Здійснення митного контролю як прерогатива митних органів

 

Здійснення митного контролю - виключна прерогатива митних органів і одне з їхніх завдань. З одного боку контроль полягає у пе­ревірці достовірності заявлених даних, а з другого - у виявленні прихованих від митних органів порушень.

Як і будь-яка діяльність, робота з виконання митного контролю та митного оформлення потребує належної організації. Всі операції, які здійснюються в процесі митного оформлення та контролю, мають бути належним чином упорядковані та відображені в нормативних актах (документах), технологічних схемах, порядках, що визначають правову основу та послідовність дій співробітників митниці. Така робота про­водиться в митних органах України Управлінням організації митного контролю ДМСУ та відділами організації митного контролю регіональних митниць. У митницях функція з організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митниці або на один чи декілька спеціально створених підрозділів [8, с. 7].

Управління організації митного контролю ДМСУ підпорядко­вується заступнику Голови ДМСУ, відділ органі­зації митного контролю регіональної митниці - начальнику регіональної митниці та одному із його заступників.

Посадові особи митних органів при здійсненні митного контролю наділені функціональною владою і при виконанні посадових обо­в'язків керуються митним законодавством України. Ніхто не вправі спонукати посадові особи виконувати такі обов'язки, що не передбачені чинним законодавством. При здійсненні контролю посадова особа підвладна лише своєму безпосередньому і прямому начальнику. Але їх розпоряджень, що суперечать чинному законодав­ству, контролер не повинен виконувати.

При здійсненні митного контролю працівники митних органів вправі:

- вимагати безпосереднього надання і ознайомлення із необхідними документами, у тому числі банківськими, інформацією, яка пов'язана із здійсненням зовнішньоекономічної та іншої господарської діяльності, має відношення до митної справи і функцій митних органів;

- отримувати всі необхідні довідки, письмові та усні пояснення від посадових осіб та інших співробітників, спрямовані на отримання митними органами інформації про порушення порядку вве­зення (вивозу) ліцензованих товарів;

- опечатувати приміщення;

- вилучати документи в тому разі, коли вони підлягають перевірці в іншому місці на підставі відповідного акта;

- мати доступ на територію і в приміщення, де можуть знаходиться товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, а також необхідні для такого контролю документи [14, с. 70].

Оскільки одним із завдань проведення митного контролю є виявлення прихованих від митних органів порушень, то для реалізації даного завдання митні органи вправі застосовувати примусові заходи. Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюється МК України та іншими законами України.

Ст. 48 МК України визначено, що для здійснення митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення за­ходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень мит­них правил, митні органи за порядком визначеним у ст. 49 МК, створюють зони митного контролю. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК режим функціонування зон митного контролю визначає Кабінет Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.02 р. № 1947 Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функці­онування і Порядку надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють кон­троль під час переміщення товарів через митний кордон України) [50]. Контроль за дотриманням режиму зони митного контролю покладається на митні органи.

Такий контроль мають здійснювати посадовці митного органу, які безпосередньо прово­дять процедури митного контролю та оформлення у зоні митного контролю, а також відпо­відно до ч. 2 ст. 21 МК України посадовці митної варти, які забезпечують охорону зон митного контролю.

Як зазначено у ч. 2 ст. 53 МК України, для забезпечення дотримання режиму зони митного контролю, зокрема, для повернення транспортних засобів та громадян до зони митного контролю, посадовці митних органів у разі необхідності можуть застосовува­ти примусові заходи [29].

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються МК та іншими законами України. До них належить застосування:

- фізичної сили, відповідно до ч. 1 ст. 424 МК;

- спеціальних засобів, відповідно до ст. 425 МК. Порядок їх застосування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.02 р. № 1953 «Деякі питання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служ­би» [4] до спеціальних засобів належать:

1) засоби індивідуального захисту: шоломи й бронежилети;

2)засоби активної оборони: наручники, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, електрошокові пристрої, сльозоточиві речови­ни, гумові кийки, засоби для примусової зупинки транспортних засобів, обладнання для відкриття приміщень, зокрема, малогабаритні піротехнічні пристрої.

Посадовці митної служби під час виконання службових обов'язків мають право засто­совувати спеціальні засоби у наступних випадках (п. 5 Порядку застосування спец­іальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами митної служби):

1) відбиття нападу безпосередньо на них або на інших осіб;

2) відбиття нападу на будинки, будівлі, споруди і транспортні засоби, що належать мит­ним органам, спеціалізованим митним установам та організаціям або використовуються ними, на товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, а також для звільнення зазначених об'єктів у разі їх захоплення;

3) затримання правопорушників, їх доставки в службове приміщення митного органу, спеціалізованої митної установи чи організації, якщо ці особи чинять опір та іншу проти­дію або можуть завдати шкоди оточуючим чи собі;

4) припинення фізичного опору, що чиниться посадовцю митної служби;

5) проникнення у приміщення, де можуть знаходитися предмети контрабанди та безпо­середні об'єкти порушення митних правил;

6) зупинення транспортного засобу, водій якого не виконав вимоги посадовця митної служби про зупинення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.02 р. № 1953 «Деякі пи­тання застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї посадовими особами мит­ної служби» [6] дозволяється зберігати, носити та застосовувати зброю посадовим особам митної служби України наступних категорій:

1) керівник та заступники керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

2) керівники, заступники керівників та працівники підрозділів спеціально уповноваже­ного центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, до компетенції яких належать питання організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та митної варти;

3) керівники регіональних митниць, митниць, їх заступники - керівники підрозділів, до компетенції яких належать питання боротьби з контрабандою і порушеннями митних пра­вил, керівники підрозділів регіональних митниць, митниць, до компетенції яких належать питання митної варти, а також працівники зазначених підрозділів;

4) посадовці чергових служб митних органів, спеціалізованих митних установ та орган­ізацій.

Відповідно до п. 6 Порядку застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї поса­довими особами митної служби зазначені категорії посадових осіб митної служби України мають право застосовувати зброю для:

1) відбиття групового чи збройного нападу безпосередньо на них або інших осіб, якщо їх життю та здоров'ю загрожує небезпека і запобігти їй іншими засобами немає можливості;

2) відбиття групового чи збройного нападу на будівлі, склади, інші приміщення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також на приміщення підприємств, установ та організацій, на територіях яких здійснюється митний контроль;

3) зупинки транспортного засобу шляхом пошкодження, якщо його водій у зоні митного контролю своїми діями створює загрозу життю та здоров'ю людей;

4) подання сигналу тривоги; виклику допомоги; знешкодження тварини, що загрожує життю та здоров'ю людини [6].

Окремо необхідно звернути увагу на те, що посадовці митних органів мають право зупиняти та повертати у зону митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів вийшли із зони митного контролю, тобто мають право у цьому випадку здійснювати заходи безпосередньо на митній території України і та­кож за межами внутрішніх вод або територіального моря України до територіальних вод інших держав.

За порушення режиму зони митного контролю посадовці, зокрема, посадовці органів державної влади (крім митних органів) та громадяни несуть відповідальність відпо­відно до ст. 329 МК України «Порушення режиму зони митного контролю», що тягне за собою за відсутності товарів, транспортних засобів - безпосередніх пред­метів порушення митних правил накладення штрафу в розмірі до двадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. А ті самі дії за наявності товарів, транс­портних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил тягнуть за со­бою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» [29].

Таким чином, суб'єктами митного контролю є система митного митних органів, посадові особи, що виконують функції представників влади у взаємовідносинах з учасниками ЗЕД, пов’язані з переміщен­ням через митний кордон товарів і послуг, а також транспортних засобів, з іншими особами, що перетинають митний кордон і переміщають особисті речі. Суб'єкти митного контролю наділені певною компетенцією (сукупністю прав і обов'язків) на виконання конкретних дій, пов'язаних з підготовкою інформаційної основи для перевірки додержання учас­никами; ЗЕД та іншими особами вимог митного законодавства, підготовки, прийняття і реалізації рішень за фактами, встановленими у процесі такої перевірки.