Подвоєння приголосних в іншомовних словах

1. У загальних назвах приголосні звичайно не подвоюються: група, бароко, апеляція, кореспондент, колектив, шасі, фін, хобі, каса, ват (але Ватт).

Винятки: алло, тонна, брутто, нетто, ванна, аннали (записи по роках найважливіших подій у Стародавньому Римі, те саме, що літописи), білль (законопроект), бонна, вілла, дурра (рослина), мадонна, мірра (ароматична смола тропічних рослин), мотто (влучнодотепний вислів, епіграф на початку книги...), панно, тонна, пенні (розмінна монета Великобританії)

2. У власних назвах та похідних словах подвоєння приголосних зберігається, якщо воно наявне у мові першоджерела: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський.

Але немає подвоєння: Одеса, Кузбас, Лісабон, Гавана, Вашингтон, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар та ін.

3. В українізованих запозичених іменах букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Інеса, Агнеса, Сара, Каміла.

Але: Алла, Ганна, Жанна, Елла, Белла, Бетті, Емма, Іванна, Інна, Ізабелла, Маріанна, Нонна, Стелла, Сусанна, Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Еммануїл.

4. При збігові однакових приголосних префікса і кореня подвоєнні зберігається лише тоді, коли в мові вживається непрефіксальне слово: імміграція ( бо є міграція), ірреальний ( бо є реальний), інновація (бо є новація), сюрреалізм ( бо є реалізм), але: акліматизація, анотація ( хоч є нотація), апеляція.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Підготуйте усно відповіді на питання.

1). Розкрийте зміст поняття „сучасна фахова термінологія.

2). Розкажіть про особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні.

3) Розкажіть про особливості вживання займенників і дієслів у діловому мовленні.

4) Що таке довідка? Вимоги до укладання довідки.

2. Укажіть правильний варіант визначень понять «професія», «спеціальність», «фах», «кваліфікація», «ремесло», інші перекласифікуйте.

Професія — окрема галузь науки, техніки, мистецтва, сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь.

Спеціальність — рід занять, трудової діяльності, що вимагає знань і навичок; джерело існування.

Фах — вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування.

Кваліфікація — яке-небудь заняття, справа, робота.

Ремесло — ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці; визначення, означення.

 

4. З фахового словника (словника вашого фаху) випишіть 10-15 термінів, поясніть їхнє значення та правопис.

5. Перекладіть термінологічні словосполучення українською мовою. Поясніть правопис слів іншомовного походження.

Акцептированная форма расчёта; безосновательная претензия; смета на объект; составлять компетенцию; производственная программа; коммерческая тайна; взаимоотношения в коллективе; в случае неуплаты суммы; со дня публикации документа; исполнительная дисциплина; уставной фонд; по вопросам коммерческой торговли; на основе контрактов; вопрос относительно поставки компьютеров.

 

 

6. Доповніть речення дієсловами.

1. Юридичні сторони... відповідальність згідно із законодавством. 2. Фахівець... участь у виконанні взятих на себе зобов’язань. 3. Матеріально відповідальна особа... на себе відповідальність за збереження матеріальних цінностей. 4. Цей договір... чинності з моменту його підписання. 5. Для проведення ревізії.... спеціальну комісію. 7. Ми... на вашу підтримку.

 

7. Складіть довідки: а) про місце Вашого навчання; б) про місце Вашого проживання.

8. Перепишіть слова, вставляючи букви е, є, и, і, ї. Вибір обґрунтуйте.

Ц...вілізація, р...гіон, д...ректор, кр...терій, д...фіцит, д...позит, тер...торія, пр...оритет, м...дицина, з...фір, р...туал, м...дальйон, м...трополит, єх...дна, к...ргиз, бургом...стр, к...парис, Ват...кан, інт...лект, Ар...стотель, д...плом, д...настія, Ваш...нгтон, г...ніальний, х...мера, м...тодика, Мадр...д, Австр...я, ц...стерна, р...жим, с…лует, Алж...р, арх...в, в...брація, д...р...жабль, д...абет, с…стема, С...г...змунд, ас…стент, В...рдж...н...я, д...с...дент, д...аспора, х...рург, поз...ц...я, Росс…н..., Аргент...на, Баст...лія, Вав...лон, Сард...н...я, С...ц...л...я, Т...бет, Флор...да, Ч...каго, Ч...лі, кл...єнт, в...заві, м...сія, ід...лія, к...тель, д...кц...я, д...орама.

 

9. Подані російською мовою слова іншомовного походження запишіть українською мовою і поясніть правопис.

Субъект, иррациональный, серьёзный, корректный, бассейн, рюкзак, колонна, бюст, масса, браконьер, коллектив, барьер, аннотация, шоссе, класс, бильярд, миллион, модель, интервью, брасс, калмык, аудиенция, революционер, интернациональный, методика, институт, карьера, митрополит, епископ, график, доисторический, шифр, иероглиф, жури, мозаика, Миссисипи, Чикаго, адъютант, пьедестал, марсельеза, премьер-министр, абитуриент, Сицилия, группа, философия, пленум, билль, интеграл, арифметика, логарифм, прогрессия, дифференциал, матрица, диффузия, принтер, координаты, дисперсия, инженер, физика, инструкция, монитор, алгоритм, клавиатура, лазерный диск, архивация, дискета, аппарат, прогрессия, полимеры, процессор, периметр, параллелепипед, дизъюнкция, программа, объём, Ньютон, брутто, ассоциативный.

 

10. Доберіть до поданих іншомовних слів українські відповідники. Користуйтесь довідкою.

Фактор, кредит, ексклюзивний, абітурієнт, іпотека, тривіальний, гарант, бізнес, концерн, інновація, конкуренція, менеджмент, бюст, контракт.

Довідка. Вступник; нововведення; договір; тлумачення; погруддя; звичайний/буденний; діло/заняття; змагання/суперництво; позика; винятковий; об’єднання; управління; застава; запорука; чинник.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 9

План

 

1. Основи ораторського мистецтва.

2. Звіт.

3. Спрощення у групах приголосних.

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

1. Ораторські виступи відіграють велику роль у житті кожної людини. Живе слово, особистий приклад активно впливають на слухачів. Справжній промовець яскрава особистість, неповторна індивідуальність. Проте ця індивідуальність не властива людині від народження - вона виробляється протягом життя в результаті величезної тривалої роботи над собою, зокрема над своєю мовою.

Свідоме життя людини можна розглядати як послідовність і сукупність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого залежить її доля, а також доля навколишніх людей, отже, і всього суспільства. Тому значно зростає, особливо в останній час, вагомість риторики - науки, яку Феофан Прокопович, викладач цього курсу в Києво-Могилянській академії, називав "царицею душ", "княгинею мистецтв". Це наука красномовства, ораторське мистецтво, або іншими словами - теорія виразного мовлення, що вивчає найбільш ефективні способи його побудови.

Публічне мовлення є одним із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, досить своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення. Виступ перед аудиторією дуже відповідальний, тому інколи мовці, вільно почуваючи себе у колі друзів, перед більшим колом слухачів почувають себе невпевнено.

Існує чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

1) написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам; 2) написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити по пам'яті, час від часу заглядаючи в рукопис; 3) підготувати лише коротенькі записи; 4) виступати без будь-яких нотаток.

До публічного виступу необхідно готуватися. Кажуть. що до нього людина готується все життя, маючи на увазі, очевидно, добір явищ, фактів, їх обдумування, осмислення.

Щоб орієнтуватися в часі, який ви повинні затратити на виступ, пам’ятайте. що читання вголос однієї сторінки (24-30 рядків на сторінці стандартного аркуша) триває приблизно 2 хвилини.

Якщо вас перестали слухати (а за спостереженнями психологів, на 15-20 хвилині виступу наступає "криза уваги"), змініть мовлення, наведіть цікавий факт. Зацікавити слухачів можна, якщо говорити про те, що стосується їх безпосередньо; поставити запитання, на яке самі ж і відповісте; навести захоплюючі факти; висунути якусь неймовірну гіпотезу; заохочувати слухачів до дискусії.

Будьте тактовними: дякуйте за кожне зауваження, навіть тоді, коли ви з ним не згодні (див. про стадії підготовки промови у працях про ділове спілкування А.П.Коваль).

Манери, одяг, жести, міміка, інтонації – усе промовляє до слухачів і все або посилює вплив сказаного, або, навпаки, послаблює його. Особливу увагу слухачів привертають жести оратора. Жести — лише доповнення до мовлення, хоч деякі дослідники і твердять, що 40% інформації в ораторському мистецтві дає міміка і жест. То виразні, енергійні, то плавні, заокруглені, вони підкреслюють, посилюють, або, навпаки, пом'якшують сказане. Жестом і мімікою треба вміти користуватися для посилення смислової виразності, пам'ятаючи при цьому, що жести втрачають свою виразність при частому повторенні, що запас жестів у кожної людини досить обмежений і що мова міміки та жестів не може і не повинна заміняти (або навіть лише дублювати) мову слів.

У досвідченого оратора різкі рухи загалом відсутні, але навіть рука, яка тримає папір, може бути дуже виразною — підкреслювати або посилювати потрібну думку, критичне слово. Багато може «сказати» іноді найскупіший жест (наприклад, стиснутий кулак), а також міміка, вираз обличчя.

Жестикуляція залежить від того, чи доповідь читається, чи проголошується (у першому випадку жести бідніші, бо доповідач зв'язаний текстом). Такі жести, як правило, породжуються у момент формування чи виголошення думки і підтверджують цілковиту відповідність між змістом і формою.

Досвідчений оратор знає, що при загалом стриманій, спокійній манері поведінки (зокрема при читанні тексту) окремі рухи при підкресленні особливо важливої думки можуть справити дуже сильне враження, якщо вони породжені цією думкою.

Вади жестикуляції: зайві рухи заважають слухачам, не дають їм зосередитись, настроюють їх на несерйозний лад; одноманітна жестикуляція втомлює слухачів, набридає їм; бідні, примітивні, вульгарні жести розцінюються як невихованість оратора; незграбні рухи, недоладна міміка смішать слухачів (як і жести випадкові або неприродні); рухи, розраховані на зовнішній ефект, не роблять честі промовцю.

Доповідач повинен триматися якомога простіше й природніше. Немає нічого гіршого, ніж коли слухач помічає неправду в звучанні мови доповідача, надуманість і перебільшеність інтонацій, фальш у жестах та поведінці.

Етикет усного ділового спілкування вимагає від кожної людини вимовляти слова за літературними нормами, тобто загальновизнаними правилами вимови. Кожен із задоволенням, навіть з насолодою сприймає правильну літературну мову, і, навпаки, завжди викликають невдоволення, а часом і обурення різні помилки у вимові слів та в їх наголошуванні.

 

2. З в і т – письмове повідомлення про виконання завдання, доручення, плану за визначений період часу, про підготовку або проведення якихось заходів.

Розрізняють статистичні (цифрові) й текстові звіти. Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, виготовлених друкарським способом; текстові – на звичайному папері за встановленим зразком.

ЗРАЗОК: ЗВІТ

про педагогічну практику студентки ІІІ курсу

філологічного факультету

Донецького національного університету

Любимененепокинь Л.Д.

за період з 10 лютого по 25 березня 2010 року

 

Педагогічну практику проходила у ЗОШ № 65 м. Донецька. У школі було створено всі умови для проходження практики. Протягом усього перебування в школі я мала змогу отримувати консультації як від учителів-предметників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних робіт і 5 уроків, які спеціально не оцінювались. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) проводити уроки різних типів з української мови і літератури;

2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх;

3) працювати над наочністю, виготовляти дидактичний матеріал.;

4) організувати позакласну роботу з української мови та літератури;

5) проводити класні години.

 

26.03.2010 (підпис)