Методичні рекомендації до практичного заняття № 5

При підготовці до практичного заняття необхідно повторити і поглибити відомості зі стилістики мови, лексики і фразеології, діалектології.

Лексико-фразеологічні засоби потребують якнайпильнішого аналізу: слово є головним носієм і виразником значення, експресії, образності, слова творять смислову основу кожного тексту, в них матеріалізується те, що хоче сказати автор. Маючи конкретне лексичне значення, а в багатьох випадках і стилістичне забарвлення, у контексті зв'язного висловлення вони можуть набувати додаткових образно-емоційних відтінків, які в художньому творі часто мають вирішальне значення. Тому, аналізуючи мовні особливості тексту, важливо не тільки виявити слова, що належать до тої чи тої семантичної групи лексем (багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, паро­німи), а й визначити їхні функції, доцільність їх уживання саме в цьому тексті. Так, багатозначні слова та омоніми можуть служити засобом гумору (з анекдота:"У нас запустили не лише штучного супутника, а й сільське господарство", "А чи не забув ти, що садять не тільки картоплю?"), синоніми здатні виконувати різноманітні стилістичні функції - урізноманітнювати мову твору (наприклад, вживання слів приклад, взірець, зразок в одному вірші М.Рильського), надати точності й виразності вислову ("За тобою завжди будуть мандрувати очі материнські" - В.Симоненко), посилювати експресію ("Врага не буде, супостата..."- Т.Шевченко), створювали комічний ефект ("Кажи, говори, отвічай, отвітствуй" І.Котляревський); антоніми посилюють логічність і виразність висловлення ("Не раз ми ходили в дорогу, не раз ми вертались до хати, то знову брели від порогу" - П.Грабовський), надають емоційності ("Нехай ні жар, ні холод не спинить вас" - І.Франко), створюють контрастні картини ("Не плакала тоді, коли поїхав... Бо обіцяла того дня сміятись. І довго так було чекати ночі" - Л.Лежанська). Функцію увиразнення активно виконують контекстні сино­німи ("Поспішають чарівниці жартувать на вечорниці" -Я.Щоголів; "Мавки чорноброві ждатимуть твоєї вірності й любові" - В.Симоненко) та антоніми ("Та хіба то я стрибала? Я, синочку, випала" - П.Глазовий), особливо лексеми, вжиті в переносному значенні, - саме на їхній основі формуються тропи: порівняння, епітети, метафори, метонімія, синекдоха, гіпербола, алегорія, без яких просто не мислиме поняття художньої літератури.

Об'єктом аналізу мають стати й слова, що належать до тих груп лексики, які формуються на основі походження (старослов'янізми, запозичені слова), за поширеністю в мові (діалектизми, професіоналізми, терміни, жаргонізми), за тривалістю перебування і місцем у мовній системі (історизми, архаїзми, неологізми). Лексеми кожної з цих груп активно використовуються в художніх творах - у різних функціях. Старослов'янізми здатні надати висловлюванням урочистого звучання ("Возвеличу малих отих рабів німих" - Т.Шевченко), але можуть, як і інтернаціоналізми та інші запозичені слова, служити засобами комізму чи сатири ("Як бувало ео дні они, возвисили б свій божий злас" -Т.Шевченко). Діалектизми, просторіччя, жаргонізми, професіоналізми, іншомовні слова застосовуються як ідентифікатор певного середовища, зображуваного в творі, і як засіб характеристики персонажів, належних до того середовища: "Ти, обміннику", "Наш Федір зробив си таку файну флояру..." (М.Коцюбинський), "Вже й год минув після Марусі. Старі відпоминали її" (Г.Квітка-Основ'яненко); "Бути каталем не кожному випадало... Кілька років ганяєш вагонетку, І аж після того візьмуть тебе на горно..." (О. Гончар); "Гей, цвелику, - гупав Андрій, - лізь на кузов" (С.Плачинда); "Юра знову стояв перед пюпітром, знову пиляв смичком по струнах" (П.Загребельний).

Без історизмів та архаїзмів неможливо відтворити колорит епохи. "В гетьманську спальню всунулася малень­ка особа в контушу, у високій соболиній шапці з чаплиним білим пером і з величезною карабелею", - читаємо в Б.Лепкого.

Одним з найскладніших аспектів лінгвістичного аналізу художнього тексту є розгляд архаїзмів, оскільки є природні архаїзми часу і архаїзми навмисного використання. Якщо твір на історичну тему з'явився в наш час, використану автором застарілу лексику можна розглядати як таку, що відтворює колишні реалії. Не так просто інтерпретувати функції застарілих слів у творах, написаних у минулому столітті: те, що з нашого погляду здається застарілим, могло не бути таким для автора. В такому разі архаїзм не може розглядатися як стилістично маркований засіб. У "Чорній раді" П.Куліша, наприклад, читаємо: "...Двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближалися до Києва... Не доїздячи верстов зо дві - зо три до Києва, взяли вони у ліву руку..."

Замість слова ізближалися сьогодні маємо наближалися, замість у ліву руку - ліворуч, однак для Куліша це були засоби, не пов'язані з певними стилістичними намірами. В реченні ж "Уся старшина присягу виконала на послушенство..." останнє слово вжите для надання вислову відтінку архаїчності. З такою ж метою вжито "важитись" у значенні боротися, змагатися, "волимо" у значенні бажаємо, "куптесь" у значенні гуртуйтесь і багато інших застарілих лексем. В іншому контексті архаїзми є засобом урочистості, іронії, мовної характеристики персонажів.

До засобів увиразнення належать і неологізми - як загальномовні, так і авторські. Перші з них можуть засвід­чувати освіченість, начитаність героя твору або, навпаки, його безпідставні намагання показати себе таким, другі, як правило, допомагають авторові досягти стислості, виразності, викликати певне естетико-емоційне враження в читача.

Загальній ідейно-естетичній настанові твору підпоряд­ковується і вживання іншомовних елементів, які, крім національної ідентифікації персонажа та його мовної характеристики (наприклад, у п'єсах "Шельменко-денщик" Г.Квітки-Основ'яненка, "Мина Мазайло" М.Куліша, у поемі Т.Шевченка*"Гайдамаки"), знаходять застосування і в авторській мові, зосереджуючи на собі завдяки вирізненню на фоні контексту увагу читача ("Чурек і сакля - все твоє..." - Т.Шевченко, "Цавет танем - так кажуть, прощаючись, вірмени..."-Ліна Костенко).

До яскравих стилістичних засобів належать слова, які характерні для інших стилів (наукового, виробничо-технічного, канцелярського), але в контексті художнього твору набувають інших, переносних значень і стають основою для створення образів (у віршах Ліни Костенко це, наприклад, глобус, полюс, акустика, палеоліт, фініш, проекція, децибели, космодром, айсберг, фортисимо, пюпітр, пуанти, фірма, контракт і багато-багато інших). Особливо виразно емоційно-експресивний потенціал таких слів виявляється в зіставленні їх з іншими елементами тексту, різко відмінними своїм стилістичним забарвленням (скажімо, характерні для публіцистичного мовлення лексеми консенсус, альтернатива, дебати, вжиті у художньому творі на побутову тему, стають засобом створення гумору).

Оскільки не кожному читачеві зрозумілі застарілі чи іншомовні слова, професіоналізми, цитати з Біблії, власні назви, що не тільки вказують на певні географічні, історичні, астрономічні реалії, а й виступають символами життєвих явищ (Антей, Сізіф, Атлантида, Соломон, Геракл, Герострат, Мекка і т.ін.), одним із суттєвих аспектів лінгвістичного аналізу є питання про орієнтацію на адре­сата, про доступність художнього твору для тих, на кого він розрахований.

Неабиякою експресивністю відрізняються просторічна, вульгарна, лайлива лексика. Розмовне, сленгове, знижене, вульгарне слово у поетичному контексті стає просто відразливим, контрастуючи з темою чи сюжетом твору.

Місяця хворе рило – терпугом голений хроні(С.Либонь).

О троянди, ви – шльондри львівські,

Вас вирощують на заріз(В. Неборак).

Учора я надравсь,

Сьогодні – в дошку п’яний!

А може, то – любов? (Ю.Позаяк).

У прозі таке стилістичне явище виявляється найповніше у творах О.Забужко, Ю.Покальчука, Ю.Іздрика, Л.Дереша, Ю.Винничука та ін. Н-д, «Про мудаків» - назва розділу роману Ю.Іздрика «Воццек» Або: «Вали її, телицю! Відмолоти як належиться, щоб аж баньки вилізли!» (Ю.Винничук); «Йосип на кобилі! Рами у тебе ось де немає..Це ж дамський лісапет» (М.Меднікова).

Готуючись до практичного заняття, особливу увагу слід звернути на проблемні питання і завдання, що вимагають глибокого розуміння теми, опрацювання додаткової літератури (зокрема статті О.Тараненко) і пошуку ілюстративного матеріалу у художніх творах сучасних письменників.

 

Завдання для аудиторної роботи

1. У поданих уривках художніх текстів визначте лексико-фразеологічні засоби створення образності. Дайте їм характеристику.

1) «Я уздрів, побачив сонце! І здалося мені – сон це!» (П.Усенко);

2) «Я певний, ви знайдете, зв’яжетесь… - Ні з ким я в’язатися не буду…» (С.Журахович);

3) «Сьогодні в Софії Кирилівни гостіюють мадам Шило… та преподобна Лукерія» (О.Гончар);

4) «Рци одно слово: «Люблю Вас, пане Возний», і аз, вище упом’янутий, виконую присягу о вірнім і вічнім союзі з тобою» (І.Котляревський);

5) «Той, хто безпомильно б’є ковадлом по ковадлу, як по голові, … хто вміло викручує залізо, як руки, - крутизалізенко, той, хто вправно хапає кліщами деталі, як язика, - хапайкленко» (В.Голобородько);

6) «Признаюся, одного разу та в одному ресторані подали мені такий твердий лангет, їй-бо, не вам кажучи – гриз, гриз – і не догриз. Вирішив узяти на абордаж кулінара. Думаю – оце тверде меню із шеф-поваром на паритетних началах доконаю… Погукав я симпатичну офіціантку і просю: «Віднесіть сю половину лангета тому, хто його готував. Хай і він спізнає – як нам, їдальникам, дихається» (О.Ковінька).

7) «Ми змовкли. З кімнати з чотирьох боків чувся гвалт гравців: «П'ять без козирної, дуплетом всередину…»

«Підкручуєш?»

«Нема карти!»

«Ваша гра. Та-ак, куплено. Так і буде, як купили» (А.Свидницький).

2. Прочитайте художні тексти, роздані вам на індивідуальних картках. Знайдіть у текстах лексико-фразеологічні засоби, охарактеризуйте їх. Які з них найвиразніші? Чому? Обґрунтуйте свою думку.

Практичне заняття № 6

Тема. Морфологічний рівень аналізу тексту

Контрольні запитання

1. Іменники у художньому тексті (ХТ).

2. Прикметники у ХТ. Стягнені та нестягнені форми прикметників. Кольористика.

3. Числівники в ХТ.

4. Дієслівні форми в ХТ.

5. Займенники в ХТ.

6. Повтор частин мови в тексті.

Література

1. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С.249 -285.

2. Бурбело В. Про деякі особливості актуалізації категорії часу в епічному творі / В. Бурбело // Мовознавство. – 1986. – № 2.

3. Григораш А. Прислівники і прикметники в художньому творі / А. Григораш // Культура слова. – 1981. – Вип. 20.

4. Єрмоленко С. Про один семантичний різновид минулого часу («Заплановане майбутнє в минулому») / С. Єрмоленко // Культура слова. – 1983. – Вип. 24.

5. Ковальов В. Експресивне використання категорії числа в українській художній літературі / В. Ковальов // УМЛШ. – 1988. – № 2.

6. Фридрак В. Веселкове різнобарв'я (прикметники-кольороназви) / В. Фридрак // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 10.

 

Проблемні запитання і завдання

1. Які частини мови найчастіше вживаються в художньому тексті?

2. Які граматичні категорії іменника зазнають деформації у художньому тексті? Наведіть приклади.

3. Яке значення має символіка кольору в авторському тексті? Наведіть приклади.

4. Розкрийте символіку магічних і сакральних чисел в художніх творах.

5. Наведіть приклади обігрування різних форм займенників у текстах художнього стилю.

 

Практичні завдання

Доберіть самостійно фрагменти текстів із художніх творів для ілюстрації теоретичних положень. Зробіть фрагментарний аналіз уривків за поданою схемою.

 

Схема морфологічного аналізу тексту 1. Визначте функції іменників у тексті (номінативна, описова, оцінна, емоційна, символічна, конкретизувальна). 2. Функції прикметників у тексті (образна, символічна, описово-деталізувальна). 3. Чи є у тексті дієслова? Які саме дієслівні форми вжито? Для якого функціонального стилю це характерно? 4. Яку функцію відіграють у тексті займенники? 5. Чи є у тексті числівники? Для чого їх ужито? 6. Які службові слова є у тексті? Яку роль вони виконують? Чим зумовлений відбір тих чи інших граматичних категорій (авторською настановою, жанром, стилем чи типом мовлення)? 7. Чи зафіксовані частиномовні повтори? Їх призначення.

 

 

Завдання для самостійної роботи

Опрацюйте та законспектуйте в зошитах статтю Мацько Л. «Мовні засоби образності у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo» (Укр. мова і літ-pa в шк. – № 10. – 1982. – С.43 - 49).