Становлення литовсько-руської держави (друга Пол. Хіv ст. ). Устрій держави.

Північний сусід Київської Русі – Литва – намагалась об’єднати свої території з першою. Спробував це здійснити литовський князь Гедимін (1316-1341), який захопив Мінщину, Берестейщину, Волинь, Турово-Пінщину і Київщину. Гедимін почав себе називати “королем литовським і руським”. Для зміцнення своєї держави Гедимін через подружжя своїх дітей нав’язав родинні зв’язки з українськими і білоруськими князями, сприяв поширенню української культури в Литві.

За Ольгерда (1345-1377) Литва поширила свої володіння на північні і центральні українські землі, які були захоплені майже без опору, бо князі були ослаблені внутрішньою роздробленістю і боротьбою з татарами. Ольгерд приєднав спершу Чернігівсько-Сіверську землю (Чернігів, Стародуб, Брянськ), а 1362 р. – Київ і Київщину та Переяславщину. У 1363 р. Ольгерд розбив над Синіми Водами татар. Після цієї битви Литва зайняла Поділля.

У всіх зайнятих землях Ольгерд поставив князями своїх синів і родичів. За Ольгерда територія Великого Князівства Литовського складалася на 90% з українських і білоруських земель. Руські князі входили до складу великокняжої ради, посідали високі пости у війську і адміністрації та разом з литовськими панами становили провідну верству держави. Руська мова стала державною мовою, українська освіта, культура, право вільно розвивалися і панували в литовській державі. Православна церква була правлячою, десять (з 12) синів Ольгерда були православними.

Зближення Литви і Польщі. Кревська унія. Литовсько-руська держава у ХV – поч. ХVІ ст.

Після Ольгерда внаслідок міжусобної боротьби до влади прийшов його молодший син Ягайло (1348-1434), який пробував зміцнити політичну владу Литви, змушений був зблизитися з Польщею.

Причини зближення:

1) Польща відчувала постійний тиск з півночі з боку німців, а Литва – зі сходу Росії;

2) Ягайло заручився підтримкою Польщею у боротьбі за литовський трон з братом Вітовтом.

Тому у 1385 р. Підписано Кревська унія, за якою Ягайло повинен був одружитися з польською королевою Ядвігою. Він пообіцяв навернути на католицизм усю Литву, самому стати католиком і на “вічні часи прилучити свої землі литовські й руські до Корони”. Проте литовська опозиція не погодилася з цими рішеннями і проголосила Вітовта литовським князем у 1392 р. (1392-1430).

Вітовт змінив адміністрацію країни, призначивши удільних князів своїми намісниками. Вітовт поширив межі князівства між Дністром і Дніпром аж до Чорного моря, досягнувши для своєї держави найбільшої могутності. Однак зазнавши поразки у битві з татарами над р. Ворсклою 1399 р., він припинив рух на схід і був змушений шукати згоди з Ягайлом.

У 1413 р. У Городлі укладено нову литовсько-польську унію, яка обмежувала участь православних у державному управлінні, тільки католики могли брати участь у великокняжій раді. На українських землях засновано католицькі єпископські кафедри.

Ці зміни викликали опозицію, яку очолив брат Ягайла – Свидригайло (1355-1452), прихильний до литовсько-руської співпраці. Він спирався на українсько-білоруську партію, проти політики якої виступили прихильники пропольської організації, керовані Жигмонтом, братом Вітовта. Ставши великим князем, Свидригайло зажадав повернення Литві Поділля, захопленого поляками відразу після смерті Вітовта, і при підтримці українських панів розпочав війну проти Польщі.

Але серед литовських вельмож, невдоволених посиленням впливу української та білоруської знаті в литовській політиці, виникла підтримана поляками змова проти Свидригайла.

У 1435 р. Поразка Свидригайла під Вількомиром від польсько-литовських військ. До влади прийшов Жигмонт, але він був вбитий руськими князями у 1440 р.

Волинське князівство віддали Свидригайлові, а київське – Олександру, чи Олельку, який уже вважався його спадковим володарем – “отчичем”. Близько 1454 р. київський престол успадкував його син Семен і князював аж до 1470 р.

Проте литовська влада ліквідовує у 1452 – Волинське князівство, а в 1470 р. – Київське.

Невдоволені обмеженням своєї ролі в житті країни українські князі почали переходити на бік Москви. У 1481 р. Українські й білоруські князі навіть організували змову на чолі з Михайлом Олельковичем. Але змову було викрито.

Причина тяжіння до Москви – Литва ставала католицькою, а Московія була православною.

Останнім відчайдушним спалахом національної боротьби українських і білоруських князів стало повстання під проводом Михайла Глинського. Однак повстання було придушене і він змушений тікати до Москви.

Захоплення Галичини Польщею. Повстання Мухи.

1349-1370 рр. – Галичина у складі Польщі; 1370-1387 рр. – Галичина у складі Угорщини. З 1387 р. Буковина опинилась у складі Молдавського князівства.

Ягайло, який став польським королем, виступив прихильником польської колонізації. Він широко надавав польським вельможам і дрібнішій шляхті землі, які колись належали галицьким боярам. Умістах панували німецькі і польські колоністи. Поширювалось магдебурзьке право. українці в українських містах ставали мовби непрошеними гостями.

Ягайло став ревно тут захищати католицьку віру. Латинські біскупства, крім Львова, Перемишля й Холма, засновуються в ново приєднаних землях – в Луцьку, Кам’янці, Києві.

На Україні створюється суцільна експлуатація земель. Здійснювалася денаціоналізація українських панів, ослаблювалося міщанство, руйнувалась православна церква.

У 1434 р. розпочалось запровадження в руських провінціях польського права, створюється польський адміністративний й судовий устрій, шляхетське самоуправління. У Галичині було утворено три воєводства: Руське (Львівська, Галицька, Холмська, Перемишльська та Сяноцька землі), Белзьке та Подільське (Західне Поділля). Кожна земля отримала земський і гродський суди. Встановлювалися місцеві сеймики шляхти й Люблінський коронний трибунал. У 1430 р. прийнято Єдлинський привілей, за яким місцева шляхта зрівняна у правах з польською.

1490-1492 рр. – повстання на Покутті І.Мухи. мав 9-тис. військо.

Питання до самоконтролю:

1. В чому полягав зміст та значення Кревської унії?

2. Які українські землі увійшли до складу Литви?

3. Охарактеризуйте політику князя Вітовта.

4. Чим було визвано впровадження Магдебурзського права?

5. Коли та при яких обставинах відбулась остаточна ліквідація Волинського та Київського князівства?

6. Які українські землі приєднав Ольгерд до складу Литви.

7. Дайте визначення поняттям: «цех»; «піхотна система землеволодіння».

 

Рекомендована література:

1. Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1990.

2. Україна перед визвольною війною 1648-1654 рр.: Збірник документів. – К., 1946.

Борисенко В.Й. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996.

3. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

4. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1992.

5. Гурбик А.О. Виникнення Запорозької Січі. // Укр.іст.журн. – 1999. - № 6.

6. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.1-2. – К., 1990.

7. Ілюстрована енциклопедія історії України (від найдавнішого часу до кінця XVIII ст.). – К., 1998.

8. Історія України. – К., 1997.

9. Історія України в особах: ІХ - XVIII ст. – К., 1993.

10. Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К.,1997.

11. Історія України. Курс лекцій. У 2 кн. Кн.1. – К., 1992.

12. Історія України: Нове бачення. У 2 т. Т.1. – К., 1996.

13. Козацькі січі (нариси з історії українського козацтва ХVІ-ХІХ ст.) – К., Запоріжжя, 1998.

14. Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали: Історичні розповіді про запорозьке козацтво. Дніпропетровськ, К.,1991.

15. Плохий С.Н. Папство и Украина: Политика римской курии на украинских землях в XVI – XVII вв. – К., 1989.

16. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 кн. Кн. 1. – К., 1993.

17. Рибалка І.К. Історія України. – Ч.1. – Харків, 1995.

18. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце ХV – 60-х годах ХVІ в. К., 1963.

19. Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1996.

20. Шабульдо Ф.Н. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.

21. Щербак В.О. Антифеодальні рухи на Україні напередодні Визвольної війни 1648 – 1654 рр. – К., 1989.

22. Щербак В.О. Формування козацького стану в Україні (друга половина ХV – середина ХVІІ ст.). – К., 1997.

23. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. – К., 1990, 1991, 1993.

24. Щербак В.О. Запорозька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини ХVІІ ст. // Укр.іст.журн.-1995.- № 5.

 

 

Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Утворення козацької держави.

Утворення козацької держави.