Фундаменти під будинки і споруди

 

Фундаменти є одним з найголовніших елементів будинку. Наскільки вдало і технічно грамотно запроектовані фундаменти, настільки забезпечу-ється надійність і довговічність експлуатації всієї будівлі або споруди. Найчастіше фундаменти проектують залізобетонними в монолітному чи збірному варіантах. Поряд з цим існують фундаменти цегельні, кам'яні, де-рев'яні і навіть металеві.

 

До різновидів залізобетонних фундаментів слід віднести стрічкові, окре-мо стоячі стовпчасті, пальові, плитні й фундаменти типу оболонок (рис. 7.1).

а б в г д

 

 

Рис. 7.1 – Основні типи залізобетонних фундаментів:

 

а – стрічкові; б – окремо стоячі стовпчасті; в – пальові; г – плитні;

д – фундаменти-оболонки

 

Монолітні окремо стоячі стовпчасті фундаменти влаштовують під збі-рні й монолітні каркаси будівель та споруд. Типові конструкції монолітних фундаментів, що з’єднуються зі збірними колонами, розроблені в типових серіях 1.412–1 і 1.412–2, підошви цих фундаментів приймають від 1,5х1,5 до

 

5,4х6 м, дільно 300 мм, висота фундаментів 1,5; 1,8; 2,4; 3; 3,6; 4,2 м.

 

Типи монолітних фундаментів, що сполучаються з монолітними ко-лонами, які найчастіше застосовуються в практиці будівництва, наведені на рис. 7.2.

 

 

0,00

 

>20d

 

0,00 0,00

 

>20d

 

			а				б	в
			Рис. 7.2 – Монолітні стовпчасті фундаменти:

А – одноступінчатий; б – двоступінчатий; в – пірамідальний

За формою виготовлення вони бувають східчастими й пірамідальни-ми. Загальна висота плитної частини фундаменту приймається такою, щоб не було потрібно її армування хомутами і відгинами. Тиск від колон у фу-

 

ндаменті передається під кутом 45°. Цим керуються при призначенні роз-мірів верхніх ступенів фундаментів, щоб лінія тиску проходила обов'язко-во в тілі фундаменту.

Монолітні й збірні фундаменти армуються у нижній плиті плоскими зварними або в’язаними сітками (за результатами розрахунку кількість сі-ток може бути одна, дві і більше). При розмірах сторони підошви фунда-менту більше 3 м з метою економії сталі можна застосовувати нестандарт-ні зварені сітки, в яких половину стержнів не доводять до кінця на 1/10 за-гальної довжини фундаменту.

 

Для з'єднання з монолітною колоною з фундаменту випускають ар-матуру площею перерізу, рівної розрахунковому перерізу арматури колони у верхньому обрізі фундаменту. По бокових гранях фундаменту випуски з'єднують у каркас хомутами і встановлюють на бетонні чи цегельні підк-ладки або приварюють до сітки нижньої плити. Стики арматурних випус-ків фундаменту з арматурою колон роблять вище рівня майбутньої підлоги першого поверху.

 

Збірні залізобетонні фундаменти залежно від їхніх розмірів можуть бути суцільними або складеними. Розміри цільних фундаментів у плані коливаються від 1500 до 2100 мм, висота – від 600 до 900 мм (рис. 7.3). Ро-зміри фундаментів у всіх напрямках прагнуть робити дільними 300 мм. В окремих випадках ці розміри можуть бути кратними 100 мм. Фундаменти виконують з важких бетонів класів В10-В25, встановлюють їх на піщано-гравійну чи бетонну підставу товщиною 80-100 мм. Мінімальна товщина захисного шару бетону нижньої сітки для збірних фундаментів при наяв-ності підстави складає 30, без підстави – 70 мм.

 

а)

 

80

 

 

 

 

80 200

б)

 

 

 

 

45º

 

hcol

 

h ст≥1,5 hcol

 

c ≥200
h ст	d 3001≥
d≥200

 

a = 1500...2100 a = 1500...2100 (3000)

 

Рис. 7.3 – Збірні цільні залізобетонні фундаменти: а – фундамент з похилими ступенями; б – фундамент з прямокутними ступенями

 

Збірні колони встановлюють у спеціальні заглиблення (стакани) фу-ндаментів. Глибину закладання h _ст приймають рівною 1÷1,5 більшого роз-міру поперечного перерізу колон (рис. 7.3, б). Товщина нижньої плити ста-кана має бути не менше 200 мм. Зазори між колоною та стінками стакану повинні бути: знизу – не менше 50 мм, зверху – не менше 75 мм. При мон-тажі колону встановлюють за допомогою підкладок, клинів, кондукторів і

 

 

обов’язково рихтують, тобто встановлюють точно по осях і висоті, потім зазори заповнюють бетоном класу на ступінь більший, ніж клас бетону фундаменту, із застосуванням дрібного заповнювача.

Збірні фундаменти великих розмірів виконують складеними з декі-лькох монтажних блоків. При цьому стакан з однією плитою завжди вико-нують суцільним, а покладені під нього плити виготовляють складеними з декількох елементів. На такі фундаменти витрачається більше матеріалів, вони менш економічні. При значних моментах і горизонтальних розпорах елементи складених фундаментів необхідно з'єднувати арматурними випу-сками, петлевими захватками, закладними деталями і т. п., що істотно ускладнює і здорожчує процес влаштування фундаментів. У цьому разі більш ефективно застосовувати монолітні фундаменти.