Загальні положення здійснення митного контролю за МК України

 

В чинному МК України норми про митний контроль розміщені в різних розділах і главах. Такий дезінтеграційний підхід спричинений необхідністю виділення особливостей правого механізму регулювання залежно від об'єкта контролю.

Так, МК України в п. 15 ст. 1 визначає поняття «митний контроль» як сукупність заходів, що здійсню­ються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку [29]. Іншими словами, митний контроль - це здійснення митними органами України спеціальний дій, спрямованих на дотримання юридичними і фізичними особами митного законодавства України, міжнародних угод України та правил, які регулюють порядок ввезення, вивезення чи транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти.

Відповідно до ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від того, обкладаються вони митом або податками чи ні. Здійснення митного контролю передбачає проведення митних процедур, тобто операцій, пов'язаних зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України [29].

Митний контроль обмежується достатньо мінімальним пере­ліком митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це положення відповідає вимогам стандартних правил Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, вчиненої 18 травня 1973 року у Кіото (Конвенція Кіото) [31]. Отже вказані норми чинного митного законодавства спрямовані на досягнення принципу взаємності у міждержавних відносинах України щодо формування міжнародно-правових взаємин у га­лузі здійснення митної справи, оскільки за сучасних умов держави прагнуть до спрощення митних формальностей при одночасному підвищенні ефективності митного контролю з ме­тою прискорення руху великих обсягів пасажиро-вантажопотоків та стають на шлях укладен­ня міжнародно-правових домовленостей, які регламентують процедури митного контролю.

Робота щодо виконання митного контролю потребує відповідної організації. Опе­рації, які здійснюються в процесі митного контролю, підлягають упорядкуванню та відображенню в законодавчих та нормативно-правових актах, а також наказах та роз­порядженнях ДМСУ, які передбачають організацію мит­ного контролю та митного оформлення у вигляді технологічних схем, порядків, положень та правил, які визначають правову основу та послідовність дій посадових осіб митних органів. Проведення цієї роботи покладене на Управління технологій митного контролю ДМСУ. У підпорядкованих митних органах (ре­гіональних митницях та митницях) функція щодо організації митного контролю по­кладається на одного із заступників начальника митного органу, а для виконання орган­ізаційно-розпорядчих заходів створені структурні підрозділи (відділ, сектор органі­зації митного контролю).

МК України передбачено цілодобове здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України. При цьому під пунктом пропуску розуміється спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річко­вих портах, аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних за­собів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і товарів.

Держава зацікавлена, щоб зовнішньоекономічна діяльність (надалі - ЗЕД) здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який ма­ють знати і якого повинні дотримуватися учасни­ки ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю.

Загальні правила митного контролю включають:

- одержання дозволу на здійснення ЗЕД шляхом реєстрації у відповідних органах держави як господарюючих суб'єктів;

- правила укладання договорів, у т. ч. міжнародних контрак­тів, на виробництво, купівлю-продаж товарів, на товарообмінні (бартерні) операції, на транспортування, навантажувально-розвантажувальні, страхові та інші операції, пов'язані зі збереженням, експертизою товарів тощо;

- одержання відповідних ліцензій на імпорт або експорт визначених видів товарів, дозволів на вивіз або ввезення встановлених обсягів товарів або на визначену суму (кількісних або вартісних квот), тобто вжиття заходів економічної політики;

- оформлення відповідних товаросупровідних, транспортних та інших документів, які відображають усі необхідні питання щодо найменування, якості, кількості, класифікації товарів відповідно до товарної номенклатури (надалі - ТН) ЗЕД, їх вартості, її складових елементів, умов постачання, страхування, транспортування тощо;

- сплата відповідних податків, мит і зборів або надання гаран­тій такої сплати;

- доставка товарів і документів в узгоджені місце і час;

- декларування товарів митним органам для здійснення митного контролю і митного оформлення;

- розміщення товарів і транспортних засобів на склади тимча­сового зберігання або в інші місця в зоні митного контролю [5, с. 56].

Оскільки держава зацікавлена в реалізації зов­нішньої і внутрішньої економічної, фінансової, податкової, зовнішньоторговельної, митної, військової політики, а також політики в галузі забез­печення державної, економічної та інших видів безпеки, вона здійснює відповідні заходи не тільки з надання прав усім учасникам ЗЕД, але й із забезпечення сумлінного виконання ними покладених на них обов'язків, у т. ч. за допомогою митних органів, що здійснюють митний контроль.

Заходи, які проваджують митні органи в процесі здійснення митного контролю умовно можна поділити на організаційно-управ­лінські, правоохоронні, фіскальні та інші.

Зокрема, митний контроль містить у собі сукуп­ність заходів спостереження за об'єктами конт­ролю, перевірки фактичного дотримання митних норм і правил, реагування на встановлені правомірні і неправомірні дії і бездіяль­ність контрольованих осіб, що мають відношення до переміщення товарів через митний кордон.

Сукупність цих заходів залежить від конкретних ситуацій, але загалом це - організаційно-управлінські заходи, пов'язані з реалізацією законів та інших нормативних актів про організацію і здійснення митного контролю за визначеними об'єктами, управлінням ними. До організаційно-управлінських заходів митних органів належать:

- визначення місць і часу митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів;

- встановлення маршрутів і термінів доставки товарів;

- накладення засобів ідентифікації на товари, що доставляються під митним контролем;

- розробка технологічних схем митного контролю та оформлення;

- прийняття рішень з різноманітних питань, що виникають у процесі підготовки товарів до переміщення, їх пред'явлення митним органам, розміщення на збереження під той або інший митний режим тощо;

- реалізація цих рішень;

- організація взаємодії співробітників митних органів з учас­никами ЗЕД з метою здійснення перевірочних заходів щодо об'єктів митного контролю, перевірки дотримання ними встановленого порядку переміщення товару;

- заходи з перевірки документів, що містять відомості про особи, які переміщають товари;

- заходи з фактичного огляду, огляду самих товарів, транспорт­них засобів, в яких переміщаються товари різноманітних категорій осіб, а також особистого огляду окремих осіб, що викликають підозру про приховування в одязі, на поверхні тіла або всередині себе тих або інших предметів контрабанди;

- одержання інформації про об'єкти контролю, порівняння їх з даними, зазначеними в поданих у митний орган учасниками ЗЕД документах, виявлення можливих розбіжностей у цих відомостях, прийняття рішень про подальші дії щодо уточнення істини або про завершення цього етапу митного контролю;

- інформування суб'єктів валютного контролю про отримані результати;

- спостереження за дотриманням митних режимів, під дію яких підпадають товари в процесі митного оформлення тощо [8, с. 8].

Таким чином, здійснення названих вище організаційно-управлінських заходів дає змогу організувати реалізацію правоохоронних заходів (адміністративно-правових, адміністративно-процесуальних, кримінальних), які забезпечують виявлення, попередження, розкриття і припинення правопорушень, а також фіскальних заходів, які полягають у нарахуванні і зборі митних платежів, перерахуванні їх до бюджету.

Дослідження змісту митного контролю як митної процедури та невід’ємної складової митної справи в Україні, дозволяє визначити його основні завдання та напрями:

- підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

- аналіз чинних та впровадження передових форм і методів митного контролю та за­ходів підвищення їх ефективності;

- запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

- організація взаємодії митних органів (структурних підрозділів) з іншими державни­ми органами, що здійснюють контроль на державному кордоні України;

- розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;

- удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування;

- забезпечення дотриманнядержавними органами, підприємствами та їх посадовими особами, громадянами і іншими фізичними особами порядку переміщення через митну територію України товарів і транспорт­них засобів;

- виявлення за допомогою різних форм контролю відповідності проведених митних операцій і дій митному законодавству;

- дотри­мання фізичними й юридичними особами встановлених митних процедур та правил при переміщенні товарів і предметів через митний кордон;

- захист економічних інтересів України;

- запобіган­ня розповсюдженню зброї, наркотиків тощо;

- захист екологічної безпеки тощо [68, с. 106].

Взагалі основні функції митного контролю можна визначити як охоронні та фіскальні, тобто це функції щодо:

- забезпечення дотримання митного законодавства;

- вживання заходів щодо захисту законних прав й інтересів фізичних та юридичних осіб при здійсненні митної справи;

- забезпечення економічної безпеки України;

- здійснення в межах компетенції митних органів валютного контролю;

- своєчасне і повне стягування мит, податків та інших митних платежів;

- забезпечення дозвільного порядку переміщення товарів і предметів, транспортних засобів через митний кордон України;

- участь у розробці заходів економічної політики при перемі­щенні товарів через митний кордон;

- здійснення та удосконалення митного контролю та митного оформлення, створення умов, які б сприяли збільшенню товарообігу через митний кордон;

- ведення боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства, а також припинення незакон­ного обороту через митний кордон наркотичних засобів, зброї, боєприпасів, вибухових речовин, предметів художнього, історичного та археологічного надбання народів;

- запобігання проникненню на територію і ринок України низь­коякісних товарів, екологічно небезпечних речовин, вірусів чи культур;

- співробітництво з митними органами інших держав;

- створення умов, що сприяють прискоренню зовнішньоекономічного обороту;

- ведення митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики країни;

- ведення ТН ЗЕД [22, с. 100].

При дослідженні принципів митного контролю, слід визначити, що основними принципами митного контролю є вибірковість і достатність форм.

Відповідно до ст. 42 МК України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи [29].

МК України наголошує на вибірковості здійснення митного контролю. Вибір форм митного контролю та його обсягу здійснюється згідно з принципом достатності для за­безпечення додержання законодавства України з питань митної справи, з урахуванням положень ст. 40 МК України стосовно проведення мінімуму митних процедур.

Під визначенням обсягу митного контролю слід розуміти як обсяг операцій, пов'язаних зі здійсненням митного контролю (митних процедур), так і обсяг (необхідну кількість) предметів такого контролю.

Вибір форм митного контролю може залежати від характеру і вартості ввезених на митну територію товарів, виду митного ре­жиму, в який вони розміщаються. Так, товари, які ввезені на митну територію країни і розміщаються у режими випуску для вільного обігу, реімпорту і митного складу, повинні подаватися митному органу, який здійснює митне оформлення таких товарів. При цьому замість ідентифікаційного огляду здійснюється огляд не менше ніж 50 % товарів кожного найменування з числа всіх пред'явлених товарів у випадках, якщо: опис і/або код товару, а також країна походження в різних товаросупровідних і митних документах відрізняються; у складі однієї партії здійснюється ввезення товарів з високим і низьким рівнем митного обкладення.

У той же самий час, якщо ввезені товари не оподатковуються митними платежами і податками, то проводиться тільки іденти­фікаційний огляд таких товарів. Якщо принцип достатності тієї або іншої форми митного контролю не визначений щодо конкретної ситуації в нормативних документах, питання про достатність форм митного контролю вирішується посадовими особами митного органу на власний розсуд. Необхідні форми та обсяг митного контролю визначають відповідно до затверджених технологічних схем митного контролю, правил, порядків, тощо, хоча водночас достатність окремих форм митного контролю може передбачатися міжнародними договорами за участю України, окремими законодавчими та нормативно-правовими актами, а також наказами та розпорядженнями ДМСУ. Так, наприклад, особистий огляд (ст. 57 МК України) визначений винятковою формою митного контролю, а відповідно до вимог ст. 66 МК України може вста­новлюватися звільнення від окремих форм митного контролю [29].

У ряді випадків митний контроль може здійснюватись в межах перевірки документів (наприклад, при здійсненні пропуску товарів, зазначених у статтях 67, 286 - 295 МК України), або огляду, що полягає у перевірці зовнішнього вигляду транспортних засобів, товарів, що у них знаходяться, без відкриття вантажних приміщень, тари й упаковки (на­приклад, при огляді територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцен­зійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитись товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи).

Рішення про доцільність застосування таких форм митного контролю, як митний огляд та переогляд товарів і транспортних засобів приймається, як правило, у ході перевірки документів або їх зовнішнього огляду.Особливе значення митні органи приділяють контролю за вве­зенням до країни зброї, боєприпасів, наркотичних і психотропних ре­човин, друкарської продукції, кіно-, фото-, аудіо- і відеоматеріалів, спрямованих на пропаганду фашизму, загострення соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі. Для розв'язання цього завдання митні органи періодично організовують 100 % огляд повітряних суден і пасажирів, що прибули на них, ручної поклажі і багажу.

Звільнення від визначених форм митного контролю відповідно до міжнародних договорів здійснюється після ратифікації цих договорів. Прикладом може бути оформлення дипломатичної пошти. При здійсненні митного контролю посадові особи митних органів роблять тільки зовнішній огляд дипломатичної пошти і перевіряють дотримання вимог щодо маркування та описання пошти в кур'єр­ському листі.

При контролі за переміщенням через митний кордон окремих товарів і транспортних засобів, крім митних органів, також беруть участь й інші державні органи. Наприклад, митне оформлення може бути завершено тільки після здійснення ветеринарного, фітосанітарного, екологічного та інших видів державного контролю.На органи МВС покладено контроль за зброєю невоєнних зразків і боєприпасів до неї.

Таким чином, у виборі форм та обсягів митного контролю митні органи керуються такими основни­ми принципами: митний контроль має забезпечувати виконання основних завдань здійснення митної справи; у ході митного контролю не повинні порушуватися основні права й свободи людини. Незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них не звільняє громадян і підприємства від обов'язків щодо додержання законодавства України з питань митної справи [13, с. 47].

З метою забезпечення завдань здійснення митної справи митні органи, у разі необхід­ності, можуть використовувати всі форми митного контролю, передбачені ст. 41 МК України й проводити такий контроль у повному обсязі, зокрема, після пропуску товарів і транспортних.Дослідження змісту митного контролю як невід’ємної складової митної справи, визначення його принципів, функцій, завдань, загальних правил та заходів здійснення дає підстави стверджувати, що митний контроль є вагомим засобом реалізації митної політики держави.