери;

- інші особи на підставі нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої гро­мадянином.

Заключні частини ст. 56 МК України присвяченні проведенню огляду та переогляду у випад­ку відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи.

До таких випадків належить:

1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які станов­лять небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин та рослин, а також довкілля.

Огляд та переогляд у даному випадку здійснюється або за повідомленням органів дер­жавної влади, що зазначені у ст. 27 МК України або правоохоронних органів, а також на підставі інформації, отриманої митними органами, як оперативної, так і аналітичної, от­риманої на підставі аналізу та / або перевірки супровідних документів.

2) якщо громадянин чи уповноважена ним особа не з'явилися протягом одного місяця з дня надходження несупроводжуваного багажу [29].

Зазначений випадок є найбільш типовим, коли несупроводжуваний багаж надходить на залізничну станцію (порт, аеропорт) призначення. Вантаж розміщується на склад заліз­ниці (порту, аеропорту), де має зберігатися до закінчення митного оформлення. У випадку, коли громадянин не звертається до митних органів, цей вантаж буде зберігати­ся на складі, доки не буде визнаний безхазяйним. Термін визнання товарів, безхазяйним та порядок його обліку, зберігання, оцінки викладено у постанові Кабінету Міністрів України від 25.08.98 р. № 1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» (із наступними змінами та доповненнями). Він обмеже­ний строком надходження цих товарів під митним контролем - підпункт 3 п. 1 зазначено­го Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним.

Терміни перебування товарів під митним контролем визначено у статтях 169, 172, 214 МК України. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордону України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

3) якщо товари пересилаються у міжнародних поштових відправленнях або міжнарод­них експрес-відправленнях.

Зрозуміло, що громадянин або уповноважена ним особа фізично не може бути присут­ньою при митному контролі міжнародних поштових відправлень або міжнародних експрес-відправлень.

4) у разі залишення на території України ручної поклажі і багажу з порушенням зобов'я­зання про їх транзит через територію України.

Огляд або переогляд проводиться у межах справи про порушення митних правил за ст. 349 МК України. Об'єктом порушення у даному випадку буде виступати зазначена ручна поклажа або багаж, суб'єктом - перевізник. При цьому слід звернути увагу на те, що за змістом ст. 349 МК йдеться про транспортні засоби та товари невивезені за митний кордон України в строки, встановлені митним органом, а дана стаття оперує поняттями «ручна поклажа і багаж», що неминуче призведе до усклад­нень при судовому розгляді справ у даному випадку.

Окремо необхідно наголосити, що у випадку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 56 МК України, коли ручна поклажа або багаж зберігається на складах морських торговельних портів або при портових залізничних станцій, крім законодавчих та нормативних вимог, що наведені вище, слід також ураховувати вимоги:

- декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93 р. № 33-93 «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на при портових залізничних станціях понад установлені терміни»;

- постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.96 р. № 536 «Про реалізацію ван­тажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на при портових залізничних станціях понад установлені терміни»;

- спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства економіки та з пи­тань європейської інтеграції України від 19.03.02 р. № 178/75 «Про затвердження Поло­ження про комісії з питань вилучення та реалізації залежаних вантажів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.02 р. за № 577/6865, у частині комісійного прийнят­тя рішення щодо вилучення та реалізації вантажу.

Ч. 4 ст. 56 МК України встановлює обов'язковість присутності при огляді (переогляді) пред­ставників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

При цьому, якщо перевезення здійснюється автомобільним або залізничним транспор­том, а також поштою та експрес-перевізником, питання щодо представника перевізника не буде виникати.

У випадку перевезення морським (річковим) та авіаційним транспортом, ручна покла­жа та багаж буде зберігатись на складі порту (аеропорту), який у переважній більшості не є перевізником, будуть виникати проблеми з представником перевізника. Необхідно, що б у даному випадку порт (аеропорт) вимагав від відправника доручення (або обумовлю­вав в договорі на обслуговування) на представлення інтересів перевізника за вантажами, що передаються на склад порту (аеропорту).

Ч. 4 ст. 56 МК України встановлює, що за підсумками огляду або переогляду у випадках, передба­чених пунктами 1 та 2 ч. 3 статті, складається акт, форму якого встановлює ДМСУ.

Форма акта про проведення огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу в разі відсут­ності громадянина чи вповноваженої ним особи й форма додаткового аркуша до нього встановлена наказом Державної митної служби України від 05.11.02 р. № 608 «Про зат­вердження форми Акта про проведення огляду (переогляду) ручної поклажі та багажу в разі відсутності громадянина чи вповноваженої ним особи» [53].

Отже, митний огляд як форму митного контролю, визначену у п. 2 ст. 41 МК України, слід розглядати як адміністративну дію, яка полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через кордон, відповідності товарів, що перевіря­ються, даним, узагальненим у вантажиш митній декларації, а також даним, зазначеним у дозвільних документах державних органів; запобігання ввезенню або вивезенню заборонених товарів; виявлення прихованого провезеним товарів; виявлення товарів, що переміщаються без документів; визначення характеристик товару залежно від інших цілей огляду.

Крім досліджених вище форм митного контролю, застосується також така форма як облік товарів транспортних засобів. Ст. 58 МК України визначає процедуру обліку товарів і транспортних засобів, що переміщу­ються через митний кордон України, яка за своєю суттю є формою статистичного спосте­реження та накопичення необхідної інформації як форми митного контролю.

Процедура обліку товарів і транспортних засобів використовується для:

- фіксації факту переміщення через митний кордон;

- формування, узагальнення та обробки зібраної інформації;

- використання інформації для здійснення митної справи та забезпечення інформацій­них потреб сторонніх користувачів у межах їх повноважень.

Дана інформація належить до спеціальної митної статистики - ст. 306 МК України.

Фіксація факту переміщення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (момент первинного обліку) здійснюється безпосередньо у мо­мент перетину митного кордону посадовою особою митних органів, шляхом заповнення облікових документів, крім випадків, обумовлених ч. 2 ст.58 МК України.

Ч. 2 ст. 58 МК України визначає випадки, коли посадовець не може бути присутнім у момент перетину товаром митного кордону України - переміщення товарів стаціонарни­ми видами транспорту (трубопровідним транспортом та лініями електропередачі). У даному випадку ведеться періодичний облік на підставі даних, знятих з відповідних пристроїв обліку. Відповідно до ст. 64 МК України, митні органи можуть здійснювати ідентифікацію зазначених приладів обліку шляхом накладення митного забезпечення [29].

Обліковими формами (первинними статистичними документами) є реєстраційні жур­нали, відомості та формуляри (зокрема електронні), які ведуться у пункті пропуску.

Посадовець митних органів на підставі даних, що містяться у документах, передбачених ст. 54 заповнює зазначені облікові форми. їх форма та порядок введення згідно із ч. 3 ст. 58 МК України встановлюється ДМСУ [29].

Інформація, що міститьс



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 303; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.227.36 (0.109 с.)