Соціальні програми М.Хрущова.

1. Прихід до влади М. Хрущова. Реформи М. Хрущова. Після смерті Сталіна у березні 1953 р. до влади прийшов М.Хрущов, який поклав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства. Особливості:

1) люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

2) відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з’їздів, пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

3) зросла роль Рад – як в центрі, так і на місцях. Але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

4) розпочалася реабілітація жертв масових репресій. У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб;

5) засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з’їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді “Про культ особи і його наслідки”. З’їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства.

Проте реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишилися монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканими виявилися догми марксизму-ленінізму. Повної демократизації суспільства не відбулося.

Спроба розширення прав республік:

- українці частіше висувалися на керівні посади в республіці. В 1953 першим секретарем ЦК КПУ було призначено О.Кириченка – першого українця на цій посаді (1953-1957). Відтоді першими секретарями КПУ призначалися тільки українці: М.Підгорний (1957-1962), П.Шелест (1962-1972), В.Щербицький (1972-1989);

- розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ;

- активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то у 1955 р. – 29;

- внаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 р. Питома вага республіканської промисловості зросла з 36% у 1953 р. до 76% у 1956 р.

Духовне життя.

Духовне життя:

1) стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання. Збільшилося видання україномовних книжок;

2) вживалися заходи з метою підвищення престижу української науки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: “Українська Радянська Енциклопедія”, “Історія української літератури”. Видаються фахові журнали українською мовою;

3) було реабілітовано багато діячів української культури (О.Олесь, М.Вороний, Г.Косинка, М.Ірчан і ін.).

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників (І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, А.Горська, П.Заливаха, І.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, С.Параджанов, Ю.Іллєнко і ін.). Виховане в умовах ідеологічної лібералізації, нове покоління інтелігенції викривало перекоси і лицемірство офіційної культури, сповідувало свободу самовираження, прагнуло до пошуку нових форм і стилів художньо-естетичного пізнання світу. Воно вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури і мови.

Все це не могло викликати незадоволення з боку влади. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від “марксизму-ленінізму”, “формалізмі”, “космополітизмі”, обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них. Шістдесятники склали основу дисидентського руху.

3. Експерименти в економіці. Поставивши завдання “наздогнати і перегнати Америку” і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.

Позитивні наслідки:

- децентралізація керівництва економіки, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

- збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного процесу;

- підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

- ліквідація машинно-тракторних станцій ї передача їх майна колгоспам і радгоспам;

- збільшення закупівельних цін на зерно (у 7 разів), картоплю (у 8 разів), продукцію тваринництва (у 5,5 рази).

Економічне піднесення другої пол. 50-х рр.. виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчастими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки), належним чином необґрунтованими (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.). У кін. 50-х – поч. 60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання. Якщо за 1951-1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3%, то за 1959-1965 рр. – на 8,8%. З 1950 по 1958 рік обсяг валової продукції сільського господарства республіки зріс на 65%, а в 1958-1964 рр. – на 3%.

4. Соціальні програми М.Хрущова:

Соціальні програми М.Хрущова:

1) пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у два рази, по інвалідності – у 1,5 рази. Пенсії почали виплачувати і колгоспникам;

2) зросли асигнування на охорону здоров’я, освіту;

3) збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво. За 1950-1960 рр. кількість збудованих квартир у містах збільшилося в 17 разів, а в сільській місцевості – у 14 разів;

4) тривалість робочого дня скоротилося до 7 годин.

Підвищився добробут населення, прибутки працюючих зросли за 1951-1958 рр. на 230%. У цілому ж рівень життя в Україні підвищувався повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчування відставали від потреб народу.

Поразка реформ. Невдалою була грошова реформа 1961 р., яка призвела до зростання цін. По країні хвиля протесту. До того ж посуха 1963 р. – продовольча криза. Введено картки на хліб. У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.Брежнєв.

Питання для самоконтролю:

1. Складіть політичний портрет М. Хрущова.

2. Які реформи були найбільш успішними в політиці М. Хрущова?

3. Визначте позитивні та негативні моменти реформ М. Хрущова.

4. Пояснити терміни: «лібералізація», «відлига», «реабілітація».

5. Якими були позитивні наслідки реформування економіки?

6. Визначте вклад М. Хрущова в соціальне життя населення.

7. Чи досяг своєї мети М. Хрущов в реформуванні всіх сфер життя?

 

1. Субтельний Орест. Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. – К.: Либідь, 1991. – с. 419-431.

2.Боффа Дж. Історія Радянського Союзу. Т. 2. - М., 1990.

Верт Н. Історія радянської держави 1900-1991. – М., 2000.

3. История и сталинизм / Сост. Мерцалов А.Н. – М.: Политиздат, 1991. – 448 с.

4. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Частина друга (1945-1995 рр.):(Підручник для 11-го класу середньої школи) – К.: Генеза, 1995.

5. Тронько П.Т. Навічно в пам’яті народній: З історії боротьби комсомольців і молоді України проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. – К.: Молодь, 1995. – 160 с.: іл.

6. Довідник з історії України (А-Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-ге вид., доопр. і доповн. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с.

7. Доповідь Президента України Л.Д. Кучми до 55-ої річниці Перемоги.

ОУН: минуле і майбутнє. – К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1993. – 303 с.: фотоілюстрації.

8. Хто є хто. Політичні портрети (Упоряд. В.Десятников) – К.: Радянська Україна, 1991. – 120 с.

9. Книш З. Становлення ОУН. – К.: Вид-во ім. О.Теліги, 1994. – 128с.

10. Квітковський Д. Боротьба за українську ідею: Зб-к публіцист. творів. – Детройт-Нью-Йорк-Торонто, 1993. – (Науково-досл. ін-т ім. О.Ольжича. Дослідна фундація ім. О. Ольжича у ЗСА).

11.Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / АЗа ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. — К.; 1н Юре. — 1996. — 448 с.

12. Історія України. Хрестоматія: У 2-х т. – Частина друга. – К., 1996. – С. 207.

13. Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. У 3-х т. – Т.2. – 1946-1946 рр. – Львів, 1998. – С. 57-58.

14. Українське народне малярство ХІІІ – ХХ століть: Світ очима митців: Альбом / Авт.-упор.: В.І. Свєнціцька, В.П. Откович. – К.: Мистецтво, 1991. – 304 с.: іл.

15. Митці України: Енцикл. довід. Упор.: М.Г. Лабінський, В.С. Мурза. За ред. А.В. Кудрицького. – К.: УЕ, 1992. – 848 с.: іл.

16. Старков Б. А. З історії опору режиму особистої влади // Вісник вищої школи. - 1990. - №17

17. Веб-ресурси.

 

Україна в період стабілізації радянської системи та загострення її соціально-економічної та політичної кризи (1965-1985рр.)

Спроби реформування економіки.

Причини провалу економічної реформи.

Дисидентський рух.

Усунення М.Хрущова фактично означала відмову від реформ і лібералізації. В Україні, як і в Радянському Союзі в цілому, наступило двадцятиріччя панування консервативних сил. Цей період називається “стабілізацією”.

1. Спроби реформування економіки. З 1965 р. почалося здійснення економічної реформи з метою прискорення НТП, інтенсифікації розвитку народного господарства.

Сільське господарство. Реформа в сільському господарстві передбачала:

- підвищення закупівельних цін на с/г продукцію;

- встановлення твердих планів закупівлі с/г продукції. За здану продукцію понад план встановлювалася надбавка 50% закупівельної ціни;

- перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства.

Проте, істотних змін в аграрній політиці не відбулося – реформа лише дещо “обновила” колгоспну систему. До того ж без господарське використання земель (хімізація, меліорація, будівництво штучних водоймищ).

Промисловість. Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління:

- переведення підприємства на госпрозрахунок;

- оцінку діяльності підприємств на по валовій, а по реалізованій продукції;

- створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.п., але, з іншого боку. Здійснювалася централізація управління економікою: замість республіканських раднаргоспів відновлювалася система управління через союзні та союзно-республіканські міністерства. 95% підприємств України знову були підпорядковані Москві.